День Гідності і Свободи

Сценарій до Дня Гідості і Свободи

 

 

Читець      Майорів Майдан мільйонами вогнів,

      Запал принісши у серця людей.

       Ми разом. Поруч. Ти тут не один.

      З тобою поруч тисячі плечей,

    

     Читець  Я пишаюсь тобою, мій рідний народе,

       Бо заради Вкраїни, за гідність й свободу,

        Прості люди безстрашно опліч устали,

         Проти звірства і хамства влади повстали.

 

 

Ведучий 1. Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був святом Свободи, і Революція 2013 року – Революція гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.

 

Ведуча: Після Майдану і до цих пір на території нашої держави немає спокою, розпочалися і продовжуються військові дії на Сході України, в ході яких було втрачено вже кілька тисяч життів солдат та мирних жителів.

Ведучий: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

Ведуча: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується

Читець. Революція 2013-2014 років – це не протистояння Заходу й Сходу. Це протистояння між тими, хто має гідність, і тими, хто не тільки не має її, а й взагалі не розуміє, що це означає. Тільки той, хто має гідність, може знайти в собі сили робити те, що вважає за потрібне, незважаючи на страх. Страх померти.

Читець Ми бачили  гідність в очах жінок, що відправляли своїх чоловіків у ніч на Майдан і плакали, бо відпускати страшно, а не відпустити ще страшніше. Бо як потім поважати чоловіка, котрий спить удома тоді, коли інші боронять свободу?

Читець Ми бачили гідність у волонтерах-медиках, що виносили поранених під кулями.  Але ми не бачили гідності в тих представниках "правоохоронних" органів, котрі прицільно стріляли в Червоний Хрест.

Читець: Ми бачили гідність в очах хлопців, що без бронежилетів, у пластикових касках, прикриті самими тільки дерев'яними щитами, захищали барикади на Інститутській, Європейській, Прорізній. Хто, ризикуючи, лягав на залізничну колію, щоб не пустити війська в Київ.

Читець .І не бачили гідності в тих, хто маючи на руці годинник за 600 тис. доларів США, платив по 200 гривень тітушкам, що пробивали голови молотками захисникам демократії в Україні.

Читець. Ми бачили гідність у людях, котрі, незважаючи на мороз і блоковане метро, несли їжу й медикаменти на Майдан і в шпиталі. Ми бачили гідність українського офіцера, котрий беззбройний ішов на озброєних окупантів.

Читець: Ми бачили гідність журналістів й операторів на Майдані.

 Ведучий 2: Ми бачили гідність кримських мусульман, котрі запропонували православним українського патріархату правити служби у своїх мечетях.

Читець:  Ми бачили гідність у священиках, які повернули мені віру в те, що Церква може бути разом з народом.

 Читець  Що є негідно?

Читець : Негідно – роздягати людину на морозі.

Читець: Негідно – викрадати людей із лікарень, вивозити в ліс і катувати.

Читець: Негідно – убивати людей тільки тому, що вони спілкуються державною мовою й носять на собі символіку країни, у якій проживають. 

 Читець: Негідно – зневажати народ, частиною якого ти є.

Читець: Україна заплатила й продовжує платити  надзвичайно високу ціну за те, щоб Гідність була першою із чеснот українців, нашої політичної еліти.

Читець    

 Для чого люди вийшли на майдан?

Що їхні сонні душі розбудило?

Розвіявся густий-густий туман,

Що прикривав всю правду так грайливо…

Для чого мерзнем, нащо стоїмо?

Бо хочем Україну ми підняти!

ЇЇ «Європою» ми гордо назвемо

Бо вона гідна статус такий мати.

 

Ведучий. Під вечір 21 листопада, незадовго після оприлюднення рішення уряду про призупинення процесу підготування підписання Угоди асоціації України з ЄС, люди стали самоорганізовуватися через соціальні мережі. Перша акція розпочалася у Києві на Майдані Незалежності близько 22:00. Під кінець доби учасників мітингу нараховувалось близько 1500 осіб. На Майдан прийшли журналісти, громадські активісти, опозиційні політичні лідери. Стали з'являтися міліція та посилені загони Беркуту.

 

Ведуча. Люди вийшли на мирну акцію протесту проти рішення уряду. Вони не планували ніяких збройних сутичок. Вони просто відстоювали свої права.

 

Ведучий. У ніч проти 30 листопада   українська влада силами Беркуту  влаштувала силовий розгін Євромайдану в Києві. Внаслідок розгону було травмовано десятки протестувальників.  Частина людей, що втекла від Беркуту, заховалась у Михайлівському золотоверхому монастирі на Михайлівській площі.

 

Ведуча. І тобі вже люди в більшій кількості  вийшли на Майдани по всій Україні не просто відстоювати своє право на Євроінтеграцію,  а право на життя в країні, де поважають честь і гідність кожного громадянина, де немає насильства, де кожна людина має захищені права.

 

Ведучий. Протести закінчилися летальними наслідками на  Майдані.

 

Ведуча. Найстрашнішими і найважчими стали події 20 лютого в «Чорний четвер». Мітинг під Радою перейшов в запеклі сутички між протестувальниками і міліцією. Людей, які вийшли на мирний протест, щоб висловити свою громадську позицію, почали без розбору обстрілювати снайпери. Силовики розстрілювали активістів бойовими набоями. Цілились в голову та шию.

 

Ведучий. Того дня загинула найбільша кількість людей

Ведуча  21 листопада 2013 р. - початок подій, які спочатку назвали Євромайданом, а трохи згодом – Революцією Гідності. Люди почали збиратись через соцмережі і до вечора на Майдан Незалежності було близько 2 тисяч осіб. В основному, це були київські студенти.

Ведучий: 22 листопада  - кількість людей на Майдані Незалежності зростає. Запрацювало громадське інтернет-телебачення Spilno.tv.

Ведуча Біля 21.00 години відбулися сутички з міліцією, яка перешкоджала активістам встановлювати намети. У вечірньому мітингу взяли участь від 3 до 5 тисяч людей.

Ведучий Розширилась географія протесту: мітинги розпочались в Одесі, Миколаєві, Донецьку, Кривому Розі, Сумах, Харкові, Чернівцях

Читець

Майдан повстав, Майдан гудів…
На подвиг і відвагу

І з міст, і з сіл, і звідусіль
Ішов народ під стягом.
Iшов народ за майбуття,
Долав стежки і траси,
Не за жебрацтво, за життя
Повстали Львів, Черкаси.
Гримить Житомир, кличе Київ,
Від заходу до сходу,
Від Сумщини і до Волині
Лунає гімн свободи.

              

 Юнак       Моя хата не скраю
                Тому і стою я за Україну,
                 ЇЇ честь та славу.
                 Пробач мені, мамо, що тебе покидаю,
                 Бо мушу йти на війну
                 Проти осатанілої зграї.

               Хто зна, чи вдасться мені тебе ще побачить
                 Та я сподіваюсь,
                 Що одного ранку прокинешся
                 Та й мене пробачиш.

Мати        Казала, сину,  бережи себе. Але даремно,
                Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
                Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
                Не стала на коліна, а боролася відважно.
 

 Читець       Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
                  Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
                  І браття хлопця, українці, у біді,
                  Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.

Читець.  Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній Сотні. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Він стоїть на варті. По праву руку від Бога. А по ліву – його побратими: Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Устими – ті, хто нині в Небесній Сотні. Не плачте, мамо. Дайте поплакати Україні.

Читець Не плачте, мамо! Ваш син ще прийде до Вас. Він прийде, коли Ви спатимете, і розкаже, як любить Вас…

Читець Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Хвилина мовчання

 

 

Ведучий. Минають роки від трагічних подій на Майдані. Але, на превеликий жаль, Небесної Сотнею не закінчився біль і страждання України. Сьогодні йде боротьба за нашу Україну. Воїнами пишається весь народ, бо в їхніх серцях горить вогонь любов до рідної країни, та велика віра в перемогу. Захищаючи рідну землю від ворога, сьогодні вони віддають найдорожче – своє життя. А ми говоримо їм : «Повертайтесь живими!».

 

Читець

Так важко усвідомити... Війна.

Не віриться, що наша це реальність.

Вона жорстока, вбивча та німа,

Та жоден не бере відповідальність

 

За кожну смерть, за всю пролиту кров,

За те, що гинуть там звичайні люди.

Під  сльози матерів і дзвін церков

За Україну  підставляють груди.

 

Читець

Війна...І ми вже більше не в кіно.

Там справжнє  все, там смерть гуляє полем.

Повільно  опускаємось на дно...

 І кожне слово оповите болем.

Де ділась наша людяність, скажіть?

 Невже до цього треба йти людині?

Хоч ні. Подумайте і промовчіть,

Лиш матері згадайте очі сині.

 

Читець

Бо в кожного солдата є сім'я,

 Є дім і люди, дорогі для серця.

У кожного в душі своє ім'я,

Лиш завдяки якому воно б'ється.

 

Хто впав за рідну неньку Україну,

 Не вмре тепер ніколи серед нас.

У мить скорботи, пам’яті  хвилини

Усіх, рідненькі, згадуємо Вас

 

Читець

І буде мир, і буде спокій,
Свободи дух підкорить Небеса.
Розпустить коси пава ясноока,
То Україна - то твоя земля!!!
Навіки стихне бій гармат і градів,
І стихне біль поранених сердець.
Лише відлунням київських парадів,
Одягне пава свій вінець...
І буде мир, і буде спокій!!!
У кожнім домі і родині.
Лунатиме хвала у небеса високі:
Навіки мир і слава Україні!!!