Чорнобиль не має минулого …

Тема: « Чорнобиль не має минулого … »

 Мета: розширити знання дітей про трагедію століття – вибух на ЧАЕС; розвивати в учнів мислення, пам'ять, естетичний смак;

виховувати їх уважними ,милосердними людьми, патріотами,

   справжніми громадянами своєї країни.

                                                             Хай стане мир міцнішим у стократ,

                                                              Хай над землею чисте небо буде.

                                                              Чорнобиль – попередження, набат?

                                                               Його уроки людство не забуде.

                                             Хід заняття

Уч:  Дорогі діти! Минуть роки й десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей, - і тих, кого  він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від скривдженої землі. Проблеми Чорнобиля – це біль України.

Т.Шевченко писав так:

                                          Світе тихий, краю милий,

                                          Моя Україно!

                                          За що тебе сплюндровано,

                                          За що, мамо, гинеш?

                                          Чи ти рано до схід сонця

                                          Богу не молилась?

                                          Чи ти діточок непевних

                                          Звичаю не вчила?

                                          « Молилась, турбувалась,

                                           День і ніч не спала,

                                           Малих діток доглядала,

                                           Звичаю навчала».

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, коли всі спали безтурботним сном, о 1 годині над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну тишу велетенське полум’я.

 Країна ще нічого не знає. Ще довгі дні правда буде захована за муром мовчання, і ще  більше часу буде потрібно, щоб повною мірою зрозуміти те, що трапилося.

 Чорнобильська  трагедія. Це повість, що зіткана із правди, скорботи, мужності людей, зібраних у зоні  неприборканої стихії. Покинуті пусті будинки, рудий, помираючий ліс, четвертий енергоблок АЕС, оплетений сріблястим смертоносним димом…- все тут сприймається як докір нашій безвідповідальності. Як застереження світу, що крокує в грізне атомне століття.

  Тут, в Чорнобилі, земля давня. Тут князь Святослав наречену собі вибирав.

   Більше тисячі років цьому маленькому містечку. Це районне місто Київської області одержало назву  від різновидності гірського полину – чорнобилки. Спочатку так  іменувалося стародавнє поселення, потім місто, а за ним і сучасна атомна електростанція.

Уч. Саме в ту ніч, із 25 на 26 квітня час став уже далеко не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на години, хвилини, секунди.1 год 23 хв 58 сек – у різних приміщеннях блоку  пролунали  послідовно три вибухи. Щоб оцінити масштаби радіоактивного виділення, нагадаємо, що атомна бомба, скинута на Хіросіму, важила 4,5 т. Реактор четвертого енергоблоку  Чорнобильської АЕС викинув в атмосферу 50 тонн випаруваного палива  (тобто 10 хіросімських бомб, а на додаток 70 тонн палива і близько 700 тонн радіоактивного графіту, що осів в районі аварії).

Уч.  Трагічним було прощання  людей, яких евакуйовували  з зони, з домашніми тваринами. Коти заглядали людям в очі, собаки різних порід вили, прориваючись в автобуси, їх виволік ували звідти під плач дітей. Але брати їх з собою не можна було – шерсть тварин набрала багато рентген.  Довго ще собаки бігли за автобусами. А згодом повернулися  в покинуте місто й почали об’єднуватись у ватаги і зграї…

Колись археологи прочитали цікавий надпис на вавилонських табличках: « Якщо в місті пси збираються в зграї – місто буде зруйнованим». Місто Прип’ять залишилося покинутим, законсервованим радіацією на кілька десятків років. Місто-привид.  Об’єднані в зграї собаки з’їли більшу частину  радіоактивних кішок, почали загрожувати життю людей. Протягом трьох днів мисливці  відстрілювали вівчарок , догів, спанієлів, пуделів, болонок… 29 квітня покинуті вулиці були засіяні трупами різномастих собак.

Уч. Немає, мабуть, в Україні такого місця, яке б не було пов’язане з горем Чорнобиля. Комусь довелося стати в ряди тих, хто ліквідував наслідки аварії, комусь – рятувати життя і здоров’я потерпілих, інші допомагали і матеріально, і морально.

     Полтавщина, Закарпаття і Крим одними з перших відгукнулися на лихо, що спіткало людей, які працювали на Чорнобильській АЕС або жили в зоні з підвищеним радіоактивним забрудненням.

                               За днями дні, минав повільно рік.

                                За днями дні – і другого немає.

                                Нехай же лихо наше проминає

                                І в світі не повториться повік.

                              Хай стане мир міцнішим у стократ,

                               Хай над землею чисте небо буде.

                               Чорнобиль – попередження, набат,

                                Його уроків людство не забуде.

Уч. А який урок нам дав Чорнобиль?

Учні. Урок милосердя. Усі люди відгукнулися на біду, прийшли багатьом чорнобильцям на допомогу: збирали кошти у фонд Чорнобиля; діти – чорнобильці відпочивали й оздоровлювались в санаторіях, будинках відпочинку; надходила гуманітарна допомога з усіх кінців світу для сімей, які прибули із зони відчуження.

        Коли академіка Д. Лихачова запитали, у чому він убачає сенс життя, учений відповів: « Природа творила людину мільйони років. Давайте ж поважати цю роботу, проживемо життя гідно, підтримуючи все створене і протистоячи всьому руйнівному в житті».

                         Бути людиною – не дуже просто,

                         Бути людиною – геройство в наші дні.

                         Встати і крикнути з трибуни, з помосту:

                         « О, люди! Залишайтеся людьми!»

 

 Хай пам'ять про них буде вічна!

 Вічна слава і пам'ять вам, наші рятівники, низький уклін від урятованого народу.

(Звучить «Реквієм» Моцарта. Хвилина мовчання)

На Чорнобиль журавлі летіли,

З вирію вертались навесні.

Як сніжниця, попелище біле

Розвівалось в рідній стороні.

Там згоріли гнізда і гніздечка,

Проржавіла хвою і трава.

Журавлина крихітна вервечка

Напинались, наче тятива.

Не було ні стогону, ні крику,

Тільки пошум виморених крил.

Журавлі несли печаль велику,

Наче тінь невидимих могил.

Не спинились птиці на кордоні,

Де сягає атома яса.

І дивився батько з – під долоні,

І ридала мати в небеса.

На Чорнобиль журавлі летіли,

З вирію вертались навесні.

 

             Б’ють тривожним набатом дзвони Чорнобиля… Вони нагадують:   Пам’ятайте! Хай не повториться!  Хай земля зацвітає навесні пишним буйством кольорів, хай пнуться до сонця трави, хай  повертаються з чужини журавлі, несучи на крилах радість зустрічі з рідною землею. Хай кожен новий день сповнює ваші серця миром, спокоєм, радістю. Пам’ятаймо!

                    За днями дні минуть повільно рік.

  За днями дні - і другого немає.

Нехай же лихо наше проминає

І в світі не повториться вовік.

Хай стане мир міцніше у сто крат,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль – попередження, набат,

Його уроків людство не забуде.