КЗО СЗШ №51 ДМР

 

 

 

 

 

Виховна година  в 9-Б класі

"День пам'яті героїв Крут"

 

 

Кл. керівник:  Ю.І.Беркут

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета :

Виховувати  риси громадянина України , розвивати  історичну  пам′ять учнів, зміцнювати почуття патріотизму; формувати почуття обов'язку і  відповідальності,  чесності  і  благородства,  вірності в  дружбі, мужності;

виховувати силу волю; закладати основи  становлення особистості.

Обладнання: презентація, відео матеріали.

 Зміст

  І. Вступна частина

Слова учнів:

 1.Під Крутами бій, під Крутами кров...

Про давню трагедію згадаю знов.

Під Крутами смерть, під Крутами плач...

І кулю у серце націлив палач.

2.Під Крутами юність, під Крутами сум.

Над життям юнацьким надруга і глум.

Під Крутами розум і нації цвіт.

А хто за цей злочин дасть нам отвіт?

3.Під Крутами сльози, зітхання тяжке...

І як же це сталось, здатний хто на таке?

Стало каменем серце отут біля Крут

І заповідь божа затоптана в бруд.

4.А заповідь п’ята каже; "Не вбий!"

То хто ж породив тебе кате людський?

Під Крутами вбивство, під Крутами гнів...

І все пам’ятаю через тисячі днів.

5.І пам'яті свічка горить не згаса

І 300 сердець - наша гордість, краса.

Під Крутами квіти, "Реквієм" спів...

Пам’ятай, Україно, патріотів синів!

І І. Основна частина

 Слово вчителя:

 29 січня 1918 року. Маленька станція Крути на Чернігівщині. Бій в ім'я ідеї, в ім'я Батьківщини. Якими обкраденими виявилися ми, українці, після стількох років московського панування в Україні. Від нас вкрали, заховавши за товстенною стіною забуття нашу Історію, яка, незважаючи на час, усе ж не перестає кровоточити, як рани тих трьохсот юнаків, які в січні 1918 року піднялися на захист незалежної Української держави, протиставивши до зубів озброєним московсько-більшовицьким військам свої гарячі серця.

Вісім десятиліть відділяють нас від того часу, та події 29 січня 1918 року живуть в душі українського народу, ятрять його серце. То ж давайте зазирнемо в ті дні, відкриємо ще одну сторінку нашої історії, усвідомимо суть трагедії, ім'я  якої Крути.

Слова учнів:

6.Їх - юних сміливців, лиш жменька була,

Із серцем із сталі і духом з граніту.

О, велич летіла у вічність з їх лав.

І Чин їх навіки став юності  цвітом.

7.Хто любить Отчизну глибоко, пречисто!

О, прийде, Вкраїно, Твій радісний день,

Поглянь те ж мільйони -  до бою веде

Крізь бурі сердиті, жорстокі - їх Триста!

8.У ранці 28 січня потяг досяг станції Крути. Тут юнаки отримали наказ вивантажитись і рушити вздовж залізничного полотна на схід. На широкій засніженій рівнині колона зупинилася. Віддано новий наказ – окопатися.

Цілу ніч, у глибокому снігу, при п'ятнадцятиградусному морозі, у своїх благеньких шкільних шинелях просиділи бійці у холодних окопах. Хлопці перемерзли до кісток, вранці вони ледь могли розігнути задубіле тіло.

Ще не засіріло над Крутами, як банди “червоних” щільними колонами розпочали наступ.

Та коли вони підійшли на віддаль пострілу, ці діти, тримаючи зброю в замерзлих недосвідчених руках, зустріли їх рясним вогнем. Заговорили довгими чергами кулемети, поливаючи ворога свинцем. На допомогу молоді наспіла на відкритій залізничній платформі гармата під орудою сотника Лощенка.

Саме вона якийсь час влучним вогнем стримувала атакуючий запал червоноармійців.

9.Не встигла молитва долинуть до Бога

Гармати по юних вже б’ють без кінця...

І падають діти... І раптом...  "Підмога!"

Це радісний крик Січового Стрільця.

До напису в Крутах з-під білої пари

З’явивсь паротяг, на якому (овва!)

Два грізних "Максими" й гармата до пари

-А хто там казав, що нас Бог забува?...

10.Пять годин без перестанку Студентський курінь стримував червоні банди сам будучи під градом куль і гранат.

Здавалося перемога не за “горами”. Але раптово в атаку пішла піхота. Ворог обійшов лінію оборони з боків.

Сотники Тимчинко і Богачевський спішно подалися до Ніжина за допомогою, яку так і не знайшли. В бою був застрілений сотник Омельченко.

Серед студентів почалася паніка. Підбадьорений своєю перевагою, ворог кинувся в атаку. Більшовики безжалісно багнетами кололи груди юнаків розбивали їм голови прикладами рушниць, добивали поранених.

Слова вчителя :

Великими були втрати. Майже 250 курсантів і студентів та 10 старшин поклали свої молоді голови на великому бойовищі. Особливо тяжкі муки випали на долю 32 студентів, які потрапили до рук сп’янілого від крові, ненависного ворога.

Більшовики катували і дико знущалися над ними. Наступного дня 28 студентів побитих і змордованих, повели на розстріл. Але і тоді вони не зріклися України. Один із гімназистів заспівав “Ще не вмерла..." його підтримали інші полонені та ворожі постріли назавжди обірвали неско­рені юнацькі голоси.

Решта - чотирьох поранених студентів відправили до Харкова на подальші допити. Так закінчився цей бій.

Перегляд презентації «День пам'яті героїв Крут»

Слова учнів:

11.На бій за Вкраїну ішли юнаки

Під Київ, під кулі, під Крути.

Багато-багато в боях їх лягло,

Ніколи нам їх не вернути.

12.Після жорстокого бою під Крутами червона армія заволоділа Дарницею. Муравйов наказав відкрити по Києву вогонь з важких гармат. П'ять діб ураганного обстрілу перетворили життя киян на пекло. Полковник вима­гав від підлеглих нещадно знищити всіх ворогів революції. Такої кривавої різанини столиця України не бачила з часів татаро-монгольського нашестя. У літературі вказується різне число жертв від 2 до 5 тисяч.

7 лютого члени Центральної Ради під охороною Січових стрільців залишили столицю. Наступного дня вуличні бої припинилися.

Невдовзі після пограбувань Києва більшовики відступили на схід.

Першого березня 1918 року Організаційний комітет, який очолював студент С.Король, вирішив розшукати місце загибелі своїх товаришів під Крутами. Це виявилося нелегкою справою. Після тривалих пошуків за допомогою місцевих селян було знайдено ями, в яких лежали тіла героїв. Однак всіх загиблих знайти не вдалося.

17 березня 1918 року тіла 28 юнаків привіз сумний потяг до Києва. Впізнано було тільки 18 з них, а решту не могли. 19 березня 1918 року Українська Народна Республіка прощалась з своїми першими Героями, котрі по-лицарські поклали душу і тіло за незалежність, за волю нашої Батьківщини. Поховали Крутянців на високому дніпровському березі, неподалік могили першого українського князя Аскольда.

І в тисячі сердець озивалися болем і гордістю слова голови Центральної  Ради Михайла Грушевського "стримайте ваші сльози! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни і Вітчизна збереже про них вдячну пам'ять на віки вічні".

13.Учень читає вірш П.Тичини  “На Аскольдовій могилі”

14.Організаційний комітет оголосив постанову про спорудження пам’ятника  полеглим героям. Та після приходу більшовицької влади могилу юних героїв було зрівняно з землею, місце поховання поглинув парк, а їх імена - морок забуття.   Тепер на Аскольдовій могилі знову височіє хрест, на якому виписано імена героїв Крут.

15.Минуть роки, століття та пам'ять про юнаків, які полягли під Крутами, не не зникне вовік. Не має права зникнути. Адже без неї немає історії. Нема народу, немає країни. Вона світитиме не тільки україн­цям, а й всім тим, хто готовий покласти своє життя в ім'я ідеї.

Перегляд фільму «Бій під крутами»

І І І. Заключна частина

Слова вчителя:

 Сьогодні на нашій землі війна . На сході нашої держави гинуть герої,  захищаючи свою Батьківщину від сепаратистів та російських найманців. Кров мирних жителів під Волновахою та у Маріуполі на руках Московського ката Путіна. Своїми героїчним подвигами і Герої Крут, і герої Небесної Сотні і всі учасники АТО довели всьому світу, що ми сильна нація, яку  ніхто не переможе! 

Схилімо свої голова перед світлою пам’яттю тих молодих лицарів, які далекого січневого ранку заступили собою шлях ворогам на Київ в ім'я воскреслої сьогодні України.

Молитва

О Боже наш добрий

З високого неба

Молитву сьогодні

Заносим до Тебе.

За тих, що боролись

При станції Крути

За нашу Державу

Із ворогом лютим

Що в битві цій впали

В цю зиму криваву...

Прийми їх до себе!

Прийми в своїх славу!

Вічная пам'ять.

Слава героям!