Свято "Буду я природі другом"

Свято

 «Буду я природі другом»

Підготувала:вчитель Харечко Олена Василівна

Мета:сприяти формуванню екологічної культури школярів,ознайомити з різноманітністю видового складу голубів.

Учасники:учні 1-6 класів.

Обладнання:малюнки голубів,набір насіння для підгодівлі птахів,авторські загадки дітей.

Хід заняття

Учитель: Дорогі діти! Сьогодні ми присвятимо питання вивченню такої пташки як припутень. Вивчимо,що це за пташка,де вона живе,чим харчується,і як виводить потомство. Ми звикли бачити навколо нас голубів,які часом збираються цілими зграями і живуть своїм мирним життям поряд з нами . Для деяких міст ці птахи вже встигли стати своєрідною візитною карткою. Як правило,це звичайні сизі голуби,або їх називають ще сизарики. Однак все частіше по сусідству з нами починають зустрічатися лісові голуби. Вони відрізняються від інших своїм забарвленням і розмірами.

Припутень

  Перший і найбільший екземпляр називається припутень,або витютень. Назва припутень закріпилася за ними не так давно.

  Розміри вражають. Розмах крил може сягати три чверті метра,а вага нерідко доходить до пари кілограм. Можливо саме тому на цього птаха полюють мисливці. 

 Цей лісовий голуб має загострений дзьоб і м ‘ясисте тіло,яке не викликає сумнівів з приводу здатності голуба до довгих і важких перельотів.

А зараз давайте послухаємо загадки дітей і спробуємо їх відгадати.

1-й учень: Він і білий,він і сірий,

                  В лісі все собі літає.

                  Ліс швиденько облетить

                  Волом гарним воркотить.

2-учень:   Всі в сірих піджаках,

               В гарному оперенні,

               Воло мають всі широке,

               Вуркотливе і дзвінке.

3-й учень: Бажаючи дізнатися про те,чи вже скінчився потоп,Ной випустив зі свого ковчега птаха,і коли він повернувся на ковчег з оливковою гілочкою у дзьобі,стало ясно,що з води вже виринула частина суходолу з гаєм.

Вчитель: Діти,знаєте що за пташка?

(Діти говорять відгадку)

Вчитель: А зараз давайте ще трохи дізнаємося нового про цього чудового птаха. 

Представники виду відрізняються гарним забарвленням. Лапки і дзьоб зазвичай червоного кольору,нижня частина – червоно-блакитна,грудка може змінюватися від бордового до червоного,спинка блакитна з відблисками сірого. Хвіст темно-сірого кольору з темною обвідкою на краю. Шия підкреслена білими плямами.   

При спробі підійти ближче лісовий голуб,не роздумуючи,зникає. Тому тільки найбільш спритним і досвідченим мисливцям підкрастися дуже важко. 

Голуби, які живуть у місті неохоче покидають свої домівки в зимову пору.

Вчитель: А зараз пропоную вашій увазі підслухати розмову голуба і горобця. А допоможуть мені у цьому наші учні.

1-й учень(голуб): О,зернини соняшника,подивіться! – зрадів голуб,і пострибав по землі так швидко,як тільки міг. 

2-й учень(горобець): Цвір-цвір-цвір! – закричав горобець,який був поряд. – Я теж їх перший побачив.

1-й учень:- Це просто сміщно, - сказав голуб,перебираючи дзьобом насіння соняшника.

2-й учень:  - Але я теж хочу скуштувати зернин,- промовив сумно горобець.

1-й учень:  - Я знайшов зернини першим,тому я поділюсь з тобою,можливо ще й іншим перепаде, - промовив голуб.

1-й учень: От ми з тобою скуштували. Тепер і інших можна кликати,адже насіння вистачить на всіх. Птахи покликали інших птахів.

Вчитель: З розмови пташок ми з вами дізналися і почерпнули важливу істину – жадібним бути не можна. Треба ділитися з ближнім,і тим,хто цього потребує.

Вчитель: А зараз давайте пограємо у вікторину. Мета вікторини дізнатись про припутня і заробити балів.

1.Яка у голуба голова?

2.Яка маса тіла голуба?

3.Як називаються звуки,які видають голуби?

4.Яка швидкість польоту голуба?

5.Як голуби п’ ють воду?

6.Чим харчуються голуби в умовах дикої природи?

7.Скільки живуть голуби?

8.Як називається солодкий продукт,який ми вживаємо в їжу,а голуби ним годують своїх пташенят?

9.Чи занесені припутні в Червону книгу?

10.Скільки років голуб може жити в домашніх умовах?

( Підведення підсумків вікторини,нагородження активних учнів)

Вчитель: Ми всі господарі природи,

                Тож бережімо її вроду.