Презентація до уроку з географії в 6-му класі. Містить динамічні опорні схеми та тематичну карту, які дозволять унаочнити навчання з теми. Основний зміст презентації: межі біосфери, закономірності поширення органічного світу, взаємозв'язок біосфери з іншими оболонками Землі, роль живих організмів у ґрунтоутворенні. В презентації розроблена система навігації між слайдами, чим надана можливість (за необхідності) переходити за гіперпосиланнями на слайди, які містять додаткову інформацію з зображеннями біомів Землі й повертатися до попередніх слайдів. Матеріали презентації допоможуть при дистанційній формі роботи.
Едуард ЗЮСС (1831-1914) австрійський геолог та громадський діяч Запровадив термін «біосфера» В 1875 р. австрійський геолог Едуард ЗЮСС. Він писав: «…як на Сонці виділяють концентричні оболонки, так, напевно, й на Землі можна відрізнити оболонки, з яких кожна знаходиться в численних зв'язках з іншими… Перша оболонка — атмосфера, друга — гідросфера й третя — літосфера… Одне здається чужорідним на цьому великому, утвореному зі сфер небесному тілі, а саме — органічне життя. Біосфера простягається тепер як над сухо́ю, так і над вологою поверхнею».
Детально розробив вчення про біосферу український учений академік Володимир ВЕРНАДСЬКИЙ. В його наукових працях термін «біосфера» вперше з'явився в 1911 році. У 1926 році він видав книгу «Біосфера», в якій виклав вчення про біосферу як особливу сферу Землі, що включає сферу поширення живої речовини. Володимир ВЕРНАДСЬКИЙ (1863-1945) український науковець і філософ Біосфера – це природна оболонка існування та життєдіяльності організмів.
Тейяр де ШАРДЕН (1881-1955) французький католицький філософ і теолог, біолог, палеонтолог, геолог, археолог, антрополог Едуард ЛЕРУА (1870-1954) французский философ, представитель католического модернизма, математик Після лекцій В. Вернадського в Парижі надихнулися його ідеями й пішли далі, створивши вчення про ноосферу – сферу людського розуму, яке стало синтезом католицької християнської традиції й сучасної теорії космічної еволюції.
БІОСФЕРА – найбільша екосистема планети. Її існування підтримується через колообіги речовин та енергії за участі живих організмів ПРИРОДНІ ЕКОСИСТЕМИ ліси, степи, болота, луки, пустелі, гори, моря… ШТУЧНІ (АНТРОПО-ГЕННІ) ЕКОСИСТЕМИ агроценози (поля, сади, виноградники, пасовища); лісосмуги, ставки.… Загальна маса живих організмів біосфери на планеті незначна: ≈0,05% її маси. Не зважаючи на це, роль живих істот у процесах, що відбуваються на поверхні планети, величезна. Її перетворення під дією організмів триває весь час.
▪ Межі біосфери збігаються з середовищем поширення організмів; ▪ Біосфера не займає особливого положення, а перебуває в межах інших зовнішніх оболонок й охоплює заселені живими істотами їхні частини. О3 85 км 1620 м 11022 м температурна межа життя ▪ Межі в атмосфері: ≈9 км; не вище 25 км; 85 км. ▪ Межі в літосфері: 5-6 км; 3-12 км на суходолі; 0,5-1 км в Океані. ▪ Вся гідросфера. Б І О С Ф Е Р А (10-28 км) «плівки життя» ▪ Широти max життя: екваторіальні; помірні. ▪ Широти min життя: тропічні; арктичні.
БІОГЕОГРАФІЯ – наука, яка вивчає закономірності географічного поширення живих організмів ФЛОРА – сукупність видів рослин, поширених на певній території або акваторії ФАУНА – наявні види тварин, що заселяють певну місцевість (ліси, болота, поля, країну, материк, море, океан або всю планету) Біологічний вид заселяє лише ті площі, де умови середовища відповідають його вимогам перш за все до тепла, вологи та живлення БІОМ (від грецького βιο – «життя») – велика місцева спільнота (угруповання) живих організмів, пристосованих до певних природних умов Рослинність – сукупність рослинних угруповань, які заселяють певну територію (наприклад, рослинність мішаних лісів, степів, луків, озер, морів…) Тваринний світ – сукупність тваринних угруповань, які заселяють певну територію (Наприклад, тваринний світ мішаних лісів, степів, луків, озер, морів…)
+to – вологі екваторіальні лиси (гілеї) +to +to – тропічні пустелі +to -to / -to / +to – широколисті та мішані ліси – тайга (хвойні ліси) – степи -to -to – арктичні та антарктичні пустелі – савани та рідколісся – твердолисті вічнозелені ліси й чагарники – тундра – широтна зональність – природна секторність – висотна поясність
Нектон (І); Планктон Бентос Усі живі організми риби – 85%; молюски; ракоподібні; голкошкірі... Мають для людини користь фактичну; потенційну. Використовуються людиною як джерело матеріальних благ; для рекреації. БІОЛОГІЧНІ РЕСУРСИ Тваринні ресурси Рослинні ресурси БІОМАСА ОКЕАНУ (43%) водорості – 2% диких; культурних. Рослинні ресурси лісові; кормові. промислово-мисливські; рибні... Тваринні ресурси БІОМАСА СУХОДОЛУ (57%)
БІОСФЕРА АТМОСФЕРА ГІДРОСФЕРА ЛІТОСФЕРА ▪ газообмін; ▪ водообмін; ▪ теплообмін. О2 СО2 Фотосинтез О2 СО2 Фотосинтез Дихання Н2О ▪ водообмін; ▪ теплообмін; ▪ газообмін. Н2О Н2О Дихання СО2 О2 Дихання ▪ органічне вивітрювання; ▪ осадові гірські породи. ҐРУНТИ Дихання Н2О повітря пісок, глина вода гумус
Василь Докучаєв (1846-1903) Російський вчений. Засновник ґрунтознавства. Автор книги «Російський чорнозем» (1883 р.) СКЛАД ҐРУНТУ Органічні речовини вода повітря гірські породи мінера- льні солі пісок глина Ґрунт – верхній пухкий родючий шар землі. Родючість ґрунту – його здатність забезпечувати рослини мінеральними речовинами. Мінеральні речовини гумус (перегній) 90-98% 2-10%
ҐРУНТ верхній пухкий родючий шар землі ВИЩІ РОСЛИНИ постачання відмерлих решток – основи для: гумусу; лісової підстилки або степової повстини. ЛИШАЙНИКИ руйнують мінерали (органічне вивітрювання), створюючи сприятливі умови для ґрунтоутворення розкладання решток: створення гумусу; мінералізація речовин. ТВАРИНИ ▪ дощові черви: проникність, аерація, вологоємкість ґрунту; ▪ гризуни: вплив на хімічний склад ґрунту. БАКТЕРІЇ та ГРИБИ