Будова органів розмноження

Система органів розмноження

План1.2.3.4.5. Вступ. Будова органів розмноження самців. Будова органів розмноження самки Висновок. Список використаної літератури

Вступ. Розмноження —властивість усіх живих організмів, що забезпечує безперервність і спадковість життя та збереження кожного виду тварин. Розрізняють статеве та нестатеве розмноження. Усі свійські тварини розмножуються статевим способом. Необхідною умовою статевого розмноження є об'єднання двох статевих клітин (гамет) — чоловічої (сперматозоона) і жіночої (яйцеклітини ) під час запліднення, в резуль­таті чого утворюється нова клітини — зигота, з якої розвивається новий організм, спо­чатку зародок, а потім плід. Утворення і розвиток статевих клітин відбуваються в статевих залозах самця — сім'яниках і самки — яєчниках.

Будова органів розмноження самців. Статеві органи самців представлені двома сім’яниками з придатками і сім’япроводами; групою додаткових чи як їх ще називають придаткових залоз; статевим членом (прутнем). Фізіологічне призначення статевих органів полягає в утворенні сперміїв і введенні їх у геніталії самки; виробленні статевих гормонів. Виконання цих функцій забезпечується характерними для кожного виду тварин специфічними особливостями будови статевих органів та відмінностями динаміки статевого акту.

Сім’яники (testis, didymis, orchis) -- паренхіматозний парний орган яйцеподібної форми, дещо сплющений з боків, який також є складною трубчастою залозою. Лівий сім’яник більший за правий. На сім’янику розрізняють два кінці — головчастий і хвостатий, два краї — придатковий і вільний, дві поверхні — латеральну й медіальну. Ззовні сім’яник вкритий серозною оболонкою, що щільно зрослася з білковою. Стромою є сполучнотканинні перегородки – трабекули, які ділять паренхіму сім’яника на велику кількість пірамідальних дольок. У часточках розміщені кілька звивистих сім’яних канальців, в яких утворюються сперматозоїди і прошарки пухкої сполучної ткаини, в якій ,крім, кровоносних і лімфатичних судин розміщені ендокриноцити, які продукують гормон тестостерон.

Придаток сім’яника (epididymis) - - розміщений у вигляді тонкого тяжа на придатковому краї сім’яника і з’єднується з ним брижею. У придатка сім’яника розрізняють голівку, тіло і хвіст. Голівка утворена сім’явиносними канальцями, які беруть початок із сітки сім’яника. З’єднуючись, вони формують протоку придатка сім’яника, яка знаходиться в його тілі та хвості. Зовні придаток сім’яника вкритий спеціальною піхвовою оболонкою. Тут сперматозоони дозрівають, вкриваються жирово-білковою оболонкою, набувають однойменного заряду і тому не злипаються в складі сперми. Сім’яники разом з придатками розміщені у мішку сім’яника, утвореному калиткою, парним підіймачем сім’яника та парною загальною піхвовою оболонкою.

Калитка (scrotum) - - є шкірно-м’язовим випинанням черевної стінки, що захищає сім’яники від дії зовнішніх факторів і виконує терморегулюючу функцію. Калитка складається з: 1) вкритої дрібними волосками, багатої на потові та сальні залози шкіри, щільно зрощеної з основою м’язово-еластичної оболонки, що ділить загальну порожнину калитки на дві половини, у яких розміщується по одному сім’янику з придатком та сім’яним канатиком; до м’язово-еластичної оболонки прилягає зовнішній мускул-підіймач сім’яника; 2) загальної та спеціальної піхвової оболонок з розміщеною між ними і з’єднаної з черевною порожниною піхвовою порожниною.

Мошонка (scrotum) - - складається зі шкіри та м’язовоеластичної оболонки. Шкіра мошонки зморшкувата, вкрита рідким волоссям, має потові та сальні залози. По середній лінії виділяється шов. Перегородка ділить порожнину мошонки на дві камери. Завдяки скороченню м’язових волокон мошонка або піднімається до стінки черевної порожнини, або опускається вниз від неї, так регулюється температурний режим розвитку сперматозоонів у сім’яниках.

Сім’яний канатик (funiculus spermaticus) - - являє собою складку сім’яникової брижі, в якій розміщені сім’явиносна протока, сім’яникові артерія і вена, нерви, лімфатичні судини та внутрішній підвішувач сім’яника. Сім’яний канатик лежить у пахвинному каналі, має форму конуса, розширена частина якого спрямована до сім’яника та його придатка. Сім’яникова вена формує лозоподібне сплетення.

Сім’явиносна протока, або сім’япровід (ductus deferens) - - починається з хвоста придатка сім’яника і являє собою довгу вузьку трубку. Її стінка утворена слизовою, м’язовою і серозною оболонками. Слизова оболонка вистелена одношаровим багаторядним миготливим епітелієм. М’язова оболонка побудована з гладенької м’язової тканини і під час скорочення забезпечує переміщення сперматозоонів по сім’япроводу. Під час ерекції лакуни (розширення судини) судинної оболонки заповнюються кров’ю, забезпечуючи зяяння сечостатевого каналу.

Сечостатевий канал (canalis urogenitalis) - утворюється сечівником і сім’явиносними протоками і призначений для виведення сечі та сперми. Канал поділяється на тазову частину, яка позаду сідничної дуги переходить у статевочленну частину. Стінка сечостатевого каналу складається із слизової, судинної та м’язової оболонок. Слизова оболонка вкрита перехідним епітелієм. Під час ерекції лакуни (розширення судини) судинної оболонки заповнюються кров’ю, забезпечуючи зяяння сечостатевого каналу.

Додаткові статеві залози. До додаткових статевих залоз належать міхурцеві, передміхурова, цибулинно-сечівникові та уретральні залози; їх секрети сприяють просуванню сперміїв по сім’япроводу та збереженню їх життєздатності.

Міхурцеві залози (glandulae vesiculares) - - парні, розташовані над шийкою сечового міхура з боків ампул сім’япроводів. У секреті залози містяться великі концентрації білка, ліпідів, фруктози, глюкози, сорбіту, інозиту, аскорбінової, цитринової кислот, амінокислот, неорганічного фосфору та інших речовин, конче необхідних для забезпечення енергетики спермія.

Передміхурова (простатична) залоза (glandula prostata) Виділяє залоза невелику кількість рідкого секрету слабо-кислої реакції, що містить амінокислоти, ферменти і такі біологічно активні речовини, як простагландини, що викликають скорочення матки. Тут високий вміст мікроелемента цинку, якому приписують важливу роль у виведенні сперміїв зі стану анабіозу.

Цибулинно-сечівникові (куперові) залози (glandulae bulbo–uretrales) - - парні, розміщені на виході з тазу каудальної частини сечостатевого каналу. Залози овальної форми відкриваються 5–8-ю протоками кожна. Вони виділяють рідкий слизовий секрет.

Уретральні залози (залози Літре) - - розсіяні в товщі слизової оболонки вздовж сечостатевого каналу. Вони виділяють рідкий секрет, що промиває перед еякуляцією сечостатевий канал від лишків сечі

Статевий член (прутень) – penis - - є органом парування. Він складається з кореня, тіла і голівки. Голівка прутня утворена одним венозним, а основа тіла – двома артеріальними печеристими (кавернозними) тілами – видозміненими кровоносними судинами. Під час статевого збудження внаслідок наповнення каверн кров’ю прутень видовжується, потовщується і ущільнюється. Корінь та тіло прутня вкриті шкірною складкою, що переходить і на голівку, утворюючи крайню плоть, або препуцій, що натягується на голівку прутня кружальним мускулом препуція. Зовнішній отвір препуція оточений волосками. На внутрішній поверхні препуція є багато залоз, що продукують особливий секрет – смегму, яка виконує роль змазки для голівки прутня.

Бугая

Цапа і барана

Жеребеця

Кнура

Пса

Будова органів розмноження самки За розташуванням у організмі самок статеві органи ділять на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх статевих органів належать статевігуби, присінок та клітор; до внутрішніх - піхва, матка, яйцепроводи та яєчники. Майже на всьому шляху статеві органи самки мають тришарову стінку, що складається з слизової оболонки серозної ззовні і розташованих між ними поздовжнього та кільцевого шарів мускулатури.

Яєчники (ovariа) - - статеві залози, у яких утворюються та дозрівають яйцеклітини і виробляються статеві гормони – естрогени і прогестерон. У яєчнику розрізняють брижовий та вільний краї, латеральну та медіальну поверхні. Розміщені яєчники позаду нирок і підвішені на яєчникових зв’язкахі. Зверху яєчники вкриті білковою оболонкою, внутрішня поверхня якої вистелена зародковим епітелієм. На розрізі яєчника розрізняють дві зони: зовнішня – фолікулярна (коркова) і внутрішня – трофічна чи судинна (мозкова).

Яйцепроводи, маткові або фалопієві труби (oviductus) – - тонкі покручені трубочки, розміщені у стінках широких маткових зв’язок, що з’єднують яєчник з маткою і є місцем запліднення яйцеклітин. Черевний кінець яйцепроводу розширений лійкоподібно і має нерівні оторочені краї, частково з’єднані з яєчником. У яйцепроводі розрізняють три ділянки: перешийок, що прилягає до рогу матки, ампулу – середня частина та лійку – розширена частина, що відкривається біля яєчника. Слизова оболонка яйцепроводу вкрита циліндричним миготливим епітелієм і зібрана у поздовжні складки.

Корови. Матка (uterus, metra) - - є порожнинним перетинчасто-м’язовим органом, у якому під час вагітності розвивається плід. За своєю будовою матки ссавців поділяються на три типи: дворогі, двороздільні та подвійні. Дворога матка у коней, ослів та інших однокопитних. В ній розрізняють добре розвинене тіло і два роги. У корів, кіз і овець матка двороздільна з слабо розвиненим тілом і зрощеними задніми частинами рогів; матка свиней та м’ясоїдних тварин наближається до двороздільної, а у гризунів – подвійна з двома самостійними шийками. Стінка матки побудована з: слизової (ендометрій) – вкрита одношаровим циліндричним епітелієм, що виробляє слиз; м’язова (міометрій) – складається з 3 шарів гладенької м’язової тканини; серозна (периметрій) – побудована з одношарового плоского епітелію з прошарком пухкої сполучної тканини.

Свині

Шийка матки (cervix uteri) - - це товстостінний м’язовий канал, що з’єднує порожнину матки з піхвою і має зовнішнє та внутрішнє устя. Її слизова оболонка утворює чисельні поздовжні і великі поперечні складки – спочатку низькі, потім значно вищі, далі менші, знову вищі і, нарешті, менші, що надає каналу зигзагоподібної форми і створює у ньому 3–4 поперечні валики. Це сприяє вільному виходу з матки слизу і плодів під час родів, перешкоджає проникненню рідини з піхви у матку.

Піхва (vagina) - - служить органом парування і вивідним каналом при народженні плода; це відносно широка перетинчасто-м’язова трубка, що охоплює спереду шийку матки, а ззаду переходить у присінок. Для слизової оболонки піхви характерна дрібна поздовжня та поперечна складчастість. У слизовій оболонці передньої частини піхви є келихоподібні клітини, що продукують слиз, який її зволожує. Слизова оболонка піхви вкрита багатошаровим плоским епітелієм. Зверху піхва стикається з прямою кишкою, а нижня її стінка щільно зростається з уретрою.

Присінок (vestibulum vaginae) - - мускульна трубка, що розпочинається від статевих губ і продовжується краніально до з’єднання з піхвою. У середині присінок вистелений слизовою оболонкою, вкритою плоским багатошаровим епітелієм. Під нею розміщений м’язовий шар, представлений волокнами гладких та поперечно-смугастих м’язів. Зовнішній шар стінки присінку утворений пухкою сполучною тканиною – адвентицією.

Клітор (clitoris, cunnus) - - це гомолог чоловічого статевого члена, лише без сечовипускного каналу. Він утворений двома печеристими тілами, які прикріплюються ніжками до сідничних горбів. Клітор зверху вкритий фіброзною оболонкою, яка формує кільцеподібну складку. Клітор сприймає подразнення, що виникають під час осіменіння чи парування, і посилює чи послаблює моторику матки.

Статеві губи (labia pudendі) - - дві валикоподібні вертикальні шкірно-м’язові складки, що формують вульву і облямовують з боків статеву щілину і вхід у геніталії. Зовнішня поверхня їх вкрита ніжною, складчастою, безволосою шкірою, внутрішня – слизовою оболонкою, вистеленою плоским багатошаровим епітелієм. Товща губ утворена пухкою сполучною тканиною та м’язовими волокнами, що формують стискач присінку та вульви.а) корови; б) кобили; в)свині; г) суки. 1 — соромітні губи; 2 — соромітна щілина; 3 — відхідник; 4 — промежина; 5, 5′ — дорсальна і вентральна спайки губ

Висновок. Отже, органи розмноження забезпечують відтворення тварин, а відповідно, і збереження певного виду. Статевій системі властива також гормональна функція, яка впливає на ріст і розвиток організму. Статеві апарати самців і самок мають багато спільного в будові: 1) статеві залози (парні): у самців — сім’яники, у самок — яєчники, які виробляють здатні до запліднення статеві клітини; 2) статеві протоки, що проводять статеві клітини: сім’явиносна протока (сім’япровід) у самців і маткова труба (яйцепровід) у самок; 3) матка, розвинута у самок і призначена для виношування плода; 4) зовнішні статеві органи: у самців — сім’яниковий мішок і статевий член, у самок — присінок піхви, соромітні губи з соромітною щілиною й клітором, які забезпечують контакт статевих органів.

Список використанної літератури:https://studfile.net/preview/6022410/page:60/https://studfile.net/preview/6022410/page:62/https://studopedia.com.ua/1_266061_tema-budova-organiv-rozmnozhennya-samtsiv.htmlhttps://nubip.edu.ua/sites/default/files/u104/vetakusherstvo_Un. Encrypted.pdfhttps://studfile.net/preview/4000766/page:42/

Дякую за увагу!