Держави-сусіди України

Тема:   Держави- сусіди України

Мета: сформувати  у  студентів  загальне  уявлення  про  географічне  поло­ження, природні  багатства і особливості населення держав-сусідів України;  дати  оцінку  природних і соціальних передумов розвитку госпо­дарства країн регіону; сформувати  у  студентів загальні уявлення про хід  економічних  перетворень  в країнах Центральної та Східної Європи, структуру їх господарства і розвиток транс­порту; вдосконалити  практичні  уміння  працювати  з  ком­плексними  картами  атласу; продовжити  формування  нави­чок  систематизації і узагальнення вивченого матеріалу.

   Обладнання:  фізична  карта  Євразії,  політична  карта  Євразії,  атласи,  таблиці і схеми  під­ручника.

Основні поняття: «еволюційна стратегія»  перехідний етап розвитку економіки  трансформаційна економіка  Вишеградська група«Східне партнерство» 

Тип заняття: комбінований.

Література:

1. Географія (рівень стандарту)» підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти/Бойко В. М., Брайчевський Ю. С., ЯценкоБ.П. — Ê.; Ірпінь: ТОВ «Видавництво «Перун», 2018 — 256 с.: іл.

2. Географія (рівень стандарту) : підруч. для 10 кл. закл. заг. серед. освіти / С. Г. Кобернік, Р. Р. Коваленко. – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2018. – 256 с. : іл.

3. Географія (рівень стандарту): підруч. для 10кл.загальноосвітн. навч.закл.: Рівень стандарту, академічний рівень./Пестушко В.Ю., Уварова Г.Ш., Довгань А.І.-К.:Генеза, 2018.-192с.

4. Географія : Підруч. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. : профіл. рівень / Л.Б. Паламарчук, Т.Г. Гільберг, А.І. Довгань. - К. ; Генеза, 2011. - 304 с. :іл .

 

    Міжпредметні зв’язки: історія, економіка, фізична географія, демографія

 

                                         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                               ПЛАН             

1. Загальна характеристика країн Центральної та  Східної Європи
2. Економіко-   географiчна  характристика  Польщі та Білорусі.

   3.    Економіко-   географiчна  характристика  Росiї

   4.    Держави-сусіди (Угорщина, Словаччина, Молдавія, Румунія)

 

1. Загальна характеристика країн Центральної та Східної Європи.

Східна Європа - 4 країни- (Україна, Росія, Білорусь, Молдова  - розташовані на сході Європи і є колишніми республіками СРСР)- пострадянські країни, які нині входять до СНД, окрім України;

Центральна Європа- 7 країн (Угорщина, Словаччина, Молдавія, Румунія, Болгарія, Польща, Чехія- постсоціалістичні країни, члени ЄС, НАТО).

1.  Усі країни Центральної і Східної Європи є республіками і унітарними державами (крім Російської Федерації).

2. Суттєво відрізняються географічним положенням, конфігурацією, розмірами території, природними умовами і ресурсами та макроекономічними показниками.

Найбільшою за площею і кількістю населення є Росія, найменшою – Словенія. Серед країн субрегіонів найвигідніше транзитне положення займає Україна.

3. За запасами паливних ресурсів виділяються Росія, Україна, Польща, Румунія, залізних руд – Росія, Україна, Румунія, Словаччина, бокситів – Угорщина, хоча ці мінерально-сировинні ресурси не задовольняють усіх потреб країн. Країни мають великі запаси земельних і рекреаційно-туристичних ресурсів.

Росія вирізняється лісовими і водними ресурсами.

 4. Населення - спостерігається стрімке скорочення населення у зв’язку з низькою народжуваністю і високою смертністю, особливо в країнах СНД. І тип відтворення.

  Найнижчі показники природного приросту населення (–0,5...–0,3 ‰) в Україні, Болгарії, Угорщині, Росії; найвищі (+0,1 ‰) – у Польщі, Чехії, Словаччині.

 Строкатий етнічний склад, хоча переважають слов’янські народи. Найоднорідніший національний склад в Угорщині та Польщі. Найурбанізованішою країною є Чехія (74 %). Найменшим рівень урбанізації є у Молдові – 41 %. У Центральній і Східній Європі багато міських агломерацій, але в більшості країн переважають невеликі за кількістю населення міста.

  5. Господарство

1. Майже всі країни субрегіонів пройшли перехідний етап від планової до ринкової економіки.

2. За показником ВВП  абсолютним лідером є Росія, друге місце - Польща. Найнижчий рівень ВВП -Молдова.

Реалії сьогодення Успішні моделі трансформаці ї економіки. Особливими успіхами відзначилися моделі трансформації постсоціалістичної економіки у Польщі, яка отримала назву «шокова терапія», та «еволюційна стратегія», що впроваджувалася в Угорщині. Відмінною рисою першої моделі була «космічна» швидкість здійснення ринкових реформ, унаслідок чого відбулася майже повна відмова держави від регулювання цін і від багатьох соціальних програм, приборкання інфляції, швидка приватизація тощо.

Позитивним наслідком «шокової терапії» був швидкий перехід до ринкової економіки, негативним – різке зубожіння населення, 70 % якого опинилося за межею бідності.

Реформи за угорським зразком здійснювалися за принципом поступовості (еволюційності). Унаслідок цього Угорщина досягла стабільності у зростанні макроекономічних показників і високого рівня іноземних інвестицій. Цю модель у свій час використали й Чехія, Словаччина та Словенія.

А в таких країнах, як Болгарія, Румунія, Молдова, Росія та Україна, програми здійснення реформ мали елементи як «шокової терапії», так«еволюційності», унаслідок чого реформи затягнулися на тривалий час.

3. високими темпами розвивається  промисловість та сфера послуг; значні зміни відбулися  в структурі та обсягах виробництва агропромислових комплексів.

4. через дефіцит запасів нафти енергетична галузь орієнтована на вугілля; важливе значення мають також ГЕС та АЕС.

У Болгарії побудована одна з найбільших АЕС Центральної Європи «Козлодуй». Як енергетичний ресурс використовується також імпортна нафта і газ, переважно з Росії.

Промисловість

1.інтенсивно розвивається металургійна промисловість ( орієнтується  на власну сировину кольорова металургія,  на імпортну -чорна )

2. Машинобудування - в усіх країнах,  найбільш розвинене у Чехії, Росії.

3.Зросла частка конкурентоспроможної наукоємної продукції.

4.Хімічна промисловість значно відстає від західноєвропейської насамперед за технологіями виробництва (окремі хімічні галузі досягли високого рівня - хіміко-фармацевтична та скляна).

Практичне завдання Користуючись картами атласу, визначте основні центри розміщення галузей промисловості у Східній і Центральній Європі.

  Сільське господарство

1. в основному забезпечує потреби населення у продуктах харчування;

2. у галузевій структурі с-г Чехії, Словаччини, Угорщини та Польщі частка тваринництва перевищує частку рослинництва, в інших -співвідношення на користь рослинництва.

  3. різн спеціалізацією рослинництва ( головні культури-  пшениця,   кукурудза, овочі, фрукти і виноград, жито і картопл)я.

 -головні пшенично-кукурудзяні райони -рівнини України, Середньо- і Нижньодунайська низовини. Найбільші успіхи у вирощуванні зернових культур мають Україна та Угорщина.

-овочі, фрукти і виноград вирощують практично в усіх країнах Центральної і Східної Європи, але найбільші площі зайняті ними у південніших країнах.

 -картоплю -Польща і Білорусь, хміль – Чехія, а олійні культури – Болгарія і Україна.

 -північні і центральні країни субрегіонів спеціалізуються на молочному і м’ясо-молочному скотарстві і на свинарстві, а південні – на вівчарстві м’ясного і вовняного напрямків.

    Сфера послуг

1. транспортна система (переважають залізничні перевезення). Також важливу роль у зовнішньоторговельних перевезеннях відіграє морський транспорт, проте його значення у транспортній системі більшості країн субрегіонів набагато менше, ніж у країн Західної Європи.

2. туризм (міжнародний туризм сприяє підвищенню рівня розвитку багатьох  депресивних районів цих країн.

    Зовнішньоекономічна діяльність. Економічний розвиток країн Центральної Європи супроводжується їх інтеграцією в ЄС. Крім того, було створено так звану Вишеградську групу країн, до якої увійшли Чехія, Словаччина, Угорщина і Польща.

У рамках цього угруповання координується розвиток господарства й еконо мічних зв’язків, забезпечується спільна оборона, розвивається виробнича кооперація. Країни групи є членами НАТО. Окремі країни регіону – Болгарія і Румунія – входять до Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), метою якого є сприяння господарському розвитку, поліпшення умов для підприємницької діяльності в басейні Чорного моря. Усі країни беруть активну участь у зовнішній торгівлі, освоюючи нові ринки збуту. Більшість країн є членами СОТ.

    Країни Східної Європи співпрацюють у рамках регіонального об’єднання СНД, діяльність якого спрямована на погодження стратегії економічного розвитку країн субрегіону.

    Відносини з ЄС. Відповіддю на бажання Молдови, України та країн Закавказзя наблизитися до Європейського Союзу є ініціатива «Східне партнерство». Це партнерство передбачає підвищення рівня політичної взаємодії, спрощення перетину кордону ЄС для громадян цих країн, фінансову допомогу.

Ключовими ініціативами є

- програма інтегрованого управління кордонами;

-сприяння розвитку малих і середніх підприємств та регіональних ринків електроенергії, енергоефективності та відновлюваних джерел енергії; -розвиток Південного енергетичного коридора;

- співпраця щодо запобігання стихійним лихам і техногенним аваріям.

2. ЕГХ Польщі та Білорусії                                      

   Всі  колишні соціалістичні  країни  Європи зараз в тій або іншій мірі охоплені  процесами економічних  реформ — від часткових, поступових до корінних перетворень у всіх сферах життя.

   Якщо узагальнити практику реформування постсоціалістичних країн,  ми  отримаємо дві  основні  моделі  реформ — «шокову тера­пію» ( швидке  радикальне  реформування )  і  поступовий  еволюцій­ний перехід.  Так, Польща з 1 січня 1990 р. розпочала комплекс заходів «шокової терапії» як найва­жливішого елемента економічної  політики. А Біло­русь,  де  уряд  проводить політику  часткового  переходу  до  ринкових  методів  регулювання економіки, визнаючи в деякій  мірі  приватне підприємництво і зберігаючи адміністративно-командні способи управління.

☻Робота за завданнями.                                                                                                                                    Завдання   1.Складіть план порівняльної економіко-географічної характерис­тики Польщі і Білорусі.

Завдання   2. За допомогою карт атласу і матеріалів підручника стисло охарак­те-   ризуйте Польщу і Білорусь за планом. Зробіть висновки.

 

План ЕГХ	Польща	Білорусь
1.Географічне   положення	Центральна Європа, вихід до Балтійського моря, перехрестя транзитних шляхів	Східна Європа, перехрестя транзитних шляхів, немає виходу до моря
2.Площа  території, тис. км2	313тис. км2 Варшава	207.6. Мінськ
3Форма  державного          управління	Президентсько –парламентська ПР голова д-ви- президент, законодавчий орган- двопалатні Національні Збори: нижня палата- Сейм 460чол., верхня- Сенат 100чол. президент обирається на 5 р., парламент-на 4	Президентська ПР, голова д-ви- президент, законодавчий орган- двопалатний парламент- Національні Збори (нижня палата-Палата представників, верхня- Рада Республіки
4.Система державного   устрою	Унітарна республіка 16 воєводств, 308 земських та 65 міських повітів і кількох тисяч гминів	Унітарна республіка, 6 областей. 117р-нів
5.Кількість населення, млн   чол.	38,4 млн	9,5
6.Національний  склад	однонаціональна, 98,7% + українці-о, 6% німці та інші- 0,7%, у США- 8 8 млн поляків, католики	81%-білоруси, 13%- росіяни, 4%-поляки, 3%- українці, 1%-євреї 70%- православні, 20%- римо- католики. Решта-греко-католики, іудаїсти
7. Тип відтворення	І тип (П Приріст – (-0,7%) Тривалість життя- 77,4	І (ПП- (-2,8%)Тривалість життя - 72р.
8. Середня густота      населення,   чол./км2	123	46
9. Рівень урбанізації	60,6% (2018)	77%(2018)
10.Основні корисні копалини	Кам’яне вугілля- Сілезький басейн, буре вугілля , природний газ, сірка, срібло	Калійна та кухонна сіль, нафта, торф, фосфорити, кам’яне та буре вугілля. залізна руда.
11.Провідні промислові  галузі	ТЕС, машинобудування, хімічна та нафтохімічна пром-ть. Чорна і кольорова металургія, текстильна, швейна, харчова, цементна, меблева, скляна,	Індустріально- аграрна Авто-,тракторо-, верстатобудувння, с-г машинобудування, радіоелектронна. Електротехнічна, приладобудування. Хімічна і нафтохімічна виробляють калійні, фосфорні та азотні добрива, синтетичні та штучні волокна. Харчова, легка. Деревообробна
12.Провідні   сільськогоспо-    дарські галузі	Рослинництво- картопля, жито, овес ячмінь, цукрові буряки, фрукти, овочі, ягоди Тваринництво-велика рогата худоба, свині	Зернові-жито, ячмінь. овес, гречка. пшениця; картопля, льон-довгунець, цукрові буряки. Велика рогата худоба, птахівництво, свині
13.Провідні види транспорту	Залізничний, автомобільний, водний- Гдиня, Гданськ, Щецин,	Залізничний, автомобільний, водний, трубопровідний
14.Структура експорту	Машини, кам’яне вугілля, прокат, хімволокно, продукцію кольорової металургії, легкої, деревообробної та харчової пром-ті, -цукор, деревину, текстиль, целюлозу	Вантажні авто, трактори, металорізальні верстати, електронні вироби, хімічна продукція, картопля, товари народного споживання, мясна і молочна продукція
15.Структура імпорту	Залізну руду, нафту і нафтопродукти, добрива. пшеницю, бавовну, вовну, продукцію обробної пр-ті	Паливно-енергетичні ресурси. Прокат, труби, нафту, природний газ, вугілля, машини, обладнання, рибу, продукти, овочі, товари народного споживання

 

Зовнішньоекономічні зв’язки Польщі та Білорусі з Україною

Геополітичне розташування України Польщі та Білорусі, тери­торіальна близькість, традиційні економічні зв’язки та взаємний інтерес створюють сприятливі передумови для того, щоб тор­говельно-економічні відносини між країнами активно розвива­лися.

Республіка Польща є найбільшим торговельним партнером України серед країн Центральної та Східної Європи. Польща посі­дає четверте місце серед країн-партнерів України за обсягами екс­порту українських товарів до неї (3,5 % загального експорту Укра­їни) та п’яте місце за обсягами імпорту польської продукції до України (5,0 %).

У структурі експорту Польщі з України: чорні ме­тали (32,1 % від загального обсягу польського експорту), продукти деревообробного виробництва (11,6 %), електротехнічне обладнан­ня (11,4 %), мінеральні продукти (11,3 %), вироби хімічної про­мисловості та споріднених продуктів (8,1 %), харчові продукти, безалкогольні напої (6,8 %).

У структурі імпорту Польщі до України- електротехнічне обладнання (16,0 % від загального обсягу імпор­ту), вироби хімічної промисловості (12,7 %), вироби металургійної промисловості (10,9 %), продукти рослинного походження(9,2 %), штучні вироби, каучук (8,5 %), паперові вироби (8,4 %).

Україна є одним з основних торгових партнерів Білорусі. У 2008 р. за обсягом товарообігу з Республікою Білорусь наша кра­їна посідала друге місце серед країн СНД й третє — у загальному обсязі зовнішньої торгівлі. У свою чергу, Білорусь посідає сьоме місце серед зовнішньоторговельних партнерів України. У 2008 р. товарообіг між двома країнами становив 4,9 млрд дол.: експорт — 2,8 млрд дол., імпорт — 2,1 млрд дол. Зокрема, Білорусь постачає нам трактори, вантажні автомобілі та ліфтове обладнання. Украї­на ж експортує металопродукцію, комплектуючі, соняшникову олію. У червні 2009 р. Україна відновила постачання електроенер­гії у Білорусь.

Завдання 2. Зробіть висновок, назвіть схожі та відмінні ознаки країн, що розглядаються, поясніть причини відмінностей.

Бесіда

•        У чому полягають позитивні ознаки географічного положення Польщі і Білорусі? Географічне положення якої з країн, на ваш погляд, є більш вигідним? Чому?
•        Якою продукцією, на вашу думку, можуть обмінюватися Поль­ща і Білорусь?
•        Яка модель реформування економіки — польська чи білорусь­ка — здається вам більш ефективною? Чому?

                                                     ВИСНОВКИ:

-Польща і Білорусь мають досить вигідне географічне поло­ження  і  є  досить  густонаселеними  територіями  з  високим  рівнем   урбанізації;

-промисловість і сільське  господарство  обох  країн  мають  багатогалузеву структуру;

-Польща  однією  з  перших  постсоціалістичних  країн  досягла  успіхів  у  проведенні  ринкових  реформ, в  той  час  як  Білорусі  подіб­ні  реформи  майже   не  торкнулися. Як результат, Польща в 2004 р. стала членом ЄС, а ВВП на душу населення складає понад 18 тис. дол.

-Польща та Білорусь є активними торговельними партнерами України.

3. ЕГХ Росії

  1. Після  розпаду  СРСР  з  березня  1992 р. його  правонаступницею в міжнародних організаціях (передусім в ООН) стала Росія, що ви­значило її високий статус у сучасному світі.

  2. Росія  першою  з  республік  колишнього  СРСР  почала  проводити радикальні економічні перетворення. Однак поки Росія шукає оп­тимальну  економічну  політику,  її  міжнародний  авторитет  падає настільки швидко, що перед Росією стоїть питання про перехід з ка­тегорії великих держав до категорії «другорозрядних»: до її думки прислухаються, але вона не є вирішальною.

   Одні вчені вважають реальною загрозу перетворення Росії на «сировинний додаток», інші, навпаки, затверджують, що через 30—40 років Росія увійде до числа найбільш економічно розвине­них країн світу, і ні побоювання з приводу її могутнього військово­го потенціалу, ні  небажання  сприяти  розвитку  конкурента  на  світо­вих  ринках не перешкодять Росії стати рівноправним партнером у відносинах як зі Сходом, так і з Заходом.

 «Візитна картка»

Офіційна назва — Російська Федерація.                 Площа — 17 млн км².

Населення — 146,8 млн осіб (2018 р.).                         Столиця — Москва.

Тип країни — постсоціалістична країна з перехідною еконо­мікою.

Державний устрій — президентсько-парламентська республі­ка, федеративна держава.

   Росія — євро - азіатська  держава: 1/3  її  території  розташована  в Східній Європі, 2/3 — в Північній Азії. До складу Російської Фе­дерації входить Калінінградська область, розташована на захід від основної території країни і відділена від неї Латвією і Литвою. На суходолі Росія  межує  з 14 державами  (  Норвегія, Фінляндія, Есто­нія, Латвія, Литва,  Польща,  Білорусь, Україна,  Грузія,  Азербай­джан, Казахстан, Монголія, Китай, КНДР ).  При  цьому  2/3  росій­ських  кордонів  є морськими.

   Величезна, переважно рівнинна територія Росії відрізняється різ­но-манітними,  часом  унікальними  природними  ресурсами, які зага­лом сприятливі  для  розвитку  господарства  країни.  Однак  географічне положення Росії має і менш сприятливі особливості: на півдні і схо­ді переважають гірські території; велика кількість мінеральних, водних, лісових  ресурсів  зосереджена  в  азіатській  частині  Росії, яка  недостатньо  освоєна  через  суворий  різко континентальний клі­мат, вічну мерзлоту; моря  Північного Льодовитого  океану  в   зимо­вий   період надовго покриваються кригою, що утруднює господар­ське освоєння північних територій.

   Розпад СРСР змінив  геополітичне  положення  Росії: 

-виникли  нові кордони  з  державами- колишніми  республіками Радянського Союзу,

-обмежився вихід до Балтійського моря, а та­кож до портів і військово-морських баз Чорного моря;

-політичні і економічні зміни в регіоні спричинили виникнення вогнищ неста­більності — як на території самої Російської Федерації (збройні конфлікти на Північному Кавказі), так і поблизу її кордонів (Мол­дова, Таджикистан).

☺Завдання 2.За допомогою карт атласу і тексту підручника дайте оцінку при­родно-ресурсного потенціалу Росії? Складна  геологічна  будова  території  Росії  обумовила  величезну різноманітність корисних копалин. Росія має великі  запаси  паливно-енергетичних  ресурсів,  таких  як  вугілля,  нафта і газ, торф,  го­рючі сланці, уран.

Дуже багата  рудна  база  Росії, а запаси різноманітної сировини для будівельної  і  хімічної  промисловості  є  практично на всій тери­торії. Росія  має  найбільші лісові  ресурси: 34 %  території  вкрито лі­сами, особливу  цінність -  хвойні  породи  дерев.

   Росія  входить  до  п'ятірки  країн  світу, що мають найбільші запаси водних ресурсів. Однак  водні  ресурси розміщені нерівномірно: більшість  -в Си­біру.

   Велика  частина  території розташована в помірному поясі, де міра континентальності клімату помітно зростає із заходу на схід від помірно  континентального  до  різко  континентального. Різнома­нітність природних зон визначає різноманітність агрокліматичних умов для с-г використання територій.

    Вихід  до    3 океанів  сприяє  освоєнню  природних ресурсів Світового океану.

   Т.ч., природно-ресурсний  потенціал  Росії великий, різноманітний  і  сприятливий  для  розвитку  господарства  країни.

   1.Росія- багатонаціональна -понад 120 націй  і  народностей;  кількість  населення - 138млн чол. (3/4 – росіяни). Серед інших етносів -татари, українці, чуваші, башкири, білоруси та ін. 

2.Державна  мова- ро­сійська, найбільш поширені релігії -православ'я і іслам.

3.Населення розподілене нерівномірно, що визначається різноманітністю природних умов, історією освоєння і рів­нем розвитку окремих районів. (при середній густоті близько 9 чол./км²  в  європейській  частині  Росії  вона   становить  60  чол./км² (в Московській  області — 300 чол./км²),  тоді  як  в  арктичній  зоні, Східному Сибіру і на Далекому Сході -від 1 до 5 чол./км².)

Рівень урбанізації- 74 %, міст-«мільйонерів»- 12 (Москва-), міст з кількістю населення від 500 тис. до 1 млн чол.— 20. Поступово формуються  міські  агломерації  навколо Москви (17млн/26млн), Санкт-Петербурґа, Нижнього Новґорода, Єкатеринбурга, Самари і Ново­сибірська.                                                                                                                     

Природний  приріст  - -0,01%. Тривалість -70р.

Розпад  СРСР поклав  початок  міграційним  пото­кам з  колишніх  союзних  республік до Росії.

Структура  зайнятості  населення  типова  для  постсоціалістичних країн: велика частина населення зайнята в матеріальному виробни­цтві і лише близько 1/3 — в невиробничій сфері.

Господарство

Росія здійснює перехід до ринкової економіки.   Росія відмовилася  від  централізованого  планування  НГ і  централізованого розподілу  виробничих  і  фінансових ресур­сів, контролю над цінами, монополії  на  підприємницьку  діяль­ність, торгівлю, зовнішньоекономічні зв'язки тощо, тобто взяла курс на лібералізацію - скасування   численних  регулюючих  норм, що стримують розвиток ринкових сил.

Промислове  виробництво  скоротилося більш ніж у 2 рази, найгострішою проблема - несплати величезних  масштабів. При  цьому  структура  експорту  залишилася   незмінною: близько 50 % паливно-сировинні ресурси.

Характерна складна багатогалузева структура, в якій переважає промислове виробництво, представлене практично всіма галузями видобувної і обробної промисловості.

Паливно-енергетичний комплекс  Росії   включає  енергетику  і  всі галузі паливної промисловості 74 % — ТЕС, 14 % ГЕС, 12 % — дев'ятьма АЕС.  Держава  забезпечує внутрішні потреби в паливі, екс­портує нафту газ до Європи.

Чорна металургія базується на Уральській, Центральній і Пів­денно-Азіатській (Кузбас)  металургійних  базах.  Великим  металур­гійним центром, що забезпечує промислово розвинений північний захід Росії, є Череповець,  на  підприємствах  якого  використовують­ся  руди Кольського півострова i вугілля Печорського басейну.

Кольорова металургія базується  на  уральських  родовищах  міді, цинку,  алюмінію,  магнію,  нікелю,  при  цьому  зростає  значення си­бірської бази. Алюмінієва промисловість переживає серйозну кри­зу, оскільки  значна  частина  глиноземної  сировини  знаходиться  за межами  Росії. Металургійна  промисловість  майже  скрізь  поєднується  з  хіміч­ною промисловістю і виробництвом будівельних матеріалів.

Найважливіші райони хімічної промисловості: Центральний (ви­робництво  фосфорних  добрив,  целюлози,  паперу),  Північно-Західний (запаси хімічної сировини і лісу), Волго-Уральський (ліс, ка­м'яна і кухонна солі, нафта, газ, сірка), Сибірський (нафта, газ, вугілля, ліс, кам'яна і кухонна солі).

Машинобудування має багатогалузевий характер, його підпри­ємства є повсюдно, найбільше- в  Центральному районі,  Поволжі, на північному  заході,  Уралі  і  в  Західному Сибіру.  Однією  з  провід­них галузей є автомобілебудування: Росія як і раніше входить до десятки провідних автомобілебудівних країн світу. Оскільки авто­мобілебудування в розміщенні орієнтувалося на трудові ресурси, спочатку воно розвивалося в центрі європейської частини Росії (Мо­сква, Брянськ), а потім перемістилося на схід — в Поволжя.

Важке машинобудування тяжіє до металургійних баз, тому пе­реважно концентрується на Уралі (Екатеринбурґ, Орськ), в Сибіру (Красноярськ, Іркутськ), в Центральній  Росії (Бєлгород),  де  вироб­ляють обладнання для гірської і металургійної промисловості, енер­гетики.

Транспортне  машинобудування  зосереджене  в  Центральній  Ро­сії (Коломна, Брянськ, Твер),  на  Північному  Кавказі  (Новочеркаськ), Уралі (Нижній Тагил).  Суднобудування  тяжіє  до  морських (Санкт-Петербурґ, Астрахань, Мурманськ, Владивосток) і річкових (Ниж­ній Новґород, Волґоґрад, Тобольськ) портів.

Електротехнічна, радіотехнічна, електронна промисловість, при­ладо-будування, виробництво обчислювальної техніки концентрують­ся в районах з розвиненим науковим потенціалом — в ЦентральнійРосії (Москва, Санкт-Петербурґ), на Уралі (Єкатеринбурґ), в Сибіру ^; (Новосибірськ).

Лісова промисловість  працює  на  багатій  сировинній базі. Лісо­заготівлі здійснюються в Північному, Уральському, Західно-   і   Східно-сибірському, Далекосхідному районах. Деревообробна про­мисловість сконцентрована в Поволжському, Центральному, Північному, Північ-но-Західному районах.

Легка промисловість зосереджена в Центральній Росії і виробляє лляні, шовкові, бавовняні тканини, взуття, трикотажні і швейні вироби.

Від  спеціалізації  сільсь­кого господарства залежить і спеціалізація харчової промисловості: розвинені такі галузі, як м'ясна,  молочна,  масложирова, хлібопе­карська, кондитерська, цукрова, виноробна, пивоварна промисло­вість.

У  структурі  сільського  господарства  переважає  тваринництво-  молочне  і  молочно-м'ясне скотарство, сальне і м'ясо-сальне свинарство, тонкорунне  і  м'ясововняне  вів­чарство, промислове птахівництво, в північних районах — оленяр­ство. Під зернові культури зайнято 3/5 всіх посівних площ.

У транспортній інфраструктурі  Росії  розвиненi  всі галузі, провідним є залізничний транспорт. Найбільш густа залізнична мережа в європейській частині країни. При цьому у вантажо- і пасажироперевезеннях на невеликі відстані зростає роль автомобільного транспорту. У внутрішніх перевезеннях друге місце посідає річковий транспорт, морський  транспорт  забезпечує  розвиток  внутрішніх зв'язків  і  зовнішньоекономічну  діяльність.  Повітряний  транспорт перевозить  пасажирів  і  вантажі,  підтримує  медичну  службу. Росія має одну з най­більших у світі мережу трубопроводів: довжина тільки газопроводів складає понад 140 тис. км.

Транспорт забезпечує зв'язки з  іншими  країнами, експорт  сировини і обладнання, імпорт  вугілля, сталі, прокату, обладнання і комплектуючих для важкої промисловості, продуктів харчування.

 У структурі експорту 85 % при­падає на сировину і метали. Найбільша частка (48 %) -енерго­носії (нафта, газ, вугілля). Експорт нафти досяг майже 30 % від її видобутку, газу — 20 %. Важливою статтею експорту є руди і метали, вугілля, круглий ліс і продукція целюлозно- паперової промисловості, транспортні засоби, обладнання.

Імпорт - продукція машино­будування, с-г продукція (зерно, олія, цукор, бавовна), продукція хімічної промисловості, текстиль і текстильні вироби.

Найважливішими і традиційними російськими зовнішньотор­говельними партнерами є Німеччина, Китай, країни СНД. Росія є найбільшим торговельним партнером України. На частку Росії припадає 24,1 % від загального експорту українських товарів і 38,4 % від загального експорту українських послуг. Найбільші імпортні надходження в Україну — теж російські: 24,2 % товарів і 13,7 % послуг.

 Історико-географічні відмінності Росії обумовили розбіжності й в спеціалізації господар­ства. Ці розбіжності покладені в основу розподілу Росії на фе­деральні округи (8): Центральний, Північно-Західний, Південний, Приволзький, Уральський, Сибір­ський, Далекосхідний, Північно-Кавказький.

Федеральний округ

Головне місто

Спеціалізація промисловості

Спеціалізація Сільського господарства

Завдання  (виконується за варіантами або в групах). За карта­ми атласу й текстом підручника визначте господарську спеціаліза­цію певного федерального округу Росії. Результати роботи оформіть у вигляді таблиці.

  Росія - член ООН, постійний член Ради безпеки, бере участь у роботі Міжнародного валютного  фонду  ( МВФ )  і  Міжнародного  банку  реконструкції і  роз­витку (МБРР), входить до Співдружності Незалежних Держав.                                                                                                                    

 

1.                     4. Держави-сусіди (Угорщина, Словаччина, Молдавія, Румунія)

Словаччина  «Візитна картка»

Офіційна назва — Словацька Республіка.   Площа — 48,8 тис. км².

Населення — 5,4 млн осіб (2018 р.).  Столиця — Братислава.

Тип країни — постсоціалістична країна з перехідною еконо­мікою.

Державний устрій — президентсько-парламентська республі­ка, унітарна держава.

    Країна має вигідне ЕГП на пере­тині шляхів сполучення з Росії й України до країн Західної Євро­пи, а також із країн Балтії й Польщі до Південної Європи. Не має виходу до моря.

    Словаччина  переважно гірська країна, більша частина її тери­торії розташована в межах Західних Карпат. Лише на третині тери­торії, на сході й півдні переважають рівнини, що є головними жит­ницями країни. Клімат помірний, континентальний, що нагадує клімат українського Закарпаття. Словаччина — придунайська краї­на. Більш ніж третину території займають ліси, рівнинні частини є майже повністю розораними. На території Словаччини є родовища залізної, мідної й марганцевої руд, піриту, магнезиту, сурми.

Населення Словаки складають 86 %, угорці — 11 % населення. Країна ха­рактеризується відносно сприятливою демографічною ситуацією: народжуваність трохи перевищує смертність, тут кожний п’ятий житель — віком до 15 років, до того ж середній вік складає 35 ро­ків. Офіційною мовою є словацька. Крім словацької поширені угор­ська, чеська й німецька мови. У містах проживає 57 % населення країни. Найбільше місто й найважливіший річковий порт на Ду­наю — столиця Братислава (близько 430 тис. осіб).

Промисловість дає більш ніж третину національного доходу. Найважливіші галузі — машинобудування, металургія, нафтопере­робна, хімічна (у тому числі фармацевтична), деревообробна, легка, харчова промисловість. Останніми роками (після вступу до ЄС) до країни надходять великі іноземні капітали. Інвесторів приваблює висока кваліфікація й відносно низька вартість робочої сили, міні­мальний політичний ризик, вигідне географічне положення. Осо­бливо швидкими темпами розвивається автомобілебудування. Непо­далік від словацької столиці побудований сучасний завод «Фольксваґен», є заводи «Пежо», «Хюндай». Крім Братислави ве­ликим промисловим центром є друге за розміром місто — Кошіці (242 тис. осіб). Тут розвинене машинобудування, харчова, деревоо­бробна промисловість, працює великий металургійний комбінат. На річці Ваґ побудований каскад ГЕС, однак країна залежить від поста­вок енергоносіїв з-за кордону, у першу чергу з Росії. На російській нафті працює найбільший у країні нафтохімічний комбінат поблизу Братислави.

У сільському господарстві переважає рослинництво (зернові культури, цукровий буряк, соняшник, виноград, фрукти). Тварин­ництво має м’ясо-молочний напрям, у Карпатах переважає вів­чарство.

Основні види транспорту - залізничний і автомобільний, про­ходить нафтопровід «Дружба».

Експорт України в Словаччину -залізорудна сировина (марганцеві і залізні руди), електроенергія, кам’яне вугілля, мінеральні добрива, різна хімічна продукція, вироби із заліза і сталі, феросплави, продукція машинобудування, стальні труби.

Український імпорту з Словаччини - вог­нетривка цегла, стрічки транспортерні, плоский прокат, магнезит, скляна тара, гербіциди та інші товари переробної промисловості.

2.                     Угорщина

Офіційна назва — Угорська Республіка.   Площа — 93 тис. км².

Населення — 9,8 млн осіб (2018 р.).  Столиця — Будапешт.

Тип країни — постсоціалістична країна з перехідною еконо­мікою.

Державний устрій — парламентська республіка, унітарна дер­жава.

Розташована в Центральній Європі, межує із сімома європейськими країнами, не має виходу до моря. Через територію Угорщини проходять вантажопотоки з Росії та України в Західну Європу, а також із країн Балтії й Польщі в Південну Європу.

Більша частина території розташована на Центрально-Дунайській низовині, яка оточена півкільцем гір. На заході - Альпи, на півночі - Карпати. Клімат -помірний континентальний, нагадує клімат окремих райо­нів України, на що вказує наявність угорських степів — знамени­тої пушти. Грунти—чорноземи.

У країні протікає головна річка Центральної Європи — Дунай і його найбільша притока — Тиса. Обидві річки судноплавні й да­ють виход до інших 9-ти придунайських країн і Чорного моря. В Угорщині розташоване найбільше озеро Цен­тральної Європи — Балатон (600 км²). Із корисних копалин Угор­щина має запаси бокситів і сировини для виробництва буді­вельних матеріалів. Є вугілля, природний газ і марганцеві руди.

90 % населення Угорщини складають мадяри (угорці), у той же час тут проживають кілька сотень тисяч німців, румун, сербів і ци­ганів. У країні складна демографічна ситуація, смертність переви­щує народжуваність, і хоча до Угорщини приїжджають мігранти з інших держав, населення поступово зменшується. 68 % угорсько­го населення — католики, ще чверть — члени протестантських церков.

Міське населення Угорщини складає понад 65 %, а в Будапешті проживають більш ніж 1,7 млн осіб. Будапешт — столиця, вели­кий культурний, науковий центр і транспортний вузол країни. Це також індустріальне місто, що дає понад третини промислової про­дукції. Тут зосереджені підприємства металургійної, машинобу­дівної, текстильної, шкіряно-взуттєвої, легкої й хімічної промис­ловості.

Найважливішою галуззю господарства країни є промисловість. В Угорщині добуваються боксити, залізна руда, а також вугілля, нафта й природний газ. Однак власних енергоносіїв недостатньо. Значну частину електроенергії, що споживається, дають чотири реактори атомної електростанції в Пакші.

Провідна галузь обробної промисловості — машинобудування, у Будапешті й Сийкешфегийрварі розташовані заводи з виробни­цтва «Ікарусів». Розвинене верстатобудування (Будапешт, Мішкольц), виробництво сільськогосподарських машин і обладнання для легкої та харчової промисловості. Розвивається точне машино­будування, виробляють комп’ютери, промислову електроніку, ме­дичне обладнання. Із галузей легкої промисловості найбільш роз­винені швейна, шкіряно-взуттєва, трикотажна. Добре розвинена харчова промисловість.

Традиційно велике значення має сільське господарство. Частка рослинництва й тваринництва є приблизно рівною. Основні куль­тури: пшениця, кукурудза, цукровий буряк, соняшник. У межи­річчі Дунаю й Тиси та вздовж узбережжя озера Балатон розвива­ється овочівництво (особливу популярність мають різні види перцю), плодівництво, виноградарство. У тваринництві найбільш розвинені свинарство, скотарство й птахівництво. Угорщина — ве­ликий експортер м’яса птиці.

Країна має досить густу транспортну мережу-автомобільні й залізничні магістралі.

Експортні поставки з України до Угорщини є: радіоелектронна продукція, електроенергія, продукція приладобудування, проводи та кабелі, лісоматеріали, напівфабрикати із заліза та легованої сталі, поліме­ри етилену. Український імпорт з Угорщини: лікарські засоби, схеми інтегровані електронні, проводи ізольовані, електрообладнання звукове або відеосигналізаційне, автомобілі, продукти, що використовуються для годівлі тварин, кукурудза.

3.                     Румунія

Офіційна назва — Держава Румунія.   Площа — 237,5 тис. км².

Населення — 19,8 млн осіб (2018р.).  Столиця — Бухарест.

Тип країни — постсоціалістична країна з перехідною еконо­мікою.

Державний устрій — президентсько-парламентська республі­ка, унітарна держава.

Румунія розташована на південному сході Центральної Європи, майже вся територія держави розташована в басейні Дунаю.

Через всю територію країни дугою протягуються Південні та Східні Карпати. Обабіч них лежать височини, пагорби, плоскогір’я та родючі рівнини. Клімат Румунії помірний, континентальний.

Із корисних копалин країна найкраще забезпечена паливом, є родовища нафти, вугілля, природного газу, а також золото, сріб­ло, боксити, марганцева руда.

Через негативний природний приріст і перевищення еміграції над імміграцією кількість населення поступово зменшується. Біль­шість жителів складають румуни (88 %), є угорці (7 %), цигани (3 %), українці (0,3 %) й німці. Більшість румунів належать до Ру­мунської православної церкви. Середній вік жителя Румунії — 36 років, а тривалість життя — 71 рік. Міське населення країни складає 55 %, кожний сьомий городянин — житель Бухареста (1,9 млн осіб).

Провідні галузі промисловості Румунії — машинобудування (загальне, транспортне, сільськогосподарське, електротехнічне), гірничодобувна, металургія (традиційно велику роль відіграє ви­плавка сталі, алюмінію, цинку, свинцю, міді), легка, хімічна й на­фтохімічна. Головна промислова зона Румунії — район Бухарест- Плоєшті.

У с-г переважає рослинництво зернового напряму (кукурудза й пшениця), інші важливі культури — карто­пля, цукровий буряк, соняшник. Велике значення має овочівни­цтво, виноградарство, плодівництво. У тваринництві найбільше значення має розведення великої ро­гатої худоби, свиней, овець, домашньої птиці.

У Румунії розвинені всі види транспорту, через територію краї­ни проходять магістралі, що з’єднують Росію та Україну з Балканськими країнами. Велике значення -трубопровідний транспорт. Загальна довжина газо- й нафтопроводів — близько 6 тис. км.

Українського експорту в Ру­мунію є: напівфабрикати із заліза та нелегованої сталі, нафтопро­дукти, кокс, залізна руда та залізорудні концентрати, феросплави. Румунія постачає в Україну паливно-мастильні матеріали, виро­би неорганічної хімії, меблі, взуття, текстильні вироби, медика­менти.

4.                     Молдова

Офіційна назва — Республіка Молдова.  Площа — 33,7 тис. км².

Населення — 3,6 млн осіб (2018 р.).  Столиця — Кишинів.

Тип країни — постсоціалістична країна з перехідною економі­кою.

Державний устрій — парламентська республіка, унітарна дер­жава.

Молдова — невелика держава в Південно-Східній Європі; не має виходу до моря й межує тільки з двома країнами. Молдо­ва — своєрідні ворота, що розташовані між Карпатами й Чорним морем, які з’єднують Балканські країни з Україною та Росією.

Поєднання пагорбистого рельєфу, м’якого, помірно-конти­нентального клімату і найбільшого національного багатства — чор­ноземів, які вкривають 3/4 площі Молдови, створює оптимальні умови для хліборобства. У межах Молдови Дністер — повноводна й судноплавна річка. Із корисних копалин Молдова забезпечена тільки будівельною сировиною, є мінеральні води.

Більшість молдавани (64,5 %), ба­гато українців (13,8 %) і росіян (13 %), гагаузів (3,5 %). На відміну від багатьох сусідніх країн у Молдові народжуваність перевищує смертність, а середній вік жителя країни — 32 роки, більшість— православні (98 %). Міське населен­ня -менш ніж 50 %. Найбільше місто  — Кишинів (більш ніж 700 тис. осіб).

Основа економіки - с-г, що не тільки забезпечує населення основними продуктами харчування, але й постачає сировину в найважливішу галузь промисловості — харчову. М’який клімат, рівнинний рельєф і родючі ґрунти дозволяють вирощувати різноманітні культури, основними зерновими культу­рами з яких є кукурудза й пшениця. Із технічних найбільше зна­чення мають цукровий буряк, тютюн і соняшник. Вирощують сли­ви, абрикоси, яблука, вишні й персики. Молдова — великий виробник винограду й продуктів виноробства. У тваринництві най­більшу роль відіграє розведення свиней, великої рогатої худоби, овець і домашньої птиці.

Промисловий комплекс країни базується на електроенергетиці (ТЕС працюють виключно на привізній сировині), текстильній про­мисловості, машинобудуванні (електромотори, електро- й сіль­ськогосподарське устаткування), хімічній промисловості (пласт­маси, синтетичні волокна, фарби й лаки) і будівельній індустрії.

Основні види транспорту Молдови — залізничний і автомо­більний. Український експорт в Молдову - мета­лургійна, хімічна, машинобудівна, агропромислова продукція, а також електроенергія; молдавський експорт в Україну- сільськогосподарська та машинобудівна продукція.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

1.До Східної Європи належать 4 країни, об’єднані в СНД, а до Центральної –7 країн – членів ЄС.

2.Країни субрегіонів відрізняються географічним положенням, конфігурацією, розмірами території, природними умовами і ресурсами та макроекономічними показниками.

3.Майже всі країни субрегіонів пройшли перехідний етап від планової до ринкової економіки.

4.У господарстві швидко розвивається промисловість та сфера послуг. Економічний розвиток країн супроводжується їх подальшою євроінтеграцією.

5. Країни регіонів пов'язані між собою сусідським положенням,спільністю історичного розвитку, певною єдністю господарського   життя і інфраструктури;

6. Більшість країн регіону має вигідне географічне положення,   достатні природні і трудові ресурси для розвитку господарства;

7.Реформування економіки країн регіону почалося в різний час і за різних умов, тому рівні розвитку держав регіону досить сильно різняться.

8.Росія- євроазіатська багатонаціональна держава, чий  ПРП є одним з найбільших у світі;

9. Росія характеризується нерівномірністю розселення населен­ня,    високим рівнем урбанізації і низькими показниками природно­го  приросту;

10. Природні і соціальні умови загалом сприятливі для розвитку   господарства Росії. Є одним з найбільших у світі постачальником паливно-енергетичних ресурсів;

    11. Має розвинені енергетичну і металургійну промисловість багатогалузеве машинобудування; аграрно-промисловий комплекс  спирається на роз­винене с-г, в структурі якого лідирує  тваринництво;

    12.  Диспропорція між розміщенням під­приємств обробної промисловості в європейській частині країни і ви­добувних галузей і підприємств первинної обробки сировини    — в азі­атській;

    13. Проблеми  Росії  -подолання  економічної  кризи, налагодження нових економічних зв'язків, раціональне ви­користання природних ресурсів, освоєння і розвиток віддалених  районів.

    14. Словаччина, Румунія, Угорщина — країни Центральної Європи з перехідною економікою, мають сусідське положення відносно України. Країни мають стабільне економічне зростання завдя­ки інвестиціям з боку ЄС.

    15. Молдова — колишня республіка СРСР, країна з перехідною економікою у південно-східній частині Європи. Головними га­лузями її економіки є сільське господарство та харчова промис­ловість.

    16. Словаччина, Румунія, Угорщина, Молдова є торговельними партнерами України

 

Питання для самоперевірки

1.  Які країни входять до складу регіону Центральна Європа? Східна  Європа? Північна і Центральна Азія?

2. Які  країни  цих  регіонів мають великі  запаси паливно-енергетичних ресурсів?

 3. Як змінилася за останнє десятиріччя політична карта Європи?

4. За яким принципом виділені регіони Східна Європа, Північна і   Цент. Азія?

5. У  чому  полягають  основні  проблеми  розвитку  країн  названих  регіонів?

6. Розвитку яких галузей господарства сприяє природно-ресурс­ний  потенціал Росії?

7.Чи існують на даний момент в Росії соціальні і демографічні  проблеми?

8. Яку роль відіграє Росія в сучасному політичному житті світу?

9. Які основні риси паливно-енергетичного комплексу Росії?

10.На яку сировинну базу спирається металургійна промисловість  Росії?

11. Які галузі машинобудівного комплексу Росii є провідними?

12. Які спільні риси в розвитку західних сусідів України?