Біологічні інвазії. Презентація

Підготувала:студентка 21-Бм групи. Шворак ВітаІНДЗ на тему:«Біологічні інвазії»

Зміст. Вступ. Загальна характеристика інвазійних видів. Гіпотези інвазійності. Біологічні інвазії та їхнє значення.Інвазійні види в Європі та Україні.Інвазійні захворювання та їх профілактика. Висновки. Список використаних джерел. Пістія

Вступ. Біологічні інвазії — швидкоплинні явища, які відбуваються протягом одного або кількох поколінь і призводять до формування нових частин ареалу. Цим вони відрізняються від експансій (поступових розширень ареалів), які можуть відбуватися поступово, упродовж кількох популяційних циклів. Ці процеси нерідко розглядають як особливий тип біологічного забруднення. Пусковим механізмом для розвитку біологічних інвазій є порушення природних бар'єрів для розселення, формування «екологічних коридорів» для розселення (наприклад, канали меліоративних систем, лісосмуги, придорожні смуги). Проте найпоширенішими стали штучні (часто — ненавмисні) інтродукції видів. Поява інвазійних видів розглядається як екосистемна мутація, яка призводить до перебудови структури угруповань. Гусінь вогнівки

Вогнівка

Мета роботи: дослідити різні біологічні інвазії, їх причини, наслідки та значення.

Завдання дослідження:дослідити загальну сутність біологічних інвазій;вивчити видовий склад представників;з’ясувати особливості значення біологічних інвазій щодо здоров’я людини.

Інвазійні (інвазивні) види — алохтонні види зі значною здатністю до експансії, які розповсюджуються природним шляхом або за допомогою людини й становлять значну загрозу для флори й фауни певних екосистем, конкуруючи з автохтонними видами за екологічні ніші, а також спричиняючи загибель місцевих видів. Процес розселення диких видів рослин і тварин на нові території визначається терміном біологічні інвазії. До процесів інвазій слід також віднести багаторазові появи чужорідних вірусних захворювань. Личинки колорадського жука третього віку

Опісля нищення місць перебування інвазійні види становлять найбільшу загрозу для світового біорізноманіття. Інвазійні види рослин є значною проблемою на територіях, що охороняються, витискаючи місцеві види рослин, для яких власне й було створено охоронні території. У таких випадках постає питання про заходи проти прибульців (головним чином — механічне знищення). Ясенева смарагдова златка

Серед основних гіпотез інвазійності рослин виділяють наступні групи:«Втеча від природних ворогів» — загальна суть цієї гіпотези полягає в тому, що багато видів адвентивних рослин після занесення або натуралізації на новій території звільняються від пресу спеціалізованих природних ворогів (зокрема, фітофагів та патогенів), які зазвичай контролюють чисельність виду або його популяцій у межах первинного ареалу. Цю гіпотезу в загальних рисах висловив ще Ч. Дарвін.1

Серед основних гіпотез інвазійності рослин виділяють наступні групи: Гіпотези еволюції інвазійності та підвищеної конкурентної спроможності. Ґрунтується на тому, що розселення деяких видів на синантропних фрагментах ареалу та розвиток їх інвазій відбувається внаслідок швидких генетичних змін і набуття нових селективних переваг над місцевими видами в новому середовищі.2

Серед основних гіпотез інвазійності рослин виділяють наступні групи: Гіпотеза «нової зброї». Передусім ґрунтується на алелопатичних та інших хімічних взаємодіях рослин. Іншими словами: успішність певного інвазійного процесу зумовлена новими типами біохімічної взаємодії між видами у природних рослинних угрупованнях.3

Серед основних гіпотез інвазійності рослин виділяють наступні групи: Гіпотези «порожньої ніші» та видового багатства передбачає здатність окремих адвентивних видів використовувати ресурси нового середовища, недоступні для місцевих видів.4

Схема перекривання ніш, займаних одним і тим же видом на батьківщині й у місцях, куди його було завезено. Зеленим кольором (C) показана та область значень факторів, у межах яких вид живе лише на батьківщині. Блакитним кольором (B) показано область, у межах якої вид зустрічається тільки на чужині. Центральна частина (A), виділена коричневим кольором, — це та область екологічної ніші, у межах якої вид зустрічається й на батьківщині, й на чужині. Схема перекривання ніш

Морське біорізноманіття може неабияк постраждати внаслідок скидання баластних вод. У 1980-х роках до Чорного моря занесли реброплава мнеміопсиса (Mnemiopsis leidyi), що природно населяє західні прибережні води Атлантичного океану. Цей хижак, що харчується зоопланктоном, ікрою та мальками риб, не мав у Чорному морі природних ворогів. Він настільки розмножився, що спричинив різке зменшення популяцій кількох аборигенних видів риб. Красивий і небезпечний Mnemiopsis leidyi, що спричинив колосальні збитки в Чорному морі

Хижого молюска рапану венозну, занесли до Чорного моря ще у 40-х роках минулого століття, а борються з ним і досі. Природний ареал молюска охоплює води морів Далекого Сходу. Через відсутність у Чорному морі природних хижаків рапани – морських зірок – її чисельність зросла настільки, що суттєво знизила чисельність мідій середземноморських та майже повністю знищила популяції важливої промислової устриці їстівної, яка тепер внесена до Червоної книги України. Забарвлення мушлі рапани венозної

Метелик самшитова вогнівка потрапив в Україну з Азії. Його перенесли разом із садивним матеріалом самшиту, популярної в Україні декоративної рослини. Гусениці метелика харчуються листям декоративних рослин і є настільки прожерливими, що знищують цілі насадження. З 2015 року вогнівка стала масово поширеною на Закарпатті і продовжує розповсюджуватися на інші області. Це завдає декоративним насадженням чималої шкоди. Гусінь самшитової вогнівки здатна за короткий час знищити насадження самшиту 

Самшит біля водоспаду Мірветі (Аджарія, Грузія)

Самшит у Національному парку Мтірала (Аджарія, Грузія)

Привабливі інвазійні види можуть створити екологічну та економічну кризу. Таке сталося із водяним гіацинтом. Річ у тім, що за сприятливих умов водяний гіацинт розростається так, що здатен покрити всю поверхню водойми. Зелена маса обмежує проникність світла і пригнічує ріст водоростей, які є важливою ланкою у харчових ланцюжках. Зарослі водяного гіацинта повністю покрили поверхню озера Вікторія, Кенія

Потрапляння у водойми риби ротаня-головешки, яка колись за межами свого ареалу – річки Амур – жила хіба в акваріумах любителів, може спричинити виникнення екосистеми, що деградує, з одноманітним видовим складом. Ця риба витривала до несприятливих умов та всеїдна, тому здатна винищити всі доступні їй види риб. Ризик вселити у водойму небезпечні інвазійні види є однією з причин, чому в Україні заборонене зариблення без погодження з рибоохоронним патрулем. Ротань-головешка є небезпечним інвазійним видом

Хоч деколи інтродукції проводять із найкращими мотивами, це рішення має бути вкрай зваженим, щоби не погіршити становище екосистем, як це сталося на острові Маріон. Десь посередині між Африкою та Антарктидою у 1949 році дослідники завезли на острів п’ять кішок – нетипових для цієї місцевості тварин. Сподівалися, що вони допоможуть боротися з іншим чужинцем, що прибув кораблями на кілька століть раніше – мишами. Співробітники дослідницької станції на о. Маріон із інтродукованими котами. Замість того, щоб полювати на гризунів, маріонські коти почали їсти місцевих птахів, особливо їхні яйця та неоперених пташенят у гніздах. Проблема з кішками так ускладнилася, що до 1970-х років вусатих хижаків на острові стало 3500 особини. Вони спричинили вимирання деяких видів буревісників та значно скоротили чисельність інших видів птахів. 

Суцільний ліс із дуба червоного в НПП “Північне Поділля”

Маслинка вузьколиста на схилі поблизу Великого Букрина

Список інвазійних видів тварин Європейського союзу включає наступні види: Alopochen aegyptiacus, Callosciurus erythraeus, Corvus splendens, Eriocheir sinensis, Herpestes javanicus, Lithobates catesbeianus, Muntiacus reevesi, Myocastor coypus, Nasua nasua, Nyctereutes procyonoides, Ondatra zibethicus, Orconectes limosus, Orconectes virilis, Oxyura jamaicensis, Pacifastacus leniusculus, Percottus glenii, Procambarus clarkii, Procambarus fallax f. virginalis, Procyon lotor, Pseudorasbora parva, Sciurus carolinensis, Sciurus niger, Tamias sibiricus, Threskiornis aethiopicus, Trachemys scripta, Vespa velutina nigrithorax.

Інвазійні захворювання

Особливості інвазійних захворювань

Висновки. Отже, збереження біорізноманіття у наших руках. Це означає, що не варто самовільно вносити види у природні об’єкти: випускати риб у водойми, робити насадження екзотичних рослин чи впроваджувати незвичайних тварин. Необхідно втримуватися від розмноження інвазійних видів хоч би й у власному саду. А якщо ж ми розводимо нетипові види, особливо якщо відомо про їхню високу здатність до поширення, слід переконатися, що вжили необхідних заходів для запобігання їхньої «втечі» у природні екосистеми.

Список використаних джерел. Особисте інтерв’ю з науковим співробітником лабораторії популяційної екології Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України, кандитатом біологічних наук Наталею Атамась. The Global Invasive Species Database. Архів за 2013-03-24. Український ботанічний журнал. — 2009. — Т. 66, № 4. — С. 466—476. Загороднюк І. // Фауна в антропогенному ландшафті. — Луганськ, 2006. — С. 18-47. — (Праці Теріологічної Школи, Вип. 8).

Дякую за увагу!