Державотворчі процеси та стан економіки України

Державотворчі процеси та стан економіки України(1992-1994 роки)Підготував учитель історіїЛаданського ліцею. Поліщук В. М.

Стрічка часу

План уроку1. Державотворчий процес 1992–1994 рр. 2. Ухвалення Конституції України 1996 р. 3. Прорахунки й успіхи економічної політики4. Приватизаційні процеси5. Зміни в сільському господарстві6. Соціальні наслідки економічної кризи

Утвердження національної державності в 1992-1994 роках забезпечувалося формуванням власної грошової системи, виробленням законодавства про українське громадянство й кордони тощо. Принципову роль у створенні обличчя нової України відіграла вимушена згода компартійно-радянської номенклатури замінити радянську символіку на національну. Паспорти введені 1994 року

Успадкована від радянських часів економічна криза рік від року поглиблювалася. Це пояснювалося як об’єктивними обставинами, так і прорахунками в економічній політиці українського керівництва. Захоплена боротьбою за владу та повноваження, українська політична еліта не приділила достатньої уваги розвитку економіки й не змогла розв’язати більшість надзвичайно складних проблем переходу до ринку. На об’єктивні економічні труднощі накладалися некомпетентне керівництво господарством і небажання здійснювати ринкові реформи. Тому проблеми, що інші посткомуністичні країни рано чи пізно подолали, в Україні залишилися надовго. За період 1990-1994 рр. валовий національний продукт скоротився на 44 %, обсяг промислової продукції — на 41 %, національний дохід — на 54 %. У 1994 р. спад промислового виробництва досяг свого максимуму — 27,7 %. Рівень інфляції був найвищим у світі — понад 10155 %. За межею бідності опинилося 64 % населення.

У середині січня 1992 р. Президія Верховної Ради України видала указ «Про Державний гімн України». Приймалася музична редакція національного гімну «Ще не вмерла України і слава, і воля...», автором якої був композитор М. Вербицький.

28 січня 1992 року національний синьо-жовтий прапор був затверджений як Державний прапор України. На фото: 14 березня 1990 року у Стрию вперше в радянській Україні після революційних подій початку ХХ століття офіційно над державною установою підняли національний символ України –синьо-жовтий прапор. Першими в радянській Україні синьо-жовтий прапор над міськрадою вивісили Олег Бойко, Орест Галицький, Богдан Ботвин і Василь Бичко

19 лютого 1992 року після тривалих дебатів парламент затвердив знак князя Володимира Великого (тризуб) як малий герб України. У постанові зазначалося, що тризуб є основним елементом майбутнього великого Державного герба України. На фото: Президент УНР в екзилі Микола Плав’юк передає державні атрибути УНР Президентові України Л. Кравчуку. Серпень 1992 р.

20 вересня 1991 року було ухвалено постанову Верховної Ради «Про створення Служби національної безпеки України», а 4 листопада – закони «Про Національну гвардію України», «Про державний кордон України», «Про Прикордонні війська України». 6 грудня 1991 р. Верховна Рада ухвалила Закон «Про Збройні Сили України». На фото: прийняття присяги на вірність Українському народові в 55-му полку зв’язку. Рівне, 23 грудня 1991 р.

У жовтні 1993 р. парламент затвердив Воєнну доктрину. Вона проголошувала, що Україна не вбачає в сусідніх країнах супротивників і не є потенційним противником жодної держави. Леонід Кравчук: «Моя найбільша помилка – те, що я вірив Росії»

У жовтні 1991 р. був прийнятий Закон України «Про громадянство України». Він не передбачав подвійного громадянства, що мало колосальне значення для новоствореної держави, якій потрібно було відходити від радянського минулого.

Протистояння Президента України та Верховної Ради 1994 року на тлі всеохопної кризи закінчилося рішенням обох сторін достроково припинити повноваження. Навесні 1994 р. відбулися вибори до Верховної Ради України. Парламент України потрапив під контроль комуністів, які набрали відносну більшість голосів. Головою Верховної Ради депутати обрали лідера СПУ О. Мороза. У результаті політичного компромісу влітку 1994 р. відбулися позачергові вибори Президента України. Президентом став Леонід Кучма.

До 1996 року В Україні чинною залишалася Конституція УРСР 1978 р., до якої внесли понад двісті поправок. 27 червня 1996 р. Верховна Рада почала засідання, присвячене розглядові Конституції України. Постатейне узгодження проєкту Конституції тривало день і ніч. Остаточне голосування відбулося вранці 28 червня. Мітингувальники перед Верховною Радою. Червень 1996 р. «Є Конституція!», – такі були перші слова голови Верховної Ради Олександра Мороза після ухвалення Конституції України. 

Україна успадкувала економічну кризу від радянських часів. Однак тяжкий стан економіки спричинили і власні невдачі молодої держави По-перше, українська управлінська елiта була недосвідченою. Вона несміливо ухвалювала рішення, бо раніше її привчали тільки виконувати вказівки союзного центру. По-друге, навіть вдалі рішення важко втілювалися в життя. Виконавча вертикаль радянських часів була зруйнована, а створення нової постійно натрапляло на перешкоди, що їх чинили одне одному політичні супротивники. По-третє, після зруйнування попередньої системи управління економіка вже перестала бути командною, але ще не стала ринковою. Вона перебувала в хаотичному стані.

ціни на газ в Україні зросли за 1992 рік у 100 разів, а на нафту – у 300 разів. Зростання цін на енергоносії почало розкручувати спіраль інфляції. На початку 1992 р. були введені купонокарбованці багаторазового використання як попередники повноцінної національної валюти – гривні. У середині 1992 року Україна вийшла з рублевої зони. Гривневі купюри були видрукувані й зберігалися у сховищах Національного банку. Однак погіршення ситуації в економіці унеможливило грошову реформу. За рік купонокарбованці знецінилися у 21 раз, за 1993 р. – у 103 рази. Такої гіперінфляції не спостерігалося у ті часи в жодній країні світу. У травні 1995 р. в обігу з’явилася купюра в 1 мільйон купонокарбованців, реальна вартість якої не перевищувала 6,8 долара.

У 1996 р. з’явилися ознаки економічної стабілізації, зміцнилася фінансово-банківська система, була подолана інфляція. Наслідком цих сприятливих зрушень стала грошова реформа. У вересні 1996 р. в обіг була запроваджена гривня, що поліпшило умови для подолання доларизації економіки й припинення «втечі» вітчизняних капіталів за межі країни.

У березні 1991 р. землю оголосили об’єктом реформи, але лише через рік почалося перетворення колгоспів на асоціації та колективні сільськогосподарські підприємства (КСП). До 1994 р. реформувалося 8,8 тис. колгоспів (94 % від загальної кількості). Майже всі вони здійснили паювання майна – надання права власності на частку майна (пай) членам колгоспів. Селяни могли використати земельний пай для заснування фермерського господарства або здавати в оренду КСП.

Роздивіться карикатуру. Які соціально-демографічні проблеми вона висвітлює? З яких причин реформування сільського господарства відбувалося найповільніше? Обсяг виробництва в сільському господарстві невпинно скорочувався. Продукція колгоспів і радгоспів обходилася суспільству дедалі дорожче. У 1991– 1994 рр. сільське господарство було одним з основних чинників зростання інфляції.

Погіршення матеріального становища населення виявлялося у зниженні реальної заробітної плати й неможливості одержати зароблені гроші через багатомісячні затримки виплат. У другій половині 1990-х становище мало змінилося. Постійно підвищувана тоді заробітна плата не могла наздогнати інфляцію. Тільки в першій половині 2000-х, коли інфляцію було майже приборкано, зарплата почала зростати.

У 1995–1998 рр. здійснювалася сертифікатна приватизація. 19 млн громадян України одержали приватизаційні майнові сертифікати (ваучери), тобто формально стали акціонерами приватних компаній. За цей час було приватизовано майже 50 тис. об’єктів, з-поміж них понад 11 тис. середніх і великих підприємств. Грошова приватизація почалася в Україні з 1999 р. Вона мала істотні переваги перед сертифікатною, проте в українських умовах негайно обросла тіньовими схемами, у яких брали участь представники владної верхівки. Потенційні власники, зазвичай фінансово-промислові групи олігархічного походження, часто-густо використовували механізм штучного банкрутства, щоб придбати приватизаційні об’єкти без конкурентів і фінансових зобов’язань перед кредиторами. Приватизацію за участю олігархічного капіталу в народі назвали «прихватизацією».

Системна криза початку 1990-х рр. містила й демографічну кризу. На початку 1993 р. в Україні чисельність населення становила 52,2 млн осіб. Перепис 2001 р. зареєстрував 48 млн 457 тис., а на початок 2011 р. у країні проживало 45 млн 779 тис. осіб. Скорочення чисельності населення спричинювалося депопуляцією, тобто перевищенням смертності над народжуваністю.

Закріплення нового матеріалу. Установіть хронологічну послідовність подій: ухвалення Конституції України, заснування Збройних Сил України, обрання Президентом України Л. Кучми, затвердження Верховною Радою державних символів України. У чому полягає історичне значення ухвалення Конституції України?Поясніть особливості економічного та соціального розвитку України в 90-ті рр ХХ століття. Охарактеризуйте поняття «мажоритарна система», «тіньова економіка», «конституційна ніч», «приватизація», «кравчучка», «депопуляція».

Домашнє завдання. Параграфи 22-23 підручника;Записати інтерв’ю з очевидцями подій про життя українців у 90-ті роки ХХ століття.

Використана література: Підручник В. С. Власова, С. В. Кульчицького «Історія України (рівень стандарту): підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти», 2019р.