Де козак - там і слава!

Про матеріал

Розробка виховного заходу для учнів 2 класу, групи продовженого дня до Дня українського козацтва.

Перегляд файлу

Де козак – там і слава!

Мета: розширити знання учнів про історію Запорізької Січі, побут та традиції козаків, формувати почуття гордості за минуле нашої Батьківщини, прищеплювати любов до рідної землі.

Обладнання: плакати та відеоролики на козацьку тематику, спортивний інвентар для конкурсів.

Хід заходу

Улюблена Богом перлина,

Для всіх українців одна,

Козацька моя Україна

Хлібів золотих сторона.

Негодами лютими бита,

Віками ти йшла до мети.

Тобі в небо зорею світити,

Волю і долю знайти.

Як відомо, людина нерозривно пов'язана з минулим свого народу, його історією. І ми сьогодні перегорнемо одну із сторінок нашого славного минулого.

Щорічно 14 жовтня всі християни з глибокою любов'ю прославляють Пресвяту Богородицю, Матір Спасителя світу Ісуса Христа, і відзначають свято Покрови. Встановлене воно на згадку про дивовижну появу Богоматері віруючим.

За переказами, у цей день військо князя Аскольда оточило місто Константинополь і тримало його в облозі. Мешканці міста молитвами просили Божу Матір про порятунок. Богородиця з'явилася перед людьми та вкрила їх своїм омофором. Вражений князь та його військо прийняли хрещення і стали християнами.

Ми ж відзначаємо його не тільки як релігійне , а й національне свято, адже це і День українського козацтва, а з 2015 року ще й День захисника України.

Певно, не знайдеться в Україні людина, яка б не знала про козаків. Образ сміливого парубка, який захищає віру, гідність та волю нашого народу міцно закарбувався у пам'яті поколінь. Наші предки ставилися до козаків з повагою і любов'ю, сприймали їх як символ мужності, національної гідності. Перекази про життя та героїчні вчинки запорожців передаються з покоління в покоління.

Історія козацтва сягає давніх часів. Будо це дуже давно, близько п'ятсот років тому. Нашу землю поневолили завойовники. Дуже важко стало жити українському народові. І почали люди втікати в пониззя Дніпра, за його кам'яні пороги, де розкинулися степи. Втікачі називали себе козаками, тобто вільними людьми. На острові Хортиця, що лежить серед бистрої води, вони заснували Запорізьку Січ. Слово «січ» означає укріплення з дерева, хмизу, глини.

Існує досить поширена думка, що в козаки приймали всіх, хто приходив на Січ. Проте це не так. Козаком міг стати лише той, хто сповідував православ'я, говорив українською мовою та пройшов військове навчання. Щоб стати справжнім козаком, слід було пройти дуже нелегку школу: чоловік повинен був стати неперевершеним воїном, скласти суворі іспити, які витримували не всі. Новачків приймали на 3 роки в «молодики». Більша частина «молодиків» були кріпаки-селяни, які тікали від панів. Тому їх реєстрували не за прізвищами, а за прізвиськами, які давали з огляду на те, якої вдачі була ця людина, чим займалася.

Козакам були властиві добродушність, щедрість, схильність до щирої дружби. Особливо цінували вони власну свободу. Через те козаки частіше обирали люту смерть, ніж ганебне рабство. Вони говорили: «Або перемога, або смерть!».

Діти :

Козаки – це вільні люди.

Козаки безстрашні всюди.

Козаки – борці за волю,

За народну щастя й доля.

Козак – це людина чесна і смілива,

Найдорожче йому – Батьківщина!

Козак – слабому захисник.

Цінити побратимство звик!

Козак – усім народам друг.

Міцний, лицарський у нього дух!

Козак – це той, хто за освіту,

Хто любить пісню і молитву.

Козак вкраїнську любить мову,

Своє завжди додержить слово.

Тримайсь, козаче, сміливим будь,

Козак не плаче, це не забудь.

Нехай невдача, нехай біда,

Ніщо не зломить козака!

Життя козаків було нелегким. Фізично та духовно слабка людина витримати, вижити в тих умовах не могла. Можливо, тому всі козаки були сильними, дужими, відданими своєму товариству, любили влучне слово, дотепні жарти, а над усе – пісню.

(Перегляд музичного відеозапису).

Жили козаки у хатах, які називали «курінь». У Січі їх було 38. Одягалися запорожці просто: в грубу сорочку, шаровари, в кирею – довгий плащ без рукавів, шапку. За широким поясом носили шаблю, пістоль, ніж . Через плече – торбинку з харчами , порохом. Обов’язково на шиї мав бути натільний хрестик, у чоботі знаходилася грудочка рідної землі. Та ще й таку моду дивну мали: голови голили, носили чуприну (оселедець), та таку довгу, що на вухо намотували.

Козаки на Січі самі готували собі їжу. Їли печене м'ясо, сушену рибу та риб'ячу юшку, пекли хліб. Улюбленою стравою був куліш.

Посеред великого майдану на Січі знаходилася церква святої Покрови. Запорожці вважали Богородицю своєю захисницею та покровителькою. І до речі, саме 14 жовтня збиралась Велика рада, на якій обирали гетьмана й визначалися з подальшими військовими планами.

(Проведення випробувань)

А тепер на вас чекають справжні козацькі випробування. Перевіримо, чи готові ви носити почесне звання «козачата».

1 випробування «Влучний кидок».

Учасники випробування повинні закинути кільце на дерев'яну стійку.

2 випробування «Напої коня».

Учасник випробування отримує ложку, якою повинен перенести воду з однієї посудини в іншу.

3 випробування «Втеча з полону».

Стрибки в мішках на швидкість.

4 випробування «Переправа».

Учасники випробування повинні подолати відстань, перекладаючи почергово паперові листки.

5 випробування «Звари куліш».

Учасники випробування повинні розподілити із суміші квасолю, горох, пшоно в окремий посуд.

6 випробування «Хто швидше?».

Учасники випробування на швидкість їдять куліш.

Ви з гідністю пройшли всі випробування. Молодці! Пам'ятайте, ви – майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками повинні підносити її культуру.

Ми неньку нашу, Україну,

Убережем від всяких бід.

Ми, козаки, одна родина,

Міцний і славний весь наш рід!