Бінарний урок з української мови та історії. Географічні назви в історичній науці. Розвиток мовлення. «Хата моя, рідна хата(твір – опис приміщення з елементами роздуму)».

 

Бінарний урок з української мови та історії. Географічні назви  в історичній науці. Розвиток мовлення. «Хата моя, рідна хата(твір – опис приміщення  з елементами роздуму)».

Мета уроку.

•      Ознайомити з поняттям топоніміка, етноніміка; пояснити сутність та походження географічних назв; сприяти вихованню патріотичних почуттів.
•      Навчити дітей створювати художні описи приміщень; формувати вміння й навички будувати тексти – описи з елементами роздуму, добирати необхідні мовні засоби; розвивати чуття слова; закріпити знання з лексики; виховувати любов до рідної землі, до свого дому,  як частина малої Батьківщини.

Очікувані результати. Після уроку учень (учениця) повинні:

•      Пояснювати поняття «етноніміка», «топоніміка»;
•      Розповідати  про походження географічних назв населених  пунктів рідного краю;
•      Оцінювати роль топоніміки та етноніміки   в історичних дослідженнях;
•      Розрізняти стилі і типи мовлення;
•      Вміти добирати художні засоби до слова «хата», «рідний край»;
•      Творчо застосовувати отримані знання.

Обладнання: завдання для роботи в парах , музичний супровід (запис фонограм пісень), елементи для створення «квітки малої Батьківщини», ілюстрації хати, вулиць; роздатковий матеріал.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

1.Гармонізація простору.

 Створення сприятливої атмосфери.

Учитель:

⎯ Привітаємось любесенько,

Усміхнімося радесенько.

Хай у вас і у нас усе буде гаразд,

Урок принесе користь для нас.

⎯ По давньому українському звичаю ми вітаємо гостей хлібом та сіллю.

 (До класу заходить учениця з рушником та хлібом звучить пісня «Зеленеє жито зелене, хорошії гості у мене»)

II. Мотивація навчальної діяльності.

Діти, а зараз ми з вами переглянемо відео, переглянувши його ви маєте сказати , про що піде мова на нашому уроці.

Відео

Так про що мова піде на нашому уроці?

III.Оголошення теми уроку : Діти, розгорніть зошитки і запишіть тему уроку:

Географічні назви  в історичній науці. Розвиток мовлення. «Хата моя, рідна хата(твір – опис приміщення  з елементами роздуму)».

 а) Сенсорно-моторний етап.

А для того, щоб поближче познайомитися з основними поняттями уроку – ми з вами вирушимо у подорож. То ж сядьте зручніше, розслабте плечі, ручки, ніжки, закрийте оченята.

Був літній ранок, тихесенько шелестіло зелене листячко, в саду цвірінчали горобці в небі яскраво світило сонце. Сашко вийшов із двору і вирішив пройтися вулицями села. Цього літа він вперше у бабусі на канікулах. Пройшовши до кінця вулиці Сашко побачив хату, немов би з казки.

Це була одноповерхова будівля з солом’яним дахом, білими стінами та вікнами зі ставнями, а них він прочитав напис: топоніміка та етноніміка; твір-опис приміщення з елементами роздуму. Стіни хати були ретельно побілені та пофарбовані яскравим українським орнаментом. Вона стояла наче чепурне біленьке диво між деревами, обсаджена соняшниками та калиною він прислухався , а листочки калини шепотіли твір-опис з елементами роздуму; топоніміка та етноніміка.

Навколо хати Сашко побачив двір – господарські споруди, город, сад відгороджені тином. Освітлена сонячними променями хата ніби запрошувала: Заходь, будь-ласка до мене. Він відчинив сіни, а з сіней увійшов до світлиці і опинився перед великою піччю. Піч головна берегиня хати, бо хліб народжує. До неї ставляться як до священного предмета.

Квіти, якими була розмальована піч, підморгували Сашкові, а на їх пелюстках він прочитав, топоніміка та етноніміка, твір-опис приміщення  з елементами роздуму. Сашко притулився до печі, йому стало так тепло і затишно. Він заплющив очі, йому навіть здалося, що в хаті запахло свіжоспеченим хлібом, і тут він згадав що бабуся його просила не баритися бо вона напекла запашних пирогів з абрикосами.

Він вийшов з хати тихесенько зачинивши за собою двері. Закінчилася і наша мандрівка. Відчуйте ніжки, поворушіть пальчиками, зробіть глибокий вдих.

Повертайтеся до класу, усміхніться один одному

IV. Відновлення навчальної інформації

1. Обмін думками.

•         Чи вдалося вам побачити почуте?
•         Які образи ви уявили?
•         Як виглядала хата?
•         Чи запам’ятали ви надписи?

Змалюйте свій образон.

2. Малювання моделі образона.
3. Демонстрація образону вчителя.
4. Резюмування понять, що становлять основу навчальної інформації.

V . Закріплення навчальної інформації, виконання практичних завдань. Набуття навичок

Діти зверніть увагу на дошку

1.Метод «Чиста дошка». На дошці – назви допоміжних наук історії (археологія, сфрагістика , нумізматика, палеографія, хронологія, геральдика, топоніміка, етноніміка). Всі науки, крім двох останніх, вчилися раніше, тому діти пояснюють відомі назви.

Розповідь вчителя історії.        Кожна людина має ім'я та прізвище. Гори, ріки, моря, країни, континенти ,міста і села, вулиці  теж мають назви. У минулому назви ніколи не давали випадково. Вони поєднували особливості навколишньої природи зі способом життя людей. Чи ставили ви собі запитання, чому вони називаються саме так, а не інакше  

Робота над поняттями(записуємо в словник)

Топоніміка — наука, що вивчає географічні назви та їх походження.

Етноніміка — історична дисципліна, яка вивчає етноніми, тобто назви етносів.

 Топоніміка — це наука про походження географічних назв. Для топоніміки характерні свої специфічні методи досліджень. Основну роль відіграють польові дослідження, збір первинного матеріалу, виявлення природних, історичних і етнографічних особливостей певного регіону, особливостей, які визначають своєрідність топонімів.

Топоніміка використовує методи, які притаманні історичній науці, — роботу з архівними матеріалами, аналіз письмових джерел. Водночас на службу топоніміці поставлено методи, які властиві географічній науці, — картографічний, просторово-порівняльний та ін.

Пояснення походження географічних назв має  важливе значення. Значна частина топонімів цілком зрозуміла: населені пункти називають на честь засновників тощо.

Однак багато топонімів розгадати не так легко. Щоб розтлумачити походження деяких із них, учені-топонімісти проводять багаторічні клопіткі дослідження, звертаючись до здобутків історії, мовознавства, географії, етнографії, археології та інших наук. Але деякі топоніми України, які дійшли до нас із глибини віків, і досі не вдалося розшифрувати. Є чимало гіпотез, здогадок, проте багато з них ще чекають на пояснення, які б задовольнили допитливих.

«Мозковий штурм» (на партах в учнів лежать сигнальні картки з написами «Топоніми» та «Етноніми». Вчитель зачитує  етноніми та топоніми, а діти піднімають відповідні сигнальна картки).

2. Розповідь вчителя історії.

Діти ви отримали випереджальне завдання дізнатися чому вулиці вашого села мають такі назви. Діти, перегляньте відео

Демонстрація відео вулиці села

 Діти, ви пізнали що це за населений пункт

Розповідь вчителя про походження назви с. Великі Хутори

Великі Хутори – село, центр сільської ради, розташоване у Великохутірській балці, правій долини річки Середній Бурлук, за 20 км на північ від райцентру та за 20 км від залізничної станції Шевченкове-Південне. Сільській раді підпорядковане село Журавка. Населений пункт займає площу 230 га, станом на початок 2013 року тут постійно проживали 643 мешканців.

На території Великохутірської сільської ради виявлено до 20 курганів, які свідчать про появу давніх людей задовго до початку нашої ери. Два сусідні кургани на південно-східній околиці Великих Хуторів мали власну назву Близнята, їх відносна висота сягала 6 метрів, тобто вони відносилися до числа найбільших курганів нашого краю. На жаль, на рубежі 70-80-х років ХХ століття в результаті непродуманого рішення місцевих керівників їх було зрізано і тим самим назавжди знищено для науки.

Достовірних даних за дату виникнення села Великого (хутора Великого, слободи Великої, Великих Хуторів) немає. Передбачається, що це сталося в 1659 році. В українському виданні «Історія міст і сіл України» час виникнення села взагалі не згадується, а російське видання називає середину ХVIII сторіччя.

В 1659 році велика кількість прибережних мешканців Прип’яті, Случі, Дніпра з дозволу тодішнього гетьмана Юрія Хмельницького перейшла в Слобідську Україну – так зване, шосте переселення.

Випереджальне повідомлення учениці.

 Був тихий літній вечір, коли на пригірку з лівого боку Дінця, верхи на заморенім коні з’явився чубатий козак з торбою та пищаллю за плечима. Виїхав на пригірок, впав на коліна в буйнорослу траву і проголосив: «Бути тут населенню». Це був перший тутешній осадчий козак – подолянин Данило Данилович Данилевський. Що сказав козак – те і зробив: того ж літа заснував він поселення.

Проминули роки. Із перших кривобоких куренів виросла слобідка, Велике село з окопом, бійницями, млином, малесенькою дерев’яною церквою.

В 1669 році Данило Данилович отримав від царя даровану грамоту «за службу и за терпение полонное». А через 10 років Петро Великий відзначив його і власною приязню, явившись в гості на хутір.

В документах за 1732 рік значиться, що село Велике належало Євстафію Даниловичу Данилевському. В селі на цей час було 109 дворів, із них один поміщицький і один попівський, 723 душі підданих козаків.

Таким чином, село Великі Хутори заснував козак –подолянин Данило Данилович Данилевський приблизно у середині ХVII сторіччя.

У документах ХІХ століття село називалося Хуторами, Великим. Пізніше ці назви поєдналися.

Учитель історії.

 Діти, ви дізналися про походження назв вулиць та історію виникнення рідного краю. А ось про назву вашої Батьківщини

Україна або Вкраїна — топонім,  вперше згадується в Київському літописі під 1187 роком. Пов’язаний зі словом «Україна», що в літературних та історичних пам’ятках XII — XV ст., імовірно означало свою землю, рідний край, батьківщина.

Питання для обговорення.

 - Чи важлива на вашу думку праця людей, які вивчають топоніми та етноніми.

3. Вправа «Мікрофон»

Поміркуйте, яким чином виникають назви тих чи інших вулиць.

Групова робота – складання квітки – символу малої Батьківщини(під музичний супровід пісня моє рідне село) . Учні повинні розмістити всі назви у вигляді квітки.

Учні помічають, що серединка квітки пуста. Вчитель української мови підводить дітей до висновку, що там має бути слово «Хата».

4. Вчитель української мови.

•          Отже, дітки, ми бачимо що дім кожного із нас – це частина малої батьківщини.
•          Сьогодні ми будемо говорити про найдорожче і найсвятіше для кожного з нас про отчий дім, незабутнє гніздо і священний оберіг нашого роду. І художнє слово, і історична довідка, і пісня, і ваші щирі та теплі слова – усе стане змістом нашого заняття з розвитку мовлення, присвяченого батьківській хаті.
•          Українська хата… . Скільки про неї складено легенд і переказів, віршів та оповідань.
•          А хто з вас знає вірш про хату?

(діти декламують вірші)

 

На зеленому горбочку

На зеленому горбочку,

У вишневому садочку,

Притулилася хатинка,

Мов маленькая дитинка.

Стиха вийшла виглядати,

Чи не вийде її мати.

І до білої хатинки,

Немов мати до дитинки,

Вийшло сонце засвітило

І хатинку звеселило.

 

Наша хата

Я люблю свою хату,

І подвір`я, й садок,

Де і сонця багато,

І в жару холодок.

Тихо й затишно.

Квіти коло хати цвітуть

І невтомно все літо

Бджоли в цвіті гудуть.

Все для мене тут рідне:

Стіни білі, як сніг

І віконце привітне,

І дубовий поріг.

На горбку зеленому

На горбку зеленому, на горбку –

Біла хата-мазанка у садку.

Коло неї вишеньки наливні,

Понад нею сонечко день при дні,

А за нею стежечки з краю в край,-

Це моя домів очка – рідний край.

 

•          Але хата – це не тільки житло, а й історична категорія. В інтер`єрі, в усій організації внутрішнього простору відбиваються численні традиції, символи, життєві правила, звичаї, обряди.
•          Зверніть увагу на дошку, перед вами ілюстрації двох будинків і вулиць. Давайте їх порівняємо і скажемо :
•          що спільне
•          що відмінне
•          Отаким колишнім хатам присвячували вірші та любувалися ними:

Хата моя, біла хата

Рідна моя сторона

Пахне любисток і м`ята

Мальви цвітуть край вікна. (декламує вчитель і показує все зображене на ілюстраціі).

Фізкультхвилинка

Хтось старався притомився,

Я прошу, щоб він підвівся

З рук струсили слабкість, втому,

Побілили стіни дому.

Постругали ми дошки,

Забивали в них цвяшки,

Фарбували ми підлогу,

Брудні руки в нас від того,

Їх ми добре вимиваєм

І за парти всі сідаєм.

 

Нині ми з вами живемо в сучасних будинках. В шаленому темпі сьогодення дедалі більше віддаляється від нас біленька хата у вишневому садочку з мальвами, колискою та мудрим словом батька. Але не забувайте, що саме в українській хаті – наш корінь роду, щось одвічне, як життя, як мамина колискова.

1.Асоціативний кущ

 

Павутинки сплетемо – потрібні слова підберемо.

 

Село                                 піклування

Будинок                          відпочинок

Родина                             щастя

Мати                               любов

Дитина                           достаток

Колиска                         Батьківщина

Стіл                                затишок

(діти самостійно виконують на картках, а потім разом демонструємо на дошці)

2.А зараз давайте виконаємо  завдання «Творча майстерня»

•          Вам потрібно дібрати  синоніми до слів:

Хата  і рідний край

(хата: дім, оселя, будинок, світлиця, домівка, берегиня)

(рідний край: Батьківщина, Вітчизна , Україна…..)

•          Запишіть усі слова, які у вас асоціюються зі словом хата.

(декілька учнів зачитують свої слова)

3. «Народ скаже, як зав`яже»

- Про хату складено багато прислів`їв та приказок. У вас на партах лежать листочки, на кожному написано прислів`я  або приказка. Давайте зачитаємо та спробуємо їх пояснити.

•        У хаті, як у віночку
•        Хата, як лялечка
•        Чим хата багата, тим і рада
•        У веселій хаті – веселі люди
•        Люди добрі – хата тепла
•        Моя хата скраю, я нічого не знаю.

•          Я бачу, що ви добре розумієте і вмієте пояснювати значення цих прис-лів`їв тож  не забудьте використати  їх у своїх творах-описах.

 

4. Робота з таблицею.

- Давайте пригадаємо за допомогою інформаційного матеріалу, що таке твір-опис і  як його оформити на письмі.

Є три типи мовлення       Розповідь                                                                Роздум     Мета: передати об’єктивні ознаки предмета чи явища.   Питання: Який? Яка? Яке? Які?   Будова: І. Загальне враження про предмет чи явище.                 ІІ. Окремі ознаки, деталі.                 ІІІ. Висновок.

Не забувайте, що твір-опис пишеться у науковому, діловому та художньому стилях мовлення.

 

Пояснення

•          У науковому та діловому описах інформація про розмір, форму, освітлення, оздоблення подається безстороннього ставлення автора до описуваного. Мета такого опису – точність та конкретність. Слова вживаються тільки у прямому значенні.
•          У художньому описі приміщення ставлення автора передається за допомогою дібраних художніх засобів (епітетів, порівнянь). Мета художнього опису – передати певне ставлення до нього та людей, які тут мешкають.

Робота з текстами у парах.

(Одній парі пропонується текст наукового стилю, а другій художнього. Потрібно визначити який стиль і пояснити свою думку).

•          Швидко плине час. Відходять у минуле багато традицій і обрядів, які пов’язані з нашою місцевістю і рідною хатою. Та й сама хата змінила свій , як внутрішній, так і зовнішній вигляд. Але незмінною залишається сама її сутність, як найвеличніша святиня і незгасний спогад про дитячі роки. Ви швидко виростите і покинете свої домівки, але завжди повинні пам’ятати дорогу додому до рідної хати.

 

VI Підсумок уроку

1.Підведення підсумків.

Робота з топонімічною картою

•          Зараз на топонімічній карті позначите свою домівку на тій вулиці де живете.

2.Повідомлення домашнього завдання

Скласти  твір – опис приміщення з елементами роздуму, використовуючи знання з історії, отримані на уроці.

3.Міні – тренінг (всі діти разом з вчителями беруться за руки, в центрі – палаюча свіча)

Слово вчителя. Передамо своє тепло один одному, подякуємо за роботу на уроці і нехай вас завжди зігріває тепло цієї свічки.

До побачення, спасибі за роботу на уроці.

 

1

1

.