Бесіда "День Чорнобильської трагедії"

 Не із сторінок стародавніх літописів і не з легенд та переказів увірвалось у наше життя це лячне і моторошне слово... Чорнобиль. Слово це стало символом горя і страждань покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів. Важким колесом «прокотилась» Україною аварія на Чорнобильській атомній електростанції.

Чорнобиль… Це назва великого районного центру, що розташоване за 130 кілометрів від Києва. Його назва походить від назви гіркого полину чорно билки. Засноване місто було ще за часів Київської Русі. Чорнобиль дав свою назву і потужній атомній електростанції. Будівництво електростанції було розпочато 1971 року. 1983 року вже працювало чотири енергоблоки.

 Але в історію Чорнобиль увійшов назавжди як місто, що дало назву одній із найбільших в історії людства катастроф. Чорною плямою на нашій блакитній планеті стала трагедія Чорнобиля.

До аварії у цій зоні проживало близько 110 тисяч чоловік і 13 тисяч – у районному центрі Чорнобиль.

Ця страшна трагедія сталася вночі з 25 на 26 квітня о 1годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спокійно спали. Над 4-м реактором Чорнобильської атомної станції пролунав вибух, розірвавши нічну тишу.

Це була трагедія не тільки України, а й для всього людства. Найбільшому радіоактивному забрудненню піддалися області України, Білорусі, Росії. Це території з населенням 7,1 млн. осіб, із них 3 млн. дітей.

• Діти, а ви знаєте, що означає слово «Радіація»?

Слово «радіація походить від латинського слова «радіус», що означає «промінь». Тобто те, що рухається у просторі як промінь світла.

Аварія на Чорнобильській АЕС, смертельне полум’я зловісної пожежі освітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із  перших. Вони ризикуючи своїм життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми відвернути трагедію.

Ніщо не віщувало біди. Стояла тиха весняна ніч. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню. Саме в таку з ночей, 26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської електростанції несподівано велетенське полум'я розірвало нічну темряву.

У ту ніч на зміні перебувало 90 чоловік. Ці люди героїчно, чесно виконували свій громадянський обов’язок. Перебуваючи у зоні високої радіації, вони робили все, щоб зупинити пожежу, урятувати станцію.

Першими до реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежні ВПЧ-2 по охороні АЕС на чолі з начальником караулу Володимиром Правиком. За караулом Правика прибув караул його бойового побратима лейтенанта Віктора Кибенюка. Вони ринули у вируюче полум'я - у смертельну радіацію не за наказом командира, а за наказом совісті, рятувати станцію і людей, не думаючи про себе , хоча добре усвідомлювали небезпеку.

Вогонь усе лютував, не вщухав. Начальник караулу лейтенант Правик по рації передав виклик № 3, за яким усі пожежні машини Київської області негайно вирушили до Прип'яті. На допомогу примчав і начальник пожежної частини майор Л. Телятников. З неймовірним тріском палала величезна гребля покриття над машинним залом і допоміжним корпусом. Киплячий бітум пропалював чоботи» бризками осідав на одязі, в'їдався у шкіру. Люди слабшали від їдкого диму, нестерпної спеки і болю. Ось такі тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичайну роботу. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. Шість із них загинули майже відразу.

О 4 год. 50 хв. пожежу було локалізовано. Опромінених пожежників відвезли у Москву. Московські лікарі з допомогою американського лікаря доктора Гейла провели операції з пересадки кісткового мозку. Але й це не допомогло. За 20 кілометрів від Москви на Митинському цвинтарі поховано 33 українці.

Вони навічно заснули на новому підмосковному цвинтарі. Скромні плити з червоними зірками нагадуватимуть нам і майбутнім поколінням Героїв Радянського Союзу лейтенанти: Володимир Правик, Віктор Кибенок та сержанти Микола Ващук, Володимир Тишура, Василь Ігнатенко, Микола Титенок.

Герої Чорнобиля відомі всьому світу. Їхніми іменами названі вулиці, про них написані книжки. Суворий екзамен отримали не тільки пожежники, а й транспортники, будівельники, медики, спец. Частини хімзахисту, вертольотчики, підрозділи охорони та міліції.

Усі діяли героїчно, самовіддано.

За вікном весна… А на території Чорнобиля все було уражене невидимою чорною хворобою. Поля, луки, ліси, озера, ставки, річки. Дичавіла родюча земля, стежки заростали бур’янами, одиноко стояли будинки без своїх господарів.

Ніхто не споживав тих гірких плодів, що висіли на гілках, гнучи їх до землі. Ніхто не ходив до лісів за грибами та ягодами. Усі залишали рідні місця, домівки, могили своїх рідних.

На території України понад 400 тисяч жителів були змушені залишити свої домівки. Понад 10 млн. людей нині проживає на радіаційно забруднених територіях.

 Офіційна довідка (середина травня 1986 року). Із зони вивезено понад 90 тисяч жителів; загублено 48 тисяч гектарів земельних угідь; виведено із ладу 14 підприємств, 15 будівельних організацій; втрачено 900 тисяч квадратних метрів житла, 10400 приватних будинків.

 Горе впало не тільки на Україну. Воно торкнулося Росії та Білорусі. Замертвіло тоді багато водойм. Дніпрова і Деснянська вода стала забрудненою.

Через багато років після аварії Чорнобильська зона стала унікальним природним заповідником. Сюди повертаються рідкісні тварини. Чорнобильська зона вже не є закритим об’єктом, іноземним туристам дозволено фотографуватися на тлі саркофагу, відвідувати мертве місто Прип’ять, околиці рудого лісу.

Підсумок бесіди.

Минули роки після трагічної аварії. Але й зараз б’ють тривожним набатом дзвони Чорнобиля… Вони нагадують: пам’ятайте! Хай не повториться! Хай земля зацвітає навесні пишним буйством кольорів, хай пнуться до сонця трави, хай повертаються з чужини журавлі, несучи на крилах радість зустрічі з рідно землею. Хай кожен новий день сповнює ваші серця миром, спокоєм, одухотвореністю!