Бесіда "Милосердя у нашому житті"

Тема: «Милосердя у нашому житті».

Мета: навчати учнів критично ставитися до своїх учинків та вчинків інших людей; розвивати в учнів почуття доброти, чуйності, милосердя; виховувати в учнів любов і повагу, щирість і працьовитість.

Обладнання: чисті аркуші паперу, ручки.

ХІД ЗАНЯТТЯ

На дошці написано вислови Сааді:

 «Не чиніть зла, воно гидке і кривди не робіть нікому, бо кривда щастя не дає, а зло обмежує свободу».

«Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслу­говуєш називатися людиною».

Творче завдання «Потрібна допомога».

Учитель наводить учням приклади із життя дітей у ди­тячих будинках, тяжко хворих людей, розповідає про поки­нутих тварин. Потім учитель розділяє учнів на групи і про­понує кожній скласти «План допомоги» тим, хто потребує допомоги. Наприклад: написати лист, відправити іграшки, теплі речі, гроші, відвідати людину і т. д.

Слово вчителя.

Чим зміряти людяність? Справжня людина, сильна і добра, ніколи не стане кривдити тих, хто їй довірився, хто слабший за неї. Психологи встановили, що більшість злочинців у дитинс­тві ставали жертвами насильства і жорстокості з боку батьків, а потім і самі виявляли жорстокість — до тварин. У цих лю­дей відсутнє позитивне світосприйняття, адже їхнє дитинство було спотворено злом і ненавистю. От і стає зрозумілим, чим вимірюється гідність людини, її людяність — ставленням до інших: до рослин, тварин, людей. Ми також частина природи, отже, відповідаємо за все, що робимо в ній!

Бесіда.

Чи правда, що той, хто в дитинстві знущається над тва­ринами, виростає безжалісним, жорстоким і навіть небез­печним для людського суспільства?

Як ви розумієте слово «милосердя»? Доберіть до цьо­го слова синоніми. (Співчуття, добродійність, чуйність та ін.)

Розкажіть про які-небудь випадки із свого життя, коли ви виявили співчуття, або коли хтось виявив співчуття по відношенню до вас.

Як ви гадаєте, які риси характеру мають бути прита­манні милосердній людині?

Слово вчителя.

О, Любове, ніщо не може зрівнятися з тобою! Ти — сад квітучий, ти — ліс густий, ти — море безкрає. Ти не до­сліджена ніким і не перевершена нічим. Усе, створене Бо­гом,— прекрасне і мудре, тож учимося жити по-Божому. І велике щастя чекає на кожного з нас!

Ми недаремно почали говорити про любов, адже все в житті починається з Любові!

Неправильне розуміння життя на землі призводить до скам’яніння серця. Погляньмо на себе, на оточуючих. Кож­ний повинен усвідомити: погані думки і вчинки створюють навколо людини небезпечне для неї ж коло чорної енергії. Від наших думок і вчинків залежить, чи бути Землі й людс­тву взагалі?

Сьогодні багато говорять про милосердя, доброту. Чим викликаний такий великий інтерес широкої громадськості до проблем моральності?

Вдумаймося у наслідки трагічних подій, які постійно дають знати про себе: аварія на Чорнобильській АЕС, чи­сельні зіткнення суден і поїздів, прояви міжнаціональних непорозумінь, факти зростання злочинності. Та йдеться не лише про прямо катастрофічні події. Скільки в Україні по­кинутих дітей, самотніх старих?

Дехто заперечить: при чому тут моральність? Але чи мали б місце усі наведені факти, коли б люди були високо­моральними? Мабуть, ні.

Тому сьогодні ми будемо говорити про ті моральні цінності, які повинні бути у сучасних людей, а зокрема й у підлітків.

Нині поширена думка, що такі риси характеру, як чуй­ність, жертовність, милосердя є ознакою м’якотілих, безхарактерних людей.

Запитання до учнів.

Чи згідні ви з цією думкою?

Нині нас жахає навала людської жорстокості. Байду­же ставлення до старих, яких власні діти відправляють до будинків перестарілих, покинуті безпритульні діти, жеб­рацтво, хворі, покинуті напризволяще через брак грошей, дитяча та підліткова злочинність — усе це нині вже нікого не дивує.

Тож де візьметься милосердя, якщо сьогоднішні хлоп­ці та дівчата не завжди відзначаються високим рівнем мо­ральної зрілості. У їхньому середовищі мають місце багато різних правопорушень.

Бесіда.

Що, на вашу думку, є причиною зростання підліткової злочинності?

Як запобігти поширенню бездуховності в суспільстві?

Хто в першу чергу має нести відповідальність за вихо­вання молодого покоління?

Слово вчителя.

Послухайте історію.

Трагічно склались долі Миколи та Дмитра. Поява хлоп­чиків на світ не принесла радості їхнім матерям. Байдужість, виявлена до них матерями, зробила цих дітей недовірливи­ми, неповажливими до дорослих, близьких і чужих. Бажан­ня схитрувати, лицемірство стали тими чинниками, які вре­шті-решт привели хлопців на лаву підсудних.

У всьому винні неблагополучні сім'ї.

Запитання до учнів.

Чи можуть діти, що виховуються у благополучних сім'ях, вирости злочинцями?

Чи залежить рівень виховання дитини від матеріального становища в сім'ї?

Слово вчителя.

«Багаті теж плачуть» — це слова із дуже популярного колись серіалу. У благополучних сім'ях тривоги, пережи­вання синів і дочок для батьків залишаються таємницею: близько 57 відсотків учнів не хочуть розповідати їм про свої справи. Тільки 18,3 відсотка постійно з усіх питань радяться з татами і мамами, а 29 відсотків лише у крайніх випадках просять про допомогу.

Своє небажання звертатись до батьків пояснюється не­вмінням останніх вислухати і зрозуміти їх.

Бесіда.

Як часто ви радитесь із батьками?

Кому довіряєте більше: татові, мамі чи подрузі?

Чи можна вважати вчителя другом?

Бесіда.

Про яку людину говорять, що в неї великодушне серце?

Як ви гадаєте, чи здатні ви на великодушний учинок?

У чому виявляється великодушність ваших близьких по відношенню до вас?

Чи можуть бути милосердними і чуйними діти, яких виховує вулиця?

Слово вчителя.

Великий вплив на формування моральних якостей під­літків має преса та кінофільми, які нині демонструють ка­нали українського телебачення.

Запитання до учнів.

Як часто ви дивитесь телевізор?

Які фільми вам подобаються?

Як ви ставитеся до бойовиків? Чим вони вас приваблюють?

Чи вчать ці фільми мужності, відваги, доброти?

Слово вчителя.

Так, бойовики у підлітків, особливо у хлопців, вихову­ють жорстокість, насильство, злобу, ненависть і т. д. Про жорстокість написано чимало. Байдужість і жорстокість — страшні хвороби сучасності, з якими потрібно боротися кожному з нас.

  Справді, щось «надламалось у світі», «якісь зірвані мос­ти», бо черствіють наші душі, ми залишаємось байдужими до чужого болю, забуваємо, що старість обов'язково прийде до кожного з нас. Ви, мабуть, погодитесь із тим, що в наш час, на жаль, дуже мало чуйності. Про це свідчать пере­повнені будинки для перестарілих, численні газетні стат­ті, в яких ідеться про непорозуміння, що виникають між батьками і дітьми.

Запитання до учнів.

Яких норм повинні дотримуватись діти по відношенню до своїх батьків?

Чи маємо ми право ображатися на батьків?

Слово вчителя.

Хочеться вірити, що ніхто з вас не забуде своїх, батьків, особливо тоді, коли до них прийде старість.

Значна частина сьогоднішньої молоді переконана, що досягти щастя в житті можна, навчившись правильно оці­нювати ситуацію і обернувши її на свою користь, а зовсім не завдяки працелюбності, освіченості, наполегливості.

Запитання до учнів.

Що приносить щастя людині?

Від того, як ми себе поведемо, залежатиме і наше майбутнє.

Що для вас найважливіше в житті?

Без чого можна обійтися в житті?

Ваша головна проблема на сьогоднішній день?

З ким ви ділитесь своїми проблемами?

Які риси характеру ви найбільше цінуєте в людях?

Заключне слово вчителя.

Кожна людина живе лише один раз. І що б не стало­ся у кожного з вас у житті, завжди пам'ятайте, що ви людина. Ніколи не звинувачуйте когось у тому, що вас по­гано виховали. Ви самі повинні якомога більше працювати над вдосконаленням своєї особистості. Цей шлях важкий і тернистий, але ви молоді й зможете все подолати. І ось тоді у вашому серці навіки оселяться найсвятіші людсь­кі почуття — любов, доброта, прощення. їх не купиш на базарі, в магазині, їх ні в кого не позичиш, але можна навчити себе бути добрими, людяними і милосердними.

Як часто ми зриваємо квітку, не задумуючись над тим, що завдаємо їй болю. Як легко зранити серце одним необе­режним словом, тим самим не залишивши у цьому серці місця для проростання добра. Будьмо добрими і чуйними, лагідними і щедрими, бо саме внутрішня краса прикрашає людину. Відкриймо навстіж своє серце і душу для друзів, близьких і рідних. Життя таке прекрасне, тож поспішайте творити добро на землі.

Бути людиною — не дуже просто,

Бути людиною — геройство в наші дні.

Устати й крикнути з трибуни, із помосту:

О люди, залишайтеся людьми!