Читання П.Король «Баба снігова». Розгляд картини «Дитячі забави взимку».

Читання П. Король«Баба снігова». Розгляд картини «Дитячі забави взимку».

Гра «Спіймай мій настрій»Виконайте дії, які я буду називати. Посміхніться. «Зніміть» посмішку зі свого обличчя долонькою та «киньте» своєму сусідові. «Спіймайте» посмішку, «прикрасьте» нею своє обличчя. Зобразіть на обличчі емоцію: Баби Яги; впертої Кози-дерези; сміливого Котигорошка; хвальковитого Колобка.

ЧИСТОМОВКАЕць-ець-ець — вдарив перший ….. Ок-ок-ок — тихо падає….Ір-ір-ір — діти вибігли у…. Му-му-му — весело зустрінемо…

Робота над скоромовкою. На лужок ішов сніжок,Вбрав лужок у кожушок. По лужку стрибав Дружок,І пошкодив кожушок.

«Баба снігова». П. Король. Після тривалих морозів нарешті повіяло відлигою, і ми з Маринкою вирішили зліпити снігову бабу. Кожен взяв по маленькій сніжці, і почали качати грудомахи.— Що ви робите! Що ви робите! — зашипів старий гусак.— Рукавички промочите. Та ми на нього не звертали ніякої уваги. Вперто ставили кулю на кулю і зліпили снігову бабу, заввишки як Маринка. Маринці чотири роки, а мені вже п'ять. З вуглинок зробили очі — нехай дивиться, як дзвінко падають з дахів прозорі краплини. Підвели брови. Намалювали смішного рота — нехай говорить. Потім Маринка взяла хустину і запнула бабу. А морквині, що лежала самотньо в кошику поміж картоплі, дуже захотілося стати бабиним носом. Вона так і стрибнула Маринці в руки, а та хутко прилаштувала її.— Який гарний ніс у вашої баби,— засміявся дідусь. Півень залопотів крильми, злетів на паркан і закукурікав на все село:— І на нашому підвір'ї є снігова баба!А песик до вечора дивився на неї, ніби вивчав: «А хто це ще з'явився біля нашої хати?»

На другий день ми з Маринкою прокинулись рано-рано. Хутенько одяглися, міркуючи: як там бабі здоровиться, чи не захворіла од відлиги? Вибігли на ґанок. Маринка аж у долоні сплеснула:— Ой лишенько, дивись, дивись, баба стоїть, а носа немає. Мабуть, застудилася, чхнула — от ніс у сніг і впав. Підбігли до неї, почали шукати. А носа ніде немає. За ніч сніжку притрусило, білі бабині валянки ще білішими стали. А чорні очі аж посмутніли,— мабуть, за носом плакала.— Що ви шукаєте? — спитав дідусь, спостерігаючи за нами.— Бабиного носа! — закричали ми, а дідусь засміявся у білу-білу бороду.— А здогадайтеся, куди подівся ніс і що треба зробити, щоб він ніколи не втікав від баби.— Мабуть, зайчик забрав! — закричали ми разом.— Потрібно впіймати його, щоб більше не бігав до нашого саду і не кривдив бабу!А дідусь, нічого на те не кажучи, пішов до льоху. Ми розгублено дивилися йому вслід. Довгенько дід не виходив, потім виніс велику корзину, наповнену морквою та капустою. Підійшов до баби, взяв з корзини найбільшу морквину і прилаштував їй нового носа. — А тепер, онучата, кладіть біля баби капустяне листя, а на нього по кілька морквин — і будьте впевнені, що бабиного носа зайчик уже ніколи не забере.

1. Що почали робити діти? а) будувати снігову фортецю; б) ліпити снігову бабу; в) гратися у сніжки.2. З чого діти зробили очі? а) з намистинок; б) з ґудзиків; в) з вуглинок.3. Куди вибігли діти? а) на ґанок; б) на подвір’я; в) у ліс.4. Якими стали валянки снігової баби? а) чорнішими; б) синішими; в) білішими.5. Чого не було у баби? а) очей; б) носа; в) рота.6. Хто дав пораду дітям? а) баба; б) дід; в) тато.7. Що порадив дідусь зробити дітям, аби заєць не шкодив? а) поставити корзину з капустою та морквою; б) обгородити снігову бабу; в) поставити корзину з апельсинами. Робота над текстом

«Зігріємо ручки»Зліпити уявну снігову бабу, а потім дихати у долоні, вимовляючи звук «х-х-х», ніби зігрівати їх.«Насос» І. П. - Встати прямо, ноги разом, руки вздовж тулуба. Вдих /при випрямленні/ і видих із одночасним нахилом тулуба убік і вимовою звуку «З - з - з». - /руки ковзають уздовж тулуба - 6-8 разів на видиху/. Дихальна вправа

ГРА «МІКРОФОН»