Чесність і правдивість (Година спілкування,4 клас)

.

Тема. Чесність і правдивість (Година спілкування,4 клас)

Мета: дати уявлення про честь, закріпити поняття слів «чес­ність» і «правдивість»;формувати вмiння оцiнювати власнi вчинки та вчинки товаришiв; виховувати бажання бути чесними і правди­вими;

                                           Хід бесіди

II.Основна частина

1.Учитель читає оповідання В. Осєєвої «Що легше?»

        Пішло троє хлопчиків у ліс. А в лісі гриби, ягоди, пташки співають. Загралися хлопчики. Не помітили, як і день скінчився.

Ідуть додому — а самі бояться.

— Ох і перепаде ж нам удома!

  Зупинилися вони на дорозі й гадають, що легше: правду сказати чи вигадати якусь небилицю?

— Я скажу, — говорить перший, — що нібито на мене в лісі напав вовк, тато злякається і не сваритиме мене.

— Я скажу, — говорить другий, — що зустрів дідуся. Зрадіє мама і не сваритиме мене.

— А я правду скажу, — говорить третій. — Правду завжди легко казати, бо вона є правда і вигадувати нічого не треба.

  Розійшлися всі по домівках. Тільки-но встиг перший хлопчик сказати татові про повка — аж бачить, лісник іде...

— Нема, — каже, — у цій місцевості вовків.

Розсердився тато за першу провину а за неправду — вдвічі.

Другий хлопчик про діда розповів. А дід тут як тут — у гості йде.

  Довідалася мати правду. За першу провину розсердилася, а за неправду — вдвічі...

  А третій хлопчик як прийшов, то з порога про все щиро признався. Побурчала на нього мама та й простила.

- Який хлоп­чик вам сподобався?

-Чим він вам сподобався?

- Як сказав хлопчик про правду?

-Чому не можна говорити неправду?

-Які ще оповідання ви читали про чесність і правдивість?

- кого ми називаємо чесною і правдивою людиною?

- З чого ми переконуємося, що якась людина неправдива?

У яких оповіданнях йдеться про дітей, що кажуть неправду?

- Які ви знаєте прислів'я про чесність і правдивість? (Учні називають). 2.Послухайте ще й такі прислів'я: «Хто чесний, той завжди попереду йде», «З правдою весь світ пройдеш», «Краще не обіцяти, як слова не здержати».

3. Діти зачитують прислів я, які підготували і пояснюють як їх розуміють.

«Того, хто каже правду, попереду чекає щастя», «Правда й істина не вмирають», «Коли у брехуна хата зайнялася, ніхто не пові­рив», «Світ тільки правдою тримається», «Правда не губить люди­ну», «Маленька правда переможе велику неправду», «На правді світ стоїть», «Переможеш не силою, а правдою», «Краще гірка правда, ніж солодка брехня».

4.Читання вірша М. Пригари «Тихенька дівчинка».

Чого це на мене так сердяться в школі?

Тож я не чіпаю нікого ніколи.

Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо,

А з цього виходить одне тільки лихо.

Оце я сказала — така в мене звичка,—

Що в Галі, як мишачий хвостик, косичка.

Що в Каті спідничка — неначе з рогожі,

Та ще й черевички на човники схожі.

Що в Тані волосся нечесане досі,

Що очі в Мар'янки маленькі та косі,

Що в зошиті Лесі самі тільки плями:

Непевне, бруднючими пише руками.

Я ж правду кажу їм...

І що тут такого?

Тож я не чіпаю ніколи нікого.

Сиджу собі тихо і в школі, і вдома,

І чом вони сердяться всі — невідомо!

-Чому на дів­чинку всі сердились?

-Яку правду казала дівчина?

-Як потрібно пово­дитись чесній і правдивій людині?

Читання віршів Г. Бойка «Про щоденник»

Вова в класі, коло дошки,

Завдання не знав нітрошки.

Невеселий, як ніколи,

Повертався він із школи.

«Треба двійку приховати,

Щоб не знали мама й тато.

А як виправлю на п’ять –

Можна буде й показать».

У сараї, там, де дрова,

Заховав щоденник Вова.

Заховав і з усіх ніг

Знов на вулицю побіг.

Про уроки й не згадав

І п’ятірку прогуляв.

А назавтра вчитель знову

Викликав до дошки Вову.

Ну, а Вова коло дошки

Завдання не зна нітрошки!..

І вчорашнього не знає,

Ще й щоденника не має…

Ще й до школи мати Вови

Розхвильована прийшла,

Бо в сараї, там, де дрова,

 Двійку Вовину знайшла!

4. Читання вiрша  Д. Павличка «Мухомори»

Мухомор сказав до мухомора:

— В нашiм лiсi ти — найкращий гриб! —

І подумав: «От яка потвора —

де ти взявсь, чорти тебе взяли б!»

Мухомор одмовив мухомору:

— В нашiм лiсi кращий ти за всiх! —

 І подумав: «Хто таку потвору

Сотворив i виставив на смiх!»

Таблиця 1

— Подумайте, як можна назвати таких мухоморiв?

— Яких людей вони нагадують?

—      Чи не нагадує цей вiрш прислiв’я: «Два брехуни одної правди не скажуть»?

5.Читання та обговорення оповiдання Г.М.Кирпи «Маленька брехня»

— Послухайте iсторiю про дiвчинку Наталку, яка вважала, що маленька брехня — це i не брехня зовсiм.

Ганнуся впала i зламала ногу. Довелося в гiпсi лежати вдома. Вона дуже переживала, що багато в школi пропустить, а тодi зовсiм вiдстане вiд однокласникiв.

Друзi вирiшили виручити однокласницю: домовилися щодня носити їй уроки i пояснювати, коли вона щось не зрозумiє.

Коли настала черга Наталки провiдувати Ганнусю, вона не пішла до однокласницi. В класi збрехала, що у неї, мовляв, бабуся захворiла.

— Як тобi не соромно! — обурилася Надiйка. Та ти ж учора цiлий день через скакалку на вулицi стрибала.

— Подумаєш, злочин великий,— трохи зашарiлася Наталка.— Я зовсiм трiшечки збрехала.

Учитель.

-  Як ви гадаєте: брехня може бути малою чи великою?

-   Мала брехня спричиняє таку саму шкоду, що i велика. Адже i мала брехня - це неправда, i пiв брехнi — теж неправда. І починається все завжди з малого: пiшов у кiно, а мамi сказав, що був у школi. Гасав у дворi, а вдома сказав, що ходив до хворого товарища.

   Здавалося б дрiбницi. Аж нi! Мала брехня з часом переростає у велику брехню, якiй немає прощення.

6.Літературна   вікторина. 

- 1.3 якого твору цей уривок?

«Петрик ішов мовчки. У нього був поганий настрій, хоч і на­ловив багато риби. Його настрій був схожий на почуття після хоро­шої оцінки, одержаної за підказкою товариша.

Веселий  хлопчик теж раптом перестав свистіти і голосно за­сміявся.

— Ти чого це? — повернувся Петрик. Хлопчик продовжував смія­тись і показав на землю. У Петрика похололо в грудях. На стежинку з його кошика падали дощові черв'яки».   (С. Жемайтіс «Карасі»).

-Чому Петрик ніяково себе почував?

- Як можна оцінити поведін­ку хлопчика?

-А з вами не траплялось таких випадків?

2. Герої яких оповідань зображені на картинках-загадках? («Ко­рова» Л. Толстого, «Огірки» М. Носова, «Чому?» В. Осєєвої).

-Що спільного у всіх цих героїв?

-Якими нас учать бути ці літе­ратурні твори?

7.Моральні задачі. 1. Вулицею йде хлопчик, у нього з ки­шені  випав  ножик.  Ви йшли ззаду і побачили.  Як би  ви діяли?

2. Наталка була одна в кімнаті. Вона прибирала на столі, ви­падково штовхнула улюблену мамину кришталеву вазу і розбила. Що зробити? Зізнатися. Чи промовчати? Чи, може, сказати, що роз­бив кіт Рудько?

-Як, на вашу думку, вчинить Наталка?

-А як би ви зробили?

-У кого з вас були подібні випадки?

-Чи завжди ви буваєте чесними і правдивими?

- Запам'ятайте, що людей не можна обманювати. По­трібно завжди говорити тільки правду, якою б вона не була. У на­роді кажуть: «Правда світліша за сонце, чистіша за світле небо».

ІІІ. Підсумок

— Запам’ятайте: краще сказати правду, якою б вона не була, тому що, як мовить народ, «брехнею свiт пройдеш, а назад не повернешся».

Будьте з усiма чесними — i вам буде легко жити.

М .Яровий   «Лисиця»

Лисиця в школу вчитися прийшла.

А як вона ледачою була,

 То щоб уроки не робити —

Надумала учительку дурити!

Напише нишком на хвості

Таблицю множення чи приклади прості

І вгору лапу піднімає.

 — Я знаю!

 Я піду до дошки! —

 Озветься так, помнеться трошки,

 Хвоста до носа піднесе

 І прочита, як з книги, все..

Отак знання у неї ті

Не в голові були, а на хвості!

Учителька помітила це діло —

 На хвіст ногою наступила:

 — Тепер відповідай! —

 Лисиця — так і сяк — не зна

нічого — й край.

 Шановні друзі, учні й учениці,

 А поміж вас нема подібної лисиці?