Кейс-урок: "Деколонізація Африки. Крах апартеїду"

 

Тема: «Деколонізація Африки. Крах апартеїду»

 

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Мета:

• Навчальна:

охарактеризувати причини та передумови деколонізації, процес здобуття незалежності народами Африки, вияснити причини краху апартеїду на Півдні Африки;

• Розвивальна:

аналізувати процес деколонізації країн Африки, розвивати вміння встановлювати причиново-наслідкові зв’язки, аналізувати, порівнювати, критично мислити, висловлювати власну точку зору;

• Виховна:

 виховувати в учнів зацікавленість історією.

Форма проведення: технологія  case-stady, індивідуальна, розповідь, бесіда, повідомлення, оглядова, перегляд док. фільму «Головне про Африку»

Метод проведення: робота в групах та парах

Обладнання: ноутбук, проектор, smart дошка, мобільні телефони, Google сервіси роздатковий матеріал.

Основні поняття:

Деколонізація, «Рік Африки», апартеїд, сегрегація.

Історичні особи: Нельсон Мандела

 

Очікуванні результати:

Після цього уроку учні зможуть:

• Аналізувати процес деколонізації;
• Визначити хронологічну послідовність подій;
• Знати визначення понять
• Сформулювати особисту позицію щодо  апартеїду.

 

ХІД УРОКУ

І.Організаційний момент

Привітання.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Які  європейські країни володіли найбільшими колоніями в Африці у міжвоєнний  період? (Англія, Франція, Бельгія, Португалія, Італія, Іспанія, Німеччина)

Бесіда за запитанням. (Робота з Google картою)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Відео презентація

https://www.youtube.com/watch?v=JmnsxUHH2is&ab_channel=%D0%92%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%90%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BD

 

IV.Вивчення нового матеріалу із застосуванням технології  case-stady

Повідомити тему та мету уроку

Завдання 1. Технологія  case-stady

 

Проблемне питання: Як відбувалась деколонізація Африки?

 

Кейс 1.  Кейс-матеріали роздаються  на кожну парту

Визначальною подією в процесі деколонізації стало ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН «Декларації надання незалежності колоніальним державам і народам» від 14 грудня 1960 р., після чого відбулися події, які ввійшли в історію як «Рік Африки». Найдовше боролася за свою колоніальну імперію Португалія. Проте після того, як у 1974 р. в країні відбулася «Революція гвоздик», отримали незалежність португальські володіння в Африці — Ангола та Мозамбік. Останній бастіон колоніалізму впав на початку 1990 р., коли стала незалежною Намібія.

Деколонізація — процес надання незалежності та повного суверенітету колоніям, домініонам, підмандатним територіям.

 

Основна проблема: Які з цих причин і передумов більшою мірою залежали від колоніальних держав, а які — від народів колоній? Аргументуйте Вашу точку зору.

Причини ліквідації колоніальних імперій

Передумови ліквідації колоніалізму

Колонії як форма політичного, економічного й адміністративного переважання однієї країни над іншою історично вичерпали себе. Основним джерелом економічного зростання країн в епоху науково-технічної революції є сучасні технології, а не постачання сировини. Утримання колоній потребувало від країн-метрополій значних ресурсів, які починаючи з 50-х років ХХ ст. вигідніше було вкладати в людський та науково-технічний потенціал; колонії перестали бути прибутковими.

Поразка в Другій світовій війні країн, які прагнули створити власні колоніальні імперії. Втрата провідних позицій у світі колоніальними державами (Велика Британія, Франція, Нідерланди, Португалія та ін.). Формування в колоніях національних еліт, посилення націоналістичних настроїв і прагнення  незалежності. Розбудова колоніями власних економік  робили  їх економічно самодостатніми.

 

• «Рік Африки» — образний вислів, яким позначають 1960 р., коли незалежність отримали 17 колоній на Африканському континенті.

 

Здобуття незалежності не означало автоматичного вирішення проблем континенту. Національні еліти, які прийшли до влади, постали перед необхідністю самостійно, без допомоги метрополій, забезпечувати нормальне функціонування економіки, системи охорони здоров'я, освіти тощо.

Країни, які здобули незалежність, розвивалися по-різному. Частина африканських країн Сходу, поділяючи цінності демократії й конкурентного суспільства, орієнтувалися на США та Західну Європу. Інші країни (Гана, Гвінея, Малі, Ангола, Бенін, Конго, Танзанія, Ефіопія, Мозамбік) обрали соціалістичну орієнтацію, що передбачало визнання марксизму офіційною ідеологією та проголошення наміру будувати соціалізм.

Часто заяви африканських лідерів про соціалістичну орієнтацію були лише риторикою, аби отримати гроші, сировину та зброю від СРСР на «побудову соціалізму». Загалом у 80-х роках ХХ ст. майже 20 країн заявили про соціалістичну орієнтацію. Після розпаду СРСР і соціалістичного табору в Європі правителі цих країн більше не згадували про соціалістичну орієнтацію.

 

Мікропроблеми:

1.Проблема постколоніальної Африки

 Опрацюйте схему

 

 

Підведення підсумків вчителем

Словник

Рух неприєднання — міжнародне об'єднання країн світу, які визнають неприєднання до військово-політичних блоків і союзів одним з основних принципів своєї зовнішньої політики. Утворений на конференції в м. Белграді в 1961 р.

Робота з Google картою

 

У 1963 р. на конференції глав держав та урядів африканських країн у столиці Ефіопії м. Аддис-Абебі було створено Організацію африканської єдності (ОАЄ). Нині до неї належать понад півсотні держав континенту:

Алжир, Ангола, Гвінея, Єгипет, Камерун, Кенія, Марокко, Мозамбік, Намібія, Нігерія, Туніс, Ефіопія, Чад та ін.

Засновники організації проголосили її метою сприяння єдності та солідарності країн Африки, примноження й координацію зусиль щодо підвищення рівня життя; захист суверенітету, територіальної цілісності та незалежності; ліквідацію всіх форм колоніалізму; налагодження співробітництва у сферах політики, оборони й безпеки, економіки, освіти, охорони здоров'я та культури.

 

Кейс 2. Матеріали роздаються на кожну парту

1.Основна проблема:  Крах апартеїду на півдні Африки

Мікропроблема: Прочитайте матеріал

 Після того як на початку 60-х років ХХ ст. більшість африканських країн здобула незалежність, расизм на континенті зберігався тільки в Південно-Африканській Республіці (ПАР), де існував режим апартеїду. Ця політика ґрунтувалася на ідеї про відособлений розвиток європейського й неєвропейського населення Південної Африки. Унаслідок застосування норм апартеїду більшість населення ПАР була позбавлена громадянських прав. Зокрема, 23 млн. темношкірих мешканців не мали виборчих прав. Для «кольорового» населення створювали спеціальні поселення — бантустани. Були заборонені змішані шлюби тощо. Громадські місця, транспорт, лікарні, пляжі й інші місця відпочинку рясніли вивісками «Тільки для білих». «Чорні» автобуси зупинялися на спеціальних автобусних зупинках, а «білі» — на «білих». У парках були лавки окремо для білих і всіх інших, окремими були й школи й університети.

Написи на плакаті англійською, зулуською та африканською про те, що територію пляжу можуть відвідувати винятково представники білої раси.

1980-і роки. Практично всі сфери життя підлягали сегрегації (від латин. segregatio — відокремлення, розділення) — фактичному та юридичному відокремленню «кольорових» жителів країни від білих. Унаслідок апартеїду виникла соціальна прірва між нащадками європейців, які жили за західними стандартами, і знедоленою більшістю населення.

(Робота з Google картою, знайти Південно-Африканську Республіку (ПАР)

Запитання:

1. Охарактеризуйте поняття апартеїд.
2. Яке було життя темних та білих?
3. Визначте наслідки апартеїду.

 

Переглянте відеосюжет із серії «День в історії» про режим апартеїду в ПАР (укр.): https://youtu.be/Ed5TKxU79fM

Словник

• Апартеїд (мовою африкаанс — роздільне проживання) — крайня форма расової дискримінації, що полягає в позбавленні цілих груп населення політичних і громадянських прав, аж до територіальної ізоляції за расовою належністю. Сучасним міжнародним правом розглядається як злочин проти людства. Режим апартеїду існував у Південно-Африканській Республіці в 1948-1991 рр.

 

2. Свідчення

• Як Ви розумієте основну ідею статті5 Декларації ООН?

https://www.coe.int/uk/web/compass/the-universal-declaration-of-human-rights-full-version-

 

«Ст. 5. Держави повинні вживати рішучих заходів, спрямованих на ліквідацію масових і грубих порушень прав людини, народів та осіб, яких стосуються ситуації, що є результатом апартеїду, усіх форм расизму й расової дискримінації, колоніалізму, іноземного панування та окупації, агресії, іноземного втручання й загроз національному суверенітету, національній єдності й територіальній цілісності, загрози війни та відмови визнати основоположне право народів на самовизначення».

З Декларації про право на розвиток, ухваленої Генеральною Асамблеєю ООН 4 грудня 1986 р. (Організація Об'єднаних Націй. Генеральна Асамблея: офіційні звіти. Сорок перша сесія. — Доповнення N 53 (А/41/53).- С.230)

 

Усвідомлюючи безперспективність утримання влади лише насильницькими методами, починаючи з 1982 р. уряд білої меншості вдався до певних кроків, які мали нормалізувати ситуацію в ПАР. Упродовж 1982-1986 рр. було легалізовано ряд громадських організацій, які декларували лояльне ставлення до режиму, дозволено спільне членство білих і темношкірих громадян у політичних організаціях, а також дозволено змішані шлюби.

Однак залишилася в силі заборона спільного проживання білого й «кольорового» населення.

У 1983 р. на референдум було винесено пропозицію створити окремі палати парламенту для «кольорових» і вихідців з Азії. Хоча 66 % учасників референдуму проголосували за цю пропозицію, вибори до нового парламенту, які відбулися 1984 р., бойкотувало майже 80 % «кольорового» населення ПАР. Незадоволені половинчастістю запропонованого вирішення проблеми расової дискримінації, лідери Африканського національного конгресу (АНК), очолюваного Нельсоном Манделою, розпочали у вересні 1984 р. акції громадянської непокори. Ці акції переросли в масові заворушення та вуличні зіткнення. У відповідь уряд увів у країні в червні 1985 р. надзвичайний стан. Масові заворушення 1984-1986 рр. засудила міжнародна громадськість, а найбільші банківські установи Великої Британії та США припинили фінансові інвестиції в ПАР.

Особистості

https://www.unfe.org/ru/%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%8C-%D0%BA%D0%B0%D0%BA-%D0%B5%D0%B5-%D0%BE%D0%B1%D1%8A%D1%8F%D1%81%D0%BD%D1%8F%D0%B5%D1%82-%D0%BD%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%81%D0%BE%D0%BD-%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B5/

Нельсон Мандела (1918-2013) — президент Африканського національного конгресу, президент ПАР (1994-1999). 27 років провів у в'язниці за участь у підпільній збройній боротьбі проти режиму апартеїду. Лауреат Нобелівської премії миру (1993). Залишивши пост президента, брав активну участь у боротьбі з ВІЛ/СНІДом — хворобою, від якої помер його єдиний син.

На початку 90-х років ХХ ст. ситуація вкрай загострилася — біле населення активно озброювалося, країні загрожувала кривава громадянська війна на расовому ґрунті. Уряд мусив дозволити діяльність АНК, звільнив Н. Манделу та скасував закони, якими керувалася система апартеїду. Під час «круглого столу» Н. Мандела та президент країни Ф. де Клерк дійшли згоди щодо проведення перших загальних виборів.

 

V.  Підсумок уроку. Оцінювання.

VI. Домашнє завдання.

Знайдіть додаткову інформацію про Нельсона Манделу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Матеріали

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%96%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_(1939)

 

Кейс 2.

Основна проблема:  Англо-франко-радянські переговори у Москві 1939 року

Прочитайте  статтю. http://politics.ellib.org.ua/pages-288.html

Запитання:

4. Які вимоги ставив СРСР до Західних держав;
5. Вимоги Західних держав;
6. Які результати дали переговори?

 

Мікропроблеми:

1. Промова  Й.Сталіна на засіданні політбюро ЦК ВКП (б) 19 серпня 1939 р.

Завдання:

Прочитайте промову

https://web.archive.org/web/20061126090505/http://www.eleves.ens.fr/home/sray/histoire/urss/archives/discours.html.ru

Проблемне питання

1) Чим мотивував Сталін про необхідність зближення з Німеччиною і підписання пакту?

2) Яку мету переслідував Сталін?

 

2.Радянсько-німецький пакт про ненапад

Матеріали:

1.Ознайомтесь з Пактом Молотова-Ріббентропа

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BA%D1%82_%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%E2%80%94_%D0%A0%D1%96%D0%B1%D0%B1%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0

 

Запитання:

1) В якому році було прийнято пакт?

1) Дайте свою оцінку позиції міжнародного співтовариства щодо СРСР. Чи була альтернатива не укладення пакту?

2) Як договір про ненапад вирішував питання, про взаємини між Німеччиною і СРСР?

 

 

 

 

 

3. Таємний протокол до пакту  про ненапад

Опрацюйте  документ https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB_%D0%B4%D0%BE_%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D0%B4_%D0%BC%D1%96%D0%B6_%D0%9D%D1%96%D0%BC%D0%B5%D1%87%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D1%96_%D0%A1%D0%A0%D0%A1%D0%A0

 

Проблемне питання:

1) Ваше ставлення до таємного протоколу. Визначте  його  моральність і правомочність.

2) Як, передбачався  поділ  сфер впливу в Східній  Європі  згідно з таємним протоколом радянсько-німецького договору? Показати на карті кордони розділу.

https://geomap.com.ua/images/uh11b/uh11_1_files/image012.jpg

 

 

Завдання 2. Біоадаекватна технологія

Етапи біоадекватної технології:

1. Сенсорно-моторний (чуттєве сприйняття явища, що вивчається)

 

2. Символьний (образне “звернення” чуттєво-логічної інформації завдяки особистому вибору та асоціативному зв'язку між пропонованим образом та явищем, що вивчається)

 

3. Логічний (опрацювання  інформації)

 

4. Лінгвістичний (акомодація інформації у свідомості через словообраз, креативне використання розумових образів у мовленнєвій діяльності.)

 

5.  Архівування інформації. Його метою є синхронізація взаємозв'язків між зоровими, слуховими, нюховими й дотиковими рецепторами