Діагностика сформованості гуманістичних цінностей у дітей старшого дошкільного віку (діяльнісний компонент, показник "Спроможність на гуманні вчинки", методика "Благодійники" )

1

ДІАГНОСТИКА СФОРМОВАНОСТІ ГУМАНІСТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗА

ДІЯЛЬНІСНИМ КОМПОНЕНТОМ (МЕТОДИКА «БЛАГОДІЙНИКИ»)

Показник: «Спроможність на гуманні вчинки»

Мета: оцінити здатність дітей робити гуманні вчинки.

Матеріал: цукерки, 5 непрозорих скриньок з отворами для пожертв і фотографіями тих, кому вони збираються; медалі «За благодійність!» (золоті, срібні,  бронзові).

Методичний коментар. Напередодні проведення діагностувального зрізу за показником «Спроможність на гуманні вчинки» ми сказали дітям, що садочок святкуватиме День Ласуна, і до них у гості завітає герой мультфільму, який дуже любить солодке! Діти почали припускати, хто б це міг бути. Вихователь запропонував їм відгадати загадку. Загадка

Над будинками літає,

На спині пропелер має,

Любить все солодке дужу!

Відгадаєш, хто це, друже? (Карлсон)

Після того, як дошкільнята дізналися ім’я очікуваного гостя, ми попросили кожну дитину принести з дому по 5 цукерок, бо гостей, зазвичай, чимось пригощають.

В день свята з’явився чоловічок з пропелером за спиною. Він привітався з дітьми і одразу спитав: чи приготували вони для нього частування? Після ствердної відповіді дітей Карлсон зрадів, потім замислився і сказав таке: «Пролітаючи над містом, я побачив багато людей, яким сьогодні не до свята. Це діти-сироти, люди-інваліди, поранені солдати ЗСУ, біженці, безхатьки. Їх обличчя були такими сумними, що мені захотілося підняти їм настрій. Та як це зробити, я не знав до тієї миті, поки не побачив  у вас на таці  цукерки. Мені одразу в голову прийшла чудова думка! 2

А що як запропонувати вам зробити добре діло: віддати цукерки тим, хто забув, що таке радість. Чи погоджуєтеся ви на таке?».

Після згоди дітей ми оголосили благодійну акцію «Цукерки на радість!». Винесли 5 непрозорих скриньок з отворами для пожертв і фотографіями, на яких зображені: діти-сироти біля інтернату, люди в інвалідних візочках, поранені солдати на лікарняних ліжках, безхатьки біля дверей церкви. Кожна дитина повинна була діяти за інструкцією.

Інструкція дитині. «Коли ти зайдеш у пусту кімнату, де стоять скриньки для пожертв, у тебе буде вибір. Ти сам (сама) маєш вирішити, скільки і в яку зі скриньок покласти свої 5 цукерок».

 Коли діти по черзі заходили у кімнату, щоби взяти участь у благодійній акції, вони не здогадувалися, що за ними непомітно спостерігають. Експериментатор фіксував результати дитячих рішень, звертаючи увагу на таке: скільки цукерок діти жертвували на благодійність; в які скриньки їх вкидали; чи їли цукерки на місці, ховаючи обгортки;  чи забирали цукерки із собою, виносячи в кишенях.

Після завершення акції дітям вручалися медалі «За благодійність!». «Золоті» отримував той, хто набрав 5- 4 бали, «срібними» нагороджувалися діти з результатом 3-2 бали, «бронзові» повинні були дістатися дітям із 1 балом. Якщо балів було 0, то медаль не вручалася.

Оцінювання результатів. За кожну залишену у скриньці цукерку нараховувався 1 бал. Отримані бали додавалися і в кінці акції визначалася загальна кількість балів. Максимальна кількість балів – 5.

Висновок: 5-4 бали – високий рівень; 3-2 бали – середній рівень; 1-0 балів – низький рівень.