«Чорнобиль не має минулого часу… Пам’яті пожежників.»

Чернігівський базовий медичний коледж                        

Чернігівської обласної ради

«Чорнобиль не має минулого часу… Пам’яті пожежників.»

Методична розробка виховної години                      

 до  річниці трагедії на ЧАЄС

Сценарій виховної години до  річниці трагедії на ЧАЄС

«Чорнобиль не має минулого часу…  Пам’яті пожежників.»

Мета:

Навчальна: ознайомити студентів з однією з трагічних сторінок України, вияснити причини та наслідки найбільшої в світі техногенної катастрофи.

Розвиваюча: формувати уміння і навички самостійної роботи з різноманітними джерелами інформації; розвивати вміння узагальнювати, аналізувати події, робити власні висновки.

Виховна: виховувати риси справжнього громадянина своєї країни, якому не байдуже її сьогодення та майбуття, показати героїзм усього народу у ліквідації екологічного лиха.

Обладнання: мультимедійна система, музичні записи: Ennio Morricone - «Chi Mai»; Моцарт – «Реквием »;  документальні фільми про  Чорнобильську   катастрофу , портретна галерея пожежників, стіл накритий вишитим рушником, живі квіти, свічка.

Епіграф:

Чи знаєш ти, світе, Як сиво ридає полин?

 Як тяжко, як тужно Моєму народу болить…

Б. Олійник.

Хід виховної години:

 Вступне слово керівника групи:

          Шановні гості, шановні студенти. В історії нашої країни є дуже багато дат, які ми завжди повинні пам’ятати. Одна з таких дат 26 квітня 1986 року. В пам’яті українського народу – це день Чорнобильського лиха, болю і суму. Забути це, чи викреслити з нашої пам’яті неможливо.

Наш захід присвячений пам’яті пожежників, які ціною свого життя зупинили пожежу  на 4 енергоблоці. Просимо вашої уваги.

Протягом всього заходу звучить мінорна музика:

1 ведучий:

Чорних дат у людства є немало.

Кожна з них - це міна під прогрес.

Найстрашніше, що усіх спіткало, —

Вибух на Чорнобильській АЕС.

Наша розповідь - нагадування. Живе пам’ять про людей, що встали на захист миру від атомної чуми - живуть люди в пам'яті народу.                  
 

2 ведучий:    Забувати - страшна річ. Ми зібралися для того, щоб згадати і пам'ятати тих, хто віддав своє життя і зберіг нашу можливість жити.

1 ведучий:   Ми говоримо про тих, хто сьогодні живе з Чорнобильським болем в душі і серці.

2 ведучий:   Ми говоримо про тих людей, хто не думав про себе, захищаючи інших.

1 ведучий:   Пройшли роки , але людська біль і пам’ять не знаходять собі спокою. Поки живуть рідні та близькі люди , вони пам'ятають тих , хто загинув у сутичці з невидимим ворогом - радіацією.
Поки ми пам’ятаємо , трагедія не може бути забута. Вона в наших серцях і спогадах.
 

2 ведучий:
            Чорнобильський вітер по душах мете,

Чорнобильський пил на роки опадає.

Годинник життя безупинно іде. ...

Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам'ятає.

Ось як це було ...
( 2 пара ведучих)

ведучий 1.

Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1970 році. У 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.

ведучий 2.    Але в історію Чорнобиль увійде назавжди як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.

Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього.

Цим частинам часу в народі вже дано дали  назву — два кольори часу, і тому недаремно пісня, яку ви зараз почуєте, стала символом червоного і чорного кольорів у долі України та її народу.

ПІСНЯ «ДВА КОЛЬОРИ»

ведучий 1:  

Чорнобильська трагедія насамперед торкнулася маленької країни , нашої найближчої  сусідки  - Білорусі. У роки Великої Вітчизняної війни фашисти знищили на білоруській землі 619 сіл разом із мешканцями. Після атомного вибуху ця країна втратила 485 сіл.

ведучий 2

29 квітня 1986 найвищий радіаційний фон був зареєстрований в Польщі, Німеччині , Австрії , Румунії , 30 квітня - у Швейцарії та Північній Італії , 1-2 травня - у Франції , Бельгії та Нідерландах , Великобританії , північної Греції , 3 травня - в Ізраїлі , Кувейті , Туреччині . Менше тижня знадобилося , щоб Чорнобиль став проблемою всього світу .
Чорнобиль - це не тільки факти трагедії , це люди , які першими встали на захист миру від атома.

                             КАДРИ З  ВИДЕОФІЛЬМУ

ведучий 1:  

      Тієї мирної весняної української ночі на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки, всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду.

       Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О 1 год. 23 хв. 40 с, коли всі спали безтурботним сном, спалахнув четвертий реактор Чорнобильської атомної станції.

1 ведучий:

Першим важко. Ви ж були найперші,

Із вогню та в полум'я шугали

Не до подвигів і не до звершень:

Ви  собою людство заступали.

2 ведучий:  

      В ту суботню ніч склад караулу охорони почув грім-вибух. Начальник караулу - лейтенант Володимир Правик включив сирену, оголосив тривогу. За кілька хвилин караул був уже біля палаючого енергоблока. Всього 5 хвилин караул Володимира Правика діяв без допомоги.

Володимир Правик Начальник караулу по охороні Чорнобильсь­кої АЕС м. Прип'яті, 1962 року народження. Закінчив Черкаське пожежно-технічне училище і з 1982 року працював пожежником. Майже чотири роки очолював караул, зарекомендувавши себе дисциплінованою, відданою справі людиною. Захоплювався спортом, мав перший розряд...Йому судилося бути першим.

1 ведучий: 

За караулом Володимира Правика прибув караул його бойового побратима лейтенанта Віктора Кибенка.

           Віктор Кібенок Начальник караулу , 1963 р. народження. Закінчив Черкаське пожежно-технічне училище. Віктор Кібенок та хлопці з його караулу перебували в зоні пожежі найдовше - 35 хвилин вони боролися з вог­нем майже над самісіньким реактором, поки не зупи­нили вогонь.

Вони ринули у вируюче полум'я - у смертельну радіацію - не за наказом командира, а за законом совісті. Рятували станцію і людей, не думаючи про себе, хоча добре усвідомлювали небезпеку.
Вогонь усе лютував. Не вщухав. Лейтенант Володимир Правик по рації передав виклик номер "три".

2 ведучий:

     Виклик № 3 розколов запашну ніч жорстоко і владно . Виклик № 3 - вищий з можливих. Це сигнал загальної тривоги для пожежників Київської області. Усі підрозділи зобов'язані блискавично спрямуватися туди , звідки надійшов виклик № 3 .
    Поблискуючи жовтими маячками , розламуючи нічну тишу виттям сирен , пожежні машини мчали до Чорнобиля Але перша прибуде лише через 1,5 години. А поки тільки 28 пожежних вступили в жорстоку сутичку. Караул Володимира  Правика , бійці   Віктора   Кібенка . Задзвонив телефон і в будинку начальника воєнізованої пожежної частини № 2 з охорони ЧАЕС Леоніда Петровича Телятникова .

1 ведучий:   

У « Бойовому статуті пожежної охорони» записано: « Гасіння пожежі - основний вид бойової діяльності пожежної охорони. Ці дії доводиться вести в різній обстановці : вдень і вночі , в сильні морози і при високих температурах , в задимленому і отруєному середовищі , на висотах і в підвалах , в умовах вибухів обвалень і стихійних лих»

ведучий 1:

      Віктор Кібенок зі своїм караулом гасив вогонь зсередини станції. Розпечена маса заливала чоботи, обпалювала ноги. Важко було пересуватися, але бійці крок за кроком відвойовували у вогню площу. Кібенок не пам'ятав, як прибула допомога, як дістався до драбини і спустився вниз. Він утратив свідомість, його винесли у безпечне від вогню місце. Коли прийшов до тями, перше, що він запитав: «Як там?» Почувши: «Загасили», -              Віктор полегшено зітхнув.

ведучий 2:

     Через два тижні після аварії красивий юнак і відважний офіцер помер у Московській лікарні, так і не побачивши народженого вже після трагедії молодою дружиною первістка. Тепер про Віктора і його соратників кажуть: був добрим, чесним, сміливим, принциповим, любив сім'ю, друзів, багато жартував. Його улюбленою приказкою була: «Тримайтеся ближче до життя, хлопці...».

ведучий 1:

Огонь і землю зріднили собою,

І кипіла у них під ногами земля,

Навіть небо двигтіло од вогненного болю,

І тривога палюча долітала здаля.

А трагедія кожну мить наростала

Мов зібрала зі світу пожежі, розплати, війну.

І немов з Хіросіми, з безодні повстала

Перед людством, відкривши свою таїну.

Як спинити її - гуртувало єдине бажання,

Не терпілось, не ждалось — загрожував згаслий час.

Невпокорене атомне випробування

Впало вперше, пожежники мужні, на вас.

ведучий 2:

      В ніч на 26 квітня Валерій Ходемчук був на зміні. Він загинув у перші хвилини аварії під уламками чет­вертого енергоблока ЧАЕС. «Саркофаг» став для ньо­го вічним пристанищем. Так і не дочекалася Валерія його мати, дружина Наталка, син Олег та донька Ла­риса. Не дочекалася і вся Прип'ять. І ніякі слова не здатні сповна виразити біль материнського серця, страждання залишених вдів… Страшно, коли матері хоронять своїх дітей, а ще страшніше, коли вони не мають навіть їх могили. Усім матерям, що втратили своїх дітей присвячується ця пісня.

ПІСНЯ «ЧОРНОБРИВЦІ»

ведучий 1

     Найпершим, у кого зупинилося на момент вибуху серце, був старший оператор Валерій Іванович Ходемчук. За ним незабаром помер на посту його друг Володимир Миколайович Шашенок. Його, опаленого та опроміненого, винесли на руках пожежники і поховали на першому сільському кладовищі. Валерія так і не знайшли…Четвертий блок став для нього і могилою, і пам’яттю.

Можливо, на тій бетонній стіні колись напишуть, що не реактор там похований, а він, Валерій Ходемчук…

1 ведучий:

    Начальник пожежної частини майор Леонід Петрович Телятников перебував на той час у відпустці. Та, дізнавшись про пожежу, він негайно викликав машину і в чому був — у сорочці з коротеньким рукавом — помчав до товаришів. Ніколи в житті, скаже він потім, не було дороги більш тривалої й важкої, ніж ця — завдовжки у хвилини...

2 ведучий:

    А вогонь все лютував, не затихав. Коли на місце аварії прибув начальник пожежної части­ни майор Телятников, то побачена картина врази­ла його: відкритий реактор, а зверху над його смер­тельним радіаційним диханням, на величезній висоті (приблизно 70 м) маячили маленькі фігури. Майор піднявся на дах машинного залу, в полум'ї тріскотіла вся. стріха. Навколо разом з вогнем клубочився їдкий дим, киплячий бітум пропалював черевики і в'їдався у шкіру.

1 ведучий: 

   До п'ятої години ранку пожежа була ліквідована. Подув легенький вітерець, і величезний стовп ди­му, пилюки, копоті відірвався від реактора і посунув територією України, Білорусії сіючи смер­тоносну радіацію.

Безумство хоробрих — вогонь на вогонь:

І полум'я серця, і вітер долонь.
Де подих і подвиг — в єдине злились,
Як рідна земля і розбурхана вись.

Безумство хоробрих — життя за життя.
Щоб тільки лишились і мати, й дитя.
Не всі виживають — та житиме світ —
І спів материнства, і день-первоцвіт.

2  ведучий:

   Чорнобиль - це не тільки техногенна катастрофа. Чорнобиль забрав життя чоловіків і жінок , батьків і матерів . Він забрав любов ....
Їх любов - гімн мужності чоловіка , що захищав Людство , і любові жінки , яка рятувала дорогу їй людину.

Дівчина .

    «Я не знаю , про що розповідати ... Про смерть або про любов ? Чи це одне і теж ..Про що?
... Ми недавно одружилися. Ще ходили по вулиці і трималися за руки. Я говорила йому : «Я тебе люблю». Але я ще не знала , як я його любила ... Не уявляла ...
    Жили ми в пожежній частині , де він служив. На другому поверсі. І там ще три сім'ї жили , на всіх одна кухня. А внизу , на першому поверсі , стояли машини.
Червоні пожежні машини. Це була його служба . Завжди я в курсі : де він ? Що з ним?
Серед ночі чую якийсь шум . Він побачив мене : «Закрий вікно. Лягай спати. На станції пожежа. Я скоро буду.
Сьома година  ранку. Він у лікарні . Усі дружини бігли туди . Я побачила його . Набряклий весь. Опухлий , очей майже немає.
А потім була Москва . Я просила і молила пустити до нього. Я його знайшла. Мені не дозволяли бути з ним. Я залишилася з ним до самого кінця ».

Юнак.

«Я обіцяв тобі , що покажу Москву! Я обіцяв тобі , що по святах буду все життя дарувати тобі квіти . Що тобі наказують лікарі? Не цілуй і не обіймай мене, неможна цього робити.» Так хочу побачити нашу дитину. Який він?
А як ми його назвемо?  Ну, це ти вже сама придумаєш ... Якщо народиться хлопчик, нехай буде Вася, а якщо дівчинка - Наташка.

Дівчина .

«Американський професор доктор Гейл зробив йому операцію. Втішав мене і говорив, що є маленька надія.
У мене в пам'яті зустріч з людиною , обличчя якого не пам'ятаю : «Перед вами вже не чоловік, не кохана людина , а радіоактивний об'єкт з високою щільністю зараження. Ви ж не самогубець. Візьміть себе в руки ».
Мій улюблений чоловік , отримав тисячу шістсот рентген. Смертельна доза для людини - 400 . Він помер на 14 день. Мені було 23 роки. Мені принесли його орден. Він червоного кольору ».

1 ведучий:

Це розповідь Людмили Ігнатенко, дружини пожежника Василя Ігнатенка, який захистив своїм життям наше з вами життя ..

2 ведучий: Из письма Владимира Правика: 

«Здравствуйте, мои дорогие, хорошие Наденька, Наташка!

С большим приветом к вам ваш курортник и лодырь. Это потому, что я отлыниваю от воспитания нашей крошки Наташки.

Живу я хорошо. Поселили нас  в институте-клинике для осмотра Как вы знаете, здесь все, кто был тогда, так что мне весело, ведь мой караул при мне. Ходим, гуляем, по вечерам любуемся вечерней Москвой. Одно плохо, что любоваться приходится из окна.

 Надя, ты читаешь это письмо и плачешь. Не надо. Всё обошлось хорошо. Мы еще до ста лет доживем. И дочурка наша ненаглядная нас перерастет раза в три. А чувствую я себя хорошо. Не волнуйтесь, ждите меня с победой. Крепко обнимаю, целую.

Твой навеки Володя Москва, 6-я клиническая больница».

          Десятого травня Володя ще жив. Але до вечора йому стало гірше. Він йшов з життя з такою ж гідністю, з якою і прожив його.

ведучий 1: 

У момент вибуху в 4 реакторі було 192 тонни радіоактивного палива.
За даними ООН , при аварії на ЧАЕС радіоактивного забруднення зазнала територія в 155 тис. кв. км . Підвищені дози радіації отримали 8,4 млн. чоловік в Росії , Україні , Білорусії.

ведучий 2: 

2670 сіл та 27 міст  знаходяться на забрудненій від аварії території . У них живуть 2 мільйони людей . Там живуть і люблять , там ростять дітей. Там сподіваються і вірять , пам'ятають і бережуть , вірячи в себе , свої сили , в людство, людяність .

ведучий 1.

Коли молоді пожежники, які першими вийшли на лінію вогню, отримавши смертельну дозу радіації, були ще живими, журналісти запитували у них: «У вас була можливість повернутися? Ви могли відступити?».

ведучий 2.

    Так у данній обстановці вони могли тимчасово відійти, до підходу підкріплення. Та про це ніхто з пожежників навіть не подумав, тому що вони - воїни, незмінні і довічні бійці з пожежею. Тому що у них підвищена відповідальність. Тому що вони дали присягу на вірність народу, в якій зокрема говориться: « Я клянуся сумлінно і беззаперечно виконувати всі покладені на мене обов’язки, вимоги уставів і наказів, на шкодувати своїх сил, а вразі необхідності й самого життя…»

ведучий 1. 

 Відвага... Для пожежного це невід’ємна професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичайну роботу. Шестеро із двадцяти чоловік двох караулів невдовзі померли.

Герой Радянського Союзу лейтенант В. П. Правик,

Герой Радянського Союзу лейтенант В. М. Кібенок

Сержант Микола Васильович Ващук.

Старший сержант Василь Ігнатенко.

Старший сержант Микола Іванович Тітенок.

Сержант Володимир Іванович Тишура

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

ведучий 2.

 Їх було 28 - пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Ніхто із них не здригнувся, не відступив перед обличчям неймовірної небезпеки. Ми схиляємо голови перед усіма, хто ціною свого життя оплатив шанс на життя мільйонів. Саме цим героям Віктор Задворний присвятив вірш «Вогнецвіт надій»

Коли зловісна блискавиця
Сторуко в серце уп’ялась,
І опалила ваші лиця,
І в танці дикому зайшлась,

Коли вже й хмари спопеліли
У знавіснілому вогні, –
Ви смерть приборкати зуміли
На тім, останнім рубежі.

Не віддали їй на поталу
Світанків наших ніжний щем,
Ви, як один супроти стали,
Пекельним січені дощем.

У тій жорстокій веремії
Ви до кінця тримали бій
І пронесли свої надії
Крізь вогнецвіт своїх надій.

Шумлять жита, як і раніше,
Пливуть у небі літаки…
За вас історія допише
Суворі подвигу рядки.

1 ведучий: 

Пройшли роки . Все далі відходить в історію час Чорнобильської біди. Але Чорнобиль дає знати про себе.

2 ведучий: 

Нехай ця віра ніколи більше не буде розтоптана новою бідою і новим Чорнобилем. Це залежить від нас з вами. Від нашої відповідальності , від нашого бажання завжди і в усьому залишатися Людиною.

          КАДРИ З ФІЛЬМУ « ЗОНА ВІДЧУЖЕННЯ»

1 ведучий: 

        І наостанок давайте переглянемо відеофрагмент  про зону відчуження      сьогодні. 

         м. Прип’ять.    П'ятдесятитисячне місто було  евакуйоване за 24 години. Евакуйоване тимчасово - люди виїжджали, захопивши найнеобхідніше, впевнені, що повернуться через декілька днів.

Керівник групи:

          Чорнобиль... Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років він буде пов’язаний  зі словами   болю і скорботи.

На цьому наша виховна година закінчується.. Я сподіваюся, що ви, пам’ятатимете імена пожежників, які пішли в небуття.

Дякую всім, хто брав участь у підготовці та проведенні виховної години.