"День Європи в Україні"

Європа-загальні відомостіЧастина світу,макрорегіон. Омивається Атлантичним, Північним Льодовитим,Тихим океанами.45 держав і одна колонія( Гібралтар),яка належить Великій Британії. Регіональний поділ: Геосхема регіонів ООН передбачає поділ Європи на 4 субрегіони: Західна Європа (9 держав)Північна Європа (10 держав)Південна Європа (15 держав та колонія Гібралтар)Східна Європа (10 держав)

Форми державного правління і територіального устрою країн  Європи

За формою правління переважна більшість держав Європи є республіками.       Розрізняють республіки президентські, парламентські та змішані.    У президентській республіці президент має широкі повноваження. Він є не лише головою держави, а й очолює уряд. Президентських республік в Європі лише дві: Білорусь та Сан-Марино.  Парламентська республіка ґрунтується на верховенстві парламенту. Роль президента при цьому є переважно представницькою, тобто він є представником країни на міжнародних зустрічах. Уряд, який звітує перед парламентом за свою діяльність, очолює прем’єр­міністр. Парламентських республік в Європі більшість, зокрема це Австрія, Італія, Німеччина, Польща, Фінляндія. Змішані республіки (парламентсько-­президентські, президентсько-­парламентські, напівпрезидентські) мають сильний парламент, який урівноважує наділеного великими повноваженнями президента. Уряд підзвітний як парламенту, так і президенту, парламент впливає на вибір президентом голови уряду. В Європі це 7 держав: Португалія, Румунія, Росія, Словенія, Україна, Франція та Хорватія.    Особливим видом республіки є директорія, яка існує у Швейцарії. Там вищий виконавчим органом є Федеральна рада, що її обирає парламент. Республіки в Європі

Монархія (від грец. єдиновладдя) – форма правління, за якої верховна державна влада зосереджена в руках однієї особи, яка одержує владу, як правило, у спадок. Монарх, як правило, править довічно. Монархій в Європі достатньо багато – 12.  Розрізняють монархії - конституційні та абсолютні. Переважна більшість європейських монархій є конституційними, за яких влада монарха обмежена конституцією або існуючими традиціями.    З­-поміж конституційних розрізняють парламентські та дуалістичні монархії. За парламентської монархії монарх не має влади. Він виконує лише представницьку та церемоніальну функції, тобто «панує, але не править». При цьому законодавча влада належить парламенту, виконавча – уряду. Парламентськими монархіями в Європі є Велика Британія, Норвегія, Швеція, Данія, Бельгія, Іспанія, Ліхтенштейн, Люксембург, Андорра. За дуалістичної монархії влада монарха обмежена конституцією та парламентом у законодавчій сфері. Монарх має свободу прийняття рішень, але в заданих конституцією рамках. В Європі дуалістичними монархіями є Монако та Ліхтенштейн. За абсолютної монархії законодавча, виконавча та судова влада сконцентрована в руках монарха. Монарх символізує єдність нації, історичні традиції, представляє державу на міжнародній арені, підписує накази, що є обов’язковими для виконання.  Різновидом абсолютної є теократична (від грец. – теос – бог і кратія – влада бога) монархія, яку очолює духовна особа. При цьому політична влада належить церкві, як у Ватикані. Монархії в Європі

європейського регіону досить неоднозначне. Європа – великий політичний центр світу. Всі європейські держави є членами ООН (крім Ватикану). У країнах Європи розміщено сотні штаб-­квартир міжнародних організацій. Найбільше їх зосереджено у Парижі, Брюсселі, Лондоні, Женеві та Відні.   На території Європи розташовані три ядерні держави: Велика Британія, Франція та росія. Ці країни покликані бути гарантами миру та безпеки в регіоні та світі. Проте політика великодержавного шовінізму, імперіалізму, територіальної експансії, що її проводить нині уряд росії стосовно сусідніх країн, загрожує існуванню миру в європейському регіоні та світі в цілому. Політико-географічне положення

Стрижнем економічного розвитку європейського регіону є 4 країни з «Великої сімки»: Німеччина, Франція, Велика Британія та Італія.  У них показники ВВП на душу населення становлять 30 000 – 40 000 доларів на рік і рівень ІЛР є дуже високим (понад 0,9). Вони мають багатопрофільну економіку, але є головними експортерами на світовий ринок наукомісткої промислової продукції: електроніки, робототехніки, новітніх матеріалів. Ці країни перейшли до постіндустріального суспільства, в якому провідну роль виконує сфера послуг (освіта,  соціальне забезпечення, охорона здоров’я, фінансові послуги, рекламний бізнес тощо); в ній зайнято понад 70 % населення. Країни продають технології, технічну документацію, вкладають свій капітал в економіку інших держав. Країни «Великої сімки» чинять вирішальний вплив на світову політику. Всі вони входять до НАТО. Великобританія та Франція є ядерними державами, постійними членами Ради  Безпеки ООН. Країни G-7

Німеччина. Офiцiйна назва - Федеративна Республiка Нiмеччина. Площа-357 тис.км² (62-ге мiсце у свiтi, 6-те в Европi). Населення-84,7 млн чол(2023). Столиця- Берлiн. Тип краiни - високорозвинута держава , країна "Великої сiмки". Державий устрiй - парламентська республiка,федеративна держава. Скалад територiї - 16 земель. Член мiжнародних органiзацiй - ООН,НАТО,Європейського Союзу Офіцiйна мова- нiмецька. Релігія - християнство(протестантизм,католицтво). Валюта-євро.

Сполучене Королівство Великої Британії та Північної ІрландіїОфіційна назва - Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії. Площа - 242,5 тис. км². Населення - 67,0 млн осіб. Столиця - Лондон. Офіційна мова - Англійська. Грошова одиниця - Фунт стерлінгів. Країна "Великої Сімки" Державний лад - Конституційна монархія. Унітарна держава з автономними утвореннями.

Франція. Офіційна назва- Французька Республіка. Площа -543,9 тис.км2 Населення-68,4 млн. осіб(2023)Столиця-Париж. Високорозвинена держава,Країна «Великої Сімки». Президентсько-парламентська республіка,Унітарна держава.

ІталіяІталія - ​​держава Південної Європи. Парламентська республіка. Площа 301,2 тис. км2. Населення 60 млн. осіб. Столиця - м. Рим Високорозвинена держава.

 є різними за площею. «Невеликими» їх називають через незначний вплив на світову політику та економіку. Деякі з них є партнерами країн «Великої сімки» по НАТО (Ісландія, Норвегія, Данія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург), інші – нейтральні країни. Показники ВВП на душу населення в цих державах перевищують такі у країнах «Великої сімки»: 50 000 – 170 000 доларів на рік. Крім того, ці країни очолюють перелік країн світу за рівнем ІРЛ. На відміну від країн G­7 для їх економіки характерна достатньо вузька спеціалізація. Провідне місце в ній посідають виробництва високого технологічного рівня, що працюють на зовнішній ринок. Країни мають  вузький внутрішній ринок, відчувають значну нестачу сировини, через те зовнішня торгівля для них має величезне значення. Економічно розвинуті невеликі країни Європи

 відносять Іспанію, Португалію, Грецію, Ірландію, Мальту. До них після вступу до ЄС долучилися Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Хорватія, Естонія, Литва, Латвія, Румунія, Болгарія. Показник ВВП на душу населення в них становить в середньому 8 000 – 25 000 доларів на рік. Рівень ІЛР високий (0,8 – 0,9). Ці держави є індустріально­-аграрними. Мають високий рівень індустріалізації та розвинуту сферу послуг. Важливу роль в їх господарстві відіграє міжнародний туризм. Країни відчувають значну фінансову та технологічну залежність від більш високорозвинутих держав. У політичному аспекті мають підпорядковане значення. Більшість з них є членами НАТО. До країн середнього рівня економічного розвитку

 відносять частину держав, що виникли після розпаду Радянського Союзу (Білорусь, Молдову, Росію, Україну) та частину країн з колишнього соціалістичного табору (Албанію, Боснію і Герцеговину, Македонію, Сербію, Чорногорію). У цих країнах сформувався переважно індустріальний тип економіки, і певний час панувала планова економічна система. На початку 90­-х рр. ХХ ст. вони взяли курс на перехід від планової до ринкової економіки. Ці реформи в різних країнах відбувалися неоднаковими темпами. Показники ВВП на душу населення коливаються від $2000до $9000. До країн з перехідною економікою

Україна. Площа 603,7 тискм2 Має вихід до двох морів: Чорне і Азовське. Країни-сусіди: Польща,Білорусь,росія,Молдова,Румунія,Словаччина,Угорщина. Форма правління: парламентсько- президентська республіка.

Європейський Союз

Символи Європейського Союзу. Прапор Європи (англ. Flag of Europe) — символ Європейського Союзу та Ради Європи — синє полотнище з 12 жовтими зірками, які утворюють коло посередині. «На тлі блакитного неба Західного світу зірки символізують народи Європи в колі, знаку єдності. Число зірок є незмінним, рівним дванадцяти.

Символи Європейського Союзу. Гімн Європи — мелодія, що символізує Європейський союз. Музика створена на основі фінальної частині «Дев'ятої симфонії» Людвіга ван Бетховена, написаної на вірші Фрідріха Шіллера. Ще в роки юності Бетховен вирішив створити музику до вірша Шіллера «Ода радості», написаного у 1785 році  У 1823 році симфонію було завершено. У 1972 році Рада Європи прийняла «Оду до радості» Бетховена як гімн. У 1985 році лідери ЄС погодили визнати музику офіційним гімном ЄС.

Історія створення Європейського Союзу. 9 травня 1950 року вважається початком процесу європейської інтеграції. Міністр закордонних справ Франції Роберт Шуман запропонував створити спільний ринок вугільної і сталеливарної продукції Франції, ФРН і інших західноєвропейських країн «план Шумана») . Найважливішим засобом досягнення цієї мети мав стати механізм управління та наднаціонального контролю над виробництвом і торгівлею стратегічною для військових потреб продукцією – вугіллям та сталлю. Контроль мав здійснюватись «вищим органом» (прообразом Європейської Комісії).

Інтеграційні процеси в ЄвропіЄвропейські країни мають сприятливіші умови для інтеграційних процесів, ніж інші регіони світу. Зумовлено це вигідним геополітичним положенням, подібними рисами історичного розвитку багатьох країн, відносною одноманітністю населення за етнічним і соціальним складом, що зумовлює «європейську ментальність» населення, активними господарськими зв’язками країн усередині регіону. На основі найвищого рівня інтеграції 28 держав створили найпотужнішу регіональну економічну та політичну міжнародну організацію Європейський Союз (ЄС). 

Договір про заснування ЄЕСЗ метою поглиблення економічної інтеграції шість держав у 1957 р. заснували Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС, Спільний ринок) і Європейське співтовариство з атомної енергії (Євроатом). {5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Рік заснування. Назва країн. Державний прапор1951 Німеччина1951 Бельгія1951 Нідерланди1951 Люксембург1951 Франція1951Італія

Розширення Європейського Союзу{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Рік вступу до ЄСНазва країни1973 рік. Велика Британія, Данія, Ірландія1981 Греція1986Іспанія і Португалія1995 Швеція, Фінляндія,Австрія2004 Польща, Чехія,Словаччина,Угорщина, Словенія, Литва,Латвія, Естонія, Мальта,грецька частина Кіпру2007 Румунія, Болгарія2013 Хорватія2018 Велика Британія вийшла зі складу ЄС

є достатньо високим: Європейський Союз, як єдине ціле, є повноправним членом Світової організації торгівлі (СОТ), має представництва в ООН, «Великій сімці», «Великій двадцятці» та постійні дипломатичні місії по всьому світу. ЄС не має власних збройних сил, однак сприяє військовому співробітництву його країн-­членів, більшість яких є членами НАТО. Через великий політичний і економічний глобальний вплив Європейський Союз розглядають як одну з потенційних наддержав. Юридично в ЄС не виділено столиці, але де­факто такою є м. Брюссель (Бельгія), де розміщуються більшість інституцій Європейського Союзу. Ступінь інтеграції країн

Європейська рада (Рада Європи), що визначає головні політичні напрями ЄС, на рівні міністрів іноземних справ або, за необхідності, інших міністрів приймає рішення практично з усіх аспектів діяльності ЄС;Європейський парламент (ЄП) – бере участь у підготовці та прийнятті юридичних актів Євросоюзу, формує його зовнішню політику;Європейський суд з прав людини – забезпечує єдність трактування законів, згідно з угодами ЄС та інші.     Штаб-­квартира ЄС – у Брюсселі. ЄС має 24 офіційні та робочі мови.  Інтеграція країн ЄС

Кандидатами до вступу в ЄСДля вступу до Євросоюзу країна-­кандидатка повинна відповідати Копенгагенським критеріям: Ці критерії вимагають:щоб у державі дотримувалися демократичних принципів, принципів свободи та пошани прав людини, а також принципів правової держави (ст. 6, ст. 49 Договору про Європейський Союз);у країні має бути конкурентоспроможна ринкова економіка;мають визнаватися загальні правила та стандарти ЄС, включаючи прихильність цілям політичного, економічного та валютного союзу. Наша держава у 2014 р. підписала спершу політичну частину Угоди про асоціацію з ЄС з метою подальшого вступу до цієї організації, а згодом й економічну – тобто Угоду в повному обсязі. {5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A} Країни-кандидати для вступу до ЄСМакедонія. Сербія. Чорногорія. Албанія. Туреччина. Боснія і Гецеговина. Україна. Грузія. Молдова

Співробітництво України і ЄСВідносини Україна — ЄС — це двосторонні відносини між Україною та Європейським Союзом у галузі міжнародної політики, економіки, освіти, науки та культури. З 23 червня 2022 року Україна є кандидатом на членство у ЄС.

Країни Шенгенської зони-скасування паспортного і митного контролю,безвізовий режим   {5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Рік вступу. Назва країн1985 Бельгія,Німеччина, Люксембург, Нідерланди, Франція1995Іспанія, Португалія1997 Австрія, Греція2000Італія2001 Данія, Ісландія,Норвегія,Фінляндія, Швеція2007 Угорщина,Латвія,Литва,Мальта,Польща, Словаччина,Словенія,Чехія, Естонія2008 Швейцарія2011 Ліхтенштейн2023 Хорватія

Рада Європи-заснована 5травня 1949 р. Лондонською угодою, підписаною 10 країнами­-засновницями. Цей договір нині відомий як Статут Ради Європи  Країни—засновники Ради Європи Бельгія Ірландія Нідерланди Данія Італія Норвегія Франція Люксембург Швеція Велика БританіяІнші члени Ради Європи(вказаний рік вступу)1949 Туреччина1990 Угорщина1995 Молдова Греція11991 Польща Україна1950 Ісландія1992 Болгарія1996 Хорватія1951 Німеччина1993 Естонія1956 Австрія Литва1999 Грузія1961 Кіпр Румунія2001 Вірменія1963 Швейцарія Словаччина Азербайджан1965 Мальта Словенія2002 Боснія і Герцеговина1976 Португалія Чехія1977 Іспанія1994 Андорра2003 Сербія21978 Ліхтенштейн1995 Албанія2004 Монако1988 Сан-Марино Латвія2007 Чорногорія1989 Фінляндія Північна Македонія1 виключена у період 1967-74; 2 як правонаступниця Сербії і Чорногорії

Роль НATO в загальноєвропейській системі безпеки  З військових міжнародних організацій найвпливовішою є Організація Північноатлантичного договору (НАТО). Договір про утворення блоку було підписано у Вашингтоні у 1949 р. дванадцятьма державами Європи та Північної Америки: Бельгією, Великою Британією, Данією, Францією, Нідерландами, Ісландією, Канадою, Люксембургом, Норвегією, Португалією, США та Італією.

НATO в загальноєвропейській системі безпеки. 1952 р. до блоку приєднались Греція та Туреччина, у 1955 р. – Німеччина, у 1982 р. – Іспанія. З 90­х рр. ХХ ст. почалося розширення НАТО на схід. Так, з 1999 р. новими членами цієї організації стали Польща, Чехія та Угорщина; з 2004 р. – Словаччина, Румунія, Болгарія, Литва, Латвія, Естонія; з 2009 р. – Албанія та Хорватія; з 2017 р. – Чорногорія.      Нині членами НАТО є 32країни.  Штаб-­квартира організації розміщується у Брюсселі.      Офіційні мови: французька та англійська.      

НATO в загальноєвропейській системі безпеки   Головним принципом організації є система колективної оборони, тобто спільні організовані дії всіх її членів у відповідь на атаку з боку зовнішньої сторони. Основними завданнями організації є підтримання стабільності в зоні Північної Атлантики. У зв’язку з подіями 11 вересня 2001 р. в США на перший план було висунуто нове, нетрадиційне для НАТО, питання боротьби проти міжнародного тероризму. Це привело до подальшого розширення «зони відповідальності» Північноатлантичного Альянсу. Отже, НАТО практично стає базовою структурою сучасної системи міжнародної безпеки.