Ця презентація створена Трикуновом Ростиславом Олександровичем, студентом 2 курсу Лисичанського педагогічного фахового коледжу. Надіюсь вона вам допоможе!
Політичні портрети діячів. С. Берлусконі В. Брандта. Трикунов Ростислав 2-БПО
Номер слайду 2
«Кращий прем'єр, який правив Італією за останні 150 років» - так, аніскільки не бентежачись, назвав себе недавно Берлусконі. Він вважає, що більшість італійців в душі хотіли б бути схожим на свого прем'єра. Останнім часом в Італії писати книги про Берлусконі стало модно. Прихильники співають йому дифірамби, противники - звинувачують у брехні та прагненні потішити власне его
Номер слайду 3
Сільвіо Берлусконі. Хто це?Сильвіо Берлуско́ні (народився 29 вересня 1936, Мілан) — італійський політик, колишній Прем'єр-міністр Італії. Один із найзаможніших медіамагнатів в Італії. Власник ФК «Мілан».
Номер слайду 4
Політична кар'єра, політичний портрет
Номер слайду 5
На початку 1994 року Сільвіо Берлусконі вирішив залишити бізнес і зайнятися політикою. 26 січня того ж року він пішов зі своєї посади у Fininvest і створив новий політичний рух Вперед, Італія. На виборах 27 березня новий рух набрав найбільшу кількість голосів, а коаліція партій довкола руху Il Popolo della liberta, склала абсолютну більшість у парламенті. Надалі Президент Республіки доручив Берлусконі сформувати уряд, який затвердив Парламент у травні 1994.
Номер слайду 6
На всіх рівнях, від національного до сімейного було визнано, що Уряд, очолюваний Сільвіо Берлусконі, зумів досягти важливих результатів.
Номер слайду 7
Від 1999 року сам Берлусконі кілька разів поставав перед італійським судом за звинуваченням в економічних злочинах (несплаті податків, даванні хабаря), але був повністю виправданий.
Номер слайду 8
Берлусконі знову очолив уряд після того, як новий правоцентристський блок «Дім свободи» отримав перемогу на виборах 15 травня 2001 року. У вересні 2003 року прем'єр заявив про запуск масштабного реформування державного устрою Італії.
Номер слайду 9
Упродовж своєї кар'єри Берлусконі неодноразово притягувався до суду за звинуваченням у приховуванні доходів і даванні хабарів, а також у зв'язках з мафією і незаконному фінансуванні передвиборчої кампанії. Проте адвокатам підприємця вдавалося позбавити його від відповідальності, вдаючись до апеляційних судових інстанцій.
Номер слайду 10
На позачергових виборах 14-15 квітня 2008 року нова партія Берлусконі «Народ свободи» і її союзники по правоцентристській коаліції здобули перемогу і отримали більшість в обох палатах італійського парламенту. Сильвіо Берлусконі став єдиним державним політиком, якому вдалося за 14 років тричі очолити італійський уряд.
Номер слайду 11
У березні 2009 прем'єр-міністр Сильвіо Берлусконі оголосив про створення нової правоцентристської партії «Народ свободи». Прообразом нової політичної сили стала панівна коаліція, до якої входять партія Берлусконі «Вперед, Італія» та права партія «Національний альянс» Джанфранко Фіні, а також деякі менші політичні організації
Номер слайду 12
Висновок. Він зарекомендував себе як політик з досвідом, вмвючим закохувати в себе виборців. Найбагатша людина в Раді Європи.
Номер слайду 13
Віллі Брандт. Хто це?Ві́ллі Бра́ндт (18 грудня 1913, Любек — 8 жовтня 1992, Ункель) — німецький та європейський політик, соціал-демократ, державний діяч, лауреат Нобелівської премії миру (1971) («На знак визнання конкретних ініціатив, що призвели до ослаблення напруженості між Сходом і Заходом»)
Номер слайду 14
Політична кар'єра, політичний портрет
Номер слайду 15
бургомістр Західного Берліна (1957—1966),
Номер слайду 16
міністр закордонних справ та заступник бундесканцлера ФРН (1966—1969)
Номер слайду 17
бундесканцлер ФРН (1969—1974)
Номер слайду 18
президент Соціалістичного інтернаціоналу (1976—1992)
Номер слайду 19
1979 року — член Європейського парламенту
Номер слайду 20
Висновок: Його політика була спрямована на пом'якшення напруги між країнами східної і західної Європи. За внесок у поліпшення міжнародних відносин нагороджений Нобелівською премією Миру 10 грудня 1971 року. У 1977—1983 рр. був головою Незалежної комісії «Північ — Південь». Очолював фонд «Мир і розвиток». У 1987 році після відходу у відставку з поста голови СДПН вибраний почесним головою партії.