П'ятикласники з вітанням на святі Букваря

 П'ятикласники з вітанням на святі Букваря

1. Привіт, малюки, маленькі першокласники!

2. Ми вітаємо вас із сьогоднішнім святом! Ми знаємо, що ви докладали неймовірні зусилля, щоб бути такими, якими вас бачать сьогодні.

3. Може ви здивуєтеся, але ми знаємо одну вашу таємницю і хочемо сказати, що ви наполегливі і чемні школярі, бо слухалися вчительку, а не ось тих, хто вас зустрічав по дорозі до школи.

4. Ми їх також зустрічали. То була Лінь, яка щоранку на вухо шепотіла: Літери вивчати? Та для чого? В и краще пограйтесь і нічим не переймайтесь! Ну кому вони потрібні букви ті? «У» - горбата! «А» - нерівна! Їх ще досить там! Багато тих кривуль! Я без них не знаю лиха! Засинаю собі тихо! І не сниться мені «К» - з трьох палок якась така. Ви на уроки лінощі беріть і нічого не вчіть! – так шепоче лінь щоранку, як з дому вийде школяр.

1. Лінь була не одна. В неї діти ще були – ліньки! І вони дітям спокою не давали. Хотіли, щоб діти нічого не знали!

2. Одне дитя шепотіло: Не хочу!

3. А друге: Не буду!

4. А третє: Не знаю!

1. Цього Лінь своїх дітей – ліньків-вправно навчає!

2. - Не буду до школи портфель я носити!

- Не буду писати кривулі ті!

- Не буду вчити я нічого!

3. - Не хочу я йти до школи!

- Не хочу я читати!

- Не  хочу я писати!

4. - Не знаю я, які ті букви!

- Не знаю я, які ті цифри!

- Не знаю я зовсім нічого!

Забуду я дорогу до школи!

1. А тут ще Лінь як підхопить: Та навіщо це тобі? Лягай спати ти! Не вчися! Ти зарядку не роби! І не чисть зуби ніколи! Запізнюйся, або ж не йди зовсім до школи!

Всі разом: Ні! Ні! Ні! Схаменіться!

2. Лінь і ліньки відженіть!

3. Ви всі гарно вчіться! І до школи лиш спішіть!

4. Нехай у вашому маленькому серці

Живе вічне бажання – творити добро.

Ви вчіться на кожному кроці

Так старанно, щоб ліні не було!