Це ніжне слово - бабуся

Сценарій виховного заходу «ЦЕ НІЖНЕ СЛОВО – БАБУСЯ»

Мета. Поглибити знання учнів про повагу до старших людей, виховувати любов і шанобливе ставлення до найрідніших людей, людяність. доброту, щирість у стосунках; виявляти повагу і прислухатися до порад бабусь; викликати бажання допомагати старшим; виховувати почуття любові та шанобливе ставлення до бабусі, розвивати дитячу творчість, артистичні здібності.

Звучить пісня "Бабуся". Діти заходять до залу. Дівчинка тримає на рушнику хліб.

 

          Учень       Гостей дорогих ми вітаємо щиро.

Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.

Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

 

           Учениця    Хліб ясниться в залі,

Сяють очі щирі.

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

 

Вчитель:

Дорогі діти, сьогодні особливе свято, в гості до нас прийшли найулюбленіші для кожного з вас люди — ваші бабусі .  Вони невтомні трудівниці, берегині скарбниць мудрості нашого народу, хранительки звичаїв та обрядів, цікаві казкарки. Тільки вслухайтесь у саме слово: бабуся, бабусенька, бабуня, бабусечка. Правда, воно ніжне, красиве, лагідне, пестливе? А чому?

 

Асистент вчителя:

Тому, що бабуся прожила на світі вдвічі більше за ваших маму і тата, бачила вдвічі більше, і ви вдвічі дорожчі для неї, бо ви діти її дітей, бо ви — її онучатка, дівчатка та хлоп'ятка, бо ви — її пташенятка, ластів'ятка чи навіть поросятка. 

 

Сценка «Бруднуля»

Учень:                 І коли це бабуня називала мене поросятком?

Учениця:             Напевно, коли ти був бруднулею.

Учень:                   Згадав! Це було тоді,

Коли я заталапав чоботята

І, щоб сховатися від татка,

До бабусі утікав!

           Учениця              А вона побурчить,

Поцілує та й мовчить.

Чи сюди, чи туди,

Чи то хліба, чи води,

Чи сорочку, чи штанята, —

Все до бабці, не до тата:

                                         Там безпечно від біди.

            Учень                   І щасливо той живе,

В кого бабця люба є.

Той біди вже не зазнає,

Бо бабусенька скрізь дбає.

 

Вчитель:  А дбає про вас бабуся тому, що ви її дитиночка-кровиночка. Асистент вчителя Правду кажуть у народі: "Діти — це діти, а справжні діти — це онуки".

Учень:                  Хто це, хто це, хочу знати,

Нас найбільше в світі любить?

Хто молитви нас навчає?

Хто нам казочку читає?

Всі:                       Бабуся — сонечко (дівчатка),

Бабуся — зіронька (хлопчики)

 

          Учень                     Хто сорочечку нам вишиє, скажіть?

По голівці хто погладить, підкажіть?

 Хто нам слізки витирає?

Ще й від татка захищає?

Всі:                       Бабуся — сонечко,

Бабуся — зіронька.

 

 

 Вчитель Для бабусь-сонечок, бабусь-зірочок наш музичний дарунок « Я бабусеньку люблю ».

 

Асистент вчителя  Кожному з нас, чи нам 5, чи 25, чи й 45, хочеться до своєї бабусі. Біля неї добре, тепло, затишно і надійно.

 

Учень:                 Бабусю моя дорогенька,

Матусю моєї матусі.

Присядь біля мене близенько,

Я ніжно отак пригорнуся.

 

         Учень                      Накину тобі я на плечі

Хустинку тепленьку, пухову.

Як гарно з тобою малечі.

Бабусю, завжди будь здорова!

 

Учень:                  На руки твої подивлюся,

Що пестили ніжно голівку.

Ці руки моєї бабусі

Гойдали маленьку колиску.

 

           Учень                   Вони хоч старенькі, та вправні,

Все вміють ці руки зробити:

Сорочечки вишити гарні,

Сніданки й обіди зварити.

 

         Разом                     За все тобі вдячні, бабусю.

 

Діти виконують пісню «Бабця бабуся».

 

 

Вчитель. Бабуся — невтомна бджілка. Заради онуків вона віддасть усе, останньою крихтою поділиться. Кажуть, що бабусі люблять онуків більше, ніж власних дітей. Вони з любов'ю передають нам свої уміння.

 

              Учениця .           Я зі своєю бабусею дружу давним-давно,

Вона у всяких витівках зі мною заодно.

Дуже гарно шиє бабуся моя!

І від неї шити вчуся швидко я.

Помережу ляльці кофтинку

І собі пошию хустинку.

Вийде гарний одяг до свята,

Не впізнають мене мама й тато.

 

               Учень.               Свою бабусю люблю я з давніх пір,

Її обличчя і ласкавий зір.

Замислиться бабуся, зажмуриться на мить,

І знов, дивись, сміється, ласкаво гомонить.

 

 

                Учень.              Та над усе найбільше сподобались мені

Її ласкаві руки, умілі та міцні.

Оцій руці хорошій робота не важка,

Бо в'яже, варить, пише бабусина рука.

 

 

               Учень .              Бабусині руки — щедрі, робочі,

Втоми не знають з ранку до ночі.

Вранці, коли ще усі спочивають,

Сонце, напевно, вони підіймають.

 

               Учень.               Буває, щось пошиють, ви скажете — краса!

Вона робити вміє — ну просто чудеса!

І я бабусі руки цілую залюбки,

Вони немов співають, розказують казки.

Я слухаю бабусю, я весь, мов уві сні.

Розумні, ніжні руки, умілі та міцні.

 

              Учень.                Ой, бабусенько рідненька,

Чарівниченько любенька,

Твої руки золоті в невсипущому труді.

Твою працю я шаную,

Твоє серце добре чую.

І тебе я поважаю,

Сонечко тебе вітає.

З ранку до ночі трудиться бабуся,

В неї я охоче працювати вчуся,

Годі їй мити, підмітати —

Я сам швиденько приберу в кімнаті.

 

              Учень.                Ледве сни ранкові відлетіли,

Вже бабусі наші все зуміли:

Нам косички заплести,

У квартирі підмест

Пиріжки спекти,

Полить вазони,

Каші внукам наварить,

В магазині хліб купить —

Як же нам їх не любить?!

 

              Учень.                Багато в бабусі турбот — не злічить!

Одній всю роботу нелегко зробить.

І хочеться нам, друзі, таке усім сказать:

Ми будемо бабусі завжди допомагать!

 

              Учень.                Нехай хоч і в маленькім ділі,

Та руки в нас умілі,

Ми допомагаєм вправно,

 Посуд миємо під краном,

 Витираєм тарілки

 І... збираєм черепки.

 

 

                 Учень.           Вартий пошани сивий волос

І тихенький хрипкий голос.

І тим зморшкам придивіться,

Станьте ближче, поклоніться.

1

 Діти сідають біля бабусь і співають пісню « Заспівай мені бабусю».

 

Вчитель Уже став крилатим вислів: "Є баба - є і діти". Справді, бо на плечі наших бабусь-трудівниць випало, окрім усіх домашніх турбот, і виховання онучат. Нерідко бабусі замінювали нам татка й маму.

 

Ассистент вчителя Адже наші мами за щоденними турботами не мають часу відповідати на всі наші "чому". От і доводиться звертатися до бабусь. А вони - все встигають, на всі питання дають відповіді.

 

Конкурс " Склади портфель" ( 4 бабусі складають портфелі своїх онуків). Звучить пісня «Найкращій бабусі».

 

Учень         Я своїй бабусі пісню заспіваю,
                     Вона для мене сонечко й краса,
                     Подібної до неї я не знаю,
                     Коли б зшукав всю землю й небеса.

 

Учень         Моя бабуся люба, гарна й мила,
                    Вона найкраща від усіх людей.
                    І хоч вона вже трохи посивіла,
                    Але так щиро любить нас - дітей.

 

 

Вчитель.

А зараз, любі бабусі, Ви заспівайте пісню своїм онучаткам (співають бабусі на сцені» .

 

Учень           Бабуся моя дорогенька,
                      Матуся моєї матусі,
                      Присядь коло мене близенько,
                      Я ніжно отак пригорнуся .

 

Учень           Накину тобі я на плечі
                      Хустинку тепленьку, пухову.
                      Як гарно з тобою малечі.
                      Бабусю, завжди будь здорова!

 

 

Вчитель

- Сивина... Одним бабусям вона припорошила скроні, іншим зовсім вибілила коси. Пам’ятайте, що кожна сива волосина говорить про те, що не завжди їх слухали їхні діти і ви, онучата. І боліло у бабусь серце за вас, за ваших мам і тат, а волосинки все сивіли і сивіли….

 

Ассистент вчителя.

Дорогі бабусі! За щоденними турботами ми не маємо часу щиро подякувати за все добро, яке ви зробили для дітей, онуків, правнуків. Ніжні й щирі слова Вам говорили Ваші онуки. А зараз я надаю слово вашим дітям. Прийміть від них сповідь.

 

Одна із матусь:

Милі наші матусі!
Ми вам шану складаєм.  
І признатися мусим,
Що без вас нас немає.
Ви нас, рідні, зростили,
Нам життя дарували,
І безмежно любили,  
Від біди захищали.
Тож сьогодні я хочу
Вам спасибі сказати.  

 

Учень       Люба, добра бабцю,
                   Ми твої внучатка,
                   Звертаємось до тебе,
                   Щоб щастя побажати.

 

Учень        Хоч твоє волосся
                   Густо посріблилось,
                   Ти для нас, маленьких,
                   Другом залишилась.

 

Вчитель Дорогі наші гості,  дітки підготували вам приємний спогад. Заспіваймо разом «Знов моя бабуся пісню заспіває».   Діти стоять біля бабусь, обіймають та співають «Знов моя бабуся пісню заспіває» , одночасно дивляться презентацію сімейних фото.

 

 

Вчитель: Ось і закінчується наше родинне свято, але не закінчується наша любов і повага до вас, дорогі бабусі, до рідного краю, до нашої Батьківщини.

 

Асистент вчителя. Хай ваш досвід, ваша мудрість ще міцніше згуртовує молоде покоління, передає знання і вміння українських національних традицій, виховує національну гордість за свою Вітчизну.

 

Пісня «Одна калина».

  

 

 

 

Бабця, бабуся

В нас сім*я маленька й дуже веселенька

Бо пильнує нами завжди голова,

Що про всіх нас дбає, всіх оберігає

І для всіх знаходить теплії слова.

Приспів:

Бабця, бабуся, ти моя рідненька

Бабця, бабуся дорога моя.

Бабця, бабуся, ти для всіх нас ненька

Зігріва серденько доброта твоя.

Варенички з сиром на обід готує,

Найгарнішу блузку мамі вишива

На роботу вранці татові готує,

А мені маленькій пісеньку співа

Приспів

І  такі бабусі є у кожній хаті,

То ж давайте всіх їх в купочку зберем

І влаштуєм бабцям найпишніше свято,

Бо без них на світі всі ми пропадем.

 

Заспівай мені бабусю

Вечір на дворі, сонце скотилось, зорі тривожно сяють в вікні

Рідна бабуся, лагідна й мила, пісню тихенько співає мені

Пісня до болю, душу відкриє, стомлені очі повні жалю

Мила бабусю, горлиця сива, я тебе рідна дуже люблю

Ха-а-а… ха-а-а… ха-а-а… ха-а-а

Я пригорнуся міцно до тебе і поцілую очі сумні.

Чуєш бабусю, суму не треба, хочеш сама заспіваю тобі

Пісню що твою душу зігріє, щоб не бувало в серці жалю.

Мила бабусю, горлиця сива, я тебе рідна дуже люблю.

Ха-а-а… ха-а-а… ха-а-а… ха-а-а

Я бабусеньку люблю

Може ти, бабусю, наче я була?

Бігла і кружляла, і вінки плела?

Із ляльками гралась ти малою так,  |

І несла до школи з книгами рюкзак? | (2)

 

Я бабусеньку мою -

Маму мамину люблю!

 

Ми, бабусю рідна, пройдем всі стежки

І перечитаєм всі твої казки!

Ми дружити будем, хай біжать літа! |

А моя бабуся люба молода!          | (2)

 

Я бабусеньку мою -

Маму мамину люблю!

 

Виросту і буду я така, як ти,

І своїх внучаток буду берегти!

Підемо гуляти з ними у наш сад -   |

Буду їх навчати я твоїх порад!     | (2)

 

Я бабусеньку мою -

Маму мамину люблю!

Маму татову люблю! Так!

 

Знов моя бабуся пісню заспіває

Знов моя бабуся пісню заспіває

І, відклавши справи, сяде край вікна.

Я дрібненькі зморшки на щоках торкаю,

Але ти для мене завжди молода!

Кожен день дитинства зв'язаний з тобою,

Ти мене навчила мудрості життя.

В першому коханні, в радості і в горі

Вірна, нерозлучна подруга моя!

 

Приспів:

Заспівай мені, бабусю,

Тиху колискову.

Я з тобою повернуся

У дитинство знову.

І нехай душі торкнеться

Пісня солов'їна.

Заспівай мені, бабусю, |

Рідна і єдина!         | (2)

 

Пам'ятаєш, бабцю, в сніжні хуртовини

Завжди засинала на твоїх руках

І звучала пісня ніжна солов'їна,

Усмішка сіяла на твоїх устах.

 

Приспів. (2)