Цінуймо хліб, бо він - життя

СЦЕНАРІЙ ВИХОВНОГО ЗАХОДУ

«ЦІНУЙМО ХЛІБ, БО ВІН – ЖИТТЯ»

Мета: ознайомити учнів з особливим ставленням нашого народу до хліба як до одного з символів України, правилами хлібного етикету, розвивати пізнавальні інтереси школярів, виховувати повагу до праці хліборобів, бережливе ставлення до хліба. формувати думку про хліб, як про одну з найбільших цінностей у житті людини, про відношення людини до хліба – як про мірило її вихованості, людяності; прищеплювати бажання дізнаватися більше про звичаї, обряди українського народу.

Обладнання. Плакат з написом «Хліб - усьому голова», , плакат «Правила хлібного етикету», ілюстрації, рушник, коровай, паляниця, буханець, інші хлібні вироби, мудрі народні вислови, мультимедійна презентація «Цінуймо хліб, бо це життя», мультфільм «Як дівчина наступила на хліб», аудіо записи «Хліб і сіль» та «Мамин хліб», «Біла паляниця», «Зеленеє жито» (аудіо записи закріплені у презентації з певним слайдом і відтворюються автоматично при ввімкненні слайду), книжкова виставка «Хліб - усьому голова»

Форма проведення: година спілкування.

Епіграф:                                                                 Хліб – усьому голова.

Хід заходу

Вчитель  Сьогодні ми зібралися, щоб звернутись  до давніх традицій нашого народу. поговорити про те, що завжди було турботою і радістю  людини. Про те, без чого не уявити ні степової  долі, ні світанку, ні рідного дому. Про те, що для кожного з нас  необхідне, як сонячне світло, чи дихання.

Звучить пісня «Хліб і сіль», одягнена у вишиванку учениця виносить на рушникові хліб і читає вірш напам’ять. (слайд 1)

ХЛІБ

Що  є  найкраще  як  хліб  на  столі?

В  ньому  є  сила,  родючість  землі,

Вдячність,  прибуток, здоров`я  і  лад,

Батькова  хата,  заквітчаний  сад.

Хлібом  і  сіллю  стрічаєм  гостей,

Краєм  дорогу,  шануєм  людей,

Хліб  уособлює  мирне  життя,

Радість  дитинства  і  шлях  в  майбуття.

На  скатертині  лежить  коровай  -

Сонця  і  степу  духмяний  розмай.

Знову  збереться  навколо  родина:

Ось  воно  щастя.    «Не  хлібом  єдиним!» 

Вчитель Так мова піде про хліб (показує на паляницю). Ось він – гарний, запашний  на вишитому рушнику. Чому саме на рушнику?
Учень Тому, що рушник – один із наших національних оберегів, символ України. Хліб – сіль на рушнику – то висока гостинність народу.

«Не кидайсь хлібом»

 «Не кидайсь хлібом, він святий», —

В суворості ласкавій,

Бувало, каже дід старий,

Малечі кучерявій.

«Не грайся хлібом, то ж бо гріх», —

Іще до немовляти,

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало, каже мати.

Бо красен труд, хоч рясен піт,

Бо жита дух медовий

Життя несе у людський світ

І людські родить мови.

Хто зерно сіє золоте

В землі палку невтому,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.

Вчитель. (слайд 2) Хліб на столі - велика радість людям! Свіжий, духмяний, він увібрав у себе тепло сонця, всю наснагу і невтомність людської праці.

Хліб! Яке щире і тепле почуття поваги викликає це слово в серці кожної людини! Споконвіку ведеться в Україні, що хліб у хаті - це багатство, сіль - це гостинність і щирість. Нашу Вітчизну з давніх-давен називають хлібним краєм, бо люди, що живуть тут, завжди були великими працелюбами, вміли гарно обробляти землю і ростити на ній хороші врожаї.

(слайд 3)Для нашого народу хліб був не просто стравою - це була основа його життя і найдорожча святиня. За давнім звичаєм у кожній хаті мали лежати на столі хліб-сіль. Зайдеш - і одразу видно: тут радо почастують гостя званого і нежданого, людину подорожню. А ще було таке пртслів'я: «Хліб на столі - Бог у домі». В усі часи хліб берегли. Він з людиною від народження і до глибокої старості. Він єднає людей.

А  з якими словами у вас асоціюється слово «хліб»?

Складання асоціативного куща.

Слово вчителя.

Сотні тисяч слів у нашій мові, але на першому місці  одне – ХЛІБ.

Хліб – це життя. Недарма в давньоруській і сучасній українській мові хліб називається «жито». А «життя» і «жито» – слова одного кореня.

З давніх часів прийшли до нас мудрі прислів’я і приказки про хліб. Давайте пригадаємо їх.

Робота у групах. Учні складають народні вислови із двох частин:

Вчитель Молодці, знаєте народну мудрість.

- А чи знаєте ви, звідки до нас прийшов хліб?

Візьму я в руки хліб духмяний –

Він незвичайний, він святий,

Ввібрав і пісню, й працю в себе,

Цей хліб рум'яний на столі.

Йому до ніг вклонитись треба,

Він скарб найбільший на землі.

Перед цією нивою

Шапку скинь, синок:

Бачиш, пробивається

Хлібний колосок?

Скільки же в це зернятко

Вкладено труда!

Знають лише сонечко

Вітер і вода.

Не відразу стали зерна

Хлібом тим, що на столі.

Люди довго і невтомно

Працювали на землі!

Учень  Вперше хліб з"явився на землі 15 тисяч років тому. У пошуках їжі перші люди звернули увагу на злакові рослини - предків сучасних пшени­ці, жита, вівса. Тривалий час люди вживали свіжі зерна, пізніше навчи­лися розмелювати їх між каміннями, отримуючи крупу. Перший хліб мав вигляд рідкої каші. Ручний млин, ступки були винайдені 6-5 тисяч років тому. Археологи передбачають, що одного разу каша випадково витекла і на гарячій плиті перетворилась на рум’яну паляницю. З тих пір хліб по­чали пекти.   Вважають, що в Давньому Єгипті через недогляд раба тісто підкисло.

Щоб уникнути кари, раб ризикнув і випік паляницю. Та на диво вона ви­явилася більш рум’яною,  пишнішою, смачнішою, аніж із прісного тіста. З того часу почали пекти хліб з тіста, що перебродило.  Мистецтво готувати хліб від давніх єгиптян перейшло до Греції та Риму. Такий хліб вважався делікатесом, був доступний тільки багатіям. Хліб прирівнювався до Сонця і до золота. На його честь складали гімни. Пекарі давніх держав користувалися великою пошаною.

         Під час розкопок в Україні знайдено залишки глиняних будинків. Окрім житлових приміщень знайдено і зерносховища, печі, зернотерки, гли­няний посуд для зерна.

       Виготовлення хліба вважалося важкою і виснажливою працею аж до се­редини XIX століття, поки не з'явилися механізми і машини.

     Сьогодні все, починаючи від просіювання борошна і закінчуючи випіч­кою в газових та електроплитах, розфасовкою і розвезенням по магазинах, здійснюється за допомогою машин. Але праця хлібороба й пекаря залишаєть­ся почесною, найважливішою для всіх людей.

Учень 1

Хліб священний лежить на столі -

Запашний і рум’яний, високий.

Знають добре старі і малі,

Що то рук хліборобських неспокій.

Учень 2

Пахне хліб, як тепло пахне хліб!
Любов’ю трударів і радістю земною,
І сонцем, що всміхається весною,
І щастям наших неповторних діб –
Духм’яно пахне хліб.

Учень 3

 Хліб священний лежить на столі,

В нього запах жнив’яного літа,

Хай завжди буде хліб на столі

І, як сонце,  сіяє над світом.

Вчитель У кожного свої турботи. Токар заклопотаний деталями, артист - ролями, вчений - проблемами, продавець – товарообігом, водій - перевезеннямі. Але коли токар, артист, учений, продавець або шофер сідають за стіл, то усі вони їдять хліб. У кожного свої турботи, але хліб турбота загальна. У кожному шматі хлібини - праця мільйонів людей.

- Які професії причетні до хліба?

Учні: Трактористи, комбайнери, металурги, генетики, біохіміки, агрономи, меліоратори, машинобудівники, мікробіологи, зберегачі  зерна.

Вчитель І усе це людська сила, час, бензин, електроенергія, транспорт.

1-й учень 

Чи знаєш ти, чим пахне хліб?

Коли весною кілька діб
Гуркоче трактор за рікою?
Хліб пахне працею людською.
 

2-й учень 

Чи знаєш ти, чим хліб запах,
Коли жнивують у степах
Твої батьки в гарячу пору?
Хліб пахне щастям хлібозбору.
 

3-й учень

Чим пахне хліб, чим, знаєш ти?
Як повезуть твої батьки,
Зерном наповнені машини?
Хліб пахне соками земними.
 

4-й учень

Чи знаєш ти, чим хліб землі
Пахтить на вашому столі?
Весною, влітку і зимою?
Хліб пахне радістю людською.

Вчитель У давнину зерно мололи на борошно за допомогою ручних жорен, основу яких складали два круглі камені. Мірошникам – так називали робітників, що працювали на млині – роботи завжди вистачало. Особливо восени, коли було зібрано урожай. Борошно чекали в кожній оселі: «Не заміси густо, як у коморі пусто».
 

 Отже, щоб рум’яна, запашна паляниця потрапила на стіл, господарям слід було важко працювати. Якщо не вспієш вчасно посіяти – хліб не зійде, не встигне дозріти, у жнива пізно вийдеш у поле – дозріле зерно обсиплеться з колосків, і врожай буде втрачено. Важко діставався людям хліб, тому і шана йому великою.
Змалку батьки привчали дітей поважати і берегти хліб. Як найціннішу святиню.
Наші пращури знали ціну хлібові, бо змалечу залучались до хліборобської праці. Хліб у народі завжди берегли, цінували, ставилися до нього, як до святині. Про нього народ створив багато повір’їв, які мали практичний і ритуально-магічний зміст.

Учень

Пильнували, щоб хліб не падав додолу. А як упаде, слід підняти його, перепросити, поцілувати і з"їсти. Якщо так не зробити, будуть великі збитки. Коли хтось знаходив на дорозі окраєць, не можна бу­ло його переступати. Треба підняти його, обтрусити й покласти не видному місці-птахам.

 Учениця  За гріх уважалося надкусити й недоїсти шматок. Хліб, який залишився після поминок, роздавали людям. Не можна було його давати свиням,"бо на тому світі покійному хліба не дістанеться."

 Учень  Не позичали нікому з дому хліб, коли вперше йшли сіяти, бо не вродить. Перший хліб нового врожаю давали потроху собаці чи котові, щоб людям не вадило.

 Весільний хліб, коровай, шишки треба скоро з"їсти, щоб не засохли, "бо в молодих життя всохне".  По випеченому весільному короваю передбачали до­лю нової сім"ї.

 Учень  Цілушку давали дівчатам, щоб цілували хлопці.

Учениця Крихти зі столу ніколи не змітали на долівку, ретельно збирали й від­давали курям, а крихти свяченої паски - худобі й птиці.

Учениця  Коли господиня збиралася пекти хліб, вона одягалася в усе чисте. Хліб пекли для кожного члена сім"ї і декілька хлібин "на позику", або гостям у дорогу.

Учень  Люди, які розломили буханець хліба, ставали друзями на все життя, бо хліб - посол дружби між народами.

Учень  Хліб має лежати у такому положенні, в якому саджали його в піч, - перевернутий хліб вважався поганим знаком.

Учень    Дорогих гостей зустрічають хлібом - сіллю. Приймаючи хліб - сіль на рушни­ку, його потрібно поцілувати.

Будь-яке свято чи обряд не обходилися без хліба.  Народжувалася дитина - йшли із хлібом. Виряджали сина в далеку дорогу - і мати замотувала в рушник окраєць житнього хліба. Відзначали весілля з хлібом-сіллю та весільним короваєм.Будували хату - неодмінно приходили з хлібом. Гостей зустрічали з хлібом-сіллю.

А ще існують неписані правила поводження з хлібом. Наша творча група проводила дослідження на цю тему. І зараз готові вас ознайомити з правилами хлібного етикету. (слайд 21)

(виходять 3 учасники творчої групи і по черзі роблять повідомлення)

Учень4. Традиції української родини (слайд 22)

1) Хліб ріж тільки у руках – лівою тримай паляницю, а правою – ножа.

2) Відрізавши шматок, буханець не став догори ногами.

3) Скибочку, що впала додолу, підніми, поцілуй та поклади край столу (у хліба ж бо ніжки короткі, впаде зі столу і може ніколи більше туди не повернутися).

4) Ніколи не кажи про хліб, що він поганий, говори: невипечений, сирий, глевкий підгорілий, зачерствілий.

5) Не залишай недоїденим шматок хліба, бо сили твоєї убуде.

6) Ніколи не викидай крихти на сміття – віддай птахам…

7) Знайдений на дорозі окраєць хліба потрібно обтрусити і покласти на високому місці для пташок.

 Учень5. Правила хлібного етикету (слайд 23- 27)

1. Хліб ніколи не беруть виделкою - його слід брати рукою.

2. Не кожен знає, що їдять хліб маленькими шматочками, для цього від цілого шматка відламують маленькі над своєю тарілкою.

3. Існує спеціальна пиріжкова тарілка, куди потрібно класти хліб із загальної тарілки для хліба. Тут же, в пиріжковій тарілці, прийнято намазувати хліб маслом (ікрою тощо).

4. Бутерброди беруться руками. Якщо вони приготовані для закуски, то їдять їх із допомогою ножа і виделки.

5. Не можна кришити хліб в тарілку, для того щоб збирати ним соус з тарілки.

6. І на завершення "золоте" правило поєднання хліба з іншими продуктами: продукти з великим вмістом жиру слід істи з житнім хлібом, а пісні продукти - з пшеничним. Овочі і зелень ідеально смакують із будь-яким видом хліба.

Вчитель Хліб! Скільки б не мали його люди - завжди говорять про хліб зі щирою повагою, беруть його до рук трепетно й урочисто. Із хлібом пов'язано багато казок та легенд.

Учень 1. (слайд 11)Легенда «Перший хліб».

 Вперше хліб з'явився на землі понад п'ятнадцять тисяч років тому. В пошуках їжі давні люди почали вживати колосся дикої пшениці, жита, ячменю. Згодом навчилися розтирати його між камінням і варити на вогнищі. Перший хліб мав вигляд рідкої каші. Можна припустити, що якось частина каші вилилась на вогонь і перетворилася на рум'яний корж. Своїм приємним смаком він здивував людину, і хліб почали пекти.

Учень 2. (слайд 12)Поява хлібних дріжджів пов'язана з такою легендою. Якось у Давньому Єгипті раб, який приготував тісто для хліба, десь забарився. Тісто підкисало. Переляканий раб кинувся випікати з нього хлібини. Вдалися вони смачними і пишними. Відтак, давні єгиптяни винайшли дріжджі й почали їх додавати до тіста. Тепер без хліба вже не сідали до столу. На письмі його позначали так само, як сонце і золото – кружечком з крапкою посередині. Майстри-пекарі були у великій пошані. На їх честь складалися пісні, зводилися монументи. До наших часів у Римі зберігся пам’ятник пекарю, який жив дві тисячі років тому. А неповага до хліба прирівнювалася до найтяжчого злочину. Тих, хто випікав неякісний хліб, іноді суворо карали. Тепер хліб випікають машини. Вони просіюють борошно, місять тісто, викладають його у форми, направляють по конвеєру до печей. Та все одно у кожного майстра хліб має свій смак. Бо кожен вкладає в нього свою майстерність, свій досвід. А ще в духмяному ароматі хліба, батонів чи булочок – нелегка праця тих людей, які обробляють землю, вирощують жито чи пшеницю, відвозять зерно до млинів, перемелюють його...

А от дивина! В Індії, Африці та на деяких островах Тихого океану ростуть справжні хлібні дерева. Їх плоди досягають іноді метра в довжину і важать понад десять кілограмів. Запечені, вони мають смак пшеничного хліба.

  Учень 3. (слайд 13) Легенда

Коли ще в Галичі жив король Данило, він мав такого майстра, що робив йому гроші. Той майстер у золоті купався, але волі не мав. Король Данило сам відкривав ту касу, де працював майстер, замикав її власноруч, коли треба було майстрові кудись вийти. Той майстер лише один знав про все багатство короля. І так розжився той майстер, що не розумів, що таке бути голодним. Та й одного разу каже королю: - Золото - цар! А Данило поправляє його:

- Ні, чоловіче, хліб - усьому голова! - Ні, золото і срібло. Так вони посперечалися. Король повернувся і пішов геть з майстерні. А наступного дня бачить король Данило золотий напис на стіні:

«Хліб - болото, а всьому голова - срібло й злото». Данило нічого не сказав. Але наступного дня привів майстра, замкнув його знову в майстерні. А тут вісті прилітають - ворог іде. Данило зібрав своє військо, вирушив у похід. Поїхав, а про майстра забув, що замкнений. Король видав такий закон, що ніхто не сміє до каси підходити, інакше - смерть. Минуло кілька місяців. Данило з військом повертається додому, чекає від майстра-золотаря дарунку за перемогу, а того - нема. 1 тут король згадав. Зіскочив з коня, біжить до каси, відмикає, а на купі золота лише кістяк майстра, а на стіні золотом написано: «Срібло, злото - то болото, а хліб - цар!» Отак життя навчило...

                                      Притча про хліб ( інсценування притчі учнями)
Герої: Мудрець, Чоловік та слова автора.      

Автор  Якось один чоловік знайшов велику грудку золота. У своєму господарстві він, звичайно, не міг його застосувати і вирішив продати, але боявся продешевити. І пішов чоловік до мудреця з проханням допомогти визначити вартість золота. І сказав йому мудрець:

- Ти що – небудь  сьогодні їв?

- Нічого не їв.

- А вчора?

- І вчора не їв.

- А позавчора?

- Позавчора їв.

- От коли поголодуєш  три доби, своє золото віддаси за шматок хліба.

Учень Уміймо цінувати не примарне, а справжнє наше багатство – хліб. Кожного разу, беручи в руки запашну скибку хліба, згадуймо його творців. Шануймо їхню працю!

Учениця Хліб  – це свято у нашому житті. Він немає ціни. Відібрати хліб – це забрати життя.
                                                 Лунає «Реквієм» Моцарта.
Вчитель  1932-1933 рік. Голод. Жах. Дике безправ’я. Найродючіша в світі земля густо вкрита мерцями.  Скрізь, як говорив Шевченко: “Село, неначе погоріло, неначе люди подуріли”. Від голоду помирали дорослі і діти. Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, як і  саме життя. Зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи не кине шматок хліба на землю, бо перед ним завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи.

Учень  У печах надовго погас вогонь. Холодні домівки ставали пустими… А на вулиці лежав хлопчик років десяти. Повз нього ідуть люди: «О, цей вже помер». У відповідь ледь чути дитячий голос: «Ні, я ще не вмер». (вірш читає учень)
 

Я ще не вмер…
Ще промінь в оці грає.
В четвер мені пішов десятий рік.
Хіба в такому віці помирають!?
Ви тільки поверніть мене на бік.
До вишеньки.
В колиску ясночолу…
Я чую запах квітів. Я не вмер…
А небо стрімко падає додолу.
Тримайте хтось!
Хоча б за коси верб…
Куди ж ви, люди, людоньки, 
Куди ж ви, люди, людоньки, куди?
Окраєць хліба.
Чи хоч з печі диму!
В клітинці кожній – озеро води.
Я ще не вмер.
Усі проходять мимо
… А житечко моє густе.
… А мамина рука іще гаряча.
Вам стане соромно колись за те.
Та я вже цього не побачу.
 

Учень Так, ніхто і не дав хлопчикові шмат хліба, який пахнув життям.
 

Вчитель коли вам скажуть, що є легкий хліб, то знайте – це неправда. Є гіркий – прошений, є солодкий – зароблений, є чорний – позичений, є білий – дарований, є солоний – горьований. А легкого хліба немає.

Усі ви, напевно чули приказку «Хліб всьому голова». Не дарма народна мудрість винесла цей простий, здавалося б, продукт харчування на таку висоту. Згадаймо, як у літературних творах пишуть як просять милостиню голодуючі. Вони не просять котлет або смаженої картоплі, а благають, «Дайте хлібця, за ради Бога».

Вчитель    Сьогодні ми багато говорили про хліб, про те, як важко він дістається, про те, що хліб - це життя і що його необхідно берегти як зіницю ока, як своє власне здоров'я. Проте до хліба у нас відносяться часом не лише не дбайливо, але і просто недбало.

"Одного дня до Сухомлинського прийшов в школу 80- річний старий, усіма шанований пастух Іван Степанович і попередив: " Розмова у мене тяжка ..

У білій хустці, яку він розвернув перед Василем Александровичем, був усохлий шматок хліба що побував, мабуть, в багатьох руках. "Святий хліб: я не вірю в бога, як і ви, але хліб називаю святим. А ви, учителі, ніби і забуваєте про це. І що ж виходить? У мене 4 онуків, четверо розбійників - ваших учнів. Прийшов я увечері з поля і застав їх усіх за таким заняттям: кидають черствий шматок хліба на дерево, збивають груші. Я відібрав хліб. Стоять передо мною, голови опустили. Кажу: це святий хліб, в ньому піт і мозолі, цілувати його потрібно. А в очах у них сміх - не дочекаються, коли я їх відпущу. Надрав вуха, пустили сльозу онуки, але не від сорому, а від болю - ось в чому біда. Відпустив їх, побігли  вони і знову сміються. Подумайте, люди добрі, що ж це таке? Хіба можуть стати справжніми громадянами ці діти? Хіба можуть бути вони щасливими людьми"?  Чи правильно запитав старий пастух? А як думаєте ви? (роздуми дітей)

Вчитель . Хліб – частина історії і її майбутнього. Раніше люди говорили про хліб, як про живу істоту: ”Хліб-годувальник”, “Хліб – батечко”. То чи ж заслуговує він такої величі?

Ясноокі хлопчиська,

Голубоокі дівчатка

Вам легко усе далося!

Вам на цілому світі

Здається усе ясним.

Білі руки у вас,

І красиве, м’яке волосся,

І дитячі-дитячі

Волохаті, плюшеві сни.

Ви засвоїли зразу,

Що масло — це так і треба,

Те, що м’якуші хліба

Віддавати слід голубам.

Дай вам, Боже, здоров’я!

Нехай вам завжди здається,

Що в безхмарному світі

Живете й працюєте ви.

Вам не треба знати,

Як тонесенький пульс б’ється

У дитячій долоні,

Що затиснула хліб черствий

Вчитель.  З того часу, як людина навчилася перетирати зерна злаків в борошно і випікати з неї хліб, пройшли століття. Кожен народ вніс у цей процес свою лепту, тому хліб у різних країнах світу має свої особливості. Спробуємо перерахувати хоча б деякі види національної випічки і коротко розповісти, як випікають хліб різні народи. (слайди 20-24)

ХАЛА (Ізраїль)

Стародавні євреї називали халой першу порцію свіжої випічки. Її потрібно було приносити в жертву богу. Хала — це хліб із здобного тіста, заплетене в косичку. Іудеї досі їдять його тільки в Шаббат, тобто по суботах. А оскільки в цей день працювати їм не можна (в тому числі і готувати), то єврейським господаркам доводиться випікати халу заздалегідь. До речі, давня традиція відокремлювати від тесту маленький шматочок і спалювати його існує і в наші дні.

СІМІТ (Туреччина)

Турецька бублик сіміт, на відміну від свого російського побратима, хрусткий і більш тонкий. До того ж, замість маку він щедро обсипаний кунжутними зернами. Купити сімітку можна, найчастіше, на вулиці у продавця, який возить свій товар по місту на візку або, ще простіше, на таці, піднятий на голові. Продавця зазвичай супроводжує зграйка горобців, які скльовують розсипані кунжутні зерна. Турецький бублик сіміт прекрасно втамовує відчуття голоду і корисніше будь-якого снікерсу.

ЛАВАШ (Вірменія)

Ця пшеничний прісний коржик буває пухленьким або тоньким як папір і різноманітним  за формою. Багато народів, особливо на Кавказі, заперечують право називатися родоначальником лаваша. Тому його іноді так і називають — національний хліб Кавказу. Але, все ж, прийнято відносити лаваш до вірменської кухні. Він хороший тим, що  може бути використаний як оболонка для різних начинок, від зелені та сиру до м'ясної стружки. Ну а люля-кебаб без лаваша обійтися ну ні як не може.

Фокачча (Італія)

У різних країнах світу хліб їдять по-різному, більше або менше. Італія завжди славилася своїми хлібобулочними виробами. У кожному регіоні цієї країни є свої різновиди випічки. Однак є одна, яка улюблена скрізь. Це фокачча — коржик круглої форми, яку вважають бабусею знаменитої на весь світ піци. Фокачча буде товстішою своєї внучки і обходиться зазвичай без начинки. Головне в ній — ароматні трави (найчастіше базилік), оливкова олія і прісне дріжджове тісто.

ЛАНГОШ (Словаччина)

Лангош — це національний хліб всього Балканського півострова. Прийшов туди він разом з турками, що підкорили цей край. Ті, в свою чергу, отримали рецепт приготування цієї обсмаженої в киплячому маслі гарячого кора з дріжджового тіста від візантійців. Тепер словаки їдять з апетитом лангош, посипавши його сиром і часником.

БРІОШ (Франція)

Відповідно до переказу, легковажна Марія-Антуанетта, дізнавшись, що її піддані — французькі селяни, голодують, заявила буквально наступне: «Якщо їм не вистачає хліба, нехай їдять тістечка ». Насправді переклад зроблений не правильно. Французька королева рекомендувала селянам  бріоши —  випечені із здобного тіста на маслі і пивних дріжджах, солодкі булочки. До слова сказати, види французької випічки вельми різноманітні. А правильний виріб відрізняється своєю незвичайною формою. Воно, як би, зліплено з декількох кульок.

ПУМПЕРНІКЕЛЬ (Німеччина)

Назва забавне, чи не так? Можна подумати, що це тістечко або солодкий пудинг. Насправді це хліб з житнього борошна грубого помолу. Щоб його приготувати, зерна жита довго вимочують у спеціальному розчині, а сам хліб печуть не менше доби. Зате зберігати його можна потім кілька місяців. Рецепт пумпернікеля придумали пекарі з містечка Зост в німецькій області Вестфалія. Кажуть, там до цих пір працює пекарня, в якій готують такий хліб з 1580 року.

ТОРТИЛІЯ (Америка)

Жителі Центральної Америки в основному вживають тортилії, кукурудзяні коржі, які їдять сотні років. Їх можна вживати, як самостійне блюдо, так і замість хліба або загортати в них різні начинки, наприклад, тако. Також користується попитом хліб дульче, щось середнє між хлібом і булочкою. 

Вчитель.

•  Чим славиться наш край?

(відповідь учнів)

На закінчення свята ми хочемо пригостити всіх вас хлібним виробом у вигляді смачного, духмяного пирога, щоб ви ніколи не втрачали смаку українського хліба, щоб ви всі завжди були ситі й здорові, веселі й щасливі. Щоб в усі часи, в усі віки на українському столі, на білій вишитій скатертині лежала, немов сонце, кругла паляниця.

1 учень.

 Їж, сину, хліб і поважай людину —

 Вона творець усіх наземних діл.

 Цей хліб, що я приніс із магазину,

 Вона дала, щоб ти набрався сил.

2 учень.

 В житті свій власний голос треба мати,

 Щоб колосом налитим він дзвенів.

 І щоб ніхто не міг тобі сказати,

 Що ти даремно хліб насущний їв.

 (Олександр Будаш)

3 учень.

 І хліб, і труд — не байду́жі зустрічні,

 Дороги їх — поруч, одна в них судьба.

 Бо труд без хліба — трагедія вічна,

 А хліб без труда — віковічна ганьба.

 (Валерія Гуртовенко)

Вчитель. (слайд 28)

Сьогодні ми переконались у необхідності поважати працю хліборобів та бережливого ставлення до хліба; показали, що  хліб - одна з найбільших цінностей у житті людини. Нехай кожен з нас дотримується почутих правил хлібного етикету, поважає працю хліборобів, шанує хліб, адже споконвіку українці ставилася до нього, як до найвищої цінності. Запам'ятаймо: нема  нічого кращого на Землі за хліб.  Цінуймо хліб, бо він - життя!