Педагогічні науки

Крайнова Людмила Іванівна

Вчитель початкових класів

Житомирська спеціальна школа №1

Житомирської обласної ради

“ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ТА ЖИТТЄЗДАТНОСТІ У ДІТЕЙ З

ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ВИКЛИКИ ТА

МОЖЛИВОСТІ”

Анотація: у статті розглядаються особливості розвитку життєстійкості та життєздатності у дітей з порушеннями зору в умовах воєнного стану. Описано вплив кризових ситуацій на психоемоційний стан таких дітей та визначено чинники, що сприяють їхньому адаптаційному потенціалу. Проаналізовано ефективні методи та підходи до формування життєстійкості, які допомагають подолати стрес та зміцнити внутрішні ресурси дитини. Окрему увагу приділено практичним рекомендаціям для педагогів та батьків щодо підтримки дітей з порушеннями зору під час надзвичайних ситуацій.

Ключові слова: діти з порушеннями зору, життєстійкість, життєздатність, воєнний стан, адаптація, психоемоційний розвиток, підтримка, корекційна робота, методи розвитку.

Вступ. Сучасні події, пов’язані з воєнним станом, ставлять перед суспільством нові виклики щодо підтримки та захисту найбільш вразливих груп населення, зокрема дітей з порушеннями зору. У кризових умовах для таких дітей важливо не лише забезпечити основні потреби, але й створити умови для розвитку їхньої життєстійкості та життєздатності. Життєстійкість – це здатність дитини протистояти стресу, адаптуватися до змін, зберігати оптимізм та життєву активність навіть у складних ситуаціях. Життєздатність передбачає внутрішні ресурси, необхідні для повноцінного функціонування та розвитку, незважаючи на зовнішні перешкоди.

Діти з порушеннями зору мають особливі потреби у фізичному, психічному та соціальному аспектах розвитку.

Умови воєнного стану значно ускладнюють реалізацію їхніх життєвих прав та свобод, вимагаючи від дорослих комплексного підходу до підтримки їхнього благополуччя. Наразі особливо актуальним стає питання формування життєстійкості та життєздатності у таких дітей, щоб допомогти їм подолати стрес, страх і невизначеність.

У статті розглядаються підходи до розвитку життєстійкості та життєздатності у дітей з порушеннями зору в умовах воєнного стану. Визначаються основні фактори, що впливають на їхню здатність до адаптації, а також надаються практичні рекомендації для педагогів та батьків щодо підтримки таких дітей у кризових ситуаціях.

Метою роботи є дослідження особливостей розвитку життєстійкості та життєздатності у дітей з порушеннями зору в умовах воєнного стану. Визначити ключові фактори, що впливають на їхню адаптацію до кризових ситуацій, та розробити практичні рекомендації для педагогів, батьків та фахівців щодо ефективної підтримки цих дітей. Особлива увага приділяється методам і підходам, спрямованим на зміцнення внутрішніх ресурсів дитини та забезпечення її повноцінного психоемоційного розвитку в складних умовах.

Основною проблемою у розвитку життєстійкості та життєздатності дітей з порушеннями зору в умовах воєнного стану є їхня підвищена вразливість до стресових ситуацій. Діти з порушеннями зору стикаються з низкою труднощів, зумовлених як фізичними обмеженнями, так і психоемоційними особливостями, що ускладнюються під час кризових ситуацій, спричинених військовими конфліктами. В умовах воєнного стану такі діти можуть відчувати почуття тривоги, страху та невизначеності, що впливає на їхній емоційний стан та розвиток життєвих навичок.

Життєстійкість та життєздатність – це ті важливі характеристики, які допомагають дітям долати труднощі, підтримувати активність і надію на майбутнє навіть у найскладніших умовах. Життєстійкість включає здатність дитини адаптуватися до змін, зберігати психоемоційний баланс, протистояти стресовим факторам. Життєздатність, у свою чергу, передбачає наявність внутрішніх ресурсів, необхідних для забезпечення особистісного та соціального розвитку. Ці характеристики є ключовими для підтримки загального благополуччя дитини.

У дітей з порушеннями зору життєстійкість та життєздатність часто залежать від кількох факторів, серед яких виділяють індивідуальні особливості, психологічний стан, рівень підтримки з боку родини та педагогів, соціальні умови та фізичний стан.

У контексті воєнного стану виникають додаткові труднощі, які ускладнюють процес адаптації, тому важливо враховувати ці фактори під час розробки корекційно-розвиткових програм.

Педагогам і батькам важливо підтримувати дитину, створювати безпечне та сприятливе середовище, де вона зможе почуватися захищеною. В умовах воєнного стану особливої уваги потребує організація навчального та виховного процесу, зокрема адаптація методів роботи відповідно до потреб і можливостей кожної дитини. Здоров’язбережувальні технології, такі як адаптивна фізкультура, релаксаційні методики та вправи на розвиток координації, сприяють покращенню фізичного стану та зниженню рівня тривожності.

Ще одним важливим елементом є формування у дитини навичок самостійності та відповідальності. Діти з порушеннями зору потребують додаткового навчання, спрямованого на розвиток життєвих навичок, які допоможуть їм долати труднощі та стресові ситуації. У цьому контексті особливе значення має розвиток соціально-комунікативних умінь, які дозволяють дітям встановлювати контакт з оточенням, отримувати підтримку від дорослих і однолітків. Проведення тренінгів, інтерактивних занять, рольових ігор сприяє підвищенню соціальної адаптивності та зниженню відчуття ізольованості.

Під час формування життєстійкості та життєздатності важливо також розвивати у дітей навички здорового способу життя. Це включає формування розуміння важливості правильного харчування, дотримання розпорядку дня, фізичної активності. Педагоги та батьки повинні створювати умови для виконання цих правил у повсякденному житті дитини, мотивуючи її до самостійності та активності. Важливу роль у цьому відіграють також психолого-педагогічні заходи, спрямовані на підвищення самооцінки та впевненості у власних силах.

Таким чином, розвиток життєстійкості та життєздатності у дітей з порушеннями зору в умовах воєнного стану потребує комплексного підходу, що враховує фізичні, психологічні та соціальні аспекти. Використання корекційно-розвиткових методик, здоров’язбережувальних технологій, а також психологічної підтримки сприяє формуванню у дітей внутрішніх ресурсів, необхідних для подолання стресових ситуацій. Педагогам і батькам слід об’єднати зусилля для створення безпечного та сприятливого середовища, де дитина зможе розвиватися, вчитися та зберігати віру в майбутнє, незважаючи на зовнішні труднощі.

Література

1.Сердюк Л.З. Психологічні засади підвищення життєстійкості особистості / Л.З.Сердюк, О.І.Купрєєва // Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України – Том ХІ: Психологія особистості. Психологічна допомога особистості. – Вип. 15. – Київ, 2017. – С. 481-491.

2.                 Титаренко, Т.М. Життєстійкість особистості: соціальна необхідність табезпека / Т. М. Титаренко, Т.О. Ларіна. – Життєстійкість особистості: соціальна необхідність та безпека [Електронний ресурс] / Т. М. Титаренко,

Т.            О.           Ларіна.           –           Режим           доступу           до           ресурсу           :

http://www.psylife.com.ua/sites/default/files/readdownloads/Zhiznestoykost_li chnosti.pdf

3.                 Титаренко Т.М., Ларіна Т.О. Життєстійкість особистості: соціальна необхідність та безпека:навч. посіб. Київ: Марич, 2009. 76 с.

4.Гавриловська К.П, Дем’янчук Ю.Ю. Застосування арт-коучингових технік у психотерапевтичній роботі з подолання ПТСР. Посттравматичний стресовий розлад: дорослі, діти та родини в ситуації війни. Міжнародне науково-практичне видання / заг. ред.: І. Маноха, Г. Собчук.

Том І. Варшава - Київ: ПАН - Гнозис, 2017. С. 7-20.