ЦЗ. Дії населення щодо захисту від наслідків аварій, катастроф і стихійних лих

Захист Вітчизни. Розділ: Основи цивільного захисту. Тема 2. Захист населення у надзвичайних ситуаціях. Заняття 1-2. Дії населення щодо захисту від наслідків аварій, катастроф і стихійних лих.

Навчальна мета. 1. Вивчити порядок дій при виникненні НС. 2. Ознайомитись з особливостями та вміти діяти при виникненні пожежі, повені, землетру, НС природного та техногенного характеру. 3. Вміти практично діяти під час евакуації.

Навчальні питання. Основні напрямки захисту населення. Сигнали оповіщення та порядок дій при їх отриманні. Евакуація. Радіаційний та хімічний захист. Особливості та порядок дій при виникненні пожежі, повені, землетру, НС природного та техногенного характеру.

1. Основні напрямки захисту населення від НС: оповіщення та інформування, евакуація, укриття в захисних спорудах,використання індивідуальних засобів захисту,використання медичних засобів захисту,спостереження(радіаційна та хімічна розвідка) та лабораторний контроль. При цьому з моменту виникнення НС проводиться інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний та хімічний захист.

1.1. Оповіщення та інформування. Оповіщення та інформування у сфері цивільного захисту включає оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення НС. Система оповіщення та інформативного забезпечення створюється завчасно на всіх рівнях управління ЦЗ. Основу системи оповіщення утворюють автоматизована системацентралізованого оповіщення мережі зв’язку та радіомовлення, а також спеціальні засоби.

1.2. Сигнали оповіщення населення в мирний час.«Аварія на атомній електростанції», повідомляються місце, час,масштаби, інформація про радіаційну обстановку та дії населення;«Аварія на хімічно небезпечному об’єкті», повідомляються її місце,час, масштаби, інформація про можливе хімічне зараження території, напрямок та швидкість можливого руху хмари зараженого повітря на населені пункти, а також інформація про дії населення;«Затоплення», повідомляється район прогнозованого затоплення у наслідок підйому рівня води в річці чи аварії гідрологічних споруд;«Штормове попередження», надається інформація для населенняпро посилення вітру. Після одержання інформації необхідно виконати всі вказівки органів цивільного захисту згідно інформації сигналу!

Послідовність дій за сигналом «Аварія на хімічному об’єкті»1 – одягнути протигаз, респіратор, ватно-марлеву або імпровізовану пов’язку;2 – одягнути засоби захисту шкіри;3 – залишити зону хімічного зараження дотримуючись вказаних правил.

1.3. Сигнали оповіщення населення за режиму воєнного стану.«Повітряна тривога». Сигнал обов’язковий для всього населення. Попереджається про небезпеку ураження противником даного району з повітря. ЗМІ передають текст: «Увага! Увага! Повітряна тривога! Повітряна тривога!» Одночасно сигнал дублюється сиренами, гудками підприємств і транспорту. Тривалість сигналу 2–3 хв. Сигнал може застати в будь-якому місці й будь-який час. В усіх випадках необхідно діяти швидко, впевнено, без паніки. Суворо дотримуватися правил поведінки, вказівок органів цивільного захисту.«Відбій повітряної тривоги». Органами цивільного захисту через радіотрансляційну мережу передається текст; «Увага! Увага! Громадяни! Відбій повітряної тривоги!».

«Радіаційна небезпека»подається в населених пунктах і в районах, в напрямку яких рухається радіоактивна хмара, що утворилася від вибуху ядерного боєприпасу.«Хімічна тривога» подається у разі загрози або безпосереднього виявлення хімічного або бактеріологічного зараження територій. Успіх захисту населення залежатиме від чіткості виконання дій відповідно до отриманого сигналу по профілактиці ураження, використанню індивідуальних та колективних засобів захисту й вимог органів цивільного захисту.

Евакуація населення проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України в умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами в населених пунктах, де розташовані об’єкти підвищеної небезпеки, а також в особливий період основним способом захисту населення є його евакуація й розміщення у зонах безпечних для проживання.3. Евакуація.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що потрапляють в зону можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, у районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф, якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров’ю людей. У разі виникнення надзвичайної ситуації проводиться загальна або часткова евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна евакуація населення в особливий період проводиться в окремих регіонах у разі:• небезпеки радіоактивного забруднення навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров’ю населення, яке проживає в зоні ураження); • загрози катастрофічного затоплення місцевості з менш ніж чотиригодинним добіганням проривної хвилі;• загрози життю та здоров’ю населення, яке проживає в зоні виникнення надзвичайної ситуації військового характеру.

Часткова евакуація населення проводиться в разі виникнення або загрози виникнення надзвичайної ситуації на відповідній території, якщо інше не встановлено законом.

Заходи застереження паніки під час евакуації: • планування евакуації населення; • визначення зон, придатних для розміщення евакуйованого населення з потенційно небезпечних зон; • організація оповіщення керівного складу центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та населення про початок евакуації; • управління проведенням евакуації; • створення мінімально необхідних умов для життєдіяльності евакуйованого населення; • навчання населення діям при проведенні евакуації.

4. Радіаційний і хімічний захист. Радіаційний і хімічний захист включає:виявлення осередків радіаційного та хімічного забруднення, проведення його оцінки,організацію й здійснення дозиметричного й хімічного контролю, розроблення та запровадження типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами радіаційного та хімічного захисту, організацію та проведення спеціальної та санітарної обробки.

5. Особливості та порядок дій при виникненні пожежі, повені, землетрусу, НС природного та техногенного характеру.

5.1. Дії у випадку пожежі. Пожежа— це стихійне поширення горіння, яке виявляється в нищівній дії вогню, що вийшов з-під контролю людини. Трикутник пожежі

Стихійні пожежі можуть виникнути внаслідокрозрядів блискавки,самозапалювання сіна й торфу, від залишеного багаття,непогашеного сірника тліючого недопалка, іскор із транспортних засобів,неправильного користування електроприладами,несправності нагрівних приладів, механічного нагрівання та іскроутворення і іншого.

Лісові пожежі виникають у наслідок дії світлового випромінювання ядерного вибуху або при застосуванні звичайних засобів ураження й спеціальних засобів запалювальної зброї. У мирний час виникають від необережного поводження з вогнем, рідше — запалювання від блискавки й ще рідше — самозаймання сіна і торфу. Залежно від того, в яких елементах лісу поширюється вогонь, природні пожежі поділяються на низові, верхові й ґрунтові . За швидкістю поширення й висотою полум’я — є слабкі, середні й сильні.а. верховаб. низовав. підземна

Торфові пожежі (ґрунтові або підземні)Торфові пожежі (ґрунтові або підземні) виникають частіше наприкінці літа, як продовження низових або верхових лісових пожеж. Заглиблення низової пожежі починається біля стовбурів дерев, потім поширюється в боки зі швидкістю від кількох сантиметрів до кількох метрів на добу. Дерева при цьому повністю гинуть внаслідок оголення й обгорання коріння. Такі пожежі можуть виникати на ділянках з торф’янистими ґрунтами й ділянках із шаром підстилки 20 см і більше. Торфові пожежі можуть виникати незалежно від лісових: у районах торфорозробок і торф’яних боліт. Горіння проникає у більш глибокі шари торфу й цьому сприяє наявність у ґрунті коріння. Вогню на поверхні ґрунту при підземних пожежах немає, лише інколи він пробивається з-під землі, але скоро зникає, виділяється тільки дим, який стелиться. На такі пожежі не впливають ні вітер, ні добові зміни погоди. Вони можуть тягнутися місяцями і в дощ, і в сніг. Небезпека торфових пожеж у тому, що в процесі горіння утворюються порожнини (часто з жаром) у вигорілому торфі, в які можуть провалюватися люди, тварини й техніка. Необхідно бути обережним при пересуванні в зоні торфових пожеж.

Як захиститись від пожежі!?

• лягти на землю або іншу поверхню, яка не горить, та притиснути до неї місце горіння одягу; • якщо горить одночасно декілька ділянок одягу з двох або більше сторін, необхідно збити полум’я, перекочуючись по землі. Коли зняти одяг немає можливості, полум’я необхідно гасити наступними способами: • закрити ділянку, яка горить, грубою щільною тканиною, плащпалаткою, шапкою, брезентом, перекривши доступ до нього повітря, та загасити вогонь;• засипати місце, яке горить, піском або землею• опустити палаючу частину у воду, особливо при гасінні речовин, які займаються самостійно, та фосфору; • напалм, пірогель, фосфор гасити за допомогою вогнегасників, бажано повітряно-пінних або порошкових;

5.2. Дії під час повені та паводків. До гідрологічних небезпечних явищ, що відбуваються в Україні, належать: повені та паводки (басейни річок), селі (в горах Криму і Карпат), підйоми та спади рівня Чорного і Азовського морів. Вони можуть призвести до затоплення господарських об’єктів, територій і помешкань людей.

Довідка.

Затоплення— це тимчасовий підйом рівня води внаслідок зливи, повеней великих річок, швидкого танення снігу (льоду в горах), руйнування греблі, дамби, великих морських припливів. Тривалість таких повеней з затопленням може бути від 7 до 20 діб і навіть більше. Можливе затоплення техногенно небезпечних об’єктів, серед яких є і хі-мічнонебезпечні об’єкти.

Причини затоплення:недбале ставлення незадовільний стан дренажних систем водовідведення,критичний стан гідрологічних споруднепередбачувана дія стихії.

Заходи що до захисту людей, території та об'єктів НГ напередодні затоплення. Споруджують найпростіші захисні гідротехнічні споруди: земляні насипи, загати, греблі, організують аварійні запаси матеріалів, на випадок проривів води, і цілодобово ведуть за такими спорудами спостереження. Проводиться постійний моніторинг водної обстановки і коригування прогнозів. Ознайомлення командирів рятувальних формувань і населення з межами можливих зон стихійного лиха. Уточнення сигналів й способів оповіщення, місця евакуації населення, завдання формувань. Перевіряється готовність евакуаційного транспорту.

Заходи щодо захисту людей, території та об'єктів НГ при виникненні загрози затоплення. В зоні затоплення організовується термінова евакуація першу чергу нетрудового населення, дітей і літніх людей. Місцеві мешканці повинні бути навчені, завбачливі, пристосовані до умов самі й мати пристосовані помешкання. Вони повинні мати необхідні запаси води і харчів, аварійні та підручні плавзасоби, приготовлені речі і документи на випадок евакуації та знати пункти відступу. Необхідно заздалегідь підняти на висоту, недосяжну для води, ті речі, що бояться вологи.

Перед тим, як залишити будинки в зоні затоплення, потрібно:виключити газ, вимкнути освітлення і електронагрівальні прилади, загасити вогонь у печах,взяти з собою документи й найбільш необхідні речі, невеликий запас продуктів, води,з’явитися на місце збору.

Пошук броду для самоевакуації. Самостійна переправа людей безпечна тільки в позначеному або відомому заздалегідь броді глибиною не більше 1 м. При необхідності евакуацію проводять на плотах, баржах, катерах, човнах та інших плаваючих засобах. У критичній ситуації необхідно використати підручні засоби при можливості вості спорудити плоти (пороми). Щоб бути в безпеці, умій передбачити, уникати й діяти.

При потраплянні у воду, необхідно добиратися до найближчого незатопленого місця. У разі течії треба триматись на воді й гребти за течією, під невеликим кутом поступово наближатись до берега, так ви зекономите сили й зможете уникнути випадкового зіткнення з небезпечними предметами на воді.

Одне з найважливіших завдань — це термінова організація пошуку людей на затопленій території. Для цього залучаються всі плавзасоби формувань, підприємств, населення й при необхідності військових підрозділів. Під час проведення рятувальних робіт потерпілим потрібно проявляти витримку, суворо виконувати вимоги рятівників. Після того, як вода спала, населення повертається до місця постійного проживання і разом з формуваннями цивільного захисту приступає до ліквідації наслідків затоплення.

5.3. Дії при зсуві. Зсуви— це зміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією сили земного тяжіння без втрати контакту з нерухомою основою на більш низький гіпсометричний рівень Негативні фактори впливу на виникнення зсувів діляться на природні — збільшення крутизни схилів, підмив їх основи морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи та руйнування вання схилів дорожніми канавами, вирубування лісів, неправильний вибір агротехніки для сільськогосподарських угідь на схилах, надмірний винос ґрунту та інше. Підмивання берегів і штучні (антропогенні) руйнування історичних пам’яток.

Причини та ознаки зсуву.. Причина виникнення зсуву— інфільтраціяшарів, з яких складається схил, їх перезволоження із збільшенням пластичності водотривкого шару (глини). Ознакою зсуву може бути: переміщення ґрунту разом з насадженнями, будовами,заклинювання дверей та вікон будівель, просочування води на зсувонебезпечних схилах. Зсув розпочинається раптово. Спочатку з’являються тріщини в ґрунті, розриви доріг і берегових укріплень, зміщуються будівлі, споруди, дерева, телефонні й електричні стовпи, руйнуються підземні комунікації. При зсувах зі схилів ґрунт захоплює і несе з собою все, що знаходиться на його поверхні. Зсуви виникають при крутизні схилу 10° і більше, а при надмірному зволоженні на глиняних ґрунтах можуть виникати і при крутизні 5–7°.

Запобігання зсуву. Запобігти зсуву й зменшити масштаби біди можуть своєчасно організований контроль за станом схилів і дотримання протизсувного режиму. Коли зсув розпочався потрібно:по-перше, зупинити його, для чого терміново звести тимчасові споруди, по-друге, провести комплекс капітальних інженерних робіт, які б і надалі не допускали розвитку подібних явищ.

На схилах, де можливий розвиток зсуву, проводять протизсувні заходи: на схилах або біля підніжжя гір та пагорбів, влаштовують рови, дрнажні системи, постійно діючі водозливи. Перед початком можливого інтенсивного танення снігу необхідно організувати проходження талої і дощової води. Небезпеку зсуву зменшить як і при землетрусі. планування схилів, зменшення їх крутизни, вирівнювання бугрів, загортання тріщин, озеленення схилів, висадка лісових насаджень для зміни водяного балансу.

5.4. Дії при загрозі або при виникненні обвалів. Обвали (осипи). Обвал— це відрив брил або мас гірських порід від схилу чи укосу гір або снігових (льодяних) мас та їх вільне падіння під дією сили тяжіння. Виникненню цих явищ сприяють геологічна будова місцевості, наявність на схилах тріщин та зон дроблення гірських порід, послаблення їх зв’язаності під впливом вивітрювання, підмивання, розчинення і дії сил тяжіння. Ці явища спостерігаються на берегах морів, урвищах берегів і в горах. До 80 % обвалів виникають у результаті порушень при проведенні будівельних робіт та гірських розробок.

4.5. Селеві потоки. Селевий потік— це бурхливий потік води, грязі, каміння, який виникає несподівано під час великих злив або швидкого танення снігу, льодовиків у горах та їх сповзання у русла річок. Вони поділяються на високогірні понад 2,5 км, середньогірні від 1,0 до 2,5 кмнизькогірні, до 1 км. Чим вищий потік, тим більший об’єм селевого виносу з одиниці виміру поверхні басейну.

Найчастіше селеві потоки бувають у гірських районах Карпат і Криму, на правому березі Дніпра. На Південному березі Криму в долинах ярів селеві потоки бувають кожні 11–12 років. Катастрофічні селеві потоки відбуваються з періодичністю 1–5 років. Причини виникнення селевих потоків: зливи, інтенсивне танення снігу та льоду, прорив гребель водойм, землетруси, виверження вулканів. Антропогенні фактори виникнення селевих потоків: вирубування лісів і деградація ґрунтів на гірських схилах, роботи в кар’єрах, підрив гірських порід при прокладанні доріг, неправильна організація обвалів та інше.

5.6. Землетруси та захист населення. Землетруси— це сейсмічні явища, які виникають у результаті раптових зміщень і розривів у корі й більш глибоких шарах Землі або внаслідок вулканічних і обвальних явищ, коли на великі відстані передаються пружні хвилі коливань земної кори. Центри землетрусів знаходяться на глибині від 60 км до 700 км і залежно від причин і місця виникнення діляться на тектонічні, вулканічні, обвальні й моретруси.

Ділянка земної кори з якої виходять хвилі землетрусу, називається осередком (гіпоцентром) землетрусу. Точка на поверхні землі, що розміщена над центром осередку землетрусу, називається епіцентром землетрусу.

Основними параметрами, які характеризують землетрус, є магнітуда, інтенсивність енергії на поверхні землі й глибина центру землетрусу. Магнітуда— величина зміщення ґрунту або амплітуда сейсмічних хвиль, що одне й те саме. Отже, чим більша амплітуда сейсмічної хвилі, тим більша магнітуда землетрусу. Для порівняння землетрусів між собою за їх потужністю використовується шкала магнітуд (восьмибальна шкала Ріхтера). Магнітуда вимірюється за допомогою спеціального приладу — сейсмографа.

Інтенсивність (сила) землетрусу— це ступінь збитків і руйнувань у певному місці на поверхні Землі, спричинених даним землетрусом. Оцінюється інтенсивність землетрусу в балах. Для оцінювання наслідків землетрусу застосовується шкала оцінювання інтенсивності (сили)землетрусу. Нині в Україні застосовується європейська 12-ти бальна шкала МSК-64. Шкала інтенсивності землетрусів укладена на основі узагальнення багаторічних спостережень за наслідками багатьох землетрусів у різних місцях земної кулі. Характеристика сили землетрусу за дванадцятибальною шкалою MSK-64 і співвідношення її за магнітудою, за восьмибальною шкалою Ріхтера, приведені в порівняльній таблиці.

Щоб уникнути плутанини, інтенсивність землетрусів позначають римськими цифрами, а магнітуду — арабськими. За Ріхтером існує лише одна магнітуда для кожного землетрусу, але цей землетрус може викликати коливання різної інтенсивності в різних районах залежно від відстані до епіцентру. Тому прийнято вважати, що інтенсивність (сила), яка приписується певному конкретному землетрусу, — це максимальна інтенсивність, що спостерігається при цьому землетрусі.

Ознаки землетрусу. Перед землетрусом:піднімаються геодезичні репери, змінюються параметри фізико-хімічного складу підземних вод,у повітрі відчувається запах ароматизованих газів у місцях, де до цього повітря було завжди чистим,з’являються спалахи й самозапалювання люмінесцентних ламп,іскріння близько розміщених електричних дротів,спалахи блискавиць у вигляді розсіяного світла, голубувате світіння стін будинків, неспокійно, тривожно поводять себе птахи, домашні і дикі тварини.

Передвісники землетрусів. Ці прикмети можуть бути підставою для своєчасного оповіщення населення про можливий землетрус.

Під час землетрусу необхідно памятати: Зберігати спокій і уникати паніки — основне правило самозбереження в надзвичайній ситуації, діяти треба швидко, але обмірковано. Під час землетрусу максимальному за силою поштовху передує поштовх значно меншої сили. Інтервал між ними сягає 15–20 с. Головне — надати належної уваги першому поштовху й діяти по раніше обміркованій схемі.

Якщо почнуться коливання небезпечними стають предмети й уламки будівель і конструкцій, що будуть падати, а в приміщеннях — високі, незакріплені меблі й підвішені предмети. Коли ви знаходитесь у висотній споруді, не слід відразу кидатись до сходів або до ліфта, вони будуть заблоковані або зруйновані.

Дії під час землетрусу: Необхідно, по можливості, швидко вимкнути електромережу, перекрити газ і воду. Повідчиняти вхідні двері й зайняти місце в одному із дверних отворів капітальних стін квартири подалі від високих меблів і скла.

Вибігати з будинку треба швидко, але обережно, остерігатись уламків, падаючих електричних дротів та інших джерел небезпеки. Коли підземні поштовхи захопили вас на вулиці, якнайдалі відійдіть від будівель і споруд на вільний простір.

Дії в завалі.• зважте обставини, при необхідності надайте самодопомогу;• надайте першу допомогу тому, хто поряд її потребує;• подайте сигнал про своє місцезнаходження, економте сили й чекайте. Пам’ятай! — людина може зберегти життєдіяльність протягом двох тижнів, а допомога прийде, головне її дочекатися.

Трикутник безпеки.