Дидактична гра ,,Так чи ні"

ДОБІРКА ІГОР

для дітей початкових класів

 

 

«ТАК  ЧИ  НІ»

 

      Виховні завдання. Закріплювати вміння аналізувати ситуації морального вибору та оцінювати можливі альтернативи на основі відомих моральних норм.

     Матеріал. Сюжетні малюнки  з зображенням проблемних ситуацій.

 

Хід гри

Вчитель демонструє малюнок й описує зображену проблемну ситуацію, наприклад: «Дівчинка гралася м'ячем, раптом він закотився в калюжу. Як не намагалася дівчинка, а дістати його не могла. У цей час поряд із нею опинився ти. Побачив, що сталось, засміявся та пішов далі... Так чи ні?» або «... Побачив, що сталося, взяв палицю, викотив нею м'яча з калюжі та подав його дівчинці... Так чи ні?».

Доцільно описувати альтернативні вчинки в одній і тій самій ситуації. При одноразовому проведенні гри слід використовувати кілька ситуацій аналогічного змісту, тобто таких, в  яких зображено ситуації, що вирішуються на основі одного і того ж правила. (Наприклад, до правила «Допомагай усім, кому потрібна допомога» добираються малюнки: дівчинка не може дістати м'яча з калюжі; бабуся несе важкі валізи; хлопчик розсипав кошик яблук тощо). У кінці гри робиться підсумок: «Діти, якщо поряд із вами комусь буде потрібна допомога, ви обов'язково допоможете... Так чи ні?». При повторних проведеннях добирають малюнки за змістом інших правил чи моральних норм.

 

 

«ЯК  УЧИНИТИ»

 

      Виховні   завдання.    Закріплювати   уявлення   про   різні   стилі   поведінки   в конкретних ситуаціях морального вибору.

     Матеріал. Сюжетні малюнки з зображенням проблемних ситуацій морального змісту.

Хід гри

Дорослий пропонує розглянути малюнок та описує зображену проблемну ситуацію: «Наталка їхала з гірки на санчатах. Санчата перевернулись, і дівчинка впала. Сашко і Максим побачили, що сталося з дівчинкою. Як учинити хлопчикам: засміятися та йти далі чи допомогти Наталочці піднятися? (Висловлюється кожен бажаючий.) А чому треба вчинити саме так?». Після розгляду кількох ситуацій аналогічного змісту вчитель підводить дітей до висновку: «Як учинити, коли бачиш, що хтось потрапив у біду?». При повторних проведеннях гри закріплюються інші норми та правила поведінки.

«ВИБЕРИ  КАРТИНКУ»

 

     Мета: закріплювати уявлення про обов'язковість дотримання моральних норм та правил, розвивати навички аналізу конкретних проблемних ситуацій.

    Матеріал.  Роздаткові набори сюжетних малюнків морального змісту.

 

Хід гри

Діти розглядають малюнки та обговорюють їх один з одним. Потім дорослий називає правила, наприклад: «Будь уважним до інших». Гравці знаходять у себе малюнки, сюжет яких відповідає змісту названого правила і показують їх один одному та вихователю. Можна обговорити вибір дітей: «Чому ти показуєш саме цей малюнок?», «Що робить хлопчик...?» тощо.

 

 

«ДОБРІ  ВЧИНКИ – ПОГАНІ  ВЧИНКИ»

 

     Мета: вправляти дітей в оцінюванні тих чи інших дій у ситуаціях морального вибору відповідно до категорій «добре», «погано».

 

Варіант 1

Гра проводиться по підгрупах або з усією групою дітей. Дорослий по черзі показує малюнки. Діти розглядають та оцінюють зображені на них учинки: позитивний – піднімають картку «червоне серце», негативний – «синє серце». Бажано коментувати вибір дітей: «Чому Наталка підняла «синє серце»?», «Як ти вважаєш, чому цей учинок правильний?» тощо.

 

Варіант 2

 

Хід гри

Гра проводиться індивідуально чи в парах. Дитині (чи дітям) пропонують розглянути малюнки та розділити їх на дві групи: в одну – відкласти картинки, на яких зображено хороші вчинки, а в другу – погані. У кінці гри вибір дитини (дітей) обговорюється.

Використовуючи дві іграшки, вчитель демонструє дітям негативний варіант поведінки в ситуації морального змісту, супроводжуючи показ відповідною розповіддю. Наприклад, одна лялька грається іграшками, а поряд із нею сидить інша лялька, їй сумно, у неї немає іграшок. Потім запитує у дітей, чи подобається їм поведінка першої ляльки, яка не помічає, що комусь сумно, не запрошує подругу до гри. Після оцінювання вчинку педагог пропонує гравцям сказати, як слід учинити, щоб було правильно. Використовуючи третю іграшку, один із бажаючих демонструє позитивний учинок.

 

«ЩО  БУДЕ  ДАЛІ?»

 

Хід гри

Вчитель пропонує дітям заплющити очі і вирушити з ним в уявну подорож по вулицях нашого міста: «Ми вийшли за ворота дитячого садочка. Ось будинки, ось дерева. Вулицею їдуть машини... Неподалік від нас бабуся йде з валізою. Раптом  у нас на очах валіза порвалась і з неї висипалась та розкотилась по доріжці картопля. Що буде далі? (Діти висловлюються. Вчитель спрямовує їх відповіді в необхідному напрямку). Молодці, допомогли бабусі, тепер йдемо далі. Ось ми в парку, йдемо  алеєю, перед нами – вузенький місточок через струмок. Удвох ним не пройти. А з іншого боку – жінка з коляскою, вона теж хоче перейти через струмок. Що буде далі?...». Зміст розповіді вихователь визначає залежно від набутого дітьми досвіду. Важливо викладати сюжет емоційно, намагаючись передати напруженість проблемної ситуації та стан її учасників.

 

«А  ЯКБИ  Я…»

 

          Мета:  вчити дітей знаходити рішення та формулювати наміри про ті чи інші дії в ситуаціях морального вибору.

Хід гри

Діти і дорослий розташовуються на килимку, сівши  колом. Вчитель починає речення, наприклад: «Якби я знайшла рукавичку на дорозі, я б ...», «Якби я побачила стареньку бабусю з валізами, я б ...» або «Якби я дізналась, що мій друг хворіє, я б ...» тощо. Діти один за одним продовжують речення, називають свій варіант поведінки в запропонованій ситуації. У тому випадку, якщо відповідь суперечить моральним нормам, вчитель переадресовує речення наступному гравцеві: «А якби ти…?». Якщо й далі звучить небажана відповідь, вчитель сама пропонує позитивну альтернативу: «А якби я побачила розкидані іграшки, я прибрала б їх...». Головне, у перебігу гри уникати оцінювання відповідей дітей, приймаючи всі запропоновані ними варіанти.

 

«ДОПОМОЖЕМО  МИШЕНЯТІ 

(Незнайкові, Буратіно...)»

 

     Мета:  закріплювати навички розв'язування проблемних ситуацій морального змісту.

Вчитель виконує роль Мишеняти чи іншого персонажу, який завітав до дітей у гості, від імені персонажу розповідає про різні його пригоди: описує ситуації морального змісту, в яких Мишеня або не знало, як повестися, або вчинило погано; просить у дітей поради, підказки, оцінки. Діти висловлюються, а  Мишеня невимушено запитує, уточнюючи почуте, активізуючи всіх гравців: «А чому треба було так зробити? Ніхто ж не бачив, що то мої сліди залишились на чистій підлозі...», «Невже не можна було заховатися і самому з'їсти весь сир?» тощо. У кінці гри Мишеня повторює правила поведінки, про які довідалось від дітей, дякуючи малятам за поради й обіцяючи поводитися добре.

 

«ЧОМУ?»

 

Діти розглядають малюнки та вибирають ті з них, що здаються їм найбільш цікавими. Вчитель спонукає до обговорення: «Чому мама посміхається?», «Чому хлопчик так тримає м'яч?», «Чому у дівчинки таке обличчя?». У разі потреби дорослий спрямовує увагу малят на моральний аспект зображеного сюжету: «Мені здається, що хлопчик дуже засмучений. Що могло статися?». При необхідності пропонує власний варіант відповіді на запитання «Чому?».

 

 

 

«ЯКИЙ  У  ТЕБЕ  СЬОГОДНІ  НАСТРІЙ?»

 

Варіант 1

     Матеріал. Роздаткові набори піктограм (для кожного з  гравців).

 

Хід гри

  Дітям пропонують вибрати картку, що найбільше схожа сьогодні на їх настрій, та пояснити свій вибір. Потім можна розглянути і аналогічно вибрати ті малюнки, що схожі на настій тата, мами, друга тощо.

 

Варіант 2

 Матеріал. Папір, різнокольорові олівці (фломастери чи фарби).

 

Хід гри

Дітям пропонують намалювати свій настрій (настрій друга…). Потім малюнки розглядають і пояснюють, що саме вони намалювали і чому.

 

«ПІКТОГРАМИ»

 

Варіант 1

Мета: тренувати у розпізнаванні емоційних станів людей за зовнішніми ознаками.

Матеріал. Демонстраційний набір піктограм.

 

Хід гри

Дорослий демонструє картку і пропонує описати людину: весела чи сумна, сердита чи доброзичлива, щаслива чи нещасна тощо; припустити її відчуття. Потім діти відтворюють зображений вираз обличчя, намагаючись відчути названий емоційний стан.

 

Матеріал. Роздаткові набори піктограм (для кожного з  гравців).

 

Хід гри

Дорослий називає різні емоційні стани: «Яке обличчя у щасливої людини? А в ображеної? А у злої? Яке обличчя у жадібної людини?» тощо. Діти піднімають картку, на якій зображено вираз обличчя, що, на їх думку, відповідає емоційному стану, названому дорослим. Потім гравці відтворюють його власною мімікою. При повторному проведенні в кінці гри можна запропонувати дітям розкласти картки за двома ознаками: емоції, що їм подобаються, й емоції, що не подобаються.

 

Варіант 2

 

Хід гри

Демонструючи піктограми, вихователь запитує: «Чому у цієї людини таке обличчя? Добре чи погано він почувається? Що могло з ним статися?». Важливо, щоб діти намагались назвати якомога більше причин: «Йому боляче», «Він упав», «Він щось загубив», «Його привітали зі святом», «Він зустрів друга» тощо. Дорослий теж пропонує свої варіанти, спрямовуючи дітей на моральні аспекти.

 

Матеріал. Роздаткові набори піктограм (для кожного з  гравців).

 

Хід гри

Дорослий описує ситуацію вибору і пропонує уявити себе на місці її учасників: «Уяви, що ти зібрався привітати друга з днем народження, даруєш йому іграшку. Яке у тебе буде обличчя? А у твого друга?», «Уяви, що тебе хтось образив. Яким при цьому буде вираз твого обличчя? А яке обличчя у того, хто тебе образив?». Діти вибирають зі своїх наборів відповідну піктограму і показують вчителю, піднімаючи її догори.

 

«ЩО  МОГЛО  СТАТИСЯ?»

 

Мета: вправляти  дітей  у  встановленні  причинно-наслідкових зв'язків між учинками та переживаннями учасників ситуацій морального вибору.

Матеріал. Демонстраційний набір піктограм.

 

Варіант 1

Хід гри

Дві або три піктограми розміщуються на стенді. Вчитель пропонує гравцям придумати розповідь про дитину, чиє обличчя вони бачать на малюнках: «Що могло статися? Чому так змінювався вираз обличчя?» тощо. Важливо, щоб розповідь мала моральний зміст, тому вчитель бере участь у грі нарівні з дітьми, за допомогою підказок, навідних запитань спрямовує хід думок учасників гри, об'єднує окремі висловлювання в один сюжет.

 

Варіант 2

Хід гри

 Гра проводиться аналогічно, але в розповіді, що складається за сюжетом карток, беруть участь  дві чи три особи з різним настроєм. Вчитель починає гру словами: «Ми побачили на майданчику двох дівчаток. Як їх звати? В однієї було таке обличчя, а в іншої  – ось таке. Що могло статися на майданчику? Чому у дівчаток такі вирази обличчя?».

 

«ДЗЕРКАЛО»

 

Мета: вправляти дітей у розпізнаванні за зовнішніми ознаками (за  мімікою та жестами) емоційних станів та переживань оточуючих.

 

Хід гри

Учасники розташовуються парами один навпроти одного. У кожній парі визначають, хто буде «дзеркалом». Вчитель називає дії, емоційні стани тощо, наприклад: «Ви дуже зраділи, зустрівши свого друга», «Вам стало соромно за свої слова», «Ви боляче вдарились...». Гравці кожен перед своїм «дзеркалом» зображують назване, а «дзеркала» намагаються якомога точніше відтворити те, що їм показують. Потім учасники гри міняються ролями. При повторних проведеннях гри можна запропонувати дітям самим вирішувати, що зобразити перед «дзеркалом», а воно, в свою чергу, має не лише точно відтворювати жести та вираз обличчя, а й передбачити, що покаже партнер.

 

«ДРУЖБА  ПОЧИНАЄТЬСЯ  З  ПОСМІШКИ»

 

Мета: стимулювати прихильне доброзичливе ставлення дітей один до одного.

 

Хід гри

Діти сідають колом. Кожен гравець один за одним повертається до сусіда, тисне йому руку і дарує свою добру, привітну посмішку. Добре, якщо дорослий виконує вправу разом із дітьми. На завершення доречним буде читання віршів:

 

Я всміхаюсь сонечку:	Усміхнися всім навколо:
– Здрастуй, золоте!	небу, сонцю, квітам, людям.
Я всміхаюсь квітоньці:	І тоді обов'язково
– Хай вона цвіте.	день тобі  – веселим буде.
Я всміхаюсь дощику:	А. Костецький
– Лийся, мов із відра!
Друзям усміхаюся,
Зичу їм добра.
М. Познанська

 

 

«НАМАЛЮЙ  СВОЮ  РАДІСТЬ»

 

Мета: сприяти усвідомленню дітьми своїх емоцій та переживань.

Матеріал. Великий аркуш паперу, гуашеві фарби, серветки.

 

Хід   гри

Гру   бажано   проводити   після   емоційно   насиченої   діяльності альтруїстичного спрямування, яскравої події в групі (наприклад, після того, як діти дарували один одному подарунки, виготовлені своїми руками, гралися з малятами молодшої групи тощо). Учасникам пропонують разом на одному аркуші   намалювати  те,   що   вони   відчувають   (малювання   пальцями).   По завершенню бажано уточнити, що намалювала кожна дитина, чому, а також відмітити, яка гарна, яскрава, радісна картина вийшла у дітей.

 

Хід гри

На початку гри слід поговорити з дитиною  про негативні почуття, що виникали  у неї сьогодні: чи не сердилась вона, чи не ображалась на кого-небудь. При груповому проведенні можна запропонувати учасникам заплющити очі та пригадати свій настрій, відчути зміни в ньому. Потім кожен малює «свою злість». А завершивши малюнок – рве його на дрібні шматочки, що складають в коробочку (чи мішечок). Коли це зроблять всі учасники гри, вихователь заклеює її (зав'язує мішечок) і виносить на смітник: «Ми викинули геть все погане, а добре –  залишили собі». Тренінг доцільно проводити на початку спільної діяльності дітей чи перед самостійними іграми.

 

«ХТО  Я?»

 

Виховні завдання.   Спрямовувати увагу дітей на власні емоційні переживання, якості, властивості.

Хід гри

Діти розміщуються зручно і невимушено, обличчям один до одного. Вчитель пропонує їм дати якомога більше відповідей на запитання: «Хто я?». Для опису можна використовувати почуття, якості, інтереси, улюблені заняття, назви тварин, рослин, казкових персонажів тощо. Діти висловлюються за бажанням, але обов'язково по-черзі, вислухавши товариша. Кожна відповідь починається словом «Я»: «Я хлопчик», «Я малюю», «Я добрий», «Я принцеса»... Якщо діти відчувають труднощі у формулюванні думки,  вихователь включається в гру, подаючи зразки відповіді.

 

 

«АВТОПОРТРЕТИ»

 

Мета: сприяти    усвідомленню    дітьми   власних   якостей   та властивостей, а також своїх індивідуальних відмінностей.

Матеріал. Папір, кольорові олівці чи фломастери (кожному учаснику гри).

 

Хід гри

Гравцям пропонують подумати та намалювати свої портрети або картинки про себе і своє життя. По завершенню влаштовується виставка автопортретів «Я та інші діти». Діти разом із вихователем розглядають малюнки, намагаючись впізнати один одного. Кожен бажаючий розповідає, що він намалював і чому.

 

 

«БУДЕМО  ЗНАЙОМІ»

 

Мета: стимулювати розвиток оцінного ставлення дітей до власних якостей та властивостей.

Хід гри

Вчитель привертає увагу учасників гри до однієї дитини, пропонує уявити, що вона сьогодні вперше прийшла до нас у групу: «Давайте познайомимось із дівчинкою і спробуємо дізнатися про неї щось цікаве...». Спочатку дитина розповідає про себе сама, що забажає. Дорослий при потребі допомагає, спрямовуючи розповідь за допомогою запитань, наприклад: «Хто твої найкращі друзі?», «Як ти допомагаєш мамі?», принагідно схвалює дитину. Потім до розмови приєднуються діти, ставлячи дівчинці різноманітні запитання. На завершення гри дорослий звертається до всіх дітей із запитанням, що вони дізнались про свого друга.

Мета: розвивати   в   дітей   почуття   спільності   та   розуміння індивідуальних відмінностей між людьми.

Хід гри

Дорослий запрошує дітей до розмови про себе, про своїх друзів, зацікавлює фотознімками, пропонує розповісти, що на них зображено. За допомогою навідних запитань спонукає дитину до оцінки її власних якостей та властивостей (як позитивних, так і негативних), а також на якості інших. Важливо в перебігу гри підкреслювати позитивне, акцентуючи на цьому увагу,  про свої недоліки нехай малюк говорить сам.

 

 

«КОМПЛІМЕНТИ»

 

Мета:  виховувати уважне, доброзичливе ставлення дітей один до одного, розвивати уміння та бажання бачити у кожного позитивні риси.

 

Хід гри

Діти сідають колом, тримаючись за руки. Дивлячись в очі сусіду, говорять йому щось приємне, хвалять його. А він, у свою чергу, дякує за ці слова і дарує комплімент сусіду з іншого боку. Дорослий  може підказати або запропонувати свій комплімент. При повторному проведенні можна використати яскравий м'яч чи повітряну кульку, що діти передаватимуть один одному разом із компліментами. Завершує гру вчитель, який дарує свій комплімент усій групі.

 

 

 

«ЧАРІВНА  НИТКА»

 

Мета: пробуджувати в дітей почуття спільності, взаємопідтримки, прихильного ставлення один до одного.

 

Хід гри

Діти і вчитель сідають колом. Дорослий, обмотавши нитку навколо пальця, ставить будь-яке питання дитині, яка сидить поряд, і передає їй клубок (наприклад: «Із ким ти любиш гратися?», «Як ти бавиш меншого братика?», «Що ти подаруєш мамі на свято?» тощо). Дитина, в свою чергу, обмотує ниткою пальчик, дає відповідь і ставить запитання своєму сусіду. Коли клубок повертається до рук вихователя, він запитує, яка фігура вийшла з ниточки, чому.

 

 

«НАША  КАЗКА»

 

Мета: стимулювати позитивне ставлення дітей один до одного, почуття спільності; вчити спокійно і уважно слухати співбесідника.

 

Хід гри

Кожен учасник гри вибирає собі іграшку. Дорослий пропонує придумати казку про пригоди іграшок, починає її (наприклад: «Колись давно і дуже далеко було велике місто, в якому жили одні іграшки... Одного разу...»), а діти продовжують, розповідаючи кожен про свою іграшку. Дорослий допомагає об'єднати окремі епізоди в один сюжет, допомагає гравцям, які відчувають труднощі, придумує закінчення казки. Завершується гра запитанням: «Чи цікава вийшла у нас казка? Чи сподобалась вона вам?». Діти аплодують самі собі. Потім доцільно запропонувати погратися іграшками, відтворити їх казкові пригоди. При повторному проведенні можна складати казку про 1-2 персонажів, а діти придумуватимуть різні пригоди.

 

«КАЗКОВА  КРАЇНА»

Дорослий пропонує дітям разом намалювати картину, що називатиметься «Казкова країна». Для цього на одному великому аркуші кожен малюватиме, що захоче. Вчитель теж малює разом із дітьми. У процесі малювання за допомогою запитань, підказок, порад бажано стимулювати спілкування дітей один з одним. По закінченню картина обговорюється. Можна скласти колективну розповідь за її змістом. Важливо відмітити, що такою гарною вона вийшла завдяки дружній, спільній роботі всіх дітей. При повторних проведеннях пропонується нова тематика, наприклад, «Подорож у підводному царстві», «На далекій планеті», «Наш садочок» тощо. Теми малюнку можуть придумувати і самі діти.

 

«РУКАВИЧКИ»

 

Мета:  закріплювати навички взаємодії та викликати задоволення від спільної праці.

Матеріал.  Вирізані з паперу форми рукавичок, різнокольорові  олівці чи фломастери (по 3 штуки кожній парі гравців).

 

Хід гри

Діти парами розміщуються за столами. Вчитель пропонує їм розфарбувати рукавички, прикрасивши візерунком, але так, щоб права і ліва рукавички були однаковими, тобто бути парою.  По завершенню всіх гравців запрошують у магазин рукавичок. Діти розглядають, вибирають ті, що подобаються, що зроблені найкраще, відмічають невдало виконані рукавички, вказуючи на неточності в оформленні. Вчитель підводить дітей до висновку, що найкращими вийшли рукавички у тих, хто зумів домовитися про візерунок, ділився олівцями, поступався другові. При повторних проведеннях можна об'єднувати дітей у підгрупи в 4-6 чоловік (відповідно  давати  2 чи 3 набори олівців або фломастерів), які теж розфарбовуватимуть предмети однакової форми, наприклад, чашки чи блюдця з чайного сервізу.

 

«МЕТЕЛИКИ  НА  ГАЛЯВИНІ»

 

Мета:  викликати у дітей задоволення від спілкування та роботи, виконаної разом; закріплювати навички співпраці та взаємодопомоги.

Діти розміщуються за столами парами, отримують набір деталей метелика, фарби і пензлики. Треба скласти метелика і розфарбувати йому крильця гарними яскравими кольорами, але щоб обидва крила були однаковими. Діти самі вирішують, в якій послідовності виконувати роботу, як розфарбовувати крильця. Готові метелики «злітаються на галявину». Дорослий допомагає дітям прикріпити метеликів на зелений аркуш. По закінченню всі милуються яскравою галявиною, обирають Королеву метеликів. Важливо підвести дітей до висновку, що все виходить дуже добре, якщо працювати разом, дослухатися думки іншого, поступатися. Як варіант гри при повторному проведенні діти можуть виконати роботи «Кошик із квітами», «Новорічна ялинка». Гравці парами виготовляють окремі деталі: вирізають квіти, розфарбовують новорічні іграшки, а потім об'єднують їх в одне ціле.

 

Матеріал. Пісочний годинник.

Хід гри

Перед початком гри діти пригадують правила поведінки. Потім вчитель говорить, що поки не перебіжить пісок у годиннику, діти можуть робити все, що захочуть, однак ні в якому разі на порушувати правила, що пригадали, та не робити шкоди. Коли час скінчиться, всі повинні сісти за столи чи на килимок і тихо сидіти, поки не скінчиться наступний проміжок часу. По його завершенню знову настає час «можна». Закінчується гра часом спокою – «не можна». При першому проведенні вчитель слідкує, щоб діти дотримувались часової норми, привертаючи час від часу їх увагу до годинника. Надалі потреба в цьому відпадає. У перебігу гри слід надавати дітям якомога більше самостійності.