Дидактичний матеріал з теми "Із літератури реалізму. Із французької літератури" (Стендаль , Бальзак)

Маршрутний лист за темою

«Із літератури реалізму. Із французької літератури»

(Стендаль, Бальзак)

Юний друже!

Уяви, що машина часу перенесла тебе у ХІХ століття. Це був Золотий Вік літератури, коли читання стало масовим.                                                                                                   Ти познайомишся з письменниками – реалістами, які не відмежовувались від дійсності, а проникали в суть соціальних процесів, через аналіз доходили до синтезу. Вони не обмежувались, як романтики, тільки відкриттям нового світу, а намагались встановити його більш універсальні закони, пізнати сутність суспільних відносин, виявити їх причини і наслідки.                              Засновником нового напряму був Ф.Стендаль. Він створив живі, складні психологічні характери, відобразив навколишню дійсність і її конфлікти у своєму  романі «Червоне і чорне». Розповідаючи про людину свого часу, Стендаль ставить за мету показати європейське життя в усій його складності.                                                                                                                                                                        Для О.Бальзака індивід відіграє другорядну роль.  Письменник звертається  до синтезу шляхом аналізу, описує  й об'єднує основні елементи життя, порушує  важливі проблеми і намічає шляхи їх вирішення, відтворює риси грандіозного обличчя свого століття, відображуючи характерних його представників. Тому світ виглядає у Бальзака більш повним і матеріально насиченим.                                                                                                                                             Погодитися чи не погодитися з даним твердженням ти зможеш, перечитавши твори запропонованих письменників, дослідивши їх творчі надбання, опрацювавши біографії. Проаналізувавши запропонований матеріал, ти зрозумієш, що життя людини – безцінне, а чисте кохання – запорука -  щастя.

 

Бажаю тобі успіху!

План твоїх дій

(Стендаль)

1.                                                                                                                         Спершу пропоную тобі познайомитися із Францією https://www.youtube.com/watch?v=wWfiTuKtbXk

 

2.                                                                                                                         Прочитай статтю електронного  підручника «Панорама французької прози середини XIX ст.» (Наливайко, Шахова, Волощук «Світова література»: підруч. для 10 класу загальноосвіт. навч. закладів. Видавництво: «Генеза», 2010, с. 15 – 20). Скористайся  цим посиланням: http://pidruchnyk.com.ua/uploads/book/Svitova_literatura_10klas_Nalyvajko.pdf

 

3.                                                                                                                       Ознайомся з біографією Анрі Марі Бейля (Стендаля). Сторінки життя і творчості» (22-27)

 

http://pidruchnyk.com.ua/uploads/book/Svitova_literatura_10klas_Nalyvajko.pdf

4.                                                                                                                       Дізнайся про напрямок у літературі під назвою «Доба реалізму»  у

     рубриці «Для допитливих». http://www.ukrlib.com.ua/encycl/techii/printout.php?number=5

5.                                                                                                                       Прочитай роман Стендаля «Червоне і чорне». (Аналіз твору також

     можеш знайти в електронному підручнику, с. 28– 34). З повним змістом тексту ти можеш познайомитися тут

https://royallib.com/book/stendal/chervone__chorne.html

     6. Перевір свої знання змісту роману, виконавши тестові завдання.

     7. Ознайомся з історією створення роману, його паспортом та

          характеристикою образів  головних героїв.

     8. Виконай контрольну роботу та творчі завдання. 

     9. Скористайся відеоматеріалами, щоб поглибити свої знання з теми:

• презентація «Анрі Марі» http://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/stendal-anrimari.html
• презентація «Роман «Роман «Червоне і чорне»

http://valyakodola.com.ua/load/prezentaciji_do_urokiv/prezentaciji_do_urokiv_svitovoji_literaturi/prezentacija_roman_stendalja_quot_chervone_i_chorne_quot/2-1-0-1288

• презентація « Стендаль «Біографія і творчість»

    http://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/stendal-biografiya-i-tvorchist.html

 https://www.youtube.com/watch?v=uwzQ8Jp3D2U  1серія

https://www.youtube.com/watch?v=gCk14NyTEEU  2 серія

https://www.youtube.com/watch?v=1ga2yFFODi0     3 серія

https://www.youtube.com/watch?v=ci00a7NLwK0     4 серія

http://audioknigi.me/krasnoe-i-chernoe     аудіокнига

Загальна характеристика французької реалістичної літератури XIX століття

 http://westudents.com.ua/glavy/34152-1-zagalna-harakteristika-frantsuzko-realstichno-lteraturi-XIX-stolttya.html                                                                                  Французька соціально-психологічна проза 19 ст.

http://edufuture.biz/index.php?title=Французька_соціально-психологічна_проза_19_ст.Повні_уроки

 

Додаток 1

 Стендаль

2. Запитання і завдання до теми  «Із французького реалізму XIX ст.»

1. Які теми й жанри розвивав у своїй творчості П. Меріме?                              2. Які натуралістичні елементи наявні в прозі Гі де Мопассана?                       3. Що мав на увазі Г. Флобер, проголошуючи:  «Емма Боварі – та це ж я!»
4. Наведіть приклади виявів соціальної та психологічної течій у французькому реалізмі. Поясніть головні відмінності між цими течіями.                                                                                                                 5. Підготуйте презентацію проекту на тему  «Українська тематика у творчості П Меріме»

3. Запитання і завдання для самоконтролю                                                                         

1. Назвіть справжнє ім’я Стендаля і поясніть походження його псевдоніма.

2. З якими історичними подіями було пов’язане життя письменника?

3. Назвіть найвідоміші романи Стендаля.

 4. Визначте найважливіші для розуміння творчості Стендаля факти його біографії. Розкрийте їхній вплив на світосприйняття письменника.

5. Схарактеризуйте коло мистецьких зацікавлень Стендаля. Назвіть твори, у яких відбилися ці зацікавлення.

6. Які теми розробляв Стендаль у своїх художніх творах?

7. Що надало підстави Ш. де Сент-Беву назвати Стендаля «гуса­ром романтизму»?

8. Які особливості художнього мислення письменника наблизили його до реалістичного напряму?

9. Що Стендаль вважав головною метою художнього зображення - зовнішню дійсність чи внутрішній світ людини?

10. Схарактеризуйте особистість Стендаля. Як вона виявилася в творчості письменника?

11. Ким був Стендаль - романтиком чи реалістом?

 12. Як ви вважаєте, чому за життя митця його твори не здобули  широкого визнання?

На допомогу учню – хронологічна таблиця 

Дата	Події	Формування світогляду, естетичних позицій
23 січня 1783 р.	Народження Анрі-Марі Бейля в родині багатого адвоката в Греноблі. Смерть матері; абат-вихователь. Відчуження батька, вплив дідуся	Формування ненависті до релігії, пошук нових ідеалів, цінування щирих почуттів
1797 р.	Навчання у Центральній школі в Греноблі	Спостереження за формуванням ідеології буржуазної держави, що народжувалася, об’єднуючи гроші, владу й підприємництво
1800 р.	Невдала спроба вступу до Політехнічної школи. Париж. Вступ на службу до армії Наполеона	Захоплення Наполеоном — ідеальною постаттю людини, яка досягла успіху в житті завдяки власним здібностям та наполегливості
1802 р.	Відставка з армії. Рішення стати письменником	Формування критичного ставлення до ідеалу
1812 р.	Знову на службі як офіцер-інтендант наполеонівської армії. Перебування в Росії	Розчарування в ідеалі, прагнення до справедливості
1814 р.	Падіння Наполеона. Приїзд до Італії. Життя, плідна письменницька праця	Переконання в тому, що мистецтво — сила, що здатна перетворити світ та поліпшити його
1831 р.	Роман «Червоне і чорне»	Прагнення усвідомити головні принципи мистецтва й життя
1839 р.	«Пармська обитель»	Осмислення долі «природної людини», суперечностей між законамисуспільства й природи
22  березня 1842 р.	Смерть Стендаля	Роздуми над тим, чи сумісні людські закони із законами природи

 

4. Реалізм

       Літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. Починаючи з 30-х pp. XIX ст. набуває розвитку у Франції, а згодом в інших європейських літературах. На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу (характеру) особистості. Замість інтуїтивно-почуттєвого світосприйняття на перше місце в літературі висувається пізнавально-аналітичне начало, а типізація дійсності утверджується як універсальний спосіб художнього узагальнення. Першим теоретиком реалізму вважається художник Ж.-Д.-Г. Курбе, який у передмові до каталогу виставки своїх творів під назвою «Реалізм» (1855), обґрунтував програмові засади напряму. Розробку теоретичної бази продовжили письменники Шанфлорі та Л.-Е.-Е. Дюранті, які виступили з деклараціями на сторінках журналу «Реалізм» (1856—1857). 
       
       Визначальні риси реалізму: 
       - раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів); 
       - правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей; 
       - принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність; 
       - характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя; 
       - конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;
       - вільна побудова творів; 
       - превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва; 
       - розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей. 
       
       XIX ст. дало світовій літературі таких видатних письменників-реалістів, як Стендаль, П. Меріме, О. Бальзак (Франція); Ч. Діккенс, У. Теккерей, Т. Гарді, Ш. Бронте (Англія); Ф. Достоєвський, Л. Толстой, А. Чехов (Росія). 
       Серед українських реалістів — Марко Вовчок, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. Франко. 

6. Тестові завдання за змістом роману Ф. Стендаля

„Червоне і чорне” .

Інструктаж до застосування : за кожну правильну відповідь учні отримують один бал

1.До якого типу прози ми можемо віднести роман „Червоне і чорне” ?

а) соціально – психологічної ;

б) реалістичної ;

в) модерністської ;

г) романтичної .

 

2.Визначте провідну тему роману Ф. Стендаля :

а) зіткнення неординарної особистості із законами суспільства . Кохання і розум ;

б) історія навів , влада грошей ;

в) формування свідомості людини ;

г) співвідношення добра і зла .

 

3.Про яке місто йде мова : „ ...Містечко , здається , наймальовничіше у Франш – Конте . Його біленькі будиночки з гостроверхими черепичними дахами розкидані по уз гір’ю , де з кожного видолинка здіймаються густолисті каштани ...”

а) Безансон ;

б) Вер’єр ;

в) Париж .

 

4. Кого з героїв так змальовує автор : „ То був тендітний , невисокий на зріст юнак вісімнадцяти чи дев’ятнадцяти років , з неправильними , але тонким рисами обличчя і орлиним носом .Великі чорні очі у хвилини спокою виблискували думкою й огнем ...”

а) пан де Реналь ; 

б) Жульєн Сорель ;

в) Ксав’є Станіслав ;

г) пан Вально .

 

5.Яку пристрасть Жульєну не міг пробачити батько :

а) до фізичної праці ;

б) до малювання ;

в) до читання .

 

6.Про кого з героїв сказані слова : „... Це людина , яка керується тільки своїми примхами ...”

а) пан Вально ;

б) пан де Реналь ;

в) маркіз де Ла – Моль .

 

7.Що символізує червоний колір у романі ? 

а) мрію , революцію , життя ;

б) реальність , реакцію , смерть ;

в) сутану ( одяг священика ) ;

г) костюм героя .

 

8.Упізнай героя : „...До того ж він був ще й дуже чемний – за винятком тих випадків , коли йшлося про грошові справи ,- а тому його не без підстави вважали за найбільшого аристократа у Вер’єрі ...”

а) пан де Реналь;

б)  маркіз де Ла – Моль ;

в) Жульєн Сорель ;

г) пан Вально .

 

9.Яка найважливіша риса характеру відрізняла пані де Реналь і Матильду де Ла – Моль :

а) розум ;

б) дотепність ;

в) уміння самовіддано кохати ;

г) уміння відповідати за свої вчинки .

 

10.Яку найважливішу проблему вирішує пані де Реналь після знайомства з Жульєном :

а) вибір між пристрастю та її обо’язком матері , дружини , християнки ;

б) вибір між Жульєном та дітьми ;

в) вибір між жаданням щастя та обов’язком .

 

11.Де промовляє  Жульєн Сорель слова : ”... Ви бачите перед собою простолюдина , обуреного своїм низьким походженням... Ось мій злочин , добродії .”

а) у будинку маркіза  де Ла – Моля „

б) під час складання екзаменів у семінарії Є

в) у суді ;

г) у в’язниці .

12.Які почуття панують у душі героя під час ув’язнення :

а) безвір’я ;

б) відчай ;

в) щирість ;

г) марнославство .

 7.

Історія створення роману.

  У романі “Червоне і чорне” Стендаль використав кримінальну справу, про яку прочитав у газеті. Первинним поштовхом до роботи над твором стала історія Антуана Берте, сина сільського коваля. Його вихователем і вчителем був місцевий священик. Коли юнакові виповнилось 19 років, він почав працювати гувернером у родині багатого промисловця пана Мішу. Можливо, між дружиною Мішу й Антуаном виник роман. Священик зумів влаштувати Берте в семінарію, з якої юнак переходить вихователем до аристократичного будинку Кордонів. Мадмуазель де Кордон, дочка хазяїна, закохується в молодого плебея. ЇЇ батько пише листа до пані Мішу і просить охарактеризувати поведінку Антуана, на що отримує негативний відгук. Це означає кінець карєри для Берте, і той, з відчаю, стріляє в пані Мішу з пістолета, а потім намагається покінчити життя самогубством. Пані Мішу не помирає, не помирає й Берте. У 1827 р. в Греноблі відбувся судовий процес, на якому його було засуджено до страти.                                                                                                  Історія головного персонажа “Червоного і чорного”, на перший погляд, майже повністю повторює цю справу, тільки імена змінюються: Берте перетворюється на Жульєна Сореля, подружжя Мішу - на пана і пані де Реналь, а аристократ та його дочка - на маркіза де Ла- Моль і Матильду. Та, звичайно, не цей життєвий випадок сам по собі зробив Стендаля одним з найвідоміших письменників світу, а те, як він його художньо втілив. Його геніальність як романіста полягає в тому, що він зумів у побутовому злочині побачити трагедію сучасною людини. Це був несподіваний, оригінальний хід, який багато в чому оновив світову літературу.                                                                      Вибір Стендалем “справи Берте” як відправної точки для свого твору відображає настанову письменника намагатися розвязувати життєві проблеми на рівні філософії, політики, естетики. Тут вирішальним чинником є те, що і Берте, і Жульєн - плебеї. Ситуація, коли представники нижчих станів піднімалися вгору завдяки своїм талантам, дуже приваблювала Стендаля. У нього була спеціальна теорія геніальності, за якою геній обовязково повинен бути бідним, неаристократом. Тільки серед таких людей,  стверджував він, ще залишилися ті якості, які так йому подобались і які вивільнила Велика французька революція - життєва енергія, прагнення свободи і щастя. Самі обставини існування таких людей змушували їх не зупинятись на місці і рухатись уперед, тоді як творча сила вищих класів знищена, бо вони зіпсовані цивілізацією. Прикладом такого геніального плебея, який переміг світ, для Стендаля, безумовно, був Наполеон. Годі й казати, що ця стендалівська теорія геніальності є ще одним варіантом ідеї “природної людини”, якій письменник залишався вірний завжди.

Жульєн Сорель. Не викликає сумніву, що Жульєн Сорель і є таким “геніальним плебеєм”, утіленням сучасного варіанту “природної людини”. Це доводить навіть поверхове знайомство з ним. Вперше ми бачимо цього персонажа в типово плебейському середовищі й оточенні - на лісопильні. Його батько і брати - грубі, практичні та хитрі люди, позбавлені будь-яких високих ідеалів. На їхньому тлі Жульєн, фізично слабкий, граціозний, схожий на дівчину, становить разючий контраст. Але він вміє витримувати удари: коли батько жорстоко бє його, юнак плаче - “не так від болю, як від жалю, що пропала улюблена книжка”. Така реакція свідчить про те, що в ньому є могутня внутрішня сила, яка ще тільки шукає виходу . Коло читання Жульєна - “Сповідь” Руссо, зібрання реляцій великої армії і “Меморіал Святої Єлени” (щоденник Лас-Каза, де йдеться про Наполеона у вигнанні). “Він готовий був померти за ці три книги”, - це дуже показова оцінка автора. Логічно припустити, що людина, яка ставиться до цих творів таким чином, принаймні погоджується з думками, що в них викладені. А викладено там ті самі улюблені стендалівські принципи, про які вже неодноразово мовилося. До того ж, Жульєн - дуже обдарований юнак: в нього живий розум, витончені почуття, він здатний вивчити напамять Новий Завіт або книгу Жозефа де Местра “Про папу”. Здається, у героя письменника є все, щоб стати видатною людиною. Усе, окрім одного: час таких, як він, минув. На шляху талановитих молодих плебеїв перешкодою стає сучасне їм французьке суспільство.                            Дія роману відбувається за періоду Реставрації. Ми вже говорили, що ставлення Стендаля до режиму, який склався після повернення Бурбонів, було негативним. Письменникові здавалося, що все спинилось і суспільну волю паралізовано. Які можливості мав Жульєн Сорель для здійснення своїх мрій за таких умов? Майже ніяких. І він починає сумувати за минулим, якого ніколи не бачив: саме так виникає в романі “наполеонівська тема”. Тоді, вважає Жульєн, він міг би приєднатись до армії Бонапарта і зробити карєру, а зараз таких можливостей у нього немає. Цей настрій диктує логіку вчинків героя: йому залишається або завжди працювати на лісопильні батька або, пристосувавшись до цього ненависного світу, стати його володарем і в такий спосіб здобути можливість розкрити свою неповторну індивідуальність. Юнак віддає перевагу другому варіанту.                                                                                                  “Хто б міг подумати, що це юне, майже дівоче обличчя, таке бліде й лагідне, таїло непохитну рішучість витерпіти які завгодно муки, аби лиш пробити собі дорогу. “ - описує почуття героя автор. І ось Жульєн, який бачив себе в мріях видатною особою та переможцем жіночих сердець, вирішує стати священиком. Таке ставлення до цього сану важко схарактеризувати як побожне. Це свідомий, суто карєристський вибір, заради якого йому доводиться ламати себе, стримувати в собі “природну людину”. Драматизм цього процесу “перевиховання” переконливо ілюструє такий приклад. Якось Жульєн упродовж обіду в колі інших священиків несподівано почав вихваляти Наполеона. То внутрішній вогонь, що палав у душі юнака, зірвав заборони, які він на себе наклав. Після цього, аби покарати себе за таку нестриманість, він привязав до грудей праву руку і ходив так два місяці, кажучи, що поранив її на батьковій лісопильні.Цей епізод дає змогу краще усвідомити своєрідність підходу Стендаля до того конфлікту часів, про який вже мовилося: письменник розглядає його насамперед на рівні ретельного дослідження психології  Жульєна й інших персонажів. Їхні душі розриваються між двома крайнощами: інстинктивними пориваннями до волі (життя за законами “природної людини”) і потребою стримувати їх (існування за суспільними правилами, які письменник вважає фальшивими).

Завдання і запитання.

1. Які обставини “справи Берте” використав Стендаль для створення роману “Червоне і чорне”? Чому письменник спинився саме на цьому випадку?
2. У чому полягає теорія геніальності Стендаля? Як ці погляди письменника допомагають краще зрозуміти образ  Жульєна Сореля?
3. Схарактеризуйте взаємини  Жульєна з родиною? Як він себе відчуває? Чому?
4. Схарактеризуйте образ  Жульєна Сореля за планом:

- портрет;

- риси характеру;

- здібності;

- мрії;

- коло читання.

Що свідчить про незвичайність і обдарованість  Жульєна? Чи сприяють обставини розвитку його індивідуальності ?

5. Наведіть приклади ставлення  Жульєна Сореля до Наполеона. Поясніть це ставлення.
6. Чому  Жульєн вирішує стати священиком? Чим зумолюється такий вибір? Що він повинен змінити в собі, аби здійснити свій намір? Чи відповідає карєра священика справжньому покликанню героя?
7. Що в поглядах і поведінці  Жульєна від “природної людини”?

“Роман карєри”. Як уже мовилося, боротьба “природи” і “цивілізації” відбувається в душі Жульєна Сореля. Герой бачить свій “обовязок” у свідомому лицемірстві, тобто в тому, щоб, стримуючи власний темперамент і ставлячись до суспільства з презирством, поводитись за його законами. Своїм учителем у цьому мистецтві брехати собі він називає мольєрівського Тартюфа.. Жульєн вираховує кожен крок і створює цілу програму завоювання світу, хоча на перших етапах ”природна людина”, що живе в ньому, плутає йому карти. Поступово він навчається добре контролювати власні інстинкти і на той період припадають його найбільші успіхи.              Перший етап у карєрі Жульєна - посада вихователя в домі пана де Реналя.. Там юнак закохується в дружину хазяїна – пані де Реналь. Спочатку він ставиться до цієї вродливої жінки з презирством, але, побачивши, що подобається їй, вирішує закохати її в себе і використати для просування вгору. Він старанно намагається грати роль переможця жіночих сердець, але виглядає дуже смішним, оскільки йому бракує досвіду. Усі спроби бути “цивілізованим”, тобто світським левом, володарем слабкої статі, тільки лякають і відштовхують пані де Реналь. Бажаний тріумф приходить несподівано: коли під впливом свого темпераменту Жульєн забуває роль і починає палати щирою пристрастю, жінка віддає йому своє кохання. Легко помітити, що Жульєн дуже відхилився від первісного плану: замість того, щоб залишитися байдужим і холодним, він сам стає жертвою кохання. Поки ще “природа” бере гору над “цивілізацією”. Проте Жульєн відкриває чимало “корисного” для майбутніх перемог, зокрема,, навчається краще розуміти людей, що його оточують. “Це виховання любовю, яке провадилось жінкою зовсім недосвідченою, було для нього справжнім щастям. Жульєн безпосередньо побачив суспільство саме таким, яким воно тоді було”: “на перший план виступали різні складні інтриги”, в яких потім  Жульєн почуватиметься як риба у воді.                                                                                                                Далі герой потрапляє до Безансонської семінарії. І знову ми бачимо його амбіції: він вважає, що серед цих обмежених і нерозвинених семінаристів йому легко стати першим учнем. “За Наполеона я був би сержантом; а серед цих майбутніх кюре я буду старшим вікарієм”, - каже Жульєн. Автор всіляко підкреслює наївність свого персонажа: Жульєн “з іншого тіста”, і ці посередності ніколи не визнають його своїм. Він не розуміє, що бути надто розумним у їхніх очах - гріх гордині. І даремно він силкується бути такими, як вони. Все одно “і після багатьох місяців невпинних зусиль  Жульєн все ще мав вигляд людини, яка мислить”. Отже, навіть і в такій суворій школі, як семінарія, Жульєн так і не зумів пригнітити “природну людину” на рівні інстинктів. Це доводить і побачення з пані Реналь перед подорожжю до столиці, коли він влізає у вікно до коханої жінки.                                                                                                                                                          Найжорстокішим періодом для Жульєна стає його перебування у Парижі в родині де Ла -Молів. Тут він пізнає світ до кінця і досягає найбільших успіхів у мистецтві лицемірства. Знову, як було і з пані де Реналь, обставини складаються таким чином, що він може діяти через жінку - дочку хазяїна Матильду де Ла -Моль, яка закохується в нього. Але швидко зясовується, що те, що забезпечувало перемогу в провінції, не спрацьовує в столиці. Як тільки Жульєн віддається пориванням своєї пристрасті, Матильда віддаляється від нього. Аби завоювати серце цієї молодої аристократки, він мусить повністю контролювати себе і навчитись грати на її почуттях. Цього разу кохання Жульєна абсолютно цивілізоване, тобто нагадує правильну облогу, націлену на те, щоб зламати гордість Матильди. Жульєн розігрує свою партію як по нотах, і отримує все, про що він мріяв: вродливу жінку, гроші, шляхетний титул і навіть офіцерський мундир. Але заплатив він за цей мундир надто дорого. Це вже більше не мрійник з палаючим поглядом, готовий померти за “Сповідь” Руссо, а зіпсований суспільством закоханий у себе егоїст. Почувши від Матильди звістку про присвоєння йому звання гусарського поручика, Жульєн каже собі: “Отже, роман мій завершений, і я завдячую цим тільки самому собі. Я зумів примусити це горде страховисько покохати мене. ЇЇ батько не може жити без неї, а вона – без мене”. Ці слова стендалівського героя - свідчення того, що в Жульєні не залишилося нічого природного, що він повністю “цивілізувався”.                                                                      Цікаво, що саме в цей момент із Жульєном відбувається катастрофа: пані де Реналь пише листа до маркіза де Ла- Моль, де змальовує Сореля як безсоромного карєриста. Маркіз відмовляється віддати Матильду заміж за такого неморального чоловіка. Усі плани Жюльєна руйнуються, і він з відчаю поспішає до Верєра і там у церкві  стріляє в пані де Реналь.Цей злочин відкриває останню фазу в душевній боротьбі  Жульєна Сореля - остаточне звільнення його індивідуальності, яке закінчується поразкою “цивілізації”. Самотні години у вязниці і каяття повернули  Жульєна до “природного стану”. “Честолюбство вмерло в його серці”, а разом із тим повернулось його справжнє кохання до пані де Реналь. Слава, паризький успіх, Матильда і навіть власна смерть здаються йому незначними й суєтними. Він не хоче нічого робити, аби врятуватись. “Дайте мені жити моїм ідеальним життям”, - каже він Матильді і Фуке, які прийшли підбадьорити його. “Кожний вмирає, як може; ось і я хочу думати про смерть по-своєму”. До того ж, Жульєна сповнюють незрозуміла для нього самого радість і щастя, які приходять тільки тоді, коли людина перебуває у злагоді з собою.                                                                                                                                                                        Про перемогу “природи” найяскравіше свідчить промова Сореля на суді, а також його поведінка протягом останніх днів. Мабуть, він міг би побудувати свій захист якось інакше, і тоді його становище не було б таким жахливим, але він від цього відмовився. Вперше його внутрішній голос і те, що він каже публічно, не суперечать одне одному. Великий маскарад завершився. Жульєн зрікається свого великого вчителя-лицеміра Тартюфа, і більше не приховує свого презирства до так званого “добропорядного суспільства”, тієї соціальної системи, що знищує таких, як він. Жульєн іде назустріч загибелі свідомо, бо більше не в змозі ламати себе.                                          Отже, Жульєн Сорель, з одного боку, - типовий сучасний француз, який розучився бути самим собою, а з другого – людина з колосальною внутрішньою енергією, для якої усілякі соціальні правила завжди будуть надто вузькими. За таких умов, душа Сореля, яка стала ареною боротьби між “природою” й “цивілізацією”, є водночас дзеркалом свого часу. На думку Стендаля, такі постаті, як його герой, належать не тільки попередній добі Просвітництва, а, швидше, майбутньому, бо своєю загибеллю рухають історію.

Завдання і запитання.

1. На які етапи ви можете поділити життєвий шлях Жульєна Сореля? Як можна визначити основні напрямки еволюції його поглядів, рис характеру? Як суспільство впливає на стендалівського героя?
2. Чого більше в почуттях Жульєна – розрахунку чи щирості – у його коханні до пані де Реналь? Обгрунтуйте свою думку на прикладах із тексту твору.
3. Порівняйте кохання Жуьєна Сореля до пані де Реналь із коханням до Матильди де Ла -Моль. Яких змін зазнав внутрішній світ героя?
4. Чи міг Жульєн Сорель врятувати собі життя під час суду? Що перемагає в цій останній фазі: “природа” чи “цивілізація”?
5. Чи можна стверджувати, що лицемірство мало тільки згубні наслідки для особистості  Жульєна і ніяким чином не сприяло його самовдосконаленню? Доведіть свою думку прикладами з твору.

Жіночі образи. Суперечливі почуття розривають не тільки душу Жульєна Сореля, але й серця жіночих персонажів - пані де Реналь та Матильди де Ла- Моль. Знову ми спостерігаємо основний конфлікт стендалівської творчості - “природної людини” і “цивілізації”, хоча виявляється він у кожному випадку по-своєму.                                                                                                                                                                        Для пані де Реналь найважчою проблемою є вибір між пристрастю, з одного боку, і її обовязком дружини, матері, християнки, з другого. Закохавшись у Жульєна Сореля, вона відчуває себе злочинницею, яка порушує внутрішні заборони, прищеплені їй церквою та мораллю. На рівні інстинкту пані де Реналь прагне щастя. На рівні свідомості вона всіляко стримує вільний розвиток почуття, що вона визначає як “жахливе наслання”. Аби ускладнити собі спілкування з юнаком, пані де Реналь влаштовує таким чином, щоб хто-небудь з її синів був завжди з нею.                                                                      Цілком закономірно, що пані де Реналь постійно вдається до крайнощів. Коли захворів її син Станіслав-Ксавє, вона сприймає хворобу як покарання Бога за подружню невірність. І майже одразу після цього, як тільки загроза здоровю хлопчика минула, підробляє анонімні листи, аби захистити своє кохання і Жульєна. Мабуть, в одну з таких хвилин лютого каяття вона з намови абата Кастанеда і відсилає маркізові де Ла- Моль відгук про поведінку Сореля, що відіграє таку фатальну роль у його долі. За цим знову відбувається повернення до коханого, тепер вже остаточне.              Як і Жульєн Сорель, пані де Реналь знаходить рівновагу тільки тоді, коли починає жити так, як диктує їй інстинктивне жадання щастя (тобто коли повертається до стану “природності”). Відтоді вона зовсім не зважає на обовязок перед чоловіком або моральний осуд. Тепер вони для неї просто не існують. Така щира поведінка є для Стендаля ідеалом.              Матильда де Ла- Моль - жіночий персонаж зовсім іншого типу. Ця дочка маркіза має багато спільного з верєрським плебеєм. Доказом цього може бути хоча б її ставлення до сучасності. Обидва персонажі вважають, що все найкраще вже відбулось у минулому. Тільки, на відміну від Жульєна, який обожнює Наполеона, Матильда мріє про ХVІ ст., про часи Карла ІХ , Генріха IV і Маргарити Наварської, коли жили справжні герої, такі як її родич Боніфас де Ла -Моль. З його імям повязана романтична і трагічна історія. Матільда інстинктивно шукає навколо себе таких сильних людей і не знаходить їх. “Високе походження, - каже вона, - дає людині безліч якостей, брак яких ображає мене,... але воно знищує ті якості душі, якими заробляють смертний вирок”. Ці думки слід тлумачити насамперед як доказ її розчарування в сучасному суспільстві, в тих аристократах, які її оточують. Їм бракує енергії та рішучості, що вирізняють людей доби Відродження, саму дівчину і Жульєна. І вона віддає своє серце йому – синові власника лісопильні. Свідченням її сили й сміливості є те, що вона першою зізнається в коханні.                                                        Проте, як зазначалося, незважаючи на таку духовну близькість Матильди письменнику і Сорелю, не вона, а пані де Реналь є в романі ідеальним жіночим характером. Матильда ніколи не може поводитись просто як жінка, а зажди залишається дочкою маркіза. Мабуть, у цьому її трагедія, але вона не може поступитися власною гордістю, і Жульєнові доводиться її підкоряти. В її пристрасті, до того ж, є своєрідний виклик власному суспільному станові. Одне слово, аристократичні упередження, властиві їй на інстинктивному рівні, як наслідок багатовікового впливу цивілізації на її предків, псують щирість почуттів Матильди. В очах Стендаля вона програє у порівнянні з пані де Реналь, яка не настільки блискуча, розумна, дотепна, як суперниця, але має щось інше, набагато важливіше, - вміння самовіддано кохати.                                                                                                                                                                        Різну природу пристрасті обох жінок яскраво описує останній абзац роману: “Матильда подбала про те, щоб цей дикий грот був оздоблений мармуровою скульптурою, замовленою за величезні гроші в Італії. Пані де Реналь виконала свою обіцянку. Вона не робила замаху на своє життя, але через три дні після страти Жульєна вона померла, обнімаючи своїх дітей”. Пані де Реналь і є та сама благородна душа, яка, за висловом письменника, тільки й заслуговує кохання.                                                                                                                  Жанр роману “Червоне і чорне”. “Червоне і чорне” – переконливе свідчення новаторства Стендаля-романіста. Тут органічно поєднані риси психологічного роману і соціального. Це виражається, зокрема, в тому, що головну тему твору: зіткнення різних історичних часів (духу Великої революції, інстинктивним носієм якого є Жюльєн, і нудної повсякденності Реставрації) письменник розглядає саме як психологічну проблему і внутрішній конфлікт головного героя, який “вмонтований” у широку панораму французького суспільства. З простої кримінальної хроніки Стендаль зробив справжню “хроніку ХІХ ст.” У романі змальовуються всі основні групи французького суспільства тих часів: провінційні міста Верєр і Безансон, столиця Франції Париж; нова буржуазія (Вально) і стара аристократія (де Реналь), великий світ і політика (де Ла- Моль), боротьба між єзуїтами та янсеністами, ультрароялістські кола. Жульєн має можливість побачити короля, зустрічається з революціонерами (граф Альтаміра) і бере участь у політичній змові.                                                                                                                              Ще одним внеском Стендаля у розробку соціально-побутового роману нового типу є його розуміння цього жанру як “дзеркала, з яким ідеш по великій дорозі. То воно відбиває голубе небо, то брудні калюжі і вибоїни. Іде людина і несе те дзеркало, а ви цю людину звинувачуєте в неморальності! Її дзеркало відбиває багно, а ви звинувачуєте дзеркало! Логічніше звинувачувати велику дорогу з її калюжами, а ще певніше – шляхового глядача, що допускає,  щоб на дорозі стояли калюжі та скупчувалось багно”. У цій цитаті міститься ціла програма обєктивного і критичного зображення звичаїв, яку Стендаль майстерно запроваджував на практиці.                                          Окрім того, “Червоне і чорне” має риси й суто філософського роману, бо персонажі, які діють у ньому, постійно зачіпають найскладніші філософські, ідеологічні, естетичні теми свого часу. Наприклад, на балу Жульєн обговорює з графом Альтамірою припустимість застосування насильства заради досягнення благородної мети. В іншому місці один з персонажів так висловлюється з приводу можливості поєднання політики і мистецтва. “Політика, - каже він, - то камінь, привязаний на шию літератури, який може її потопити менш ніж за півроку. Політика серед витворів уяви – те саме, що постріл з пістолета під час концерту. Цей звук оглушливий, але позбавлений будь-якої виразності. Він не гармонує з жодним інструментом”. Філософічність роману полягає не тільки у висловах і темах розмов героїв, але й у тих головних проблемах, які вони намагаються розвязати на власному досвіді. Отже, і з формальної точки зору “Червоне і чорне” – надзвичайно оригінальний витвір красного письменства, який прокладає шлях у майбутнє.

Завдання і запитання.

1. Схарактеризуйте ставлення пані де Реналь до свого кохання. Наведіть приклади з тексту роману, що доводять суперечливість її почуттів. Чого вона лякалась? соромилась? Що змусило її забути про все після вироку?
2. Чи можна вважати історію Боніфаса де Ла- Моля і Маргарити Наварської своєрідним ключем до розуміння образу Матильди? Як ця історія характеризує ставлення героїні, Жульєна і автора до сучасності й історії?
3. Що приваблює  Жульєна в Матильді де Ла- Моль? Чи тотожне ставлення героя до неї з авторським?
4. Кого з двох жінок, на думку Стендаля, слід вважати ідеальним утіленням кохання? Чому?
5. Чи зберігається протиставлення “природи” й “цивілізації” в тому, як Стендаль показує внутрішнє життя жіночих персонажів? Прокоментуйте це запитання.
6. У чому полягає значення роману “Червоне і чорне” для світової романістики?

Завдання і запитання до всього твору.

1. В одному реченні спробуйте сформулювати своєрідність стендалівського протиставлення “природної людини” і “цивілізації” а) в долі Жульєна Сореля, б) пані де Реналь, в) Матильди де Ла- Моль.
2. Як у романі розробляється конфлікт різних історичних часів? Який час символізує Жюльєн Сорель? Чому герою і його творцеві не подобається сучасність?
3. Прочитайте уважно характеристику роману “Пармський монастир”. Які спільні теми, мотиви, ідеї ви помітили?
4. Який внесок в оновлення романного жанру зробив Стендаль своїм твором “Червоне і чорне”?
5. Чи подолала сучасна культура той конфлікт «природної людини» й «цивілізації», якому таку велику увагу приділяє у своїх романах Стендаль?
6. На прикладі долі  Жульєна Сореля і на власному досвіді спробуйте знайти відповідь на запитання: чи може людина жити у суспільстві і не бути лицемірною?                                    Переклад Є. Старинкевич.

    Паспорт твору «Червоне і чорне».

•              Літературний рід: епос
•              Жанр «Червоне і чорне»: соціально-психологічний роман
•              Стиль: реалізм
•              Тема «Червоне і чорне»: протистояння талановитої особистості суспільству.
•              Ідея «Червоне і чорне» відображається у назві «червоне» та «чорне».
•              Конфлікт роману: людина і суспільство

Головні герої: Жульєн Сорель, пані Реналь та її чоловік пан де Реналь, Матильда де Ла -Моль, її батько Маркіз де Ла -Моль, пан Вально, абат Пірар (ректор семінарії), абат Шелан (кюре), Фуке (друг Жульєна)

Місце дії: Вер’єр, Безансон, Париж

Життєва основа: життя Антуана Берта, якого було засуджено до страти за замах на життя колишньої коханки пані Мішу.

Символічність назви «Червоне і чорне»: червоне — жага, любов, пристрасть; чорне — символ зла, жалоби, смерті; червоне — символ гільйотини, агресії, колір крові; чорне — колір повсякденного одягу Жульєна; червоне — душевна чистота та щирість Жульєна Сореля; чорне — його честолюбство та холодний розрахунок; червоне — колір мундира військовика армії Наполеона; чорне — колір сутани священика; червоне — революція; чорне — реакція.

Ознаки реалізму «Червоне та чорне» всебічне змалювання розвитку внутрішнього світу головного героя; герої не ідеалізовані, вони мають позитивні і негативні риси; пошуки причин суспільних рухів; панорама суспільно-історичного життя Франції доби Реформації.

Риси романтизму у реалістичному романі «Червоне та чорне» проблема трагічного конфлікту самотньої гордої особистості; символіка кольорів; передбачення подій, пророцтва щодо подальшого життя та загибелі (Жульєн у церкві); романтичне кохання Матильди; авантюризм; епатуючий фінал; опис гірських пейзажів.

Психологізм роману «Червоне та чорне» аналітизмі зображення суспільства; психологічних деталях (відтворюють стан душі персонажів у конкретний момент); монологах героїв (особливо внутрішніх); авторських коментарях думок персонажів; авторських коментарях вчинків персонажів.

8. Контрольна робота за романом Стендаля «Червоне і чорне»

 Репродуктивний рівень (6 балів)

1. Назвіть підвид жанру роману в літературі ХІХ ст., в якому розкривається «діалектика душі героїв».

а) Соціально-психологічний роман;               в) соціально-побутовий роман;

б) Історичний роман;                                        г) морально-релігійний роман.    

2. Сюжет роману Стендаля «Червоне і чорне»:

а) має автобіографічну основу;

б) повністю вигаданий автором;

в) запозичений з кримінальної хронічки;

г) навіяний італійськими враженнями.

3. Які засоби психологізму використовує Стендаль у романі «Червоне і чорне»?

а) Щоденник;                                                           в) пейзаж;

б) двійництво;                                                          г) самооцінку героя.

4. Із наведених ознак творчості письменників ХІХ століття установіть характерну для Стендаля.

а) Герой – носій певної філософської теорії, яку він перевіряє ціною свого життя;

б) навмисна необробленість стилю, який має бути «дзеркалом» такої ж «необробленої» реальності;   

в) лейтмотиви теми влади грошей та втрати ілюзій;

г) Одухотворення світу речей, пов’язаних із певними спогадами, переживаннями тощо.

5. Внутрішній монолог – це:

а) спосіб розкриття характеру героя шляхом художнього зображення його внутрішнього життя;

б) принцип зображення подій, покладених в основу твору;

в) намагання висловити невимовне;

г) засіб викриття особистих вад героя.

6. Підкреслити назви творів Стендаля

«Пані Боварі»,  «Саламбо»,  «Арманс»,  «Виховання почуттів», «Життя», Ваніна Вініні», «Черево Парижа», Пармський монастир», «Творчість», «Люсьєн Левен», «Ярмарка марнославства», «Грозовий перевал» 

Репродуктивно-творчий рівень (2 бали)

Поясніть символіку кольрів у назві твору Стендаля «Червоне і чорне»

 Творчий рівень ( 4 бали)

Завдання на вибір.

1.У чому проявляється незвичайність постаті Жульєна Сореля ?

2.Чим схожі жіночі образи Стендаля з образами сучасного жіноцтва?

3. Написати лист Жульєну Сорелю.

4. Написати есе «Щаслива та людина, яка по-справжньому вміє кохати.

Творче завдання (за бажанням)

1. Написати продовження роману.

2. Зняти відеоролик «Зізнання у коханні до героїнь твору».

3. Намалювати ілюстрації до твору.

 

 

 

 

 

 

Бажаю тобі успіху!

План твоїх дій

(Бальзак)

1.                                                                                                                         Ознайомся з біографією Бальзака, прочитавши статтю електронного  підручника «Віхи життя, віхи творчості» (Наливайко, Шахова, Волощук «Світова література»: підруч. для 10 класу загальноосвіт. навч. закладів. Видавництво: «Генеза», 2010, с. 41– 48). Скористайся  цим посиланням: http://pidruchnyk.com.ua/uploads/book/Svitova_literatura_10klas_Nalyvajko.pdf
2.                                                                                                                         Переглянь презентацію про життя і творчість Бальзака, дізнайся більше про письменника. http://svitppt.com.ua/zarubizhna-literatura/onore-de-balzak-zhitteviy-shlyah.html
3.                                                                                                                       Прочитай повість Бальзака «Гобсек». (Аналіз твору також

     можеш знайти в електронному підручнику, с. 49– 51). З повним змістом тексту ти можеш познайомитися тут http://www.ukrlib.com.ua/books-zl/printout.php?id=23&bookid=0

      4. Перевір свої знання змісту роману, виконавши літературний та    хронологічний диктанти.

      5. Ознайомся з історією створення повісті, його паспортом та

          характеристикою образів  головних героїв.

     6. Виконай контрольну роботу та творчі завдання. 

     7. Скористайся відеоматеріалами, щоб поглибити свої знання з теми.

 

 

Додаток 2

4. Літературний диктант «Оноре де Бальзак – життя і творчість»

1. Народився Бальзак …(у містечку Турі В родині посадовця Бернарда – Франсуа Бальзака);
2. За ініціативи матері стає пансіонером…(Вандольського коледжу);
3. Батько Бальзака сподівався, що син стане…(юристом );
4. Мрія про письменницьку славу знайшла своє втілення в … (історичній трагедії «Кромвель»);
5. Перше визнання Бальзак одержав як … (автор історичного роману «Шуани»);
6. Етап творчої зрілості письменника пов’язаний з атмосферою .. (Липневої революції);
7. Закріпив славу Бальзака роман…(«Шагренева шкіра»);
8. Бальзак працює кореспондентом та співредактором … (сатиричної газети «Карикатура»);
9.   Давня мрія Бальзака поєднати свою долю з багатою жінкою шляхетного роду. Нею стала…(польська аристократка Евеліна Ганська);
10. Уже на початку творчого шляху письменник встановлює зв’язок між окремими своїми творами, об’єднавши їх у …(цикли «Сцени приватного життя», «Сцени провінційного життя», «Сцени паризького життя»);
11. Епопея, яка найповніше відтворює історичний розвиток французького суспільства має назву …(«Людська комедія»);
12. Оноре де Бальзак помирає…(у Парижі 1850 року).

Хронологічний диктант

1. Народився Оноре де Бальзак ( 20.05.1799року)
2. Стає пансіонером Вандольського коледжу, який славився ліберальністю виховання у (1807 році)
3. Коли Бальзак стає слухачем права паризької Школи права …   ( 1816-1819рр.)    
4. Оноре висловлює бажання стати  письменником у … (1819р.)
5. Невдала героїчна трагедія «Кромвель» була написана… (1819р.) 
6. В якому році починає писати пригодницькі твори задля заробітку…(1821 р.)
7. Перший серйозний роман Бальзака «Шуани, або Бретань у 1799 році» побачив світ у (1829р.)
8. Виникає ідея об’єднати всі романи в єдину епопею …(1833р.), остаточно ця ідея оформиться …(1841р.), а (1842р.) втілиться у славнозвісній «Передмові до «Людської комедії»»
9. Бальзак стає власником газети «Кронік де Парі» у …(1835р.)
10. До Верховні, де жила польська аристократка Евеліна Ганська, письменник приїхав… (1847р.)
11. Одружується Бальзак з Евеліною Ганською у… (березні 1850р.)
12. Після тяжкої хвороби серця письменник помер… (18.08.1850р.)  у Парижі

4. Історія написання повісті «Гобсек»

Невелика за обсягом, написана у формі розповіді в оповіданні, повість “Гобсек” безпосередньо пов’язана з романом “Батько Горіо”. У цій повісті ми знову зустрічаємося з деякими героями “Людської комедії” Оноре де Бальзака. Серед них – графиня де Ресто, старша дочка батька Горіо, а також лихвар Гобсек і адвокат Дервіль, які згадуються в романі “Батько Горіо”.              Над повістю “Гобсек” Бальзак працював порівняно довго і особливо ретельно. Письменник наполегливо прагнув досягти в ній художньої досконалості, переконливо і достовірно передати в образі лихваря сутність сучасної йому епохи. Про це свідчать три редакції повісті, здійснені письменником протягом 18 років, і ті зміни, які він постійно вносив в кожну нову редакцію.                                                                                                                                            Першому варіанту повісті передував нарис “Лихвар”, написаний Бальзаком для столичного журналу “Мода”. Цей нарис згодом і став першою главою повісті, що вийшла в 1830 р під назвою “Небезпеки безпутності”. Під цією назвою повість була включена письменником у цикл “Етюди вдач” (підрозділ “Сцени приватного життя”) – першу частину “Людської комедії”.              У ньому основна увага була зосереджена на аморальної стороні життя французької аристократії, якій письменник протиставляє духовне відродження Гобсека: лихвар віддає молодому Ернесту де Ресто статок, необхідний для одруження, за що мати Ернеста – графиня де Ресто добивається для лихваря дворянського звання, і, врешті-решт, Гобсек відмовляється від своєї не надто благородної практики і стає депутатом.              У 1835 р з’являється новий варіант повісті, але вже під назвою “Папаша Гобсек”. Як вважають дослідники творчості письменника, ця назва була дана повісті за аналогією з романом “Батько Горіо”. У нових історичних умовах, через п’ять років після липневої революції, в обстановці запеклої боротьби за збагачення письменник переносить центр уваги читачів з аристократії на нових господарів життя. На перший план виступає лихвар Гобсек. Друга редакція повісті закінчувалася описом страшної комори вмираючого лихваря, а графиня де Ресто постає перед читачами в якості дочки батька Горіо. Таким чином, два твори виявилися пов’язаними як “різні варіанти однієї і тієї ж теми про владу золота і його жертви”. Безжалісному Гобсеку і спраглим до розкоші аристократам Бальзак протиставляє стряпчого Дервиля і швачку Мальво, працьовитих і чесних молодих людей, вихідців з простого народу.                                                                                                                                                          У 1848 Бальзак знову повертається до повісті. Він знову змінює її назву, відкидаючи слово “папаша”, що додає образу головного героя добродушний відтінок. Тепер повість називається коротко: “Гобсек”. У цьому остаточному варіанті з’являється розповідь про минуле лихваря і про те, як він заробив свій капітал. В основу повісті “Гобсек” були покладені життєві спостереження письменника, тому дослідники творчості Бальзака вважають, що окремі її елементи носять автобіографічний характер. Наприклад, Мервіль, в конторі якого, будучи студентом, працював Бальзак, послужив прототипом для героя повісті “Гобсек” – нотаріуса Дервиля.

Паспорт повісті "Гобсек"

Назва твору	«Гобсек»
Автор	Оноре де Бальзак
Рік написання	1830
Літературний напрям	реалізм
Жанр	соціально-психологічна повість
Тема	влада золота, грошей над людьми
Проблематика	Проблема уявних і справжніх життєвих цінностей
Конфлікт	Почуття – розум, буржуазне суспільство – талановита особистість
Композиція	оповідання в оповіданні
Основні ідеї	гроші - не винні, оскільки вони тільки умовність, яку вигадали люди; важливо,  хто ними володіє та з якою метою використовує
Головні герої	Гобсек, Максим де Трай, Анастазі де Ресто, Дервіль, Фанні Мальво
Художні особливості	Риси реалізму (опис життя Франції 1829-1830 рр. (історична конкретика); точність деталей; докладний опис фінансових дій; типовість ситуацій; соціально-побутова характеристика героїв) та романтизму (самотність головного героя; минуле Гобсека - загадка; Гобсек - сильна та незвичайна особистість; грандіозні масштаби діяльності Гобсека; винятковий розум Гобсека, його романтичний світогляд).

 

1."Небезпеки безпутного життя"(1830) -- історія розпаду дворянської родини де Ресто. Образи Анастазі де Ресто і Максима де Трая були об'єктами критики. І якби не добрий Гобсек, дітям Анастазі загрожувало б зубожіння. Гобсек віддав молодому Ернесту де Ресто майно, необхідне для шлюбу, за що Анастазі добивалась для лихваря дворянського звання.

"Батечко Гобсек"(1835).  --  головний герой Гобсек і повість закінчувалася описом затхлої комори вмираючого лихваря.

"Гобсек"(1842) --- відображено страшне спотворення людини владою золота. Навіть ім'я героя у перекладі символічне - "живоїд". Живоїд – це людина, яка наживається на інших або жорстоко з ними поводиться

2. Жанр. Повість

3. Дія у повісті відбувається взимку у 1829—1830р. Це Франція періоду останніх років правління Бурбонів напередодні Липневої буржуазної революції 1830 р.

4. Композиція. Рамкова композиція: оповідання в оповіданні. Адвокат Дервіль розповідає графині де Гранльє історію, яка стосується самого початку його кар’єри і може змінити погляд вищого кола паризького суспільства на положення  Ернеста де Ресто, в якого закохана Камілла де Гранльє.

5. Твір входить до «Етюдів про звичаї» («Сцени приватного життя »). Тут змальоване соціальне явище («влада золота», яка стає найголовнішою у суспільстві), досліджена "історія людського серця" (втрата істинних життєвих орієнтирів Гобсеком) та "історія суспільства" (в якому «золото — духовна сутність»).

6. Тема: зображення впливу «золотого мішка» на внутрішній світ людини.

7. Ідея: гроші - не винні, оскільки вони тільки умовність, яку вигадали люди; важливо хто ними володіє та з якою метою використовує.

8. Конфлікт: почуття - розум, буржуазне суспільство - талановита особистість.

9. Система образів. Адвокат та нотаріус Дервіль, віконтеса де Гранльє та її донька Камілла, лихвар Гобсек, швея Фанні Мальво,  Анастазі де Ресто, її чоловік – граф де Ресто та син Ернест де Ресто,

Максим де Трай

10. Біографія Гобсека

1. Ім’я: Жан-Естер Ван Гобсек
2. Дата народження: 1740 р.
3. Місце народження: передмістя Антверпена
4. Місце проживання: Париж, вулиця де Гре
5. Мати: єврейка
6. Батько: голландець
7. Дитинство: у 10 років -  юнга на кораблі
8. Життєві випробування: «раптові кошмари, несподівані події, романтичні невдачі, безмежні утіхи, голод, розтоптане кохання, набуте, втрачене і знов набуте багатство, безліч смертельних небезпек»; учасник громадянської війни у США, корсар, золотошукач
9. Сімейний стан: неодружений, дітей не має
10. Родичі: сестра, онука сестри - Сара ван Гобсек, її донька - Вогник
11. Основне заняття: лихвар
12. Статки: «його багатство зберігалося, мабуть, у банківських склепах. Він сам стягав гроші по векселях, бігаючи по всьому Парижу»

11. Портрет Гобсека.

Обличчя: «місячний лик»; «жовтава блідість скидалася на колір срібла, з якого облупилася позолота»; «риси здавалися відлитими в бронзі»; глибокі зморшки «мережать» його обличчя; «густі чорні брови».

Волосся: гладеньке, акуратно причесане, «із сивиною попелясто-сірого кольору».

Очі: «жовті, як у куниці»,«майже без вій», «боялися світла»; «дашок старого кашкета надійно захищав очі від світла».

Ніс: «гострий», «подовбаний на кінчику віспою, скидався на свердлик».

Губи: «тонкі, як у алхіміків або старих карликів, зображених на картинах Рембрандта».

Голос: «тихий, лагідний», Гобсек «ніколи не сердиться»; говорить про гроші «тоненьким голоском, схожим на звук флейти», в яку забули вставити мундштук.

Вік: угадати неможливо, бо здається, чи то він «завчасу постарів, чи задумав до похилого віку зберегти молодість».

12. Будинок Гобсека

Живе Гобсек у «похмурому, вологому будинку без подвір'я, всі вікна якого виходять на вулицю»; у довгий коридор виходять двері кімнат, схожих на монастирські келії, освітлені малесенькими віконцями.

«Дім та його мешканець (Гобсек) пасували один до одного — як ото скеля та приліплена до неї устриця».

Його кімната, де все було охайне і потерте, починаючи з зеленого сукна на письмовому столі - до килима над ліжком, скидалася на холодну оселю самотньої старої діви. Узимку головешки  в  каміні,  завжди  присипані  купкою попелу, диміли, ніколи не розгоряючись полум'ям.

13. Епітети, які характеризують Гобсека: глитай, лихвар, людина-автомат, людина-вексель, золотий ідол, привид помсти, докір сумління, скнара, філософ, справжній удав, створіння нице, створіння шляхетне, філософ зі школи циніків, старий малюк, жмикрут, казкове страховище, фантастичний ідол, голландець, гідний пензля Рембрандта.

14. Життєвий кодекс Гобсека

«Незрушне лише одне почуття, яким нас наділила природа,— інстинкт самозбереження».

«Найтривкіша з усіх насолод — марнославтсво. Марнославство — це наше "я"».

«Щастя знаходить той, хто вміє застосувати свої здібності за будь-яких обставин».

«Щастя або в сильних емоціях, які підточують наше життя, або в розмірених заняттях».

«Я не вірю нічому».

«Повсюди точиться боротьба між бідними і багатими вона неминуча. Отож краще самому визискувати, ніж дозволяти, щоб визискували тебе».

«Для того, хто мусив пристосовуватися до різних суспільних мірок, усякі ваші переконання та правила моралі — пусті слова».

«А влада і втіха — хіба не основи нашого нового суспільного ладу?»

«Я досить багатий, щоб купувати людську совість».

«Я володію світом, не стомлюючи себе, а світ не має наді мною ніякої влади».

«У мене погляд, як у Господа Бога, я зазираю в душі».

«Я читаю в серцях, від мене ніщо не сховається».

«Усі людські пристрасті, розпалені зіткненням інтересів у вашому нинішньому суспільстві, проходять переді мною, і я влаштовую їм огляд..., вивчаючи усі потаємні пружини, що рухають людством».

15. «Філософія золота» — система поглядів Гобсека на роль грошей, золота у житті суспільства та окремої людини

 «...з усіх земних благ варто домагатися тільки...золота».

 «У золоті зосереджені всі сили людства».

 «Задовольнити марнославство — «найтривкішу з усіх насолод» — можна тільки золотом».

 «Щоб здійснити свої примхи, ми потребуємо часу, засобів і зусиль... у золоті все це є в зародку...»

«Хіба можуть у чомусь відмовити тому, в чиїх руках мішок із золотом?.. Я міг би, якби захотів, володіти найпрекраснішими жінками і купувати чиї завгодно пестощі».

 «Я досить багатий, щоб купувати людську совість, щоб управляти міністрами»

 «Життя— це машина, яку приводять у рух гроші».

 «Золото — ось душа вашого нинішнього суспільства».

16. Позитивні та негативні риси характеру

Позитивні	негативні
Працелюбність, гострий розум, феноменальна пам’ять, прозорливість, скромність, енергія, самовладання, комерційний досвід, знання психології людини.	Корисливий, скупий;  живе подвійним життям, удаючи із себе майже злидаря;   боїться оточуючих, підозрює в кожній людині злодія; заручник власної жадібності;  жалюгідний, егоїст.

17. Вчинки Гобсека, що свідчать про ницість і шляхетність.

Ницість

Шляхетність

Поняття «обов'язок», «мораль», «переконання» вважає пустими словами, бо керується в житті не високими принципами, а корисливими інтересами; відмовився від усіх своїх рідних, розглядає родинні стосунки як загрозу для свого багатства; живе подвійним життям, удаючи із себе майже злидаря, приховує, що багатий, бо боїться оточуючих, підозрює в кожній людині злодія; вистежує свою здобич, добре знає людські слабкості й вади і використовує їх для власного збагачення; скував свої бажання лихварським аскетизмом, веде злиденне життя, обмежуючи себе у всьому, щоб не витрачати кошти, тобто став заручником власної жадібності; відчуває протиприродне задоволення, спостерігаючи егоїстичні пристрасті людей, що ведуть їх до розорення та загибелі; у своєму маніякальному прагненні до збагачення не нехтує жодною, навіть найменшою, можливістю отримати зиск хоч би жахливою для людини ціною; живе з усвідомленням безмежної влади над людьми, вважаючи себе майже Богом, який має право судити їх та карати; утратив людську подобу, перетворившись на людину-вексель, що автоматично накопичує гроші, розгубив усі притаманні людям природні почуття. як фінансовий хижак (глитай, сухоглот, скнара) — страшний, як людина — жалюгідний

У фінансових справах виявляє своєрідну «чесність», бо користується лише дозволеними з точки зору закону методами («найчесніша людина в Парижі», за словами Дервіля); завжди виконує взяті на себе зобов'язання і вимагає цього ж від своїх клієнтів; має глибокий аналітичний розум, здатний оцінити рівень будь-якої особистості; пройшов сувору життєву школу, власним розумом, хитрістю сам усього досяг у житті; цінує в людях працелюбність, чесність, порядність (Дервіль, Фанні), співчуває тим, хто живе відповідно до своїх можливостей; надає Дервілю фінансову допомогу (кредит під достатньо низькі відсотки), бо цінує його прагнення досягти успіху в житті власними силами; справедливо засуджує тих, хто бездумним прагненням до насолод руйнує не лише власне життя, але завдає шкоди близьким людям; неперевершений психолог, глибоко розуміє людей, вміє читати в їхніх душах, прогнозувати їхні вчинки; знавець і цінитель краси, мистецтва, має вишуканий художній смак, переважаючи в цьому навіть аристократів, має сильний характер і здатен захистити атасну гідність (епізод з Максимом де Траєм, коли Гобсек був готовий стрілятися з ним через образу)

18. Ставлення Гобсека до інших героїв

Дервіль	поважає, підтримує
Фанні Мальво	співчуває
Анастазі де Ресто	цинічно карає
граф де Ресто	розуміє, допомагає
Ернест де Ресто	піклується
Максим де Трай	зневажає

19. Підсумок життя Гобсека.  

Самотність, агонія у будинку повному загниваючих продуктів. Повна деградація особистості. Починав лихварем, а закінчив жмикрутом. В Мороці Нічого зник філософ, цинік, старий малюк, казкове страховище. Залишилися тисячофранкові білети, гора коштовностей і подарунків, дух тління і гнилизни, огидних запахів.

20. Риси реалізму та романтизму у повісті

Риси реалізму	Риси романтизму
опис життя Франції 1829-1830 рр. (історична конкретика); точність деталей; докладний опис фінансових дій; типовість ситуацій; соціально-побутова характеристика героїв.	самотність головного героя; минуле Гобсека - загадка; Гобсек - сильна та незвичайна особистість; грандіозні масштаби діяльності Гобсека; винятковий розум Гобсека, його романтичний світогляд.

6.  Контрольна робота за повістю Бальзака «Гобсек»
1. На підгрупи ( сцени) в “ Людській комедії ” поділяються:
а)“ Аналітичні етюди”, б)” Етюди про звичаї ”, в) “ Філософські етюди”.
2. Повість “ Гобсек ” в “Людській комедії ” вміщено в “ сцени” :
а) паризького життя; б) приватного життя; в) провінційного життя.
3.Розповідь про Гобсека ведеться від імені :
а) Графа де Ресто;б) адвоката Дервіля; в) Фанні Мальво.
4.Які з цих висловлювань є у творі:
а) Іноді я навіть запитував себе , якої він статі;
б)Щосуботи він запрошував до себе багато гостей; в) Мене вражало його знання філософії.
5.Чи казав це Гобсек?
а) “ Я чудово стріляю і володію шпагою” ;
б) “ Я з'являюсь як відплата, як докір совісті”;
6.Визначте позитивні і негативні риси Гобсека.
7. Які порівняння і метафори використовує автор , змальовуючи портрет Гобсека? ( 2 б)
8.Які сили одержали перемогу у душі Гобсека? ( 2 б )
9. Навіщо людині гроші? ( 2б )

Творчі завдання.

1.Закінчи «крилаті вислови» із повісті «Гобсек»

1. « (…?) – це борг, який діти не завжди охоче приймають у спадок від батьків ».   (Вдячність)
2.  «…Коли (.?..) не шкодить благодійникові, то воно вбиває облагодіяного»    (благодіяння)
3.    «(.?..) – це складне, важке ремесло, і треба докласти зусиль, щоб навчитися жити». (Життя)
4. « (..?) – наш найкращий вчитель.» (Нещастя)

2. «Упізнай героя»

1. «У поспіху вона тільки накинула на голі плечі кашемірову шаль і куталася в неї так уміло, що під шаллю легко вгадувалися форми її прегарного тіла…Голова ( ? ) була недбало пов'язана, наче в креолки, яскравою шовковою хустинкою, з-під якої вибивалися пишні чорні кучері». (Графиня Анастазі де Ресто)
2. «Молода дівчина, вдягнена просто, але з вишуканістю парижанки, в неї була граціозна голівка, свіже личко, привітний погляд». (Фанні Мальво)
3. «Через три місяці я став стряпчим. А незабаром мені пощастило, віконтесо, виграти справу про повернення вам угідь. Той успіх зробив мене відомим». ( Дервіль )
4. ( . . ?  ) – створіння дивовижне, на все придатне і ні до чого не здатне, суб’єкт, який розбуджує в людях страх і зневагу, всезнайка і цілковитий неук, готовий зробити добре діло і вчинити злочин, іноді – втілення самої підлоти, іноді – уособлення благородства, відчайдух, більше заляпаний багнюкою, аніж заплямований кров"ю, людина яку можуть гризти турботи, але не докори совісті, і яка більше турбується про своє травлення, ніж про духовні потреби, натура зовні пристрасна, а в середині холодна, як лід». ( Максим де Трай ).
5. «Чоловік років тридцяти п’яти . . . Вдягнений досить просто, гість скидався на покійного герцога Ришельє» ( Граф де Ресто ).
6. «Він сидів у кріслі, нерухомий мов статуя, втупившись поглядом у камін з таким виразом, ніби перечитував свої боргові розписки та векселі»  (Гобсек)

 

3.  «Назви місце дії»

1. «На ведмежій шкурі, розстеленій під левами, вирізьбленими на ліжку з червоного дерева, біліли атласні черевики, що їх жінка скинула там, повернувшись стомлена з балу ...». (Спальня Анастазі де Ресто ).
2. «… і камін, і письмовий стіл, і стільці були захаращені всякими речами, потрібними для догляду за хворим, де повсюди виднілися брудні пляшечки, з ліками або порожні, брудна білизна, розбиті тарілки, а біля каміна валялася грілка без кришки і стояла ванна, досі повна мінеральної води. В кожній дрібничці цього бридкого хаосу відбивався крах людського життя». (Кімната графа де Ресто)
3. «Вузькими крутими сходами я піднявся на шостий поверх, і мене впустили у квартиру з двох кімнат, де все блищало чистотою, як нова монета». (Помешкання Фанні Мальво)
4. «Кімната була захаращена меблями, срібними виробами, лампами, картинами, вазами, книгами, чудовими гравюрами без рам, загорнутими в трубку, й найрізноманітнішими рідкісними речами». (Помешкання Гобсека)

7. Відеоматеріали: (корисні посилання)

http://asbook.co/abooks/zarlit/1040-gobsek-onore-de-balzak.html  -аудіокнига

https://www.youtube.com/watch?v=zDPQdZWI7IY&feature=youtu.be –фильм

https://youtu.be/pAeTgcDofGQ - переказ повісті