Contra spem spero - аналіз

Contra spem spero аналіз (паспорт)Брунько Ярослав

АВТОРЛеся Українка — українська письменниця, перекладачка та культурна діячка, співзасновниця літературного гуртка «Плеяда» та групи Українська соціал-демократія. У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. Писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики, розвинула жанр драматичної поеми в українській літературі. Працювала в галузі фольклористики (наспівала 220 народних мелодій) і активно долучалася до процесів українського жіночого руху та національного відродження. Серед мистецької спадщини — збірки поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драми-поеми «Кассандра» (1901—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911), «Камінний господар» (1912), «Бояриня» (1913).

Рік написання – 1890. Поштовхом до написання поезії “Contra spem spero” стало нестерпне загострення хвороби. Збірка – “На крилах пісень”«На крилах пісень» — перша збірка поетичних творів Лесі Українки, що вийшла друком у Львові 1892 року. У виданні збірки брав безпосередню участь Іван Франко. Леся Українка надсилала йому частинами рукопис збірки, він наглядав за складанням книжки у друкарні Наукового товариства ім. Шевченка. У бібліотеці НТШ збереглася частина набірного примірника рукопису збірки.

Літературний рід: лірика. Вид лірики: особиста та філософська. За жанром Contra spem spero: ліричний вірш. Художній напрям, стиль – модернізм, неоромантизм. Тема вірша:  роздуми про негаразди у житті та сподівання на краще. Головна ідея: заперечення тужливих настроїв, протиприродних молодостіЛірика (грец. lyrikós — лірний; твір, виконаний під акомпанемент ліри) — один із трьох, нарівні з епосом та драмою, родів художньої літератури та мистецтва, в якому у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття. Ліричні твори не мають чітко окресленого сюжету‚ для них характерні віршова форма‚ велика кількість художніх засобів‚ високий рівень емоційності. У переносному значенні лірика може означати ліричний настрій або стиль (емоційно-забарвлений, хвилюючий, чутливий, схильний до вираження роздумів, почуттів, переживань). Модернізм (дослівно — «осучаснений», від лат. modernus — сучасний) — це філософський і мистецький рух, який поряд з культурними течіями та змінами виник через широкомасштабні та далекосяжні трансформації у західному суспільстві в кінці XIX — початку XX століть. Серед факторів, що формували модернізм, були розвиток сучасних індустріальних суспільств та швидке зростання міст, а потім реакції на жахи Першої світової війни. Модернізм також відкинув визначеність мислення просвітництва, хоча багато модерністів також відкидали релігійну віру.

Художні засоби Contra spem spero: Епітети: хмари осінні, весна золота, молодії літа, думи сумні, вбогім сумнім перелозі, барвисті квітки, сльози гіркі, кора льодовая, кора міцна, весела весна, гора крута крем’яная, камінь важкий, вага страшна, пісня весела, довга нічка, зірка провідна. Метафори: владарка темних ночей. Звертання: гетьте, думи, ви хмари осінні!; геть, думи сумні!Гіпербола: «І від сліз тих гарячих розтане / Та кора льодовая, міцна»Анафора: Буду сіять барвисті квітки, / Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі»«Сontra spem spero!» символічні образиобрази, які уособлюють самодержавство («льодова кора», «крута, крем’яна гора», «темна ніч»)образи, що символізують визволення («барвисті квіти», «весела весна», «зірка провідна» (прийом контрасту). Лірична героїня – сильна, вольова, непересічна, яскрава особистість, хоча у її душі поєдналися суперечливі емоції. Героїня поезії “Contra spem spero” не скоряється темній ночі, а шукає зірку провідну.

“Contra spem spero” критика. Уся поезія побудована на антитезах, причому художні протиставлення звучать як крилаті, афористичні ви­слови, їх виразність досягається за допомогою метафоричної образнос­ті, яка посилює емоційність звучання твору.Імпульсом до створення вірша стало загострення в авторки хвороби, проте подолання особистої недуги переросло в утвердження героїчної особистості, яка готова всі зусилля віддати боротьбі проти кривди в найширшому соціальному та національно-визвольному аспектах. Леся Українка утверджувала незламність духу людини й оптимістичним мо­тивом, і всіма художніми засобами, й експресивним художнім звучан­ням, коли категоричне «Ні!» на початку твору змінилося ще рішучішим «Так!» в останній його строфі (П. Хропко).