бібліотечний урок на тему " Рідна мати – Батьківщино, ти одна у нас!

Тютюнник Юлія Анатоліївна

Моринський НВК ім. Т.Шевченка

Бібліотекар

Рідна мати – Батьківщино, ти одна у нас!

Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер,

як трави, як води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди. 

  Україна – земля, де ми народилися і живемо, де здобуваємо освіту.  Ми щасливі, що народилися на такій чудовій мальовничій землі – у нашій славній Україні. Святою для кожного з нас є земля, де ми зробили свої перші кроки, вимовили перше слово, почули мамину колискову, пішли стежиною до школи.  Рідний край, Україна, Батьківщина. Які це прості й разом із тим прекрасні слова! Батьківщина – це пам’ять серця про все, що було з народом, це пам’ять про трагічну історію країни. А наша історія – це історія віковічної боротьби за своє місце під сонцем. Велика, священна та прекрасна любов до Батьківщини жила, живе й житиме в усіх чесних і щирих серцях.                                                                                                                                                                                                                                

( звучить пісня «Моя Україна» сл..Ю.Рибчинського, муз. Ніколо).

    Україна…  В одному вже  тільки цьому слові і для нашого вуха, і навіть для вуха чужинців бринить ціла музика смутку і жалю. Україна – країна смутку і краси, країна де найбільше люблять волю.  Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці. Тут жили наші прадіди, діти, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.  Рідна Вітчизно, моя Україно. Скільки в цьому слові тепла, любові, ніжності. У кожного з нас це слово асоціюється з образом матері – рідної, єдиної, дорогої.

  Наш український поет Василь Симоненко писав: «Кожна нація і народ створили десятки тисяч слів. Одні з них звучать вагомо і житимуть довго. Інші з часом стираються, темніють, як мідяки, і щезають із пам’яті людської. Але є слова, які можуть зникнути лише тоді, коли зникне сам народ, що створив їх. До таких належить прекрасне і просте слово – Батьківщина. Воно вічне, як вічний народ.»

   Україна…  Золота і чарівна сторона. Це історія мужнього народу, що віками боровся і зараз бореться за свою волю і щастя. Щоб щиро любити свою Батьківщину, необхідно знати її історію, державні та національні символи.

        24 серпня 1991 року було прийнято Акт  проголошення незалежності України, за яким Україна є самостійною демократичною державою.

  Виборовши і вистраждавши свою незалежність, Україна нині має свої державні та національні символи, які уособлюють її історію і сутність.

    Найбільшим святом для українського народу став день 28 червня 1996 року – день прийняття Основного закону держави – Конституції України, де в ст.20 записано: «Державними символами України є Державний прапор України, Державний герб і Державний гімн України»

   Герб, прапор і гімн – це основні державні символи нашої держави, котрі мають давню і цікаву історію. Історія символів сягає глибокої давнини. 

     Герб України – це символ влади, емблема держави, розпізнавальний знак. Він зображений на знаменах, печатках, офіційних документах. Герб – це символ миру, творчої праці, спорідненості поколінь. Герб – частина корони, яку носили київські князі.  Найдревнішим зі знаків, котрий дійшов до наших днів і широко використовується сьогодні, є тризуб.  Золотий тризуб – це символ влади. Тризуб означає триєдність життя – батько, мати, дитя, які символізують силу, мудрість і любов. Герб – символічний знак, ключ до історії, роду, міста, держави. Тризуб ще відображає і єднання трьох стихій – землі, води, повітря, без яких неможливе життя. Якщо придивитися уважно до герба, то можна ще й скласти слово з його частин – воля. Адже до волі завжди прагнув і прагне український народ.  Тризуб символізує спорідненість поколінь, мир і творчу працю. Це – символ відродження Батьківщини, її традицій, продовження славних сторінок нашої історії.

   Пройшовши довгий тернистий шлях, лише у 1992 році, після відновлення української державності, Верховна Рада України затвердила зображення золотого тризуба на синьому тлі малим Державним  гербом України.

(  фото герба)

Наш герб – тризуб.

Це воля, слава, сила.

Наш герб – тризуб.

Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем.

   Національний гімн України –  це велична пісня – символ нашої держави. Це ті слова та музика, які змушують кожну людину підніматися при перших же акордах, в них сконцентрована жива історія народу, його прагнення до волі,   до світлого і високого. 

Слова палкі, мелодія врочиста –

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва. Заповідь священна.

Хай чують друзі й наші вороги,

Що Україна вічна, незнищенна.

Від неї ясне світло навкруги.

    Понад століття тому поет Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла України». Він покладений на музику Михайлом Вербицьким. Пісня  сподобалась і прийшлась до душі українцям та невдовзі стала новим національним гімном. Слухати гімн треба стоячи, мовчки з гордо піднятою головою. Велична і трагічна історія пісні-гімну. Яскравим виявом патріотично-національних почуттів українців стала поява вірша «Ще не вмерла України». Жодному іншому твору не судилася така велична і трагічна доля.  Велична, бо в ньому втілена споконвічна мрія нашого народу стати суверенним, здобути волю, виражена незламна віра у відродження України. А трагічна, бо понад століття пісню-гімн переслідували, забороняли, знищували – але не знищили.            

 ( Звучить фрагмент Гімну)

  Державними барвами Української держави є барви: синя і жовта. Чисте небо – символ миру ( синій) та пшеничне поле – символ достатку ( жовтий). Прапор – жовто-блакитне полотнище, символ суверенітету та незалежності. Поєднання цих кольорів багатозначне: чисте, мирне, безхмарне небо над жовтим кольором хлібних ланів – символ миру, праці, здобутку.  Жовтий колір – це колір пшеничного поля, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущому на землі. Жовтий колір – це ще колір жовто-гарячого сонця, без лагідних промінчиків якого не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб. Синій колір – це колір ясного, чистого, мирного неба. А невже без живлющої матері-води визрів би, заколосився б хліб? От і ще один блакитний колір – колір цариці води.    ( фото прапора)

   Сьогодні Державний прапор України майорить на будинку Президії Верховної Ради, резиденції Президента, його представників в областях і районах. Прапор піднімається під час офіційних церемоній. Стрімко злітає це полотнище і на різних спортивних змаганнях, коли на п’єдесталі стоять українські спортсмени при врученні нагород. Державний прапор України розвивається і над нашою школою.

Синьо-жовтий прапор України –

Це безхмарне небо, синє-синє,

А під небом золотіє нива,

І народ – і вільний, і щасливий.

Прапор, як святиню, любі діти,

Треба шанувати й боронити.

Прапор – символ нашої держави,

Він для всіх ознака сили й слави.

   Батьківщина – це наша рідна мова. У ній мудрість віків і пам’ять тисячоліть. «Це – безцінне багатство, у якому народ живе, передає з покоління в покоління свою славу, культуру, традиції», - писав В.Сухомлинський. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця. Мова – це серце нації і канва, на якій людина вишиває узори свого буття. Мова – це особистість, вона має обличчя, свою культуру, честь і гідність, своє минуле і майбутнє. Де б ми не були, відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово. Кожному народові дорога його мова. «Рідна мова дорога людині, як саме життя» - говорить народна мудрість. Без мови не може існувати народ, його культура. Ми – українці, горді з того, що ми маємо свою державу, свою мову, волю. Кожен із нас – патріот своєї  країни і повинен боротися за чистоту рідної мови. Бо мова - це душа народу. Її не можна не любити, бо вона прекрасна!

   Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби. Багато жорстоких століть пережила невмируща українська мова. Вона ввібрала в себе все найкраще, найніжніше, найвеличніше, наймудріше, найблагородніше, найпоетичніше і найболючіше: перший голос немовляти, яким воно сповістило про свою появу на світ, і останній розпачливий зойк прощання людини з білим світом, голосний сміх щасливої дитини і зворушливий плач сироти, солодке задоволення від творчої праці та побратимської вірності і велике розчарування від холодної людської байдужості, блакить високого неба і золотого сонця пшеничних ланів, міць столітніх дубів, що символізують силу української нації, гіркоту поневірянь на чужині і відчуття піднесеності в молитві до Бога за свій рід, за Україну, за мир, добро і спокій на всій планеті. Українська мова багата, мелодійна, глибинна. Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова.

Рідна мово єдина любове!

Чую пісню твою ранкову!

Рідна мово, без тебе ніхто я,

Мов на вітрі осінній листочок.

    Першим до нас приходить слово. З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. Рідна мова – це скарб народу. Кожний народ із великою пошаною ставиться до своєї мови. Адже мова зберігає історію народу, його духовну красу, культуру, самобутність.

Милозвучне наше слово,

Ти – духовна міць моя.

Материнська люба мово,

Що без тебе був би я?

Мово моя українська, Батьківська, Материнська,

Я тебе знаю не вивчену -

Просту, домашню, звичну.

  Мова рідна. Вона безкінечна, могутня, співуча, запашна. Тож нам потрібно знати, любити й берегти її.

   У 16 років діти отримують найголовніший документ – паспорт громадянина України, який підтверджує їх приналежність до нашої Вітчизни. Громадянин – той, хто належить до постійного населення держави, користується її правами й виконує обов’язки, встановлені Законами держави.    Отримати паспорта – це велика честь і велика відповідальність. Громадянин України – це почесно, це гордо.

Я – твій громадянин, я прагну підростати,

Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла.

Моя свята і рідна Україна – мати!

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!

Я хочу знать, яким було життя,

За що боролись та вмирали люди,

Бо без минулого немає майбуття.

А майбуття… яким воно в нас буде?

   Наша свята земля, рідна оселя, солов’їна мова, невмируща пісня – є нашою Батьківщиною, що зветься Україною. Тож любімо, шануймо, бережімо її та будьмо гідними іі синами й доньками.

      Сьогодні Україна впевнено крокує в майбутнє, і яким воно буде, залежить тільки від нас. І щоб у країні були мир і злагода, ми повинні бути щирими, добрими, повинні дбати про свою Вітчизну, пишатися нею і любити її.

Щоб ти був щасливим – тобі заповім:

Люби Батьківщину всім серцем своїм!

Люби щонайбільше у світі її!

Є інші держави, є інші краї

• А рідна Вітчизна у світі одна,

Для тебе, мій друже, як мати вона!

( звучить пісня «Ти – моя Україна», муз. Н.Яремчука, сл..О.Ткача)