Чорнобильський слід на Канівській землі

Про матеріал

У цьому світі люди багатіють хто чим. Бізнесмени – грошима. Наївний мріями. А чорнобилець, вочевидь, – надією. Що згадають, що оцінять, що не забудуть… Ми не матроси, не космодем’янські, не молодогвардійці. Але в час, коли Батьківщина сказала «Треба!», ми, як і вони, встали, одяглися й пішли. Й виконали свою роботу. Але… Але на війні було простіше: жива сила ворога – там, гармати – за лісом, літаки – в небі над головою. Ми ж воювали на осліп. Ходили в атаки, не бачачи, а часом навіть не підозрюючи, що супостат – ось він, перед нами, уже косить наші ряди, уже всаджує в наші тіла кулю за кулею, осколок за осколком. Ми рідко падали на передовій, зате нас багато полягло вже вдома, після «дембеля». Гірко й боляче від того, що радіація продовжує нас убивати через кілька десятків років після чорнобильської війни. Сьогодні ми з вами поговоримо про наших знайомих, рядових Чорнобильського фронту: водіїв, бетонярів, кранівників, медиків, міліціонерів – простих трудівників, яким випало змінити мирне життя на жорстокий бій з «мирним атомом».

Перегляд файлу

Попередній слайд 1 / 10 Наступний слайд

Зміст слайдів

Номер слайду 1

ЧОРНОБИЛЬСЬКИЙ СЛІД НА КАНІВСЬКІЙ ЗЕМЛІ

Номер слайду 2

Чорнобиль без права на забуття26 квітня День пам’яті Чорнобильської трагедії

Номер слайду 3

Михайло ДОШКА, служив зв’язківцем у військовій частині в зоні протягом жовтня-грудня 1987 року: «Ті, хто був відряджений від організацій, працювали в зоні по 20 днів – вахтами. Нам же довелося відслужити без перерв та відпусток практично три місяці. Що вдієш – я військовозобов’язаний, давав присягу». Чорнобиль без права на забуття

Номер слайду 4

Василь МАТЯШ, кранівник працював у зоні з 9 по 24 вересня 1986 року: «Мені довелося побувати в Чорнобилі двічі: один раз до аварії, вдруге після. Так ось восени 1985 року, коли я допомагав колегам, які варили «обтяжку» для реактора і додатково заливали її свинцем, ще тоді в корпусі реактора знайшли тріщину. Чорнобиль без права на забуття

Номер слайду 5

Анатолій БОНДАР, у 1986 році – боєць Черкаського зведеного пожежного загону, працював у зоні: «Ночами часто сниться Чорнобиль, сняться фільми, які в темтешньому кінотеатрі крутили без наших хлопців у роботі, бачу лікарів у палаті, які схилилися наді мною, чую голос матері…»Чорнобиль без права на забуття

Номер слайду 6

Володимир ЄВИЧ, у 1986 році – начальник штабу по транспорту при ліквідаційній комісії в Чорнобилі: «Незабутні враження справила Прип’ять. Місто, що свого часу нараховувало до 50 тисяч жителів було мертвим,…»Чорнобиль без права на забуття

Номер слайду 7

Анатолій ЧУПИЛКА, працював у зоні водієм: «Першим моїм «фронтовим» об’єктом був могильник для техніки, спорудження якого велося за 100 метрів від атомної станції». Чорнобиль без права на забуття

Номер слайду 8

Іван КУЧЕРЕНКО, працював у зоні екскаваторником: «Мені хотілося б згадати всіх, кого я знав. Будь моя воля і будь така нагорода, кожному з них я вручив би орден «За ратний труд заради Батьківщини». Чорнобиль без права на забуття

Номер слайду 9

Чорнобиль без права на забуття. Любов КОРИНОВСЬКА, ліквідатор аварії на ЧАЕС; до аварії працювала у Канівському БУ «ДНІПРОБУД»: тоді був якийсь патріотичний настрій . Страху не було зовсім. Це вже зараз думаю: і навіщо я туди поїхала? Бо небезпека справді була великою: не раз бачила біля місця, де ми працювали, опалені радіацією сосни.