Різноманітність тварин. Як вам відомо, тварини — це організми, які споживають готові органічні речовини: інші організми, їхні рештки або продукти їхньої життєдіяльності. За способом живлення тварин поділяють на рослиноїдні, хижаки (м’ясоїдні), всеїдні, паразити та сапротрофи, які живляться відмерлими рештками рослин і тварин. Тварини мають певні пристосування до способу живлення. Назвіть відомі вам пристосування тварин до живлення. 1. Лось — рослиноїдна тварина 2. Жук-гнойовик — сапротроф 3. Вовк — хижак 4. Ведмідь — всеїдна тварина
Більшість тварин здатна активно рухатись і пересуватися. Рухи тварин дуже різноманітні: біг, плавання, політ тощо. Наведіть приклади тварин, які пристосовані до певного способу пересування. 1. Біг гепарда. 2. Кенгуру рудий здатний здійснювати стрибки. 3. Змії пересуваються плазуючи. 4. Сапсан, коли пікірує на здобич, може розвивати швидкість до 320 км/год. 5. Велика бабка дозорець-імператор може розвивати під час польоту швидкість понад 50 км/год. 6. Велика біла акула – представник хрящових риб
У яких середовищах мешкають тварини?Тварини населяють всі основні природні середовища життя на нашій планеті: водне (риби, молюски, кити, дельфіни, раки), наземно-повітряне (птахи, звірі, комахи), ґрунтове (кріт, дощові черв’яки, сліпаки) та організми інших істот (паразити рослин, тварин і людини). Тварини, що живуть у різних середовищах, мають різні пристосування.
Пристосування тварин до наземно-повітряного середовищадобре розвинені кінцівки, завдяки чому здатні до бігу, стрибання тощо, а птахи до польоту — завдяки наявності крил;орієнтуються за допомогою добре розвинених органів чуття: зору, нюху, слуху;дихають атмосферним повітрям;пристосовані до добового ритму: нічні тварини активні вночі, а денні активні у світлу частину доби;із настанням несприятливих умов здатні до міграції (птахи, кажани) або впадання у сплячку (бабаки, їжаки);добре розвинена опорно-рухова система, завдяки чому здатні до бігу, а птахи — до польоту завдяки наявності крил.
Особливості водного середовища та пристосування тварин до життя в ньому. Водне середовище характеризується:високою густиною;відсутністю світла;значними перепадами тиску;невеликим вмістом кисню.різні типи водойм відрізняються за концентрацією солей, швидкістю течій тощо. Тому мешканці водойм мають пристосування як до існування у водному середовищі взагалі, так і до певного типу водойм чи зони Світового океану.
Пристосування тварин до водного способу життя:дихають киснем, розчиненим у воді;обтічна форма тіла, добре розвинені органи руху, що забезпечують активне пересування у воді (більшість риб, деякі молюски);організми, що живуть на дні, мають органи кріплення;дрібні тваринні організми (рачки, медузи) переносяться течіями води. Дощові черв’яки, кроти, сліпаки пристосовані до життя в ґрунті. В ньому відсутнє світло, зате відносно постійна температура.
Пристосування тварин до паразитизму. Особливістю живих організмів як середовища існування є те, що чинники довкілля впливають опосередковано на організми паразитів через організми хазяїнів. Паразитизм — це такий тип взаємозв’язків між різними видами організмів, за якого один із них (паразит) більш-менш тривалий час використовує іншого (хазяїна) як джерело живлення та середовище існування, завдаючи йому шкоди. Тварини-паразити найчастіше трапляються серед одноклітинних (амеба дизентерійна), червів (печінковий сисун, аскарида, гострик), комах (воша головна, свербун коростяний) тощо. В ролі хазяїнів можуть бути будь-які організми — від бактерій до квіткових рослин і ссавців.
ЯКІ ПРИСТОСУВАННЯ В МЕШКАНЦІВ ҐРУНТУТварини мають певні пристосування до життя у ґрунті, насамперед до пересування в ньому. Дощові черв'яки, тіло яких укрите шаром слизу, активно прокладають ходи за допомогою скорочень м’язів. У м’якому ґрунті загостреним кінцем тіла дощові черв’яки розсовують часточки ґрунту і протискуються між ними, а у щільному — ковтають землю і пропускають її крізь травну систему. Вовчок і кріт мають риючі кінцівки. Тіло вовчка (капустянки, ведмедки) вкрите міцним покривом, передні ноги копальні, розширені, із зубцями. На городах ці ґрунтові комахи завдають шкоди, поїдаючи корені рослин. Пристосування у тварин, що живуть у ґрунті: 1 — лапи вовчка; 2 — зуби сліпака; 3 — кігті борсука (фото тварини у неволі)
Дрібні тварини (круглі черви, кліщі) пересуваються ґрунтовими шпарами. Пристосуванням до низького вмісту кисню у ґрунті є здатність поглинати його всією поверхнею тіла крізь тонкі покриви (круглі та дощові черви). Тварини здатні уникати нестачі кисню, вологи або, навпаки, перезволоження за допомогою вертикальної міграції у ґрунті.
Популяція — це сукупність особин одного виду, здатна до самовідтворення, більш-менш ізольована в просторі і в часі від інших популяцій того ж виду. Популяції складаються з одновидових організмів, спільно населяють певні ділянки та пов'язані між собою різними взаємовідносинами, які забезпечують їм стійке існування в даному природному середовищі.
Сніжна красуня Полярна лисиця живе в тундрі, у приполярних районах Північної півкулі. Її тіло приземкувате, вуха маленькі, підошви лап покриті жорстким волоссям. Узимку вона має біле забарвлення, а влітку — буре. Такі зміни ніколи не спостерігаються в інших видів лисиць. Полярна лисиця всеїдна, у її раціоні є і рослини, і тварини. Наприклад, дрібні гризуни (лемінги), птахи, риба, ягоди чорниці, трави, водорості (морська капуста). Щоосені велика кількість полярних лисиць залишає тундру та прямує вздовж річкових долин на південь. Навесні вони повертаються. У голодні роки ці переселення є особливо масовими
Неперевершена лисичка фенек Фенек — це пустельна і степова лисиця, яка мешкає в Північній Африці. Її розмір менший, ніж у домашніх котів. Своє ім’я фенек отримав від арабського слова «fanak», що означає «лисиця». Мордочка у фенека коротка і загострена, очі великі, хвіст довгий та пухнастий, а вуха сягають 15 см! Слух у фенека просто ідеальний. Вуха беруть участь також у терморегуляції, бо допомагають охолоджувати організм навіть за спекотних умов Сахари. Нирки у фенека вміють економити воду, на шкірі відсутні потові залози, а температура тіла регулюється таким чином, щоби втрата вологи була мінімальною.