Дидактична гра як засіб сенсорно-пізнавального розвитку дітей дошкільного віку

 

 

 

 

Дидактична гра як засіб сенсорно-пізнавального розвитку дітей дошкільного віку

 

 

 

Автор проекту:  Капітоненко Інна Олегівна

слухач курсів підвищення кваліфікації

вихователів ЗДО,

вихователь ЗДО «Золотий ключик»

 Броварської міської ради

 

 

 

 

 

 

 

Біла Церква

2019

 

 

 

 

 

План

Вступ

Особливості сенсорно-пізнавального розвитку дітей раннього та дошкільного віку

Розвиток сенсорних-пізнавальних здібностей засобом дидактичної гри

Дидактичні ігри на розрізнення кольорів

Дидактичні ігри на орієнтування у геометричних фігурах, розрізненні однорідних предметів 

Дидактичні ігри на орієнтування в просторі

Висновки

Використана література

Додатки 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Значення сенсорного розвитку в ранньому та дошкільному дитинстві важко переоцінити. Саме цей вік найбільш сприятливий для вдосконалення діяльності органів чуття, нагромадження уявлень про навколишній світ. Сенсорне виховання, спрямоване на забезпечення повноцінної сенсорної інтеграції, є одним із основних завдань дошкільного виховання.

Освітня лінія  Базового компонента дошкільної освіти «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» передбачає сформованість доступних для дитини дошкільного віку уявлень, еталонів, що відображають ознаки, властивості та відношення предметів і об’єктів довколишнього світу.

Показником сформованості цих уявлень є здатність дитини застосовувати отримані знання у практичній діяльності (ігрова, трудова, сенсорно-пізнавальна, математична тощо), оволодіння способами пізнання дійсності, розвиток у неї наочно-дієвого, наочно-образного, словесно-логічного мислення.

Сенсорно-пізнавальна освітня лінія спрямована на інтеграцію змісту дошкільної освіти, формування у дітей пошуково-дослідницьких умінь, елементарних математичних уявлень, цілісної картини світу, компетентної поведінки в різних життєвих ситуаціях.

Сенсорно-пізнавальний розвиток має здійснюватися, починаючи з перших днів життя дитини.  Для дітей віком 2 -2,5 роки життя можна визначити орієнтовний  зміст роботи за такими напрямами:

Сприймання оточуючого та уявлення про властивості предметів. Розрізняє об'єкти природи за кольором: листок, трава, огірок – зеленого кольору, помідор, яблуко – червоного, жук чорний, сніг білий, котик сірий. Вслухається у тихі звуки: спів пта­шок, шелест листя, подув вітру. Виявляє зрослу спостережливість. Орієнтується у виборі 4-6 кольорів за зразком (червоний, зелений, синій, жовтий, білий, чорний). Розрізняє предмети на дотик (м'які, тверді, колючі); за їх формою (кубик, цеглинку, кульку); за розміром (ма­ленький, великий); нанизує за розміром 3-5 кілець; складає розбірні іграшки з 3-4 частин (мотрійка, відерце, кубик, яйце). Проявляє інтерес до дій дорослих, нових предметів та об'єктів природного довкілля, порівнює їх.

Предметна та ігрова діяльність. Дитина вправно маніпулює різнома­нітними предметами, використовує за призначенням предмети побуту, посуд, гігієнічні засо­би тощо. Вона багато часу проводить, виконуючи предметні дії з іграшками, знаряддям, при­родним матеріалом, олівцями, речами. Все частіше починає включати в контекст предметної діяльності ігрові дії: сіє пісок через сито, насипає у пляшку, вологий пісок накладає у фор­мочки і робить різні фігурки, будує башточку з 5 ку­биків; викладає для ляльки чи іграшково­го ведмедика доріжку, стілець, стіл, ліжко, використовуючи для цього 2-3 деталі. Малюк гойдає в колисці ляльку, годує її з іграшкового посуду, перевдягає, вмиває тощо. Він возить машину, завантажує її кубиками різної форми, бере на себе роль водія, вивантажує їх. Пред­метна діяльність та сюжетно-рольова гра урізноманітнюються, дитина все більше потребує участі у ній товариша.

Розвиток мислення. У своїх перших міркуваннях активно спирається на уявлення (вона наближається до коробки не тому, що побачила в ній м'яч, а тому, що думає, що м'яч має лежати там), їй властиве егоцентричне мислення: дитина зосе­реджується не на різних, а лише одиничній ознаці об'єкта довкілля, внаслідок чого ігнору­ються інші, що веде до  викривленого, схематичного уявлення про нього. Малюкові важко по­вернутися подумки до початку своїх міркувань, вони уривчасті, ситуативні, залежні від емоцій. Дитина оперує конкретними та статичними образами реальності; її мислення ще не потребує доведень та логічних обґрунтувань. Водночас вона має ширші, ніж на попередніх вікових етапах, уявлення про світ та його властивості: розуміє відмінності різних об'єктів природи (вода – холодна, тепла, гаряча; глина – м'яка, тверда); адекватно реагує на поняття „угору – вниз (піднімає – опускає руки); розрізняє об'єкти довкілля за розміром (маленьке – велике яблуко), кількісним складом (багато, мало; один, два; більше – менше), за формою (куля, кубик, цеглинка); за місцем знаходження у просторі („на”, „під”, „за”); встановлює елемен­тарні причинно-наслідкові зв'язки.

Уява та пам'ять. встановлює зв'язок між предметом та його за­місником; під час читання дорослим казок та розглядання картинок починає уявляти певні предмети, об'єкти, події, явища. При цьому малюк відтворює бачене ним раніше у пам'яті, під впливом конкретної ситуації та своїх емоцій збагачує його. Він не лише у своїх іграх копіює дії, рухи, голоси людей і тварин, які показував йому дорослий, але й здобуті ним завдяки особистому досвіду. Дитина починає придумувати власні оповідання і коротенькі казочки, засновані на тому, що їй читали та розповідали дорослі. Відтворювальна уява при всій своїй обмеженості відіграє важливу роль у розвитку її пізнавальної активності, оскільки дозволяє знайомитися і з тим, чого дитина ніколи не бачила. Пам'ять малюка повністю мимо­вільна, переважно рухова та емоційна: легше запам'ятати те, що пов'язується з його актив­ними діями, зацікавило його, кілька разів повторювалося.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Особливості сенсорно-пізнавального розвитку дітей

 раннього та дошкільного віку

Сенсорний розвиток дитини - це розвиток його сприйняття і формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, величиною, положення в просторі, а також запаху, Зі сприйняття предметів і явищ навколишнього світу починається пізнання. Всі інші форми пізнання - запам'ятовування, мислення, уява - будуються на основі образів сприйняття, є результатом їх переробки.

Сенсорний розвиток, з одного боку, становить фундамент загального розумового розвитку дитини, з іншого боку, має самостійне значення, так як повноцінне сприйняття необхідно і для успішного навчання дитини в дитячому садку, в школі, і для багатьох видів трудової діяльності.

 Значення сенсорного розвитку в ранньому та дошкільному дитинстві важко переоцінити. Саме цей вік найбільш сприятливий для вдосконалення діяльності органів чуття, нагромадження уявлень про навколишній світ. Сенсорне виховання, спрямоване на забезпечення повноцінного сенсорного розвитку, є однією з основних сторін дошкільного виховання.

 Процес формування сенсорних уявлень у дітей раннього віку орієнтований на фактичний рівень сенсорного розвитку дітей та перспективно спрямований на освоєння комплексної програми сенсорного виховання в дошкільному дитинстві.

 В основу першого принципу процесу формування сенсорних уявлень покладено збагачення та поглиблення змісту сенсорного виховання, що припускає формування у дітей починаючи з раннього віку широкої орієнтування в предметному оточенні, тобто не тільки традиційне ознайомлення з кольором, формою і величиною предметів, а й вдосконалення звукового аналізу мови, формування музичного слуху, розвиток м'язового почуття і т. д., з урахуванням тієї важливої ролі, яку відіграють ці процеси у здійсненні музичної, образотворчої діяльності, мовного спілкування, найпростіших трудових операцій і тощо.

 Другий принцип передбачає поєднання навчання сенсорним діям з різними видами змістовної діяльності дітей, що забезпечує поглиблення і конкретизацію педагогічної роботи, дозволяє уникнути формальних дидактичних вправ. У процесі цих видів діяльності дитина орієнтується на властивості та якості предметів, враховуючи їх значення у вирішенні важливих життєвих завдань. У більшості випадків вони виступають не самі по собі, а як ознаки більш важливих якостей, які неможливо спостерігати (величина і колір плодів є сигналами їх зрілості). Тому вдосконалення сенсорного виховання і повинно бути спрямоване на з'ясування сенсу властивостей предметів і явищ або з'ясування їх «сигнального значення» [21, с.59].

 Третім принципом теорії сенсорного виховання зумовлюється повідомлення дітям узагальнених знань і умінь, пов'язаних з орієнтуванням в навколишньої дійсності. Властивості і якості предметів, явищ настільки різноманітні, що ознайомлення дитини з усіма ними без обмеження, так само як і повідомлення йому знань про кожного з них окремо, неможливо. Правильне орієнтування дітей в навколишньому може бути досягнута в результаті специфічних дій з обстеження величини, форми, кольору предметів. Особливу цінність представляють узагальнені способи обстеження певного роду якостей, службовці вирішенню низки схожих завдань.

 Четвертий принцип передбачає формування систематизованих уявлень про властивості і якості, які є основою - еталонами обстеження будь-якого предмета, тобто дитина повинна співвідносити отриману інформацію з уже наявними у нього знаннями та досвідом. Дуже рано дитина починає використовувати свої знання як засіб сприйняття й усвідомлення нового предмета.

 У своїй багатовіковій практиці людство виділило певну еталонну систему величин, форм, колірних тонів. Нескінченне їх різноманітність було зведено до небагатьох основних різновидів. Опановуючи такого роду системою, дитина отримує як би набір мірок, еталонів, з якими він може зіставити будь знову сприйняте якість і дати йому належне визначення. Засвоєння уявлень про ці різновидах дозволяє дитині оптимально сприймати навколишню дійсність.

 Реалізація викладених вище принципів можлива вже на етапі раннього та дошкільного дитинства. Важливим фактором в плануванні роботи з ознайомлення дітей з кольором, формою, величиною предметів є принцип послідовності, який передбачає поступове ускладнення завдань. Це ускладнення йде від елементарних завдань на угрупування однорідних предметів по різних сенсорних якостям, до співвіднесення різнорідних предметів за величиною, формою, кольором і далі до обліку цих ознак і властивостей в образотворчій і елементарної продуктивної діяльності.

 Принципом послідовності обумовлюється і ознайомлення дітей спочатку з цілком відчутними сенсорними властивостями - величиною і формою предметів, які можна обстежити шляхом обмацування, а вже потім з таким сенсорним властивістю, як колір, орієнтування на який можлива тільки в плані зорового сприйняття. Передбачено також послідовне ознайомлення дітей спочатку з різко різними властивостями предметів (круглої - квадратною формою, червоним - синім кольором), потім з більш близькими ознаками (круглої - овальною формою, жовтим - помаранчевим кольором).

 Важливим принципом організації процесу навчання є систематичність. На етапі раннього дитинства засвоєння знань, так само як і формування умінь, має проходити систематично. Навчання на заняттях по сенсорному вихованню проводиться з дітьми 1 р. - 1 р. 3 міс. 1-2 рази на тиждень, з більш старшими - 1 раз в 2 тижні. Зважаючи на те що великий інтервал між заняттями небажаний, виникає необхідність закріплення у дітей отриманих знань, умінь у самостійній діяльності і частково на заняттях, спрямованих на оволодіння дітьми діями з предметами, на заняттях з образотворчої діяльності та тощо

 Особливої уваги потребує питання про повторність занять: період раннього дитинства характеризується надзвичайно швидкими темпами розвитку, і до кожного віковою мікроперіод необхідно підходити диференційовано. Заняття на повторення не повинно бути повністю ідентичним основному заняттю. Проста повторність одних і тих же завдань може призвести до механічного, ситуативному запам'ятовуванню, а не до поступального розвитку розумової активності на заняттях. Враховуючи специфіку роботи з дітьми до 1 р. 6 міс.- 1 р. 8 міс., Рекомендується двох-триразове повторення одних і тих же занять. З більш старшими хлопцями кожне заняття проводиться 1 раз. Однак не слід думати, що з цього віку при навчанні дітей не потрібна повторність. Повторне пред'явлення одних і тих же завдань передбачається на новому матеріалі. Це забезпечує розумову активність дітей на заняттях.

 Спочатку малюкам дають завдання на угрупування предметів. Цьому присвячується ряд занять на різному матеріалі з поступовим наростанням цього розмаїття. Діти групують предмети за величиною, потім за формою і нарешті, за кольором. Але повторність і поступовість передбачають і більш тонке ускладнення. Так, спочатку здійснюється угруповання предметів з різко різними сенсорними властивостями (форми або кольору), потім з більш близькими. На одному занятті діти групують предмети круглої і квадратної форми; на наступному вони оперують з предметами круглої і овальної форми, але при цьому зберігаються колір, величина, фактура предметів, тобто задане сенсорне властивість виступає на даному занятті єдино новим.

 Завдання сенсорного виховання дошкільників випливають з основних напрямків розвитку сприйняття і уявлень про зовнішні властивості предметів.

Л.А. Венгер, В.С. Мухіна вказують такі завдання: ознайомлення з сенсорними еталонами; навчання дітей способам використання сенсорних еталонів; навчання планомірного обстеження предметів.

 Засвоєння сенсорних еталонів - тривалий і складний процес, не обмежується рамками дошкільного дитинства і має свою передісторію. Засвоїти сенсорний еталон - це зовсім не означає навчитися правильно називати те чи інше властивість об'єкта. Необхідно мати чіткі уявлення про різновиди кожної властивості і, головне, вміти користуватися такими уявленнями для аналізу та виділення властивостей найрізноманітніших предметів в самих різних ситуаціях. Інакше кажучи, засвоєння сенсорних еталонів - це адекватне використання їх як «одиниць виміру» при оцінці властивостей речовин .

 У кожному віці перед сенсорним вихованням стоять свої завдання, формується певна ланка сенсорної культури. Таким чином, можна так само виділити завдання в сенсорному вихованні та розвитку дітей, виходячи з їхнього віку.

 На першому році життя це збагачення дитини враженнями. Слід створити для малюка умови, щоб він міг стежити за рухомими яскравими іграшками, хапати предмети різної форми і величини.

 На другому-третьому році життя діти повинні навчитися виділяти колір, форму і величину як особливі ознаки предметів, накопичувати уявлення про основні різновиди кольору і форми і про ставлення між двома предметами за величиною.

 Починаючи, з четвертого року життя у дітей формують сенсорні еталони: стійкі, закріплені в мові подання про квіти, геометричні фігури та відносини за величиною між кількома предметами. Пізніше слід знайомити з відтінками кольору, з варіантами геометричних фігур і з відносинами за величиною, виникаючими між елементами ряду, що складається з більшої кількості предметів.

 Одночасно з формуванням еталонів необхідно вчити дітей способам обстеження предметів: їх угрупованню за кольором і формою навколо зразків-еталонів, послідовному огляду і опису форми, виконанню все більш складних окомірних дій.

 Нарешті, в якості особливого завдання виступає необхідність розвивати у дітей аналітичне сприйняття: вміння розбиратися в поєднаннях кольорів, розчленовувати форму предметів, виділяти окремі вимірювання величини [21, с.54].

 Таким чином, сенсорне виховання - цілеспрямовані педагогічні впливи, що забезпечують формування чуттєвого досвіду і вдосконалення відчуттів і сприйняття. Використовуючи особливу сприйнятливість дітей до педагогічних впливів, спрямованим на розвиток сенсорного сприйняття, можна домогтися досягнення ними до п'яти років рівня цього розвитку, зазвичай спостерігається лише до кінця дошкільного дитинства.

 

Розвиток сенсорних-пізнавальних здібностей засобом дидактичної гри

Важливо створювати умови для перенесення знань і уявлень дітей у самостійні сенсорні ігри. Особливо добре діти засвоюють відомості про навколишній світ, коли мають можливість не тільки споглядати, але й активно діяти. Тут особливу роль відіграють дидактичні ігри, в яких формується організованість, цілеспрямованість поведінки, досягнення результату викликає почуття радості. На цьому ступені розвитку дітей формується перше ставлення до навколишнього, інтерес до трудових дій дорослих, бажання брати участь в їх діяльності (потримати молоток, принести води у відерці і т. і.); при розгляданні картинок можна викликати співчуття.

  Дидактична гра - складне явище, це і ігровий метод навчання та форма розвитку, і самостійна діяльність та засіб всебічного розвитку особистості. В одних випадках вона виступає своєрідною ігровою формою освітньої діяльності і проводиться з усіма дітьми, в інших широко використовується у повсякденному житті, у спільній діяльності, у режимі дня, в самостійній ігровій діяльності.

Основна особливість дидактичних ігор - навчальна. З'єднання в дидактичних іграх навчальної задачі, наявність готового змісту і правил  дає можливість вихователю більш планомірно використовувати ці ігри для розумового виховання дітей. Вони створюються дорослими в цілях виховання і навчання дітей, але не відкрито, а реалізуються через ігрову діяльність. Ці ігри сприяють розвитку пізнавальної діяльності, інтелектуальних операцій. У ранньому віці безпосереднє, чуттєве пізнання - основне джерело знань про навколишній світ. В дидактичних іграх і вправах треба надавати дітям можливість повторно сприймати навколишні предмети і їх властивості, вправляти у їх впізнаванні та розрізненні.

У дошкільній педагогіці дидактичні ігри та вправи з давніх пір вважалися основним засобом сенсорного виховання. Знайомство з формами, величинами, кольорами, просторовими уявленнями, звуками. Однак, як виявилося з досвіду, на заняттях не можна здійснити всіх завдань сенсорного виховання. Важлива роль має належати дидактичним іграм, але проводити їх слід не час від часу, а у визначеній системі, в тісному зв'язку з загальним ходом сенсорного навчання і виховання дітей. Дидактичний сенс вправ як раз і полягає в тому, що дитина отримує можливість діяти самостійно.

Систематично проводиться контроль за станом сенсорного розвитку дітей:

1-й рівень: хаотичні спроби і помилки.

2-й рівень: цілеспрямовані спроби.

3-й рівень: безпомилково підбирає деталі.

Види дидактичних ігор:

• ігри – забави;
• настільно – друковані;
• словесні;
• музичні.

Обов'язковим елементом дидактичних ігор є:

• демонстрація навчального матеріалу;
• визначення ігрових завдань;
• наявність правил;
• дії гравців;
• підведення підсумків гри.

Класифікація ігор:

• Ігри, що виникають з ініціативи дітей - самостійні, режисерські.
• Ігри, що виникають з ініціативи дорослого або старших дітей - організовані ігри.
• Ігри, що йдуть від історично сформованих традицій народу - народні.

Методика організації дидактичних ігор:

Організація дидактичних ігор здійснюється педагогом у трьох основних напрямках: підготовка до проведення дидактичної гри, її застосування і аналіз.

Підготовка:

• відбір гри відповідно до завдань (поглиблення, узагальнення, активізація знань);
• встановлення відповідності дидактичної гри до програмних вимог;
• визначення найбільш зручного часу для проведення дидактичної гри;
• вибір місця;
• визначення кількості гравців;
• виготовлення необхідного дидактичного матеріалу;
• підготовка до гри вихователя;
• підготовка до гри дітей.

Проведення гри:

• ознайомлення дітей зі змістом гри;
• пояснення правил й ходу гри.

Правила гри:

Основна мета правил гри - організувати дії, поведінку дітей. Правила можуть забороняти, дозволяти, наказувати щось дітям у грі.

Від дітей вимагається:

• вміння поводитися з однолітками, долати негативні емоції, які проявляються із-за негативного результату.

Використовуючи дидактичну гру в освітньо-виховному  процесі, через її правила і дії ми формуємо у  дітей коректність, доброзичливість, витримку.

Вихователь вибирає такий дидактичний матеріал (ляльку, іграшку), який діти можуть обстежити і діяти з ним. Велику увагу потрібно приділяти  своїм жестам, міміці. Маленька дитина чуйно реагує на вираз очей, міміку, посмішку вихователя. При поясненні правил гри вихователю треба спрямовувати свій погляд то на одного, то на іншого гравця, щоб кожному здавалося, що саме йому розповідають про гру. Щоб гра проходила успішніше, педагог готує дітей до гри: обов'язково знайомить їх з предметами, які будуть використані; їх властивостями. Підводячи підсумок гри  вихователь, як правило, відзначає позитивну поведінку дітей, схвалює їх дії.

Роль дидактичних ігор у сенсорному вихованні дуже велика. Дидактична гра допомагає дитині дізнатися, як влаштований навколишній світ і розширити її кругозір. Можна з упевненістю стверджувати, що провідною формою сенсорного виховання є дидактична гра. Тільки при певній системі проведення дидактичних ігор можна домогтися сенсорного розвитку дітей раннього віку.

 

 

 

Дидактичні ігри на розрізнення кольорів

Під час проведення ігор вчити дітей розрізняти називати основні кольори: синій, жовтий, зелений, черво­ний; продовжувати знайомити з білим, чорним, оранжевим та фіоле­товим кольорами; розвивати вміння виділяти певний колір серед інших, впізнавати на картинці відомі предмети за контуром та кольором; розміщувати фігури-образи по одному; і групами-сукупностями: багато, мало, один, більше, менше; вправляти в розумінні значення слів: уперед-назад, вгору-вниз, високо-низько і діяти відповідно до значення цих слів.

 

Знайди колір такий як у мене

Матеріал: п'ять будь-яких великих геометричних фігур різного кольору на кожну дитину; один із запропонованих кольорів використовується вперше.

Гра-вправа. Показати геометричну фігуру, колір якої діти знають, наприклад, червоний, назвати його.

Завдання на вибір дітей. Запропонуйте дітям вибрати геометричну фігуру такого   ж кольору, як показали та назвати її. Потім  показати і назвати фі­гури інших  кольорів, які діти знають. Покласти фігуру на середину столу. Діти відшукують, нази­вають і кладуть свої фігури поряд із зразком вихователя. Так можна створити одноколірну доріжку, грядку, візерунок. Наприкінці гри діти порівнюють за кольором спільні витвори. Потім показуємо і називаємо колір, який демон­струємо вперше. Зверніть увагу на те, щоб всі діти виділяли його серед інших і приклали до зразка. Коли назбирається чимало фігур, називаємо цю сукупність словом багато.

 

Допоможи ляльці

Діти на прохання ляльки  (ведмедика або казкового персонажа) від­шукують і добирають фігури певного кольору так, як і в попередній грі. Використовується вірш.

Моя ляля

 Є ляля у мене,   І навіть всміхається ляля, як я.

 Похожа на мене,  Однакові очі і в неї, і в мене;

 Ну, просто як менша  Однакові плаття: зелене й зелене.

 Сестричка моя:  І в неї косинки, і в мене косинки,

В обох нас косички,  І навіть  звуть нас:

В обох круглі личка,  Маринка й Маринка.

 

Що буває червоним?

Матеріал: фланелеграфи, предметні картинки, геометричні фігури.

За бажанням дітей попередньо розгляньте з дітьми червоні квіти, яго­ди, фрукти, картинку чи квітку маку.

На демонстраційному фланелеграфі викладіть кілька картинок з різними квітами.

Червоний мак

 Певно, знає з вас усяк,  Й на городах, на грядках

 Хто бував у полі,  І в малих садочках

 Що червоний гарний мак Червоніє квітка та,

 Там росте на волі.  Гарна на віночки.                        

Читаючи, акцентуйте виділені слова. Запропонуйте дітям знайти квіт­ку, про яку йдеться у вірші, на своїх фланелеграфах зробити букет маків. Для цього згодяться великі й менші за розміром червоні круги.

Завдання на вибір дітей: мак; букет маків; квітка за уподобанням дитини.

Показуючи створені дітьми маки й букети, повторити ще раз вір­ш, вправляти їх у повторенні окремих слів. Доречно вживайте сло­ва: тут багато маків, тут мало, а ось один мак.   Запитайте кожну дитину, якого ко­льору квіти вона обрала.

Повторна гра-вправа. Попередньо розгляньте кетяги калини з чер­воними ягідками. Відщипуючи ягоди по одній, розглядайте їх колір та форму, називайте: одна кругла червона ягода. Дайте скуштувати дітям по одній ягідці. Прочитайте вірша:

Йдіть, дівоньки, в долину Наламаємо квіточок

По червону калину,  Та й зробимо  віночок.

Повторне читання вірша.

 Завдання на вибір дітей. Ягоди калини, кетяг калини, улюблені ягоди.

Варіант вправи. Читаючи вірша, зробіть акцент на слові "віно­чок". Для віночка треба багато квітів чи ягід. Покажіть ляльку у ві­ночку, або віночки з червоних маків чи калини, або інших квітів.

Завдання на вибір дітей: віночки з червоних маків (великі круги); віночки з ягід калини (малі круги); віночки за уподобанням.             

Якщо дитина виконала перше завдання, поступово переходьте до інших. Доцільно використовувати наочний зра­зок для тих, кому важко ще діяти за словесною вказівкою. Врахо­вуйте, що деяким дітям, можливо, достатньо словесної інструкції.

Спостерігаючи за викладанням віночка окремими дітьми, комен­туйте їхні дії, наприклад: „Ще один, у віночку багато кругів” то­що. Запитуйте: „Мак — великий круг, а калина — який круг?” Або, навпаки: покладемо ягідку калини — малий круг, далі квітку мака — який круг?

Варіант вправи. Розмістіть на демонстраційному фланелеграфі круги у вигляді завдання, яке мають закінчити діти.  Вживайте самі і спонукайте дітей вживати сло­ва: після великого круга — малий, або після малого круга — вели­кий.

По закінченню діти утворюють круглий віночок, взявшись за руки. При­верніть їхню увагу до того, що посередині хтось один, а у круглому віночку — багато.

 

Рибки та рибалки

Матеріал: овали оранжеві та інших кольорів, картинка — зо­лоті рибки (карасики).

Гра-вправа. Діти, які бажають бути рибалками, ловлять рибу. На таці різні фігури. Серед них овали — золоті рибки різного роз­міру. Запропонуйте рибалкам послухати вірші і покажіть зображен­ня рибки на картинці. Читайте перший стовпчик вірша.

Намальовані рибки

 Трипки-дрибки,   Дрипки-трипки,

 Оранжеві рибки!   Не пустуйте, рибки!

 Якось на папері   Ту, найбільшу, слухайте

 Хвостиком змахнули,               Моря не розхлюпайте.  

             Попливли за двері.                                 

Завдання на вибір дітей: велика рибка, мала рибка, багато рибок.

Рибалки вибирають фігури, схожі на форму риб­ки (овали). Всі роздивляються, хто що впіймав. Помилково обрану фігуру порівнюють з картинкою і повертають на тацю. Якщо не всі вибрали оранжеві фігури, то прочитайте ще раз перший стовпчик вірша, акцентуючи підкреслені слова. Рибалки ще раз ловлять ри­бу. Розгляньте оранжеві рибки дітей, прочитайте про них вірш. Ді­ти повторюють скоромовку.

Про рибок іншого кольору діти скажуть самі. Тепер доречно про­читати другий стовпчик вірша і викласти найбільший овал-рибку. Далі придумайте кілька ігрових ситуацій: „Всі маленькі рибки пли­віть до найбільшої”, „Малі рибки попливли за великою”, „Захова­лись малі рибки від великої” (діти прикривають їх долонями), „Попливли рибки за великою – більші, за ними – меншім”. Діти викла­дають свої рибки в один ланцюжок за найбільшою. Відразу легко знайти помилку і виправити її. Потім можна вишикувати окремо оранжевих рибок. Ще раз прочитайте вірша.

Нагадати дітям, що велика рибка  – одна, а  малих – багато.  

Наприкінці гри рибалки ловлять рибок — дітей, які бігають по кімнаті.

 

Зайчик і капуста

Матеріал: круги зелені та інших кольорів, капуста та інші ово­чі, зайчик.

Гра-вправа. Розгляньте з дітьми качан капусти, дайте посмаку­вати хрумке соковите листя. Виставте кілька картинок: на одній з них зображено капусту, на інших — різні овочі.

Завдання на вибір дітей. Знайдіть серед овочів капусту, на картинці. Назвіть її форму, колір (кругла, зелена). Прочитайте вірша.

 Біжить зайчик дорогою                 Усі ж бо я городи

 Та й скаче,   Обійшов,

 Затуляється лапками  Ніде ж бо я капустинки

 Та й плаче:                                Не знайшов.

Можливо, хтось здогадається почастувати зайчика капустою? Але спочатку зайчик має знайти її на картинці серед інших овочів. Са­мі водіть зайчика і помиляйтесь, мовби він неправильно вибирає, овоч чи фрукт. 

Завдання на вибір дітей. Виберіть на свою грядку – фігуру схожу за формою і кольором на головку капусти, чи її зображення на картинці.

З різних геометричних фігур із загальної таці діти викладають на свої фланелеграфи зелені круги, незалежно від їхнього розміру. Зай­чик захоплено і радісно заохочує правильний вибір, дивується і не­покоїться, коли на город потрапляє щось не схоже на капусту. В та­кому разі зайчик може принести картинку і порівняти з нею фігуру, обрану дитиною за основними зовнішніми ознаками капусти. Врешті всі вибрані капустини-круги діти вантажать на ма­шину і відвозять зайчику в ліс. Наголошуйте: ось як багато капусти для зайчика!

У повторній грі зайчик разом з дітьми порівнює вже знайомі круги-капустини за розміром, складає в різні купки великі й менші. Відповідно діти їх вантажать на великі й менші машини. Ведуть ма­шини зайчикові друзі: велику – найбільший, малу – найменший. Багато у зайчика малих капустин. Багато і великих.  На­гадати про це разом, з дітьми.

У кінці гри бажано трохи порухатися: одні діти – зайчики обира­ють інших дітей – капустин і ведуть до своєї хатки. Капустини мо­жуть ховатися, зайчики шукають їх.

 

Чорний жук

Матеріал: круги і овали чорного та інших кольорів, картинки із зображенням жуків.

Гра-вправа. Попередньо розгляньте з дітьми чорну жужелицю або іншого жука. Серед різних картинок запропонуйте дітям знайти ві­домого їм жука.

Прочитайте вірша, виділяйте інтонацією слова, залучайте дітей до звуконаслідування.

 – Щук-щук, щук-щук, –   – Жжу-жжу,

 Точить вуса чорний жук.  Не скажу, не скажу.

 І для чого б то жукові  А я знаю те і сам:

 Вуса чорні, загадкові?  Бо він дід малим жукам!

 Жук моргає:     

Завдання на вибір дітей.Відшукайте жуків (овальні фігури серед інших) на спільних тацях і викладіть біля себе на столі. Повторіть ще раз вірша. Діти наслідують, вправляються у звуко­наслідуванні і вибирають більшого, самого великого жука серед менших на столі. Жук-дідусь просить більших зібратися в одному місці, менших в іншому. Разом з дітьми утворіть з жуків різного розміру кола, ланцюжки тощо. Далі діти-жуки побігли швидко як жужелиці за жуком-дідусем. Нагадайте: великий дідусь – один, ма­лих жуків – багато.

У повторній грі ускладніть завдання, створюючи з дітьми жуків з двох фігур – овала і круга.

Урожай

Матеріал: на столах овальні та круглі таці; на спільній квад­ратній таці – фігури, які нагадують відомі дітям фрукти: яблука, сливи, апельсини, лимони, вишні тощо синього, червоного, фіолето­вого, оранжевого, жовтого та інших кольорів.

Гра-вправа.

Завдання на вибір дітей. Серед інших виберіть і викладіть на круглу тацю круглі фрукти і ягоди, на овальну – овальні і т.д. Перш, ніж покласти фігуру, треба назвати її колір. Помилку ви­правляйте разом з дітьми. Яких фруктів виявилось багато (мало, один)?

Варіант гри. Тацю з фруктами дарують ляльці. Та бере, але за умови,  якщо діти правильно назвуть фрукт,  його форму,  колір. Врешті кожен обирає улюблений фрукт, дарує його, кому забажає.

Повторна гра. Фрукти і ягоди замінити овочами.

 

Листопад

Матеріал: червоні, жовті, оранжеві та іншого кольору круги й овали.

Гра-вправа. Під час прогулянки зверніть увагу дітей на опале листя, що лежить на доріжках, назбирайте його,  зробіть жовто-червоні букети. Розгляньте такий букет. Прикріпіть на фланелеграфі листочки. Прочитайте вірша.

Завдання на вибір дітей. Виберіть із спільної таці кольорові листочки на свій власний смак.

На прохання ляльки чи мотрійки хай діти назвуть улюблені кольори. Помічайте, які кольори кому подобаються.

Зберіть у різні купки листочки-фігури за кольором. Скільки круглих чи овальних фігур певного кольору: багато, ма­ло чи одна!

Завдання на вибір дітей. Виберіть за розміром великі чи малі листочки. Порівняйте, яких – більше, яких – менше у кожної дитини. Зберіть в одну купку великі, в іншу – малі.

Варіант. На демонстраційному фланелеграфі викладіть завдан­ня з різнокольорових кругів – листочків, пропускаючи щоразу один колір. Діти мають здогадатися і вибрати у себе такий колір, а потім розмістити його на потрібне місце на великому фланелеграфі. Так перевірите, розпізнавання дітьми всіх використаних кольорів, зробивши з фігур багато варіантів для пошуку кольору.

Такі самі вправи зробіть із овалами.

У кінці кожної гри діти, як листочки, кружляють по кімнаті, при­сідають, знову кружляють. Промовляйте при цьому слова вірша, на­гравайте або наспівуйте мелодію.

 

 

Дидактичні ігри на орієнтування у геометричних фігурах, розрізненні однорідних предметів 

Вчити дітей групувати предмети однорідні, але відмінні за формою, поступово збільшуючи кількість форм: круг, овал, квадрат, прямокутник, ку­бики, кульки, цеглинки; групувати предмети за фор­мою та ве­личиною (великі, малі, схожі на... не схожі на...); розуміти слова: багато, мало, один, більше, менше; далеко, близько, високо, низько; впізнавати зображений предмет за контуром; складати картинку з чотирьох частин.

Сонечко і кульбаба

Матеріал: демонстраційний фланелеграф поділений на дві части­ни: блакитна – небо, зелена – трава, луг; аркуші паперу для дітей з таким же фо­ном;  круглі, овальні та інші фігури жовтого, зеленого та інших кольорів.

Гра-вправа. Читаючи вірша, викласти круги-кульбаби на фланелеграфі, акцентуючи виділені слова:

Кульбаба

Викладаючи, промовляйте: „Один круг – кульбаба, ще один... ще... багато кругів-кульбаб”.

Серед багатьох більших і менших кульбаб одна велика – мама. Коли композицію створено, попросіть дітей знайти матір кульбабок. Як вони здогадались? Мама велика, діти – малі. Скільки мам­-кульбаб? Одна. Скільки дітей у однієї мами? Багато. Не привертаючи увагу дітей, викласти на фоні неба ще один жовтий круг – сонце.   Що це? Це не кульбаба. Це сонечко.

Запропонувати дітям посадити на  лужку розквітлі кульбаби.

Круги на спільній таці серед таких же жовтих овалів.

Завдання на вибір дітей. Виберіть ті фігури, які схожі на кульбаби. Якщо діти забудуть вибрати і викласти кульбабу-маму і сонечко, нагадайте їм про це, користуючись ігровими звертаннями: „Де мої дітки?”, „Чи багато вже у тебе моїх кульбаб?”, „Де сонечко – там і кульбаби”, „Вийди, вийди сонечко”.

Варіант.  Читаємо вірша:

   Ясне сонечко в кімнату

Дивиться в віконечко,

Дуже раді всі малята,

   Плескають в долонечки.

Діти починають викладати круги-сонечка. Зверніться до дітей, наче від імені сонечка: „Я вже на небі, а на лузі... що, діти?” Діти вибирають і викладають жовті круги. „Так, ваші круги дуже схожі на мій круг. кульбаби – круглі, як сонечко, вони жовті, як сонечко. Можливо це діти сонечка. Ще раз читаємо перші два рядки вірша.

Далі сонечко заходить — пішло спати. Читаємо два останніх ряд­ки вірша і замінюємо жовті кульбаби зеленими овалами, мовби по­снули кульбаби, стулили очі-пелюстки.

Діти також вкладають спати жовті кульбаби, а на зміну їм викла­дають зелені овали. Раптом всі помічають, що на зеленому лужку сплячі зелені кульбаби майже непомітні.

Заспівайте разом з дітьми колисанку.

 

Я почну, а ти продовжуй

Матеріал:  дві  відомі дітям фігури двох розмірів, наприклад, квадрати і прямокутники, — великі й малі.

Гра-вправа.

Завдання на вибір дітей. Виберіть фігури, побудуйте спільну доріжку з однакових фігур – від зайчика до зайчика, які сидять в різних кінцях столу.

Домовтеся разом з дітьми (можливо, запитайте зайчиків), з великих чи малих квадратів, прямокутників вони будуватимуть доріжку. Ко­ли визначилися, діти по черзі кладуть фігуру за фігурою, добира­ючи потрібну. 

Так само домовляються про побудову доріжки певного кольору, певної форми, певного розміру. Наприклад, із синіх малих квадра­тів або з червоних великих прямокутників тощо.

Сходинки

Матеріал: по п'ять прямокутників однаково­го кольору, але різного розміру для кожної дитини

Гра-вправа. Зі спільної таці дитина вибирає прямокутники одна­кового кольору. Так у кожного з'являється по п'ять однакових за кольором, але різних за розміром прямокутників. Вправляти ді­тей у порівнянні форм, розмірів, кольорів за допомогою прийомів прикладання та накладання, порівнювати кольори прийомом зістав­лення.

Завдання на вибір дітей. Побудуйте сходинки для улюбленої іграшки. Разом з дітьми виберіть іграшку і виставте на столі. Вона спосте­рігатиме за діями дітей. Іграшка невелика, відповідно до розміру фігур. Запропонуйте дітям починати з великого прямокутника, далі знай­ти менший, ще менший і так до найменшого. Іншого разу починай­те будувати від найменшої фігури до найбільшої.

Якщо сходинки побудовано правильно, іграшка весело і охоче під­німається чи опускається ними вгору, униз. Якщо дитина допустилася помилки, іграш­ка не бажає йти на сходинки доти, доки дитина чи всі разом не знайдуть і не виправлять помилку.

 

Каченята і наші малята

Матеріал:  столи вкриті зеленою тканиною (луг);  велика овальна синя таця (озеро); коробочка з жовтими кругами та овалами різного розміру на кожну дитину.

Гра-вправа. Діти сидять навколо столів. Оглянувши з дітьми нашу композицію, виводимо на озерце качечку, читаємо вірша, акцентуючи слова.

Качечка

Пропонуємо дітям допомогти качці знайти каченят. Діти з кругів (голівка) та ова­лів (тулуб) створюють, каченят, розміщують їх на воді й на траві. Якщо хтось затримався чи помилився (зробив голову більшу за ту­луб), то качка підпливає до нього і голосно кряче, вимагаючи ви­правити помилку чи відпустити до неї каченя з коробочки.

Коли всі фігури використані, качечка ставить ряд ігрових завдань.

Завдання на вибір дітей.Розмістіть діток-каченят навколо ставка. Скільки каченят? Багато. Скільки качок-мам? Одна. Виберемо більших і пустимо плавати на озеро. Менші залишаються на траві. Більших розмістимо з одного краю озера, менших — з іншого. Біля кожного меншого поставлю більше каченя.

 

Виший хусточку

Матеріал: великий кольоровий квадрат будь-якого приємного напівтону. (краще фланелеграф); на спільній таці – відомі дітям фігури знайомих кольорів;  вишиті серветки, хусточки.

Гра-вправа. помилуватися з дітьми добіркою кольорів, зацікавити їх створенням власних хустинок і серветок.

Завдання на вибір дітей. Виший свою хусточку чи серветку на власний смак, добираючи фі­гури і кольори. Можливо, в деяких композиціях можна впізнати певні знайомі ді­тям образи — квіти, фігури, тварин тощо. Якщо діти працювали на фланелеграфі, композиції можна зберегти і показати батькам, іншим дітям. Ті, що створені на папері, залишіть на столах, щоб їх розди­вилися всі діти.

 

Вишиваємо скатертину

Матеріал: зсунуті столи вкриті однотонною приємного кольору тканиною.

Гра-вправа. Покажіть дітям скатерку чи велику хустку з гарною облямівкою. Запропонувати  усім разом викласти таку ж.

Завдання на вибір дітей. Виберіть і чергуйте в облямівці квадрати й прямокутники одного, а потім двох, трьох кольорів, одного або двох розмірів: квадрати і круги; овали і прямокутники.              Діти беруть потрібні фігури зі спільної таці і, підійшовши до сто­лу, викладають їх на край спільної облямівки. Вона поступово до­вшає, аж поки не з'єднається з початком. Розглянути спільний витвір, помилуватися ним разом з дітьми. Запитати, хто яку, фігу­ру виклав. Діти впізнають і називають свої фігури, їхні кольори. Скільки фігур ми виклали в облямівці? Багато. Скільки залишило­ся на таці? Мало. Покладемо їх посеред столу, порівняйте, як ви­глядають купки, які означають мало і багато.

 

Вишиваємо рушничок

Матеріал:   зсунуті в до­вжину по два столи.

Гра-вправа. Гра, подібна до попередніх. Вишивальники діляться на кілька груп. Одні з різноманітних фігур на кінцях рушника викладають візерунки з кру­гів, другі – з овалів, треті – з квадратів чи з прямокутників. При повторних іграх слід змінювати завдання: викладати з фігур певного ко­льору чи певного розміру. Розглянути і порівняти рушники, обрати, кому який до вподоби. Прикрасити справжнім вишитим рушни­ком кімнату.

 

Гуси-гусенята

Матеріал: білі великі овали, малі червоні прямокутники та ін­ші фігури.

Гра-вправа. Розглянути картину із зображенням гусей, пригадати, як гуси ґелґотять. Вис­тавте картки з відомими вже дітям курчатами, каченятами, а також гусенятами. За­питайте про їхні назви, колір, форми. Прочитайте вже відомі вірші. Коли вибрали картку з гускою, прочитайте новий вірш.

Повторно читаємо вірш. Виставте на фланелеграфі білих гусей. Білий малий овал – голова, великий овал – тулуб, червоний невеличкий прямокутник – ноги. Запитай­те дітей про форми та колір гусей.

Завдання на вибір дітей. Виберіть фігури зі спільної таці і створіть гуску чи гусей на своїх фланелеграфах. Полічіть разом з ними: у кого одна гуска, у кого — багато.

Варіант. На спільній таці жовті, білі малі й більші круги та ова­ли, червоні прямокутники для курчат, каченят та гусенят.

Завдання на вибір дітей. Викладіть того птаха, який кому до вподоби. Порівняйте та назвіть з дітьми використані фігури та кольори. Прочитайте вірші.  Запропонуйте дітям встати, походити, по­кричати, як курчата, каченята, гусенята, полічити їх. Багато, мало чи один?

Варіант. На   демонстраційному фланелеграфі   прикріпляємо   зелену довгу смужку (травичка) для курчат, блакитну (річечка) для каче­нят, чорну (земля) для гусенят.

Завдання на вибір дітей:  курчата, каченята, гусенята.

З великої таці біля фланелеграфа діти по черзі вибирають круги та овали і розміщують на смужках: курчата (маленькі жовті фігури), каченята (більші жовті фігури), гусенята (великі білі фігури). По мірі заповнення доріжок фланелеграфа жестом порівнюйте кіль­кість птахів і ставте відповідні запитання: „Кого багато? Кого ма­ло? Хто ще один?” Наприклад, хто більший: кур­чатко чи каченят­ко? Хто менший: каченятко чи гусенятко? Врешті, всі політаємо, пострибаємо, побігаємо, покричимо, як курчата, каченята, гусенята.

 

Що кому?

Матеріал: дві ляльки (ведмеді, зайці, мотрійки тощо), різні за розміром круги жовтого та іншого кольору.

Гра-вправа.

Більша лялька — старша дочка, менша — молодша. Старша дбає про меншу: піднімає з ліжка, одягає, вмиває тощо. Допоможемо їй, діти? А як саме? Послухайте:

  Печу, печу хлібчик

  Діткам на обідчик:

  Меншому — менший,

  Старшому — більший, —  

  Шусть у піч, шусть у піч!        Українська народна пісенька

Завдання на вибір дітей. Виберіть фігури і зліпіть два різних хлібчики. На повторному чита­нні вірша одні обводять пальчиком фігуру, другі плещуть по ній, треті - мовби розплющують між до­лонями. Далі кожен роздає свої хлібчики: меншому - менший, старшому - більший. Кожному по одному.

У повторній грі-вправі всі столи зсунемо разом, діти сидять нав­коло. Покажіть в'язку бубликів. Прочитайте вірша:

 

Бублики

                                                     Ой смачні,    Медяні,

                                Ой смачні    Запашні,

                          Бублики у Тані.   З медом, та й рум'яні.

Грицько Бойко

Використайте, прийом накладання кругів на бублик, їхня форма збігається. Спробуйте накласти квадрат — форма не збігається. Ко­ли діти зацікавились, вдруге прочитайте вірш.

Завдання на вибір дітей. Виберіть бублики. Попросіть дітей підняти свої бублики. Скільки у Наталі? У Окса­ни? У Сергійка? У кожного – один. Покласти круги – бублики на столі. Запитайте, ще раз: скільки у кожного? Один. Склали всі буб­лики на велику тацю. Скільки стало бубликів? Багато.

Варіант цієї ж гри з квадратами і прямокутниками. Перефразуйте попередній вірш, замінивши „бублики” на „печиво”.

 

Наші гості

Матеріал: жовті та іншого кольору круги, різні геометричні фігури.

Гра-вправа. Розгляньте калач, посмакуйте його з дітьми. Запро­понуйте самим випекти калачі. Послухайте, як це роблять.

 

 

Дидактичні ігри на співвіднесення форми геометричної фігури з формою вирізу у вкладці 

Вкладки легко зробити з кольорових аркушів. Для найменших ді­тей згодяться аркуші з відомими їм фігурами — кругом та овалом. Спочатку розріжте аркуш на смужки відповідно до розміру розміщених на них предметів. Отримайте різні смужки: вузькі, широкі та ще ширші. Акуратно виріжте із смужки всі круги та овали, наклейте її на картонну смужку нейтрального кольору.

Вибери доріжку

Матеріал:   смужки різного кольору з вирізами круга.

Гра-вправа. Запропонуйте дітям обрати смужку.   Серед столу поставте тацю з кругами таких самих кольорів, які об­рали діти на смужках.

Завдання на вибір дітей. Доберіть і покладіть у вирізи круги, колір яких збігається з ко­льором смужки.

 Спробуйте співвідносити з кольором та формою відомі дітям обра­зи. Наприклад, якщо на червону смужку дитина викладає червоні круги, називайте „круглі, червоні, як вишні”, зелені – „круглі, зелені, як яблука”, сині – „круглі, сині, як м'ячі”.

 

На свою доріжку

Такі самі вправи робіть з овалами та відповідними смужками. Використайте образи: яйце, слива, лимон, огірок та інші.

 

Не помилися на доріжці

Матеріал: доріжки з вирізами вкладок для кругів та овалів; на таці – круги та овали.

Гра-вправа

Завдання на вибір дітей. Доберіть фігури і кольори до своєї доріжки серед інших. Якщо діти помиляються, використайте прийоми накладання, зіставлення фігури за формою та кольором. Зацікавте дітей вправами і повторюйте їх через деякий час доти, доки помилки будуть поодинокі. Дітей, які безпомилково виконують вправи, посадіть разом за окремий стіл і ведіть далі — до складні­шого завдання — розрізнення розміру.

 

Дидактичні ігри на розрізнення предметів за величиною

Навчаємо дітей розрізняти предмети за величиною: великий — малий, більший — менший; вживати слова , що позначають величину.

 

Вправи з квадратом

Більший - менший

Матеріал:    великі квадрати різного кольору.

Гра-вправа. Діти вибирають по одному квадрату. Пригадайте з ними все відоме про квадрат: форму, з допомогою прийому обведення по контуру, колір — використовуючи прийом зіставлення ко­льорів із сусідніми квадратами зліва і справа. Всі складають квад­рати посеред столу. Вийшов килимок. Він може виявитися одноко­льоровим або різнокольоровим. Зіставляємо квадрати, наголошуємо на подібність чи відмінність кольорів. Називаємо кольори. Діти забирають свої великі квадрати.

Завдання на вибір дітей. Виберіть квадрат такого самого кольору, як великий квадрат, але меншого розміру. Використайте прийоми накладання малого квадрата на великий. Великий видно з-під малого. Чи побачить хто-небудь з дітей цю різ­ницю? Зверніть на неї увагу інших.

Використовуйте прийом прикладання малого квадрата поряд з ве­ликим. Діти, обводять пальчиком квадрат, підсовують малий до верхнього краю.

Іншого разу проведіть вправу з великим і малим квадратами різ­ного кольору.

Наступні вправи з двома різними за розмірами прямокутниками; з двома кругами; з двома овалами.

 

У кого такий самий?

Матеріал: фігури малі й великі, однакові за розміром різного кольору.

Гра-вправа. Для тих дітей, які навчились порівнювати і розріз­няти фігури за розміром, покладіть тацю з великою і малою фігу­рою такого ж самого розміру, як у них.

Завдання на вибір дітей. Вибрати велику і малу фігуру. Користуючись відомими їм прийомами порівняння, діти роблять відкриття: є фігури однакові за розмірами.

Повторні вправи.  Провести кілька ігрових вправ, створюючи з фігур відомі дітям образи. Наприклад, жовте курча, каченя, мотрійка, снігова баба, лялька, башта. Придумайте ще образні зобра­ження з двох-трьох відомих дітям фігур. Використайте вірші, ство­ріть з ними гру-хованку спочатку на фланелеграфі. Потім побігайте з дітьми як з курчатами і каченятами, тощо.

 

Качечка

Качечка кряче —

Каченят не баче.

Кличе качечка курчат,

Чи не бачили качат?                       Грицько Бойко

 

Добери за величиною

Матеріал:  малі й великі круги.

Гра-вправа.

Завдання на вибір дітей. Вибрати малі й великі круги. Діти їх розбирають зі спільної таці. Називайте разом з дітьми: „Беру малий, беру великий”. Порівнюйте їхній колір, форму, роз­мір. Коли діти награлися, поставте посеред столу блюдце і більшу за нього мілку тарілку. Зацікавте дітей, демонструючи відмінність у розмірі посуди. Користуйтесь відомими прийомами накладання. По­рівняйте форму посуду з фігурами, які є у дітей. З'ясувалось, що це все круги.

Завдання: на більшу посудину покласти більший круг, на меншу — менший. Підмічайте, хто виконує завдання правильно. 

Подібні вправи повторіть іншим разом з овалами, чотирикутника­ми й прямокутниками.

Доріжки для ляльок

Матеріал: геометричні фігури двох роз­мірів.

Гра-вправа.   Зацікавте  дітей  двома  ляльками  – великою  та малою.

Завдання на вибір дітей.

Зробіть із фігур доріжки: більшій ляльці – з більших фігур, мен­шій – з менших.

Ляльки сидять поряд. Будувати доріжки починайте від ляльок. Кожна дитина з наявних у неї фігур кладе більшу – більшій ляль­ці, меншу – меншій. Дії дітей супроводжуйте словами: „великій – більшу”, „малій – меншу”. При потребі користуйтеся словами: там, туди, тут. Доріжки поступово довша­ють, і помилково покладена фігура стає відразу помітною. Запропонуйте дітям покласти фі­гуру на доріжку до однакових за розміром фігур.

Під час гри доречно вживайте вирази „далеко-близько” стосовно відстані від доріжки, до якої вони кластимуть фігури. Коли доріж­ки готові, водіть по ним ляльок, приказуючи словами вірша і, від­повідно, підвищуючи або понижуючи тон.

 

Малесенькі ніжки

 Малесенькі ніжки  Малесенькі ніжки

  Швидко край доріжки – Бігли вздовж доріжки —

 Топ-топ-топ.    Туп-туп-туп.

 А великі ноги    А великі ноги

 Мляво край дороги —  Бігли вздовж дороги —

 Топ-топ-топ.    Туп-туп-туп.

По тому можна встати і, повторюючи вірш, запросити дітей пору­хатись.

 

Вправи з вкладками на смужках

Знайди своє гніздечко

Матеріал:  смужки з вирізом певної форми; фігури двох розмірів такого самого, як на смужці  (більшого чи меншого) на кожну дитину.

Гра-вправа. Діти вибирають смужки з вирізом певної форми.

Завдання на вибір дітей. Доберіть фігури до вирізу смужки. Користуючись прийомами прикладання, визначають, яку фігуру треба залишити на смужці, а яка зайва. Спостерігайте, чи швидко і правильно діти виконують завдання, чи повільно і з помилками. Тим, хто діє швидко й успішно, пропонуйте нові, складніші вправи. З тими, хто повільніше засвоюють завдання, продовжуйте роботу на відомих їм матеріалі та вправах.

 

М’ячики на сходинках

Матеріал:   п'ять прямокутників різного розмі­ру і різного кольору на кожну дитину.

Гра-вправа. Діти будують з них свої сходинки. Перед кожним, хто побудував, поставте п'ять різних за розміром і кольором кругів-м'ячиків.

Завдання на вибір дітей. Доберіть до м'ячика сходинку, що підходить за розміром і за ко­льором.

 

Дидактичні ігри на орієнтування в просторі

Розміщуючи фігури, діти починають розуміти і вживати слова там, туди, зараз, потім; групують фігури за величиною, формою, кольо­ром, за зразком і за словесною вказівкою.

Квітники розквітли

Матеріа: демонстраційний фланелеграф для дорослого, пред­метні картки з квітами і відповідні фігури; інди­відуальні  фланелеграфи для дітей (квітники), такі ж фігури.

Гра-вправа. Попередньо розгляньте квіти на квітнику або у вазі на столі. Покажіть дітям квітку на картинці. Разом з дітьми назвіть її й роз­містіть на демонстраційному фланелеграфі: „Тут виросла кульбаба жовта-жовта, а там ще одна”. (Прикріпіть жовтий круг).

Завдання на вибір дітей. Виберіть квіти для свого квітника, викладіть їх. Запитуйте: „Де росте твоя кульбаба?”, спонукаючи на відповіді „тут”, „там”. Так за зразком дорослого розміщуємо кілька квітів та подібних до них фігур: туди посадимо мак, там розквітла півонія. Зараз кульбаба жовта, потім стане білою. Коли квітники розквітли, кожен показує свій, цікавиться, який квітник у сусіда.

З дітьми, які не зробили помилок у повторній грі, спробуйте ство­рити квітники за словесною вказівкою, без демонстрування зразка. Якщо діти помиляються, поверніться до вправ за зразком.

Повторні вправи робіть з картками і фігурами, які зображують ві­домі дітям овочі („Моя грядка”), фрукти („У саду”). Закріплюйте просторові й часові уявлення, активізуйте слова, які їх позначають.

 

Хто як кричить

Матеріал:  круги й овали жовтого, білого, чорного та інших ко­льорів.

Гра-вправа. Запропонуйте дітям зробити їхніх улюблених друзів: песика, курочку, каченятко та інших. Прочитайте вірша та проілюс­труйте його картинками. Заохочуйте дітей до звуконаслідування:

 За ним песик: гав, гав, гав! За ним гуска: ге-ге-ге!

 Курка кличе: куд-ку-дак! Соловейко: тьох, тьох,тьох!

 А качатко: кря!  А поросятко: рох!

Кого хочуть зобразити діти з відомих геометричних фігур (круга й овала)?

Завдання на вибір дітей. Виберіть й зобразіть того, хто найбіль­ше сподобався у вірші. Найкраще зробити котика, курку, качку, гуску, соловейка.

За зразком дорослого на демонстраційному фланелеграфі діти по­слідовно викладають з фігур одну з цих тварин, самостійно добира­ючи фігури з таці на столі. Якщо вони не помилилися, то тварина відгук­неться до них словами з вірша. Імітуйте її звуки, спонукайте дітей наслідувати, перегукуйтеся з ними.

На повторних заняттях створюйте з фігур інших тварин, зацікав­те дітей звуконаслідуванням, вправляйте у вимові звуків. По закін­ченні діти встають, імітують рухи і звуки своїх улюбленців.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Дитинство – це найважливіший період людського життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя. І від того, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що ввібрала вона розумом і серцем із навколишнього світу, значною мірою залежить, якою людиною стане сьогоднішній малюк.

Раннє та дошкільне дитинство дуже важливий період у розвитку дитини, період ознайомлення з навколишньою дійсністю. Необхідно дати дитині можливість отримати найбільш різноманітний і корисний чуттєвий досвід.
Від рівня сенсорного розвитку дитини у подальшому залежить його розумовий розвиток. В основу навчання має бути покладено, в першу чергу, розвиток таких здібностей, як наслідування, відтворення, уміння дивитися і слухати, порівнювати, розрізняти, зіставляти, узагальнювати. Ці знання необхідні в подальшому для придбання певних умінь, знань, життєвого досвіду.

 Без достатнього розвитку сприйняття неможливо пізнати якості предметів, без здатності спостерігати дитина не дізнається про багато явищ навколишнього. Без спеціальних виховних прийомів сенсорний розвиток не буде успішним, він буде поверхневим, неповним, а часто навіть невірним.

 У дошкільному дитинстві найбільше значення має не обсяг знань, який набуває дитина в тому або іншому віці, а рівень розвитку сенсорних і розумових здібностей та рівень розвитку таких психічних процесів, як увага, пам'ять, мислення. Тому важливо розвивати у дитини орієнтовно-пізнавальну діяльність і вміння сприймати.

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

1. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля»/ О. Білан, Л. М. Возна, О. Л. Максименко та ін.. – Тернопіль: Мандрівець, 2017. – 264 с
2. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К., 2012
3. Венгер Л. А. Воспитание сенсорной культуры ребенка от рождения до 6 лет: Кн. Для воспитателей дет. сада / Л. А. Венгер, Э. Г. Пилюгина,  Н. Б. Венгер; Под ред. Л. А. Венгера. – М.: Просвещение, 1988.
4. Венгер Л. А. Восприятие и обучение. М., 1969.
5. Волков Б. С., Волкова Н. В. Детская психология: Логические схемы. – М.: Гуманит. изд. центр Владос, 2003. 256 с.
6. Выготский Л. С. Вопросы детской психологии. – СПБ.: Издательство «Союз», 2004. – 224 с.
7. Выготский Л. С. Лекции по психологии — СПб.: Союз, 2004. — 142 c.
8. Дитина. Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років. – К., Богдана, 2015р.
9. Литвяк Е. Что же это такое – воспитание по Монтессори? // Первое сентября, 2014. - № 74.
10. Люблінська Г. О. Дитяча Психологія – К.: «Вища школа»,1974.
11. Рихтерман Т. Д. Формирование представлений о времени у детей дошкольного возраста. – М.: Просвещение, 1991.
12. Теория и практика сенсорного воспитания в детском саду / Под ред. А. П. Усовой, Н. П. Сакулиной. – М., 1965.
13. Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. – М.: Изд. Центр «Академия», 1997.

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток

 

Консультація для батьків

«Використання дидактичних ігор

в розвитку сенсорних здібностей дітей»

Сенсорний розвиток є головною умовою будь-якої діяльності (образотворчої, музичної, конструктивної тощо). Без дозрівання організму дитини, її нервової системи неможливий психічний розвиток.

Для активізації сприймання особливе значення має дозрівання аналізаторів (зорового, слухового, смакового, нюхового, тактильного), за допомогою яких відбувається розчленування і об’єднання різних подразників, що сприймаються. Проте всі ці органічні складові створюють лише можливості, лише передумови для розвитку сприймання, але не визначають ні його характеру, ні рівня.

Вітчизняна дошкільна дидактика, спираючись на сучасні психологічні дослідження, розглядає сенсорний розвиток як формування нових (таких, що не існували раніше) сенсорних процесів і властивостей за наявності активного педагогічного впливу.

Метою сенсорного розвитку дітей є формування у них сенсорних здібностей. Сенсорні процеси в осіб з розвинутими сенсорними здібностями протікають дещо інакше, ніж з нерозвинутими. Ці відмінності зовні часто майже непомітні. Так, двоє дітей можуть ковзнути поглядом по тому самому предмету, а потім з’ясується, що лише в однієї дитини сформувалося повне і правильне уявлення про нього і вона одразу ж знайде цей предмет серед схожих. В іншої уявлення виходить дуже спотворене, неправильне. Чому? Тут має значення, як дитина розглядає предмет: як єдине ціле чи хаотично фіксує очима окремі його деталі та точки всередині.

Здібності, з одного боку, є умовою успішного виконання певного виду діяльності, а з іншого – розвиваються в процесі цієї діяльності. Незважаючи на тісний зв’язок знань і умінь із здібностями, їх слід розрізняти. Важлива не кількість знань, якими  володіє дитина, а те, як вона ними володіє і як опановує нові. Знання та уміння – єдиний і ефективний шлях формування здібностей. Тому широке перенесення способів дій у нові умови дає змогу вважати, що саме формування узагальнених умінь повинно стати основою виховання сенсорних здібностей.

Спираючись на основні положення вітчизняних учених з цієї проблеми, була розроблена програма сенсорного розвитку дітей, дидактичних ігор та вправ. В основу ігор покладено такі принципи:

1. Діяльність дітей повинна бути цікавою, мотивованою, продуктивною.
2. Завдання із сенсорного розвитку слід тісно пов’язувати з навколишнім життям.
3. Пропонуючи дитині завдання, потрібно дати їй змогу відшукати розв’язок самостійно.

У процесі виконання ігор і вправ необхідно розвивати мову, пам’ять, мислення дітей. Важливо врахувати індивідуальні особливості дітей і застосувати індивідуальний підхід до кожного.

Розроблені ігри можна використовувати і як діагностичні, і як розвиваючі. Підійти до них з таких позицій допомогла теорія Л.С. Виготського про зону найближчого розвитку.

Рівень актуального розвитку – це той рівень розвитку психічних процесів, який склався в дитини на сьогодні. Він визначається характером завдань, котрі дитина в змозі виконати самостійно.

Рівень найближчого (потенційного) розвитку визначається тими завданнями, які дитина може розв’язати за допомогою дорослого, у співробітництві з ним.

Педагог Карр поділяє ігри на :

• Сенсорні – (для найменших дітей, які люблять, щоб іграшки були різнокольорові, щоб видавали різні музичні звуки – брязкальця, шарманки, скляні дощечки, труби, барабани, барабани тощо);
• моторні – (біг, підскакування, боротьба, плавання тощо);
• психологічно-інтелектуальні – (лото, доміно, тощо).

 

 

 

 

Додаток

 

Добірка  ігор

     1. "Білизна на мотузці".

Запропонуйте дитині розвісити хусточки, ганчірочки й т.і. на мотузку, закріпити прищіпками. Можна просто прикріпити прищіпки на мотузочку по кольорам, розмірам, формі, пересувати їх, як кісточки на рахівницях, порахувати скільки червоних, синіх тощо.

    

 2. "Веселі прищіпки".

  Прикріпить прищіпки дитині на одяг і запропонуйте їх зняти. Можете прикріпити прищіпки собі на одяг. Діти із задоволенням будуть грати в цю гру.

    

3. "Раз прищіпка, два прищіпка..."

 Приготуйте картонні силуети сонечка, їжачка, ялинки, соняшника, деревця, квіточки й т.і. Дитина повинна за допомогою прищіпок зробити промінчики сонечку, голки їжачкові...

    

4. "Попелюшка"

   Приготуйте порожні ємності й нехай дитина сортує квасолю, горох, боби. Точно так можна сортувати великі ґудзики по кольорам, по кількості дірочок і т.і.

 

   

  5. "Чарівні картинки"

  На картонку насипати тонким шаром крупу, наприклад, манну, дитина пальчиком може малювати по крупі будь-які картинки або просто крапки, доріжки .

     6. "Сухий басейн"

  У будь-яку ємність (таз, каструлю, чашку) помістіть пластмасові кришки від пляшок. Діти можуть просто шарудіти кришками, опускаючи в ємність руки, також можна запропонувати дитині відшукати серед кришок сюрприз (цукерку, іграшку). Запропонуйте побудувати із кришок доріжку на кухню або до дивана. Побудувати башточку. Розкласти кришки по кольорам в окремі ємності. Надалі  можна використати ці кришки для навчання лічбі й читанню, досить наклеїти на кришки цифри, букви, математичні знаки.

   

  7. "Розумні палички"

Для гри можна використати рахункові палички, або звичайні гілочки. Можна викладати з них доріжку, парканчик, ялинку й тощо.

    

  8. "Різнобарвні стрічечки"

  До паличок прикріпити різнобарвні стрічечки й накручувати стрічки на палички. Можна прикріплювати до цих стрічок прищіпки по кольорам.

   

   9. "Казкова картинка"

 На картоні зробити силует будиночка, з кольорового картону вирізати для цього будиночка дах, вікно, двері, трубу, паркан і запропонувати дитині заповнити силует будиночка.

    

  10. "Збери крапельки в склянку"

 У намальовану форму склянки викладати крапельки - ґудзики, примовляючи: у синю склянку я покладу синю крапельку, у червону склянку я покладу червону крапельку ...

     

  11. "День народження ляльки Каті".

  З картону виріжте тарілочки, запропонуйте дитині розкласти на тарілочки цукерки - ґудзики для частування ляльок.

 

      12. "Піймай мишку за хвостик".

  Треба вирізати з різнокольорового картону силуети мишок, приготувати мотузочки такого ж кольору. Запропонуйте дитині підібрати мишкам хвостики.

   

   13. "Чарівний мішечок".

Зшийте мішечок з гарної тканини, можна прикрасити аплікацією або вишивкою. У мішечок покладіть різні предмети й іграшки, наприклад: кубик, шишку, м'яч, ляльку, ґудзик тощо. Дитина опускає руку в мішок і на дотик визначає, який предмет вона взяла у руку.

   

  14. "Водичка, водичка..."

 Ігри з водою дуже подобаються дітям, вони з величезним задоволенням плюхаються в ній руками, пускають кораблики, опускають камінці, кришки. Можна запропонувати дитині наливати воду в склянки або пляшки однакового розміру. В одну склянку налити небагато води, у другу половину, у третю - повну склянку.

      

 15. "Учимося, граючи!"

Розсипте на килимі або на столі мушлі, шишки, камінці. Запропонуйте обслідувати руками, покатати між долонями, розглянути, прикласти до щоки, постукати по столі, постукати камінчиком об камінчик.

 - Розсортувати по баночках;

 - Розсортувати по розміру;

 - Помістити камінці в пляшку й пошарудіти ними.

      

  16. "Котиться кулька..."

 - Покатати кульку між долонями.

 - Розкласти кульки в відра по розміру, кольору.

 - Покатати кульки по столу, підлозі, тарілочці.

 - Прокотити кульку дитині, а дитина нехай спробує прокотити вам.

     

 17. "Угадай на смак"

Приготуйте на тарілочці шматочки овочів і фруктів, наприклад: огірок, помідор, яблуко, цибуля, часник. Дитина, із закритими очима, розжовує який-небудь шматочок і визначає, що вона їсть. Можна запропонувати спробувати дитині на смак ложку солоної, солодкої, кислої води.

      

 18. "Сніжна королева"

  Дістаньте з холодильника два кубики льоду, один дайте дитині, другий собі. Запропонуйте розтопити лід теплом рук. Опустіть лід у склянку з холодною-гарячою водою й поспостерігайте, що відбувається з льодом.