День українського добровольця "Нас не зламати, не перемогти"

День українського добровольця

«Нас не зламати, не перемогти»

(збір-єднання присвячений пам’яті Олександра Співачука)

Сигнал «Увага!»  (відео про добровольців)

Ведуча: Щороку 14 березня в Україні відзначається День українського добровольця. Пам'ятна дата встановлена Верховною Радою України у 2017 році, щоб вшанувати мужність та героїзм захисників незалежності, суверенітету й територіальної цілісності нашої держави.

Ведучий: Дата 14 березня була обрана не випадково. Саме в цей день у 2014 році на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану для формування першого добровольчого батальйону. Чоловіки й жінки самоорганізувалися та вирушили на схід України – на захист нашої держави та її суверенітету.

Ведуча: Україна переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – повномасштабну збройну боротьбу з російським агресором за власну незалежність і територіальну цілісність. Завжди, у найважчі часи нашої історії, знаходилися відважні, які добровільно брали зброю до рук і ставали на захист своєї Батьківщини. За честь, за волю, за народ!!!                                             Звучить Гімн України

Читець 1.              Дев’ятий рік іде війна…
                                 На Сході гине цвіт країни
                                 І їх життя - така ціна,
                                 За долю неньки - України.

Читець 2.             І десь у домі світ замре,
                               Годинник спиниться назавжди,
                               Зненацька горе зазирне,
                               Болючими словами правди.

Читець 3. За мить одну гірка печаль
                             Прошиє материнські груди,
                             Навіки вселиться в ній жаль,
                             І слідувати буде всюди.

Читець 4. Їй  жити з болем цим повік,
                             І вічно згадувати сина
                            А він - з землицею навік
                            Вже став немов одна родина.

Читець 5. Лишивши тіло у землі,
                              Душа полинула у небо
                             Курличуть сумно журавлі
                             Понад вкраїнським степом.

Читець 6. На крилах звістку несуть нам,
                             Бо біля Щастя обстріл стався
                            Про те, як тяжко тим батькам,
                            Коли їх син в землі зостався...

Читець 7. Дзвонив у простір телефон,

                             Усе чекавши абонента...

                             І сльози капали з ікон,

                           Якраз з погибелі моменту.

                                                                  Olena Kindratyszyn

Пісня «Як закінчиться війна»

Учень 1. Давай пригадаєм сьогодні з тобою
                Всіх тих, хто стіною постав за Вітчизну,
                Всіх тих, хто живим не вернувся із бою,
                Безстрашно зустрівшись із ворогом грізним…

Учень 2. Всіх тих, хто не стрів сонце ясне сьогодні,

                Кому не цвістимуть в садах біло вишні,
                Майдан, із якого зійшла в небо Сотня,
                Котел, коридор, з яких сотні не вийшли…

Учень 3. Давай пригадаємо всіх поіменно
                Нащадків козацького славного роду…

                Припустимо в нашій скорботі знамена,

                Бо з кров’ю й сльозами приходить свобода…

Учень 4. Скропилась земля… Щоб сплестись воєдино,
                Сховала у серці своєму без ліку…
                Давай пригадаєм, помовчим хвилину,
                За мир наш Герої замовкли навіки…

(с) Вікторія Бричкова-АбуКадум

Ведучий: Вшановуємо пам’ять полеглим хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

Пісня «В нашому серці»
 

Слово про Олександра Співачука (За матеріалами книги Н. Горденко «Життя віддане за Україну»- Кам’янець-Подільський: Аксіома 2017)    Ведуча: Батьки завжди пишалися свом сином Олександром. Він ріс на славу розумним, талановитим, добрим і слухняним. Його все захоплювало – і художня література, і техніка, і спорт, й історія рідного краю та його мальовнича краса. Батьки вірили у велике майбутнє сина. Своїми здібностями та успіхами у навчанні Сашко радував і вчителів Хмельницької ЗОШ І-ІІІ ст.№15, де він навчався. У 2004 році після закінчення школи Олександр вступає до Хмельницького Національного університету на факультет за спеціальністю «Радіотехніка». А далі його долю вирішує армійська служба. Юнак пройшов строкову службу у лавах внутрішніх військ МВС і вже після неї, обрав зовсім іншу професію –правоохоронця. У 2012 році Олександр Співачук здобув другий диплом Національної академії внутрішніх справ за фахом «Правознавство».

Ведучий: Нелегким міліцейським будням присвятив своє життя. Працював у відділі розслідувань загальних злочинів обласного управління МВС, дослужився до майора. Олександр Володимирович був грамотним, талановитим слідчим, всім розплутувати найважчі клубки злочинів. За зразкову та бездоганну службу в міліції Олександр Співачук не раз відзначався почесними грамотами. У його потужному списку були лише одні подяки за сумлінне ставлення до виконання службових обов’язків.

Ведуча: Олександр – один із перших правоохоронців добровольців – миротворців став на захист незалежності нашої держави. З собою привіз він цілу бібліотечку книг. І про цікаві прочитані історії розповідав бійцям. З ним завжди було їм легко і просто, кожного підтримував у важку хвилину.
Нелегкими були фронтові будні – щоденна небезпека, ворог ні вдень, ні вночі не дрімав, застосував у бою найсучасніше озброєння. А чого лише варту реактивна артилерія, танки, міномети! Все, що мали російські найманці та невігласи – все кинули на Іловайськ. У той пекельний, кривавий котел під Іловайськом потрапив і Олександр.

Ведучий: Ще 29 серпня він спілкувався з батькам і після цього назавжди обірвався зв’язок з рідним голосом. Родина та колеги до останнього сподівались на диво, що Олександр, може, де поранений, а може, у далекому полоні, та все  озветься…
Було Олександру всього 32 роки – пора молодості, розквіту, мрій, дерзань та добрих сподівань, малеча-син на руках…
Указом Президента України за особисту мужність і високий профеіоналізм, виявлені у захисті державного сувернітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Олександр Володимирович Співачук нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Ведуча: За клопотанням вчителів та учні, Хмельницькій спеціалізованій ЗОШ І-ІІІ ст№15, нині – ліцею, присвоєно ім’я учасника АТО Олександра Співачука. А ще світлій пам’яті героїчного захисника України, відкрито на фасаді нашого навчального закладу меморіальну дошку. Педагоги та учні пишаються своїм Героєм, його подвиг назавжди збережуть у своїх серцях.
За мужність, відвагу та героїзм Герой АТО Олександр Володимирович Співачук нагороджений почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага». Йому присвоєно звання Почесного Громадянина міста Хмельницький. Герої не вмирають. Вони безсмертні в нашій пам’яті.

Вчитель: Ми повинні схилити свої голови перед тими, хто заплатив дорогою ціною за наше майбутнє – мужніх і відважних людей, які попри страх, безневинно пролито кров до останнього подиху захищали Батьківщину і своєю жертовністю дарували нам вільну і незалежну державу.
Коли перед очима зринають кадри із пораненими і вбитими героями, ми розуміємо, що вислів «душу й тіло положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з Гімну.

Вчитель: Вони віддали життя за кожного з нас! Не забуваймо про це! Темні часи пройдуть. Буде колоситися хліб. Будуть сміятися діти. Буде жити Україна. І для нас є святим обов’язком гідно вшановувати Героїв, щоб ми пам’ятали хто за що загинув, щоб ми їх не зрадили! Вічна пам’ять Вам, наші Герої України! Герої не вмирають!

Відео про Олександра Співачука

Вірш «Не вірте, що мене немає» (Наталія Горденко)

Не вірте, що мене немає…
Я в вічності живу.
Там, де медвяні роси
Купають зело
Рідної землі.
Де на світанку
В небо високості
Летять у вирій
Білі журавлі.
Де світить сонце
Променем любові,
Душа сповита
Вірою в буття.
Життя надія
В небесах блаженства,
Зоріє вічністю
Жертовне,
В мужності,
Життя.

Пісня «Дитячими долонями»
 

Учень 1.  Живи, Вкраїно!!! Вір у майбуття!
                 Долай незгоди, прикрощі і зради,
                 Хай Віри промінь дасть тобі життя,
                 Заб’ється серцем чесної громади.

Учень 2.  Живи, Вкраїно!!! Квітни величаво!

                 З тобою вірні дочки і сини!
                 Летить як голуб, гордість, честь і слава!
                 Калини цвітом хрещені вони.

Учень 3. Живи, Вкраїно!!! Зраду як прощати?..
                Народу голос – він, як дзвін живий!
                Прийшла пора ганебний жах здолати,
                І ти сьогодні осторонь не стій!

Учень 4. Живи, Вкраїно!!! Земле наша рідна!
                Принижень годі і страху тобі…

                Твоєму небу з пшеницями видно,
                Як твоя ВОЛЯ, дістається в боротьбі.

Учень 5. Хай зійде сонце вранішньо і мирно,
                 Ти волелюбна, ти – моя сім’я,
                 Живи, Вкраїно!!! Ти живи, Вкраїно!!!
                 Хай буде доля, як ясна зоря.

Фінальні слова ведучих. Нас не зламати не перемогти,
                                                      Ми поважаєм тільки волю і свободу!
                                                      Весна іде, пора вже їй іти,
                                                      А з нею сонце, мир і перемога!!!                                                      Пісня «Перемога»
( мотивуюче відео з інтернет джерел).