Бесіда на тему: «Знайомі незнайомці» .

Бесіда на тему: «Знайомі незнайомці»

Мета: Ознайомити учнів з походженням тварин,  культурних рослин, овочів, фруктів.
Обладнання: малюки тварин, рослин.

Хід

Наша виховна година присвячена дуже простим і повсякденним рослинам,  які ростуть у кожного на городі, плодами яких кожен ласував не один раз.
Сьогодні ви ще більше дізнаєтеся про культурні рослини, про таємниці зеленого світу та тваринного світу.

1. Чарівниця роду польових.

Батьківщина картоплі – Південна Америка.  В Європі картоплю вперше пізнали близько 400 років тому. Дехто їв картоплю сирою або намагався їсти отруйні зелені плоди. Індіанці називали картоплю “папа”. “Папа” не раз рятувала місцевих жителів від голоду. Довгий час милувалися лише її квітками, прикрашали ними одяг, а жінки ще й зачіски. Квіти ці розводили на спеціальних грядках, і коштували вони дуже дорого.
 

2. Сонячна квітка.

Батьківщина – південь Північної Америки. Там ця рослина поважалася, її називали “сонячною квіткою”. До Європи соняшник був завезений іспанськими моряками. Його розводили як декоративну квітку. У Росію він потрапив за часів Петра І з Голландії. В 1826 році в селі Олексіївна Воронезької губернії селянин Б.Бокарьов відкрив людям нову властивість цієї рослини, виявивши в ній джерело смачної олії.
 

3.Кукурудза- маїса

Індіанці називали її маїсом і обожнювали. Від урожаю маїсу залежав їхній добробут. Свою другу назву “кукурудза” – ця рослина одержала значно пізніш.
Індіанці готували з кукурудзи чимало страв: варили суп, начиняли пилком паляниці; із молодих стебел одержували солодкуватий сироп. Зерна їли вареними, а товчені йшли на кашу.

4. А також ми сьогодні дізнаємося більше  про таку тваринку яка мешкає у лісі.

Їжачок - маленький, сірий, колючий... Хто ж не знає їжака? 

Із книжки в книжку, з листівки на плакат кочує образ запасливого їжачка з рум'яним яблуком на спині. Хто це бачив? Ніхто не бачив, але всі впевнені, що яблука й гриби їжачок запасає собі на зиму наколює фрукти на колючки. А потім довгими зимовими вечорами гризе в себе в нірці промерзлі яблука, сухі гриби й чекає не дочекається весни...

Відкриємо страшну таємницю: їжакам не потрібні запаси їжі, тому що взимку їжаки... сплять. Сплять солодким сном з листопада по квітень, як ведмеді, борсуки, жаби й змії.

У природному середовищі перебування раціон їжаків становлять жуки, черв'яки й равлики. Іноді їжак може урізноманітити своє меню жабами, ящірками, пташиними яйцями, мишенятами...

До речі, про мишей. Вважається, що їжак - чудовий мишолов, його навіть називають колючою кішкою. Але насправді миші не їжача їжа. Не може їжачок за цими шустрими гризунами погнатися, от хіба що повезе йому знайти мишаче гніздо. Але набагато більше цікавлять їжаків зовсім інші гнізда - осині й бджолині. Цих комах їжак їсть, зовсім не боячись укусів.

Їжаки взагалі дуже стійкі до різних отрут, у тому числі й до бджолиної для їжачка не смертельні. І навіть укус гадюки він переживе, відбувшись легеньким нездужанням, якщо, звичайно, гадюка встигне його вкусити до того, як буде з'їдена. Втім, на змій їжаки полюють рідко.

От ще одна з легенд про їжака: нібито, зустрівши в лісі хижака, їжак може згорнутися в клубок і покотитись, тікаючи від небезпеки. Звернутись-то їжак може, а от покотитись - ніяк. Від своїх ворогів - лисиць, пугачів, великих сов, яструбів - їжачок зазвичай не тікає й, звичайно, не укочується. Він завмирає на місці, згорнувшись у колючу кулю.

Але є в їжака інші вороги, від яких колючки не рятують. А все тому, що живуть ці вороги безпосередньо в їжачих колючках. Це кліщі й блохи. Часом вони так дістають бідного їжачка, що він влаштовує собі дезінфекцію. Знаходить, наприклад, опалі дикі кислі яблука й качається у них. Звідси, напевно, і народилася легенда про запасливого їжачка.

А ось іще декілька цікавих фактів з життя їжаків: