День Героїв Небесної Сотні

"Герої не вмирають! Вони згори тримають небо над Україною"

 

Учень 1

       Майорів Майдан мільйонами вогнів,

       Запал принісши у серця людей.

       Ми разом. Поруч. Ти тут не один.

         З тобою поруч тисячі плечей.                               

 

Учень 2

Для чого люди вийшли на майдан?

                  Що їхні душі сонні розбудило?

 

Учень 3

 "Боротьба не за щастя  вже навіть іде —за життя!

   Бо його забирають.

  Нас Надія веде, нас ідея веде

  За свободу для рідного краю.

 

Учень 4

Я пишаюсь тобою, мій рідний народе,

Бо заради Вкраїни, за гідність й свободу,

Прості люди безстрашно опліч устали,

Проти звірства і хамства влади повстали.

 

  Учень 5

  Українці, прошу вас, не дайте зламати

  Свою гідність і честь, не дайте топтати

  Своє прагнення жити достойно в державі,

  В пам’ять тих, хто загинув. Вічна їм слава!

 

  Учень 6  

  Слава нашим героям – небесної сотні!

  Слава тим, хто країну з пітьми та безодні

  Своїм прикладом зрушив у напрямку світла,

  Шанс для здійснення мрій надав заповітних!

 

  Учень 7    

   І ще мільйон очей горять  завзяттям.

   Ми – українці. Нащадки козаків.

   Ми сестри й браття.

   Наш дух не розтоптати просто так,

   І наш народ не встане на коліна.

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий: Акції на підтримку євроінтеграції в Києві розпочалися 21 листопада 2013 року після того, як стало відомо, що уряд України вирішив зупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС.

 

Ведучий: Це ті, хто не злякався погроз і насильства, ті, хто залишив свої родини, свої домівки, свої звичні будні, щоб стати на захист ідеалів, які є основою людської гідності

 

Ведучий: І  зараз ми хочемо надати слово Голові Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації Фесеку Кирилу Олександровичу.

 

Ведучий: Ширилась і географія протесту: мітинги розпочались в Одесі, Миколаєві, Донецьку, Кривому Розі, Сумах, Харкові, Чернівцях.

 

 

Ведучий:

Майдан повстав, Майдан гудів…
На подвиг і відвагу

І з міст, і з сіл, і звідусіль
Ішов народ під стягом.
Iшов народ за майбуття,
Долав стежки і траси,
Не за жебрацтво, за життя
Повстали Львів, Черкаси.
Гримить Житомир, кличе Київ,
Від заходу до сходу,
Від Сумщини і до Волині
Лунає гімн свободи.

 

Відео про початок Революії

 

Ведучий:. Випускник нашої школи, Володимир Мельнічук вже 24 листопада був на Майдані. Будучи людиною з оголеним відчуттям справедливості, яка щиро любила Україну, він не міг залишатись осторонь, коли українці вийшли на Майдан в Києві, щоб виборювати своє право жити в новій, вільній  країні

Ведучий: Народився Володимир Мельнічук  22 серпня 1974 року в Києві.  Змалку любив природу і подорожі. І тому закінчивши 9 класів нашої школи вступив до Малинського лісогосподарського коледжу на спеціальність ”Майстер лісозаповідної зони”.

Об’їздив майже всю Україну, бував в Європі та в Африці, фотографуючи місця, які бачив. На дозвіллі вивчав іноземні мови, займався спортом, любив читати та малювати.. З перших днів, працюючи волонтером на Майдані, він допомагав всім, чим міг: приносив теплі речі, доставляв продукти, прибирав. чергував у наметовому містечку,

 

Пісня Воїни світла

Ведучий:  Кожен стояв на Майдані пліч-о-пліч, не думаючи про страх чи небезпеку. Їхня мета була вище за власне життя — вони боролися за те, щоб кожен українець міг жити у вільній, демократичній державі, де поважають права людини, де гідність — це основа існування суспільства.

Відео про рішення влади щодо учасників Майдану

Ведучий: Їхній подвиг — це незаперечний доказ того, що сила народу в його єдності. Вони не мали зброї, не прагнули війни, але їхня мужність, відвага й віра стали потужнішою зброєю, ніж будь-яка армія.

Але 22 січня 2014 року під час протистоянь на вулиці Грушевського вже є перші загиблі: Сергій Нігоян, Михайло Жизневський та Юрій Вербицький 

І Володимир допомогав вивозив поранених, чергував у лікарнях та на барикадах

Ведучий:  Найбільш драматичним етапом революції стали події у Києві 18—20 лютого, в ході яких загинуло близько сотні протестувальників і кілька тисяч було поранено. 20 лютого 2014 року Володимир так само був на Майдані. Зранку чергував у Михайлівському соборі, де облаштували шпиталь. Допомагав забезпечувати ліки для поранених, виносив із побратимами загиблих.

Володимир не розлучався з фотоапаратом, фіксуючи події одного з найтрагічніших днів.

Відео з фото Володимира Мельнічука

 Ведучий:  Вже близько 14-ї години ситуація у середмісті столиці стабілізувалася. Після того, як наступило затишшя після ранкового розстрілу протестувальників на вулиці Інститутській, мирні люди зайшли в «Жовтневий палац», який нещодавно був залишений силовиками. Серед цих людей були і Володимир Мельничук з дружиною Марією. Вони допомагали робити прибирання в приміщенні. Близько 17 години вечора вийшли звідси назовні на оглядовий майданчик біля «Жовтневого палацу», де планували зустрітись зі своїм товаришем.  Володимир якраз розмовляв по телефону зі своєю мамою. Але в цю мить пролунав іще один постріл. Володимир Мельничук був без каски та будь-якого захисту, але снайпер поцілив саме в нього. Куля влучила в нього саме в той момент, коли він в телефонну трубку промовив слово «мамо…». Це було останнє слово, яке він встиг промовити. Володимира доправили до лікарні, однак, попри всі зусилля медиків, врятувати життя йому не вдалося.

Володимирові Мельнічуку було 39 років.

Контемп під пісню Мамо не плач

 

Під вірш діти чіпляють янголят на гілля

А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав..

І з кров’ю перемішана сльоза....

А батько сина ще не відпускав..

 

Й заплакав Бог, побачивши загін —

Спереду - сотник ,молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій ,

І вчитель літній--сивий-сивий..

 

І рани їхні вже не їм болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла..

 

Хвилина мовчання

Ведучий: Їхній подвиг — це нагадування нам усім, що свобода та незалежність не даються просто так. Це результат відданої боротьби, самопожертви та віри в краще майбутнє. Вони показали, що народ, який бореться за свої цінності, не можна зламати.

Ведучий Володимир Мельничук Нагороджений званням Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності. Почесний патріарх Української Православної Церкви Філарет   4 липня 2015 року нагородив Володимира медаллю “За жертовність і любов до України”, а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно).

 

 

 

 

 Чи доля є, чи ще якась причина,             Та лють ворожа до краси байдужа,
У світі стільки неповторних див.                       Бо чорно-білі все-таки світи.
Душа дивилась світлими очима                        Побачив раптом: беркутівець дужий
На білий світ земний – крізь об’єктив.             Націливсь йому прямо об’єктив.

І застигали сонячні світлини:                            Тоді устиг сховатись за колону,
Туніс, і Чорногорія, і Крим,                                Та, мабуть, Доля назирці ішла
І той тріумф, нехай хоча б хвилинний,             Шукала куля жертву безборонну –
І на Майдані море – прапори.                             На Інститутській все-таки знайшла.

Душею він дивився особливо:                            І перше, і останнє слово “Мамо!”
Розгледить навіть крапельку води ,                 Він так про все і не договорив.
Рожевий ранок і морські припливи,                Немов шалів тут незбагненний амок,
Листок, що впав із дерева рудий.                     Замкнулось коло – вічний об’єктив.

Із фотоапаратом нерозлучний                           Він посилає усмішку привітну,
Щоб упіймати особливу мить.                          Хай буде більше дива і краси.
Із ним було і затишно, і зручно                        Він був таки народжений для світла –
Посеред божевільної зими.                                Його душі ніхто не погасив.

Підвозив сотням необхідні речі,
І будував укріплення із шин.
І будь-які турботи брав на плечі –
Потрібна поміч – тільки-но скажи!
 

 

 

Ведучий: Ім’я та портрет героя викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові.

30 травня 2014 року у сквері біля Оболонської районної державної адміністрації встановлено пам'ятний знак – камінь з іменем героя.

19 вересня 2014 року в Києві на фасаді будівлі нашої школи № 214 було відкрито меморіальну дошку на честь його випускника.

2 липня 2015 року в Києві на фасаді будинку № 51 на проспекті Героїв Сталінграда (нині проспект Володимира Івасюка), в якому жив Володимир, установили меморіальну дошку. 

21 листопада 2017 року відбулося відкриття скверу імені Героя Небесної Сотні – Володимира Мельнічука біля будинку, в якому мешкав загиблий Герой Небесної Сотні.

 

Ведучий: Революція Гідності усе змінила. Це історія про тих, хто загинув за свободу і за власну державу. Досі невідомо скільки людей насправді входить до Небесної сотні ... Це не тільки ті, кого вбили в центрі української столиці. Це також і всі ті, хто виступив проти режиму в різних куточках країни.

 

Ведучий: Не одному поколінню українців довелося ціною власного життя здобувати право на Незалежність.

Сьогодні, коли Україна знову відстоює своє право на існування перед лицем ворога, подвиг Героїв Небесної Сотні набуває ще глибшого сенсу. Вони стали прикладом для нових поколінь захисників, які продовжують боротьбу за свободу нашої держави на фронті.

Захищаючи нас з вами, ще чотири випускника нашої школи загинули: Макарчук Володимир, Фролов Михайло, Шевчук Роман,

 

 

Учень:

А знаєте, війна колись закінчиться

І з часом відбудуються міста,
захисники додому вже повернуться
і не заплаче перелякане дитя.

 

Учень

А знаєте, війна колись закінчиться
І тільки спогади залишаться в серцях,
Благаю Боже, збережи мою країну,
Молюсь до Тебе, збережи усім життя…

 

Пісня «Заспіваймо пісню за Україну»

 

Слава Україні! Героям Слава!

Дякуємо за увагу!