Вчитель початкової школи

Стеценко С.В., вища категорія,

вчитель української мови

Осадча Г.В., вища категорія.

 

                       Чорнобиль. Дні випробувань

 

                  Зустріч з представниками служби цивільного захисту

лейтенантом Медушівською Н.Є. та капітаном Савчуком В.В., присвячена 30-й річниці Чорнобильської трагедії на АЕС

 

                               Виступ директора школи

                                            

 

Слово надається капітану Савчуку В.В.                                                         

          

 

Заставка  на екрані   ( Чорнобиль – скорбота пам’яті людської )

                             

 

 

 

 

Ведучий 1

    Сьогодні ми перегорнемо одну сторінку історії, сторінку пам’яті

Чорнобильської трагедії. Ми пригадаємо імена перших із перших, які віддали молоде життя, щоб врятувати своє місто, свою землю, нас з вами.

                     

 

   1.Заставка на екрані дзвін колокола  на фоні хмар

   2.  Картинка станції ЧАЕС зі свічкою

    Минуть роки і десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей – і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народиться далеко від покривдженої землі. Тридцятилітній біль Чорнобильської трагедії не припав димом забуття. При кожному доторку пам’яті обпікає, болить. Цей день завжди об’єднуватиме всіх cущих одним спогадом, однією печаллю, однією надією.

 (Відео мирного Чорнобиля з коментуванням) .

 

Ведучий 2 (Коментар)

    Чорнобиль - звичайне українське містечко. Весною, воно  потопало в свіжій зелені, у вишневому і яблуневому цвіті. Влітку тут любили відпочивати звідусіль: збирали гриби, ловили рибу, дихали свіжим повітрям. Здавалося, красу цього куточку Українського Полісся ніщо і ніколи не затьмарить.

    У 1971 році, неподалік від Чорнобиля, почали будівництво потужної атомної електростанції. Будівництво йшло швидко і наполегливо, і вже у 1983 році працювало 4 енергоблоки. Станція працювала потужно, виробляючи  необхідну електроенергію. Згодом, за кілька кілометрів від станції виникло місто. Його назвали Прип’ять, за назвою тутешньої повноводної річки. Місто швидко розбудовувалось, відкривались школи,

лікарні, магазини. Це було місто-сад: широкі вулиці, квітучі сквери, парки. Люди жили спокійним щасливим життям. Ніщо не віщувало біди. Місто жило,  ще не відаючи і не знаючи про ту страшну біду, яка прийшла на нашу землю.

    Заставка  на екрані   ( Чорнобиль – скорбота пам’яті людської )

Ведучий 1  

    У ту квітневу ніч начальником чергового пожежного караулу на Чорнобильській атомній станції був лейтенант Володимир Правик. Сама атомна станція виглядала солідно і красиво. Усі переходи, пульти, механізми на атомній станції сяяли чистотою. Спокійно й розмірено йшли хвилини за хвилиною.

       ( Звук цокання годинника.)

     І раптом...( звук вибуху) (Заставка вибух на ЧАЕС)

 Стрілки на циферблаті зупинилися о першій годині 23 хвилини.

 І над 4-м, наймолодшим із атомних велетів, піднялася й зависла біла сяюча хмара. 

Ведучий 2

    З самого початку аварії лейтенант Володимир Правик дав сигнал бойової

тривоги всім пожежним частинам  Київської області.

 (Звук сирени)

    Разом з лейтенантом Правиком в бій з вогнем вступили і його друзі-пожежники: Микола Ващук, Віктор Кібенок, Микола Титенко, Володимир Тищура та інші.

    Командир пожежної частини №2, яка обслуговувала атомну станцію, майор Леонід Телятников був у відпустці, але уже через 20 хвилин з’явився на станції. Він не знав, що відбувається всередині четвертого енергоблоку. Зате він знав: в цей момент їх на станції рівно 28 і вони – 28 пожежників – мають зупинити полум’я.

Ведучий 1

    Над енергоблоком стояло характерне світіння, радіація перевищувала всі допустимі норми, горіли хімічні речовини, у великій кількості виділялися сильнодіючі отруйні гази.

    Пожежники працювали на висоті від 30 до 70 м, незважаючи на те, що будь-якої миті міг завалитися дах, і можна було полетіти головою вниз прямо в палаючий реактор. Вони усвідомлювали це – і працювали.

    Пожежники боролися з вогнем і перемогли його, і ще вистачило в них сил спуститися на землю. Відео «Як мить» (Заставка вибух на ЧАЕС)

Ведучий 2

    А потім... Потім їх везли в аеропорт, в московські клініки. Дорогою хлопцям було погано. Вони блювали, голова боліла так, що хотілось битись об стіну, в горлі сухість, кашель, порушена психіка. Вони дивились

змученими очима і все рівно раділи, раділи, що знову разом, що станцію врятовано, що не злякалися, що їм вистачило сил, розуму, вміння і витримки.

Вони обіцяли, що житимуть.

    Володимир Правик одержав сотні рентгенів і прожив ще 16 днів. Всі ці дні з ним була мама.

 Поховали їх у Москві з усіма воїнськими почестями, як героїв.

 

                           

 

 Фрагмент з поеми “Вибух” Світлани Йовенко

 Читає учениця напам’ять

    Зойкнула земля чаїним криком:

• Сину, вбережи і захисти! –

Вийшла мати із іконним ликом:

• Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?

 

    Спалахнуло небо, впало крижнем:

• Сину, вбережи і захисти! –

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

• Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?

 

... І уже ні сина, ані мужа,

Лиш розверсті зоряні поля...

Та пліч-о-пліч стали біль і мужність,

     Дух і воля. Небо і земля.

 

    Відео (Монолог  загиблого сина)

Після відео - заставка  ( пам’ятник пожежникам)

Ведучий 1

    27 квітня о 10 годині ранку було прийнято рішення про евакуацію населення Прип’яті. О 14 годині біля кожного під’їзду стояв автобус.

Відео. Евакуація.(З коментуванням)

Ведучий 2 (Коментар)

    Радіоактивне зараження  примусило людей назавжди залишити свої домівки і привело в непридатність одні із самих плодючих земель у Європі. Із Прип' яті йшли колони автобусів з увімкненими фарами по шосе у два ряди. Вони  вивозили із зараженої зони людей похилого віку і жінок з дітьми, дорослих людей і новонароджених. Люди були мовчазні і зосереджені, майже не було сліз, тільки в очах застиг біль і тривога. «Ми загубили спокій, нам місто пережить дісталося, а діти плакали: - Додому. Бо лялька - на вікні зосталася.» На стіні одного з будинків хтось крейдою написав: “Рідна хато, ми скоро повернемось!!!
Чорнобиль -  трагедія, подвиг  і попередження.

 Заставка («Заборонена зона»)

  Заставка  на екрані   ( Чорнобиль – скорбота пам’яті людської )

 

    Ведучий1 (Запис чоловічого голосу, записаного на мікрофон)                                          

                                Указ

                 Президії Верховної Ради СРСР

    За мужність, героїзм і самовіддані дії, виявлені при ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції, присвоїти звання Героя Радянського Союзу / посмертно /:

    Лейтенантові внутрішньої служби

    Кібенку Віктору Миколайовичу

    Лейтенантові внутрішньої служби

    Правику Володимиру Павловичу.

 Москва. 25 вересня 1986р.

 

Ведучий 1

 

    Вшануй хвилиною мовчання,

   Вкраїно, тих, що полягли.

   Вони за тим злетіли в небо,

   Щоб в мирі й щасті ми жили…

 

Вшануємо пам’ять героїв хвилиною мовчання (Заставка -  на екрані горить свічка,а потім заставка на екрані - пам’ятник  пожежникам)

 

Вірш «Героям пожежникам»

Читає учень напам’ять

 

      

 

Пісня « Молитва за Україну» виконують 1-й клас, підготовчий

 

Матінка-земля в нас одна-єдина,

І одна-єдина ненька Україна,

І поля безкраї, і сади квітучі,

Ріки повноводні і могучі!

 

Приспів:

Я здійму до неба крильця-рученята,  |

Помолюсь за маму, помолюсь за тата, |

За сестру і брата, за усю родину,   |

І за рідну неньку Україну!          | (2)

 

Захисти нас, Боже, від лихої долі,

Уроди доволі житечка на полі,

Щоб сміялись дзвінко діти в кожній хаті,

Щоб були щасливі і багаті!

 Приспів. (2)                              

Ведучий 2

Лінійка присвячена 30-й річниці Чорнобильської АЕС, оголошується закритою.