Бінарний урок з історії та географії у 10-му класі

Бінарний урок з історії та географії у 10-му класі

Тема: Китай у 1918-1939 рр. Сучасний Китай.

Мета: охарактеризувати політичний і соціально-економічний розвиток Китаю після І світової війни, дати оцінку соціально-економічним експертам китайських комуністів, пояснити суть культу особи Чан Кайші, аналізувати процес реформування економіки Китаю, оцінити сучасний економічно-географічний розвиток країни; розвивати вміння встановлювати причино-наслідкові зв’язки, аналізувати, порівнювати, висловлювати власну точку зору, критично мислити; виховувати в учнів зацікавлення історією та географію.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, формування ключових компетентностей:

спілкування державною мовою (формулювати відповідь на поставлене запитання);

інформаційно-цифрової (дотримуватись авторського права, етичних принципів поводження з інформацією);

уміння вчитися впродовж життя (розуміти перспективу власного розвитку упродовж життя);

екологічна грамотність і здорове життя (сприяти розумінню необхідності ощадливого використання природних ресурсів);

соціальні і громадянські компетентності (виховувати зацікавленість до сучасного світу, бажання розуміти соціально-економічні процеси, які в ньому відбуваються).

Очікувані результати: учні показують вміння аналізувати історичні події, використовують сучасні цифрові технології, обробляють подану інформацію, фіксують унікальні об’єкти і явища країни, працюють в команді, поєднують літературні здібності для узагальнення питань по темі.

Зміст уроку

І. Організація навчальної діяльності. Оголошення теми уроку.

Привітання з класом, контроль відсутніх.

Ми розглянемо розвиток Китаю у міжвоєнні часи, дізнаємося, що спричинило мілітаризацію країни та познайомимося з сучасним Китаєм.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Подорожуємо Китаєм. Відео-блок вчителя географії.

У III ст. до н. е., коли європейці налагоджували зв'язки з країнами Сходу, при владі в Китаї була династія Цинь, і китайці так само себе й називали. Спотворені назви «Чіна» або «Чайна» увійшли до європейських мов. В українській вони трансформувались у слово «Китай». За історію Китайської держави змінилося 22 правлячі династії імператорів, а для європейців назва країни залишилася незмінною. Самі ж китайці називають свою батьківщину інакше — «Чжунго», що означає «Пуп Землі». Саме такою бачили державу давні китайські мислителі. Вони вважали, що над світом панує безмежне кругле небо, під ним простягалася квадратна Земля, а в її центрі — Китай. Таку гордовиту назву країни китайці зберегли не даремно, тому що можуть пишатися винятковим вкладом своїх пращурів у розвиток людської цивілізації. Китай є батьківщиною шовку та паперу. У цій країні були сконструйовані перші компас та сейсмограф. Даоські самітники створили вчення про безсмертя та, натхнені знаннями з алхімії, шукали еліксир вічної молодості, а винайшли рецепт приготування пороху. У той час, коли в Європі, ще не було писемності, китайці вже створили свої ієрогліфи (на 6 століть раніше, ніж виник грецький алфавіт). А перші поселення на території Пекіна були відомі за 3 тис. років до заснування Риму.

Слова «Китай» та «порцеляна» звучать як синоніми. Вишукані, тонкі, як папір, легкі та прозорі, що наче випромінюють сяйво, вази з білої глини (каоліну) почали вперше виробляти у Китаї. А слово «каолін» пішло від назви однієї з китайських провінцій, де видобували цю сировину.

Китайці, намагаючись відокремитися від світу, збудували унікальну споруду, що вражає уяву. Це — Велика китайська стіна, єдиний витвір людських рук, який видно неозброєним оком навіть з орбіти Землі. А почала вона будуватися ще у IV— III ст. до н. е. У Китаї було споруджено й найдовший судноплавний канал — Великий, що має протяжність 1 782 км. Його спорудження розпочалося ще в VI ст., а завершилось у XIII ст.

На початку XIX ст. Китайська імперія простягалася на величезні простори від Тибету до берегів Тихого океану. Скільки тоді було китайців, дізнавалися приблизно за кількістю з'їденої ними солі або надісланих поштових відправлень. Китай був найчисельнішою за населенням державою світу протягом 2000 років і поки що не залишає своїх перших позицій.

Земля багатої культури, давньої цивілізації, могутня протягом багатьох століть держава була перетворена на напівколонію європейських країн у XIX ст. Англійський та німецький капітал панував у провідних галузях господарства. Це призвело до страшенного зубожіння народу та масової еміграції. Європейців називали «заморськими чортами», від яких добра не дочекатися. А потім, у XX ст., довелося пережити дві революції, громадянські війни, безглузді криваві «реформи» Мао Цзедуна... Усе це відкинуло економіку величного Китаю на десятки років назад. Лише з 80-х pp. XX ст. країну охопив вітер змін. Китайці вірять, що їхня батьківщина поверне свою колишню славу, про що говорять вогняні зірки на їхньому прапорі — символ величі, червоний колір полотнища — символ землі.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Міні-лекція вчителя (історії).

У 1918 році серед певних кіл китайської громадськості набуло поширення наївне сподівання, що перемога анти німецької коаліції, учасником якої був і Китай, принесе країні негайне «мирне визволення» від іноземного панування. «14 пунктів» президента США Вільсона і особливо його заява «про справедливий мир» і «самовизначення народів» сприяли посиленню таких ілюзій. У Китаї з закінченням війни пов’язували найоптимістичніші перспективи. У січні 1919 року в Парижі на міжнародній конференції китайська делегація порушила питання про виведення іноземних військ за межі країни.

Невдовзі виявилася повна необґрунтованість цих надій. 30 квітня 1919 року керівник Паризької конференції повідомив китайській делегації, що всі її пропозиції відхиляються. До чого це все призвело і які мало наслідки ми сьогодні з вами розглянемо.

Випереджальне завдання. Повідомлення учня «Рух 4-го травня»

«Рух 4-го травня»

4 травня 1919 р. пекінське студентство провело багатолюдний мітинг і демонстрацію з вимогою не підписувати Версальського договору. Демонстранти закликали уряд негайно виступити на захист національних інтересів. До вимог студентської молоді приєдналися жителі столиці: робітники заводів і фабрик, ремісники, торговці та інтелігенція. Пекінський уряд відкрив вогонь по демонстрантах. На знак протесту пекінські студенти 5 травня не вийшли на заняття. їх підтримали студенти Шанхая, Тяньцзіня та інших міст. Патріотичний рух набрав загальнонаціонального масштабу. Демонстрації й мітинги відбувалися в багатьох містах Китаю. Патріотичні виступи й агітація призвели до бойкоту японських товарів. Центром цього руху став Шанхай. Тут застрайкували робітники японських текстильних фабрик, до яких приєдналися інші робітники. Всього у страйках 1919 р. взяло участь понад 90 тис. чол., а в бойкоті іноземних товарів, мітингах і демонстраціях – кілька мільйонів жителів міст. За винятком китайських сіл, вся країна була охоплена масовими протестами. Уряд змушений був прислухатися до голосу народу. Китайська делегація в Парижі відмовилася підписати Версальський мирний договір.

З державної служби були звільнені про японські налаштовані чиновники. Уряд звільнив усіх заарештованих учасників акцій протесту.

Після закінчення війни китайський народ заявив про свої потреби і вимоги, що виявились у формі масового руху. Значну роль у розгортанні патріотичних виступів відіграла китайська інтелігенція і студентська молодь. «Рух 4 травня» посилив боротьбу проти застарілих ідеологічних догм, засилля конфуціанства, старої недосконалої системи освіти. Китайські інтелектуали виступали за розповсюдження природничих знань, за зрозумілу для народу літературу і мистецтво, за широке використання досягнень європейської науки.

Знаменитий китайський письменник Лу Сінь, багато журналістів і літераторів почали писати свої твори різними діалектами народної мови, рішуче пориваючи з архаїчною літературною традицією.

«Рух 4 травня» втягнув широкі верстви населення в політичну боротьбу, значно розширив розуміння актуальних проблем внутрішнього життя і зовнішньої політики. Це був етап усвідомлення народом місця і ролі Китаю у світі, його соціальних та політичних проблем.

Причини:

•                  Не виправдання сподівань населення на покращання становища країни після Першої світової війни, скасування контрибуції, накладеної європейськими державами після придушення «боксерського повстання».
•                  Передача Японії за Версальським договором німецьких концесій у Шандуні.
•                  Про японська політика правлячої верхівки.

Привід:

•                Розгін демонстрації пекінських студентів із вимогами до уряду повернути півострів Шандунь, звільнити про японськи налаштованих чиновників та оголосити бойкот японським товаром.

Результати:

Усунення з посад про японськи налаштованих чиновників, звільнення заарештованих студентів: китайська делегація не підписала Версальського миру.

Наслідки:

•                Зростання національної самосвідомості.
•                Утворення політичних партій та організацій лівого напряму, що виступали за об’єднання країни, звільнення від іноземного засилля і проведення соціальних реформ.
•                Створення у 1921р. Комуністичної партії Китаю(КПК),яка швидко стала впливовою політичною силою в країні. Комуністи вбачали в революції єдиний засіб відродження країни.
•                Розгортання руху за «нову культуру», зокрема, уведення в літературу мови, близької до побутової. Це дало змогу здобути освіту багатьом мільйонам китайців.

Радикалізація національно-визвольного руху.

Прийом «Мозковий штурм».

1. Проти чого виступили учасники «руху 4 травня»?
2. Які прошарки населення взяли участь у цьому русі?
3.  Які ж наслідки мав цей рух?

Прийом «Вікно в історію» (міні-лекція вчителя з переглядом відео)

У 1917 р. Президентом Китайської Республіки було обрано Сунь Ятсен, який висловив свою мету у трьох народних принципах: націоналізм, демократизм, процвітання. Для реалізації своїх планів він попросив допомоги у Радянської Росії, почав шукати зв’язки з Комінтерном. За допомогою СРСР йому вдалося створити сильну, добре оснащену армію. У 1921 р. було створено Комуністичну партію Китаю (КПК), яка вбачала в революції єдиний засіб відродження країни. Хоча остаточна мета КПК було проголошене встановлення диктатури пролетаріату. Лідером якої був Мао Цзедун.

У цей же час у північному Китаї підтримували США і Велику Британію. А на півдні владу захопив Чень Цзюнмін. Знову розпочалися революційні події.

Базою національно-визвольної революції став Південний Китай. Керівництво революцією знаходилося в руках Гоміндану (партія консерваторів). Він поєднав у собі риси як політичної партії національно-революційного характеру, так і націонал-реформістської партії, яка почала соціально-економічні перетворення.

1 липня 1925 року представники Гоміндану і КПК оголосили себе Національним урядом Китаю на чолі з Чан Кайші. Навесні 1927 року Чан Кайші переніс столицю в Нанкін і сформував так званий Нанкінський уряд. Північний похід приніс маршалу світову славу.

(Перегляд відео. Робимо висновки щодо особи Чан Кайші.)

Слово вчителя історії. Національна революція в Китаї у 1925-1927

Привід:

Розстріл у Шанхаї англійською поліцією мирної демонстрації китайських студентів.

Причини:

Напівколоніальна залежність Китаю.

Роздробленість країни.

Нерозв’язаність аграрного питання.

Прагнення радянського керівництва і Комінтерну до розпалу світової революції.

Завдання:

Об’єднання Китаю.

Здійснення модернізації країни.

Звільнення від колоніального поневолення

Розв’язання аграрного питання.

Робота додому за §27 ст. 201 п.2 скласти хронологічний ланцюжок революції.

Слово вчителя історії: «Протистояння між Гомінданом і комуністами»

Робота з підручником та заповнення таблиці §27 ст. 202 п.3.

Слово вчителя географії:

З давніх часів Китай дивував європейців не лише своєю історією, національною самобутністю, а й досягненнями у різних сферах економічного життя.

Прийом «Лови загадку»: на дошці цифрові ланцюжки Вам треба відгадати про які події вони свідчать. (Робота з класом з записом у зошиті.) За відгадку платимо юанями, які додаються до оцінювання попередніх завдань.

Випереджальне завдання учнів міні-лекція та відео-ролик про економічний розвиток сучасного Китаю.

Офіційна назва – Китайська народна республіка. Площа – 9,6 млн. км2. Населення – 1,4 млдр. осіб. Столиця – Пекін. Тип країни – країна з плановою економікою. Державний устрій – соціалістична республіка, унітарна держава.

Одна з найбільших країн світу, розташована у центральній та східній частині азіатського материка. До складу входять особливі адміністративні райони: з 1997 р. – Сянган (Гонконг) і з 1999 р. – Макао (Аоминь). Формально провінцією Китаю вважається Тайвань, але фактично острів є окремою країною. Межує з 13 країнами. Має широкий вихід до морів Тихого океану.

Адміністративний поділ – 22 провінції, 3 муніципалітети, 5 автономних районів, 4 міста центрального підпорядкування: Пекін, Шанхай, Тяньцзінь, Чунцин.

Грошова одиниця: юань.

Багатонаціональна країна, 55 народів, 91% – китайці.

Релігія – китайці – буддизм, конфуціанство, даосизм; національні меншини – іслам, буддизм (ламаїзм).

Господарство. Промисловість.

За чисельністю промислових підприємств та кількістю працюючих Китай посідає перше місце у світі. Видобуток вугілля (І місце), виробництво електроенергії (ІІ місце). 500 млн.т. сталі щорічно (І місце). Машинобудування: верстатобудування, виробництво електроніки й побутової електротехніки (радіоприймачів, магнітофонів, годинників, телевізорів, відеомагнітофонів, годинників, телевізорів, відеомагнітофонів, холодильників, пральних машин), виробництво тракторів та іншої сільськогосподарської техніки, автомобілів, суден, локомотивів та вагонів, обладнання для шахт і металургійних заводів, електростанцій і хімічних підприємств, вантажівок й верстатів. Хімічна (виробництво мінеральних добрив, полімери), легка, харчова промисловість повсюди.

Сільське господарство.

За різноманітністю сільськогосподарської продукції посідає перше місце у світі. Основний напрямок сільського господарства – зерновий (500 млн.т. зерна щорічно – світовий рекорд). Основна продовольча культура – рис (180 млн.т. І місце). Розводять свиней, дрібну й велику рогату худобу. Перше місце у світі за поголів’ям свиней і домашньої птиці.

IV. Підсумок уроку. Рефлексія.

Перегляд відео-ролику про сучасний Китай та складання сенкану.

Формула (схема, план, алгоритм) створення дидактичного сенкану:

 1. Іменник (тема).

 2. Два прикметники (яке воно?)

 3. Три дієслова (що воно робить?)

 4. Фраза-висновок з чотирьох слів.

 5. Іменник-синонім до теми, або ж слово асоціація до теми.

Приклад: Китай.

  Великий. Могутній.

  Випереджає. Модернізує. Осучаснює.

  Одна родина – одна дитина.

  Працелюб.

 V. Домашнє завдання.

 Історія: опрацювати §27, дати відповіді на запитання вкінці параграфу. Скласти хронологічний ланцюжок («Національна революція 1925-1927 рр.»)

 Географія: опрацювати §37, підготувати цікаві факти про Японію.