Дидактичні ігри Анна Гавальда "35 кіло надії"

Анна Гавальда «35 кіло надії»

Інтерактивна гра «АБРАКАДАБРА»

  Закресліть літери англійського алфавіту і ви прочитаєте педагогічну характеристику Грегуара, що написала Марі.

DVУFG  WYЦUJGЬLОQWГUОN  ХGFЛОSWПUЧVИZКJА ГRОJFЛLZОGYВWА –  ЯQК WRРYЕNШVZЕYТQWО, VNЗОUYЛLОSZYТQSFGІ  UYQРZRUУYКSFGИUYFG ІQ FDВZSЕQЛYUИUSЧQЕJGЗZNVНLJЕQW SZVСNLЕQРUYЦWSFЕZV. QYЯSFGКJLЩZVNО NLJПGFDОDСSUYТАRWQРSАFGJТИLZXСVNLJЯ,  LQІRUGЗ НUYRWЬSWОZVГUNVО QWБERYУUДSFGJЕJLZ  VNUТYRОWQЛZSGК.

Відповідь: «У цього хлопчика голова – як решето, золоті руки і величезне серце. Якщо постаратися, із нього буде толк».

Анна Гавальда «35 кіло надії»

Впізнай героя

1 «… по десять разів рідряд дивився мультик про ведмежа, малював картинки і вигадував мільйон пригод для Гродуда – це було моє улюблене плюшеве щеня. Я годинами сидів один у своїй кімнаті і не сумував, говорив безперестану, ніби сам із собою.»

                                                                                      (Грегуар)

2  «… пішла працювати в школу, щоб займатися тим, що їй подобалося в житті: займатися рукоділлям та майструвати всілякі вироби. Сукні вона сама собі шила, светри сама в’язала, прикраси сама придумувала. Не було дня, щоб ми не приносили чогось додому: їжачок із пап’є-маше, кошеня з пляшечкою молока, мишки в горіховій шкаралупі, вертушки, малюнки… Оце була …. ».

                                                                                      (Вихователька Марі)

3 «… коли мені виповнилося три роки і пять місяців, раптом – бац! – у школу!

Батьки, напевно, все літо мені втовкмачували:

«Ось, любий, ти підеш до справжньої школи!». «Ну, і все таке .. Вони кажуть, що я навіть не плакав.(Я взагалі цікавий, мабуть, хотів подивитись, які там у них іграшки і чи є там «Лего».) Одним словом, до обіду я повернувся задоволений, все з’їв і побіг у свою кімнату, розповісти Гродуду, як цікаво було в школі.»

                                                                                                  (Грегуар)

4 «… Зараз мені тринадцять років, і я навчаюсь у шостому класі. Так, сам знаю, щось тут не так. Не треба загинати пальців, сам поясню. Два рази я залишався на другий рік і ось тепер – у шостому.»

                                                                                                  (Грегуар)

5 «… Майстер на всі руки, як і я, тільки в нього до того ж ще голова тямовита. У школі він був відмінником, першим у класі з усіх предметів і, поміж іншим, зізнався мені якось, що ніколи не сидів за підручниками у вихідні. Він був першим з математики, з французької, з англійської, з історії, з літератури – з усіх предметів, …»

                                                                                               (Дід Леон)

6 «… усього на рік старший за мене, але я з ним не затоваришував. Він не відходив від своїх комп’ютерних ігор і коміксів, а якщо починав говорити зі мною, то обов’язково питав одне і те саме: у який клас я піду на наступний рік.»

                                                                                         (Син мадам Мартіно –Шарль)

7 «А відрахували мене через коня. Треба було стрибнути через цю шкіряну машину з ручками, і, коли прийшла моя черга, я мало-мало недоскочив і боляче вдарився. Ясна річ, хлопці подумали, що я прикидаюся і ворлаю «У-у-ууйййййййййй!», щоб їх посмішити. А мадам Берлюрон потягла мене одразу до директорки.»

                                                                              (Грегуар)

8 «…У сімнадцять років він вступив д Вищої політехнічної школи, а   це, між іншим, був найважчий для навчання заклад у Франції. А потім він будував мости, транспортні розв’язки, тунелі, греблі.»

                                                                                  (Дід Леон)