Бесіда до Дня українського козацтва

Комунальний заклад «Харківська спеціальна загальноосвітня

школа-інтернат І-ІІІ ступенів №6» Харківської обласної ради

Автор-укладач:

спеціаліст «вищої кваліфікаційної категорії»

учитель фізичної культури

Заремба В.А.

Харків

2018

Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького,

етапи творення козацької державності

Велике народне повстання, що вибухнуло навесні 1648 p., відіграло важливу роль не лише в історії українського народу, а й у політичному житті всієї Східної Європи.

Однією з причин було посилення феодального гноблення народу з боку польської шляхти, старост та євреїв-орендарів. У деяких маєтках селяни відробляли панщину 4-5 днів на тиждень. Свавілля польської адміністрації, переслідування міщан і дрібної української шляхти не знали меж, Козацтво, як реєстрове, так і нереєстрове, втратило значну частину своїх привілеїв. В Україні насаджувався католицизм. Православну церкву й духівництво було принижено.

Ці та інші причини зумовили національно-визвольний характер грандіозного повстання, рушійною силою якого стали широкі народні маси - козаки, селяни, міщани й нижче духівництво. А очолив визвольну війну гетьман Богдан Хмельницький. ‘

Зазнаючи переслідувань з боку польської влади, Б.Хмельницький у грудні 1647 р. подався на Запорозьку Січ, де в січні 1648 р. підняв повстання. Козаки обрали його гетьманом. Тоді Хмельницький видав універсал, в якому закликав український народ до боротьби проти Речі Посполитої.

Визвольну війну українського народу можна умовно поділити на кілька періодів: перший початковий (1648-1649), що характеризується найбільшим розмахом повстання; другий (1650-1653), упродовж якого гостра, напружена боротьба не принесла вирішальних успіхів жодній із сторін; третій (1654-1655), позначений участю у війні Московського царства на боці України, і четвертий період (1656-1657) — укладення союзу між Україною і Семигородським князівством, а також спільні воєнні дії козаків і шведської армії проти Польщі.

Б. Хмельницький надав наступального характеру бойовій тактиці козаків, які, воюючи з польсько-шляхетським військом, здебільшого оборонялися, зміцнив кінноту. Уклавши союз з кримським ханом Іслам-Гіреєм III і, забезпечивши собі таким чином тил, він у квітні 1648 р. на чолі 2-тисячного війська вирушив на Правобережну Україну.

Першу перемогу повстанці здобули б травня 1648 р. у битві під Жовтими Водами, де оточили й розгромили 6-тисячний польський авангард. А 26 травня в урочищі Горохова Діброва (за 10 км від Корсуня) військо Б, Хмельницького вщент розбило основні сили противника. Коронні гетьмани М. Потоцький і М. Калиновський потрапили до козаків у полон і були видані кримському ханові.

Ці блискучі перемоги сприяли розгортанню повстання на всьому Правобережжі, а згодом і на Лівобережжі. Буквально за кілька місяців боротьби й жорстоких розправ Україну було очищено від польської шляхти, урядників та ксьондзів.

Протягом літа 1648 р. Польща сформувала 50-тисячнеі військо під командуванням магнатів Д. Заславського, М. Остророга та О. Конецпольського, і вже 23 вересня повстанці зустрілися з цим військом під Пилявцями й завдали йому нищівного удару. Перемога в Пилявецькій битві відкрила Б. Хмельницькому шлях до Західної України. У жовтні козацьке військо підійшло до Львова й оточило його. Але гетьман не став руйнувати місто. Взявши великий викуп, він вирушив до міцно укріпленого Замоста.

9 листопада до табору Б. Хмельницького прибули посли новообраного польського короля Яна Казимира й запропонували перемир'я. Гетьман погодився на переговори. Припинивши бойові дії, він повернув козацьке військо на Придніпров'я, хоча міг піти до Варшави. Але чимало обставин не дало змоги це зробити. Зокрема, спалахнула епідемія чуми, військо голодувало, та й союзники гетьмана — кримські татари — не хотіли повного знищення Польщі і прагнули якнайшвидше закінчити похід.

У лютому 1649 р. в Переяславі відбулися переговори гетьманської адміністрації з польськими комісарами, які зажадали поступок. На це Б. Хмельницький заявив: "Виб'ю з лядської неволі народ увесь руський...". А навесні того ж року Польща відновила воєнні дії. Наприкінці червня головні козацькі сили й союзний їм загін татар на чолі з кримським ханом Іслам-Гіреєм III оточили польсько-шляхетську армію в м. Збаражі. На допомогу обложеним прийшов з Любліна король Ян Казимир II з 30-тисячним військом. Тоді Б. Хмельницький з головними силами виступив назустріч ворогові в напрямку Зборова. У дводенній битві поляки зазнали великих втрат; їм загрожувала повна поразка. І лише зрада кримського хана, який змусив В. Хмельницького піти на переговори з Польщею, врятувала польське військо від загибелі. У Зборові сторонами було підписано договір, за яким Польща втрачала свій вплив на Правобережній і Лівобережній Україні, де почалася розбудова української держави.

На початку 1651 р. польське військо віроломно вдерлося на Правобережну Україну. Спалахнула кривава битва під Берестечком, яка тривала майже два тижні. У ній взяли участь 150 тис. поляків, 100 тис. українських повстанців і 50 тис. татарських кіннотників. Татари у вирішальний момент битви залишили поле бою, захопивши Б. Хмельницького, який намагався їх зупинити. Тоді командування взяв на себе полковник І. Богун. Відбиваючи безперервні атаки противника, він вивів з оточення козацьке військо. Знесилені у Берестецькій битві, обидві сторони 18 вересня 1651 р. підписали у Білій Церкві мирний договір, за яким козацький реєстр скорочувався до 20 тис. чоловік, а козацька територія обмежувалася лише Київським воєводством. Польські пани повернулися до своїх маєтків в Україні.

Влітку 1652 р. Б. Хмельницький вирушив з військом до Молдавії для відновлення воєнного союзу 1650 р. Польський уряд, щоб не допустити цього, наказав коронному гетьманові М. Калиновському розбити козаків. Але в битві під Батогом польсько-шляхетське військо було розгромлене, загинула майже вся його командна верхівка разом з М. Калиновським. Молдавський господар В. Лупул поновив союз з Україною. Того ж року під час походу в Молдавію склав голову син Б. Хмельницького Тиміш.

Восени 1653 р. 60-тисячне польське військо на чолі з Яном Казимиром II вирушило до Львова, звідти на Кам'янець-Подільський. Наприкінці вересня козаки й татари оточили польський табір під м. Жванець. Понад два місяці тривала облога. Король не наважився вступити в бій, хоч кримський хан, уклавши з ним сепаратне перемир'я, залишив Б.Хмельницького. Це врятувало поляків від повної поразки. 15 грудня 1653 р. сторони домовилися про скасування Білоцерківського договору 1651 р. та відновлення чинності Зборівського трактата 1644 р.

Після припинення воєнних дій Б.Хмельницький вивів козацькі полки на Брацлавщину і прибув до Переяслава, де 8 січня 1654 р. було скликано загальну раду, на якій гетьман і козацька старшина вирішили укласти союз з Московським царством, сподіваючись таким чином здобути надійного союзника в боротьбі з Польщею.

Однак Польща не полишила своїх агресивних планів щодо України березні 1654 р. її військо вдерлося на землі Поділля, Волині і Брацлавщини. Згодом головні воєнні дії розгорнулися в Білорусі та на Смоленщині. Туди вирушили 20 тис. козаків. До кінця 1654 р. українсько-московське військо змусило ворога відступити. Але Польща, утворивши коаліцію з Кримським ханством, знову розгорнула бойові дії в Україні. Взимку 1656 р. польсько-шляхетське військо пішло на Умань. Місцева залога, керована І. Богуном, відбила наступ противника. На допомогу їй прийшли козацькі полки Б. Хмельницького та московське військо під командуванням воєводи В. Шереметьєва. Вони завдали полякам і татарам значних втрат в Охматівській битві, змусивши їх відступити, Українсько-московське військо визволило Поділля та більшу частину Східної Галичини. 19 вересня поблизу Городка відбувся бій, в якому поляків було розгромлено. Але раптовий напад на Поділля кримських татар змусив козаків з боями відступити на Придніпров'я. Невдовзі татари відмовилися від воєнної підтримки поляків, проти яких виступила і Швеція.

У серпні — жовтні 1656 р. Москва і Польща уклали Віденське перемир'я про припинення війни, що, по суті, було зрадою України з боку Московського царства, порушенням Переяславської угоди.

За обставин, що склалися, Б.Хмельницький уклав союз із семигородським князем Юрієм Ракоці (українсько-трансільванський договір 1656 p.), погодившись підтримати його кандидатуру на польський престол. 1657 р. Ракоці здійснив у союзі з Швецією похід на Польщу. Його військо зайняло Галичину, де до нього приєднався загін українських козаків. Вони разом здобули Варшаву. Однак невдовзі становище змінилося на користь Польщі, якій надали підтримку татари та австрійці. А козаки через зневажливе ставлення до них Ю. Ракоці повернулися на Україну. Семигородського князя скинули з престолу.