Дієслівна синонімія руху у романі І Багряного "Тигролови"

Про матеріал

Матеріали дослідження можуть бути використані у практиці викладання української мови та літератури в загальноосвітніх школах, ліцеях, гімназіях, а також для укладання словничка синонімів, вживаних у прозових творах І.Багряного, зокрема у пригодницькому романі «Тигролови».

Перегляд файлу

ТЕЗИ

Тема роботи: Дієслівна синоніміка руху в романі І.Багряного «Тигролови».

Теоретичним дослідженням синоніміки займалися такі видатні мовознавці, як І.Білодід, Л.Булаховський, М.Жовтобрюх, Л.Мацько, А.Мойсієнко, Л.Полюга, О.Тараненко, О.Ткаченко, Н.Шанський, Д.Шмельова. Проте недостатньо досліджено синоніміку окремого художнього твору або окремого письменника. Саме тому тема дослідження є актуальною, оскільки вивченню синоніміки приділяється недостатньо уваги не лише на уроках у загальноосвітніх школах, а й при дослідженні лексики та мови творів українських письменників. У своїй роботі ми розглянемо приклади дієслівної синоніміки роману І.Багряного «Тигролови», який до цього часу поки що не став предметом спеціального дослідження. Метою роботи є вивчення дієслівної синоніміки руху пригодницького роману І.Багряного «Тигролови». При цьому постають завдання:

обґрунтувати теоретичні засади синонімії як мовного явища;
виявити склад дієслівних синонімів руху в романі І.Багряного «Тигролови»;
проаналізувати особливості дієслівної синоніміки руху в романі.
довести, що вивчати синоніми доцільніше на прикладах мови творів окремих письменників.

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………...…4

РОЗДІЛ 1. СИНОНІМІЯ ЯК МОВНЕ ЯВИЩЕ……………… …………….……7

РОЗДІЛ 2. ДІЄСЛІВНА СИНОНІМІКА РУХУ В РОМАНІ І.БАГРЯНОГО «ТИГРОЛОВИ»…………………………………………………………..…….….15

ВИСНОВКИ……………………………………………………………...................24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .........................................................27

ВСТУП

Останні десятиріччя характеризуються активізацією в галузі дослідження сучасної та історичної лексикології, розширенням її проблематики і фактичної бази, уточненням принципів і методів роботи. Помітно пожвавився інтерес до вивчення лексичного складу художніх творів, а саме лінгвісти немало уваги приділяють вивченню лексичних синонімів, їх складу, функціям у творах українських письменників. Уміле й доречне використання синоніміки є одним з найважливіших показників майстерності письменника. Синонімічні засоби української мови сприяють точному і водночас яскравому, образному відтворенню думки.

Теоретичним дослідженням синоніміки займалися такі видатні мовознавці, як І.Білодід, Л.Булаховський, М.Жовтобрюх, Л.Мацько, А.Мойсієнко, Л.Полюга, О.Тараненко, О.Ткаченко, Н.Шанський, Д.Шмельова. Проте недостатньо, на нашу думку, досліджено синоніміку окремого художнього твору або окремого письменника. Саме тому тема дослідження є актуальною, оскільки вивченню синоніміки приділяється недостатньо уваги не лише на уроках у загальноосвітніх школах, а й при дослідженні лексики та мови творів українських письменників. У своїй роботі ми розглянемо приклади дієслівної синоніміки роману І.Багряного «Тигролови», який до цього часу поки що не став предметом спеціального дослідження. У цьому творі письменника широко представлене обране для розгляду явище, а саме - дієслівна синоніміка руху.

Об’єктом даного дослідження є художня мова роману І.Багряного «Тигролови».

Предметом дослідження обрана дієслівна синоніміка руху даного твору, адже дієслова – найбільш поширена частина мови.

Метою запропонованої роботи є вивчення дієслівної синоніміки руху роману І.Багряного.

При цьому постають завдання:

1)обґрунтувати теоретичні засади синонімії як мовного явища;

2)виявити склад дієслівних синонімів руху в романі І.Багряного «Тигролови»;

3)проаналізувати особливості дієслівної синоніміки руху в романі;

4)довести, що вивчати синоніми доцільніше на прикладах мови творів окремих письменників.

Основним методом нашого дослідження є описовий метод: сукупність процедур інвентаризації, класифікації і інтерпретації досліджуваних мовних явищ у синхронії. Зацікавленість мовно-образною системою художнього твору через синонімічні засади дає можливість проникнути в зміст твору, відчути світосприйняття письменника, збагнути мовно-художні смаки.

Проблеми дослідження лексичної синоніміки завжди перебували в полі зору вітчизняних мовознавців. Мову художніх творів у різних аспектах вивчали Білодід І.К., Жовтобрюх М.А., Булаховській Л.А., Цимбалюк Т.В., Сологуб Н.М., Загнітко А.П., Леонова М.В., Важеніна О.І., Лукаш Г.С. У 2000 році (№10) журнал «Дивослово» надрукував статтю Алли Ярової «Дієслівна синоніміка у прозових творах Івана Багряного» [31; 16], і це була чи не єдина наукова праця про дослідження художньої мови творів письменника.

Ступінь наукового дослідження не є достатнім, тому що І.Багряний - письменник – емігрант, його ім’я раніше згадувалося лише у переліку «запеклих українських буржуазних націоналістів» і «нездар – графоманів» , і цілком природно, що ні самі творів, ні критичні матеріали про них не доходили до широкого читацького загалу. Творчість цього талановитого письменника була оприлюднена лише на початку 90-х років.

Наукова новизна роботи зумовлюється тим, що синоніміка творів І.Багряного недостатньо досліджена. Лише після здобуття Україною незалежності, його твори несподівано увірвалися у наше життя. Вони пройшли по наших серцях бурею, приголомшили, вразили, сколихнули море почуттів, що вже давно не зринали в наших думках. Тож цілком природно те, що твори видатного майстра слова, лауреата Шевченківської премії Івана Багряного потребують детального вивчення в усіх аспектах. Нехай же виплеканий палким серцем письменника – патріота роман «Тигролови» допомагає нашим молодим сучасникам підійматися над тимчасовими негараздами і належно цінувати державність та незалежність Батьківщини. Бо хіба не для цього повернувся в Україну І.Багряний – речник українського оптимізму?

Теоретичне значення дослідження полягає у розробці актуальних проблем синонімії, а саме встановленні закономірностей і особливостей дієслівних синонімів руху на матеріалі роману Івана Багряного «Тигролови». Результати дослідження доповнюють вже існуючі знання у царині вивчення синонімії окремого твору.

Практичне значення у тому, що матеріали можуть бути використані в практиці викладання української мови та літератури в загальноосвітніх школах, ліцеях, гімназіях, а також для укладання словничка синонімів, вживаних у прозових творах І.Багряного, зокрема у пригодницькому романі «Тигролови».

Метою та завданнями дослідження визначається його структура. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та Інтернет – джерел. Загальний обсяг роботи - 29 сторінок, список використаної літератури включає 33 найменування, Інтернет – джерел – 8 найменувань.

У вступі визначено актуальність, новизна, мета, завдання, теоретичне та практичне значення роботи.

У І розділі розглядаються синоніми як мовне явище. ІІ розділ присвячено вивченню особливостей дієслівної синоніміки в романі І.Багряного «Тигролови». У висновках містяться головні досягнення даної роботи.

РОЗДІЛ 1. СИНОНІМІЯ ЯК МОВНЕ ЯВИЩЕ

Мовне дослідження художньої творчості письменника має два аспекти. По-перше, вивчається відношення мови його творів до загальнонародної мови, по-друге, мовний матеріал творів вивчається з урахуванням висловленого ним художнього неповторного змісту, в цьому випадку увага концентрується на авторських принципах розвитку емоційності та експресивності мовних одиниць, зміні їх змістової ємності на шляху досягнення автором художньої точності, незамінності їх в оповіді.

За останні роки збільшується інтерес до вивчення синонімії. Лексика мови постійно збагачується. В процесі мовного спілкування одне й те саме поняття характеризується з різних боків, виділяються нові його ознаки. Це приводить до утворення нових слів. У лексемах може відбиватися ставлення мовців до предметів реального світу, їхні емоції та волевиявлення. Між словами, що позначають одне розгалужене поняття чи його компоненти або різні відтінки й оцінки, встановлюються близькі зв’язки, їх називають синонімічними, а слова – синонімами. Розділ лексикології, що вивчає синоніми називається синоніміка. Синоніми мають дві суттєві властивості. З одного боку, вони подібні, близькі, а з другого – значеннєві відтінки й стилістичне забарвлення їх не збігаються, не роблять їх однаковими. Синонімія – це повний або частковий збіг значення двох чи кількох слів або словосполучень, це явище подібності змісту при відмінностях у формі. Виникнення синонімії перш за все безпосередньо пов’язується з процесом пізнання людиною навколишньої дійсності, зокрема з усе глибшим пізнанням нею ознак, властивостей кожного предмета та явища.

Сучасна лінгвістика подає багато визначень синонімії. Булаховський Л.А.: «Слова, здатні в тому ж контексті або в контекстах, близьких за змістом, заміняти одне слово без відчуття помітної відмінності у змісті, мають назву синонімів». [3;32]. Жовтобрюх М.А.:«Синоніми – це такі слова, які відрізняють одне від одного поняття з різними відтінками в його значенні або різним стилістичним забарвленням» [7 ; 27]. Пономарів О.Д.: «Синоніми – слова, близькі або тотожні за значенням, які по-різному називають те саме поняття» [20 ;39].

Слова – синоніми своїм загальним значенням, яке для них є спільне, об’єднуються в одну групу, що називається синонімічним гніздом, або синонімічним рядом. В синонімічному гнізді слова розрізняють за різноманітними ознаками. Які чимось доповнюють основне значення кожного синоніма. Ряд має одне стрижневе, опорне слово, що виражає найзагальніше значення й не має стилістичних відтінків. Воно ще називається семантичною домінантою і об’єднує навколо себе інші стилістично забарвлені синоніми: наприклад: ходити – крокувати (урочисто), марширувати (в шерензі), поспішати (швидко), плентатися (повільно). Домінанта характеризується найзагальнішим значенням у синонімічному ряді, вона є носієм основних прикмет, властивих усім членам ряду, також її ще називають словом – показником (цей термін ввів у науковий вжиток швейцарський мовознавець Шарль Баллі). У синонімічних словниках його використовують як реєстрове слово. Найчастіше це синонім без виразного стилістичного забарвлення. Усі інші слова синонімічного ряду безпосередньо пов’язані зі стрижневим, спільні з ним за основним значенням і протиставляються особливостями значеннєвих відтінків. Всі слова, що входять до синонімічного ряду, знаходяться в синонімічних зв’язках з іншими словами цього ряду, вони рівнозначні його члени, незважаючи на специфіку кожного з них. На практичну роль домінанти вказував Л.А.Булаховський: «Практичне значення слів-показників полягає в тому, що, виходячи з них, легше визначити смисловий зміст інших слів синонімічного ряду як щодо моментів власне смислових так і щодо психологічного стилістичного забарвлення, в супроводі якого живуть у мові відповідні слова» [ 3 ;37].

Муравицька М.П., аналізуючи лексичний склад мови як систему синонімічних рядів, зазначає, що «від вивчення цієї теоретичної проблеми залежить створення лінгвістичної основи для ефективного розв’язання двох практичних завдань. Перше полягає в розширенні можливостей передачі думки шляхом активного засвоєння носіями мови синонімічних засобів, відображених у словниках. Друге завдання пов’язане з вибором найдоцільнішого варіанта у процесі автоматизової обробки текстової інформації, наприклад, при редагуванні текстів певних функціональних стилів і жанрів, насамперед наукових, а також публіцистичних»[15;31]. Муравицька М.П. розглядає семіотичний підхід до співвідношення значення слова і його формальних ознак. Такий підхід зумовлює з позиції діалектики категорій форми і змісту – розуміння синонімічного ряду як послідовності лексико – семантичних варіантів, тобто значень слів, а не самих слів. Таке розуміння виходить з відносної формальної самостійності та семантичної цілісності слова в лексичній системі мови.

Синонімічні ряди, як правило, утворюють слова, що належать до однієї частини мови, однак вони можуть поповнюватися фразеологічними зворотами, наприклад: втекти – п’ятами накивати, дрімати – носом клювати. Синонімічні ряди – незамкнена структура, вони можуть поновлюватись новими словами, втрачати застарілі. Члени синонімічного ряду в процесі історичного розвитку мови можуть різною мірою перегруповуватись, внаслідок чого виникають нові ряди. Компонентами синонімічного ряду можуть виступати евфемізми та перифрази (парафрази). Вони є важливими засобами синонімічних замін при творенні текстів. Їх часто використовують, щоб уникнути повторів. Усувати одноманітність у мовленні допомагають не тільки родові назви, а й видові. Щоб уберегтися від небажаної точної назви предмета, ознаки, події вживають евфемізми. Евфемізм – це слово або словосполучення, яке у прихованій формі, ввічливо або пом’якшено дає назву предмету або явищу. У художній літературі евфемізми можуть вживатись як засіб гумору. Вони збуджують увагу читачів та слухачів, змушують їх самих здогадуватись, про що йдеться. Для уникнення повторів часто використовують перифрази (парафрази).

Перифраз – описовий зворот мови, поетична фігура, троп, за допомогою якого предмет, особа, явище називаються не прямо, а опосередковано, описово, через характерні або приписувані суспільною практикою риси (Кобзар – Т.Шевченко, Сонцепоклонник – М.Коцюбинський, Каменяр – І.Франко). Перифраз – образне, переносне найменування предметів і в певних умовах може виступати контекстуальним синонімом. Наближаючись до розгорнених метафор і метонімій, перифраз несе в собі якусь оцінку явищ, увиразнює зображення, надає мові письменника індивідуальності.

Розрізняють синоніми семантичні (ідеографічні, понятійні), стилістичні, абсолютні.

Семантичні (ідеографічні, понятійні) синоніми – стилістично нейтральні слова, які відрізняються додатковими відтінками в лексичному значенні (метелиця – снігопад – завірюха – віхола).

Стилістичні синоніми – слова, спільні за значенням, але різні за експресивно - емоційним забарвленням, сферою вживання (говорити – балакати – мовити – варнякати – цокотати).

Абсолютними синонімами є слова, що відрізняються лише звучанням, абсолютно однакові за значенням, позбавлені експресивно – емоційних відтінків (буква – літера – графема).

За належністю до мовного рівня синоніми поділяються на лексичні, фразеологічні, словотвірні, афіксальні, граматичні (морфологічні, синтаксичні), фонетичні.

Лексичні синоніми – це подібні або тотожні за значенням слова. Абсолютних синонімів у мові мало: доказ – аргумент, зодчий – архітектор, відтінок – нюанс. Вони не мають якихось значеннєвих відтінків. Використовують їх у мовленні для того, щоб уникнути повторів. Абсолютні синоніми виникають тоді, коли замість українського слова запозичується іншомовне з таким самим значенням. Лексичні синоніми можуть бути загальномовними й контекстуальними. Загальномовними називаються ті, що не залежать від контексту, їхня синонімічність сприймається й поза контекстом: життєпис – біографія, визискування – експлуатація. Контекстуальними або оказіональними називають ті синоніми, що набувають синонімічності тільки в контексті: чешу (йду) до хати.

Фразеологічні синоніми – це стійкі сполучення слів, близькі або тотожні за змістом, наприклад: тікати – давати ходу, давати драпака, накивати п’ятами, взяти ноги в руки, взяти ноги на плечі. Серед фразеологізмів менше абсолютних синонімів і належать вони, як правило, до стилістичних синонімів. У ряду фразеологічних синонімів важче визначити домінанту.

Під словотвірними синонімами можуть розумітися як однокореневі слова з різними, але синонімічними афіксами (деякий, який-небудь, якийсь),так і синонімічні різнокореневі слова з одним афіксом (добавляти, додавати, докладати, долучати, дорівнювати).

Афіксальні синоніми – це морфеми зі спільним або дуже подібним словотвірним чи граматичним значенням. Синонімія афіксів (суфіксів, префіксів, постфіксів) може розглядатися як словотвірна.

Граматичні синоніми існують у межах як морфологічних, так і синтаксичних категорій. Морфологічні синоніми – це варіанти форм слів, які позначають одне і те саме поняття (співає – співа, літає – літа). Компоненти цих синонімічних пар мають різний діапазон використання (літературна мова, розмовне мовлення, просторіччя). Синтаксичні синоніми – це синтаксичні конструкції, близькі або тотожні за значенням, які при відмінності формальної структури вживаються для вираження одного змісту (для того, щоб – з метою; через те, що – тому, що).

В українській мові виділяють так звані фонетичні синоніми (фонетичні дублети) – форми слова, що з’являються внаслідок чергування голосних і приголосних, наявності чи відсутності протетичних (приставних) приголосних або голосних (іти – йти, іржа – ржа). Фонетичні синоніми є результатом і засобом милозвучності української мови.

Автори «Курсу сучасної української літературної мови» М.А. Жовтобрюх і Б.М.Кулик поділяють синоніми за їх основними ознаками на такі групи [ 7 ;28]:

1.Синоніми, які відрізняються між собою емоційним забарвленням: їсти, жерти; плакати – ревіти. Це одна з найважливіших ознак слів, об’єднуваних в одному синонімічному гнізді. Синоніми з емоційним забарвленням широко використовуються в мові художньої літератури. Так, до слова йти, яке з емоційного погляду нейтральне, у І.Багряного можна знайти такі емоційно забарвлені синоніми: податись (Приспівуючи насмішкувато, розвішала картки на стіні і подалась на другу половину, до хатини), пошелепатись (Хлопці пошелепались до ресторану), ступати (Гриць ступав так,... не звертаючи ні на кого уваги…), посунутись (Ведмідь кинув жертву, і, ревнувши,навернувся на нового ворога всією тушею, посунувся на нього білою плямою «нашийника»...).

2. Синоніми, які розрізняються за логічними ознаками, тобто відтінками, у змісті того поняття, що є спільним для синонімічного гнізда: відомий, видатний, визначний, славетний.

3. Стилістичні синоніми, тобто такі, використання яких неоднакове у різних стилях літературної мови. Такі синоніми з одними словами сполучаються, а з іншими – ні, в одному жанрі мови поширені, а в інших – зовсім не вживаються.

Проте, як підкреслюють М.А.Жовтобрюх і Б.М.Кулик: «Поділ синоніми на групи умовний. Досить часто стилістичне розрізнення їх зв’язується з соціальним сприйняттям та оцінкою дійсності» [7 ;28].

Нечитайло О. І. дослідив особливості синонімії за частинами мови у словнику тлумачного типу і привертає увагу до того факту, що розподіл слів за частинами мови нерівномірний, тому «при витлумаченні значення слів не завжди вдається однаковою мірою використовувати синонімічні засоби» [17;84]. Далі він зазначає, що досить часто синоніми залучаються для розкриття значення дієслів ( переважно багатозначних). Проте дуже рідко тлумачаться синонімами числівники та займенники (тільки діалектні форми літературними). При тлумаченні значень прикметників та дієслів значно частіше використовуються 2 – 3 синоніми (інколи 4 – 5). Щодо іменників, то вони, як правило, тлумачаться однослівним відповідником. В основному це слова на позначення абстрактних понять, властивостей, а також пояснення іменників, що належать до лексики розмовної, рідковживаної, діалектної та застарілої.

Своєрідною синонімічною універсалією української мови є морфологічна вибірковість: з-поміж усіх частин мови дієслова найбільш схильні до утворення системних зв’язків синонімічного типу. Як зазначає Л.А.Булаховський у своїй праці «Нариси з загального мовознавства»: «Мови не однаково багаті синонімами щодо різних частин мови. Найчисленніші синоніми серед прикметників. За своєю синонімічною різноманітністю наближаються до прикметників і прислівники, яким властива головним чином функція обставин при дієсловах. Дієслова в точному значенні слова (тобто не дієприкметники й не дієприслівники) в основному служать присудками, приведеними у зв’язок з предметами – підметами. Будучи раз у раз за своїми настановами «відкриттями» думки, вони, природно, повинні бути досить різноманітні. Значно бідніша, ніж у прикметників і дієслів, синоніміка іменників» [3;37]. Дієслово, як відомо, найвиразніше відтворює в мові рух, процеси, зміни реального життя. Насиченість тексту твору дієслівною лексикою, зокрема синонімічною, є цілком очевидною й художньо вмотивованою. Дієслово в нашій мові характеризується змістовою місткістю (семантична структура дієслів, порівняно з іншими частинами мови, є найскладнішою), динамічністю, виразністю, здатністю конкретно передавати особливості руху, розвитку життєвих явищ. Контекстуальні дієслівні синоніми виникають під впливом смислових зміщень, коли одна структура набирає функцій, характерних для іншої. За визначенням О.Д.Пономаріва: « Дієслова руху – лексико – семантична група дієслів, в яку входять пари дієслів, протиставлені за значенням дуративності (одноразової направленої дії) та ітеративності (повторюваної ненаправленої дії):іти – ходити, бігти – бігати, везти – возити). Сюди ж належать їх префіксальні та префіксально – суфіксальні твірні: йти – вийти, бігати – вибігати». Вищеназвані дієслова належать до форм недоконаного виду і не становлять між собою видових пар. Проте при творенні від них слів з протилежним значенням виду слід враховувати певні особливості. Непрефіксальні дієслова типу лізти ніколи не утворюють видових пар, оскільки результатом їх перфективації є утворення слів з іншим лексичним значенням: лізти – вилізти, долізти, перелізти. У префіксальних дієсловах руху можливі видові пари тоді, коли вони є наслідком вторинної імперфективації префіксального дієслова руху: котити – викотити – викочувати»[20 ;89].

У мові художнього твору синоніми – важливий стилістичний засіб. Вони сприяють точному і водночас образному відтворенню думки і являють собою яскраво виражений процес удосконалення засобів загальнонародної мови. Особливий інтерес викликає вивчення синоніміки художнього твору, бо це не тільки допомагає розкрити закономірності використання синонімічних засобів української мови письменником, але й дає багатий матеріал для поглибленого вивчення природи синонімів, для обґрунтування ще не розв’язаних теоретичних питань синонімії, адже справжній майстер слова відчуває, яке слово здатне найточніше передати його думки й почуття.

В українському мовознавстві у вивченні лексичної синоніміки художніх творів, в яких не просто повідомляються факти, явища, події, вчинки осіб, а трансформується правда життя в художній домисел, передається через складну систему образів і мікрообразів, традиційно виробився поділ синонімів за такими принципами: 1) за характером і ступенем синонімічних відношень; 2) за характером додаткових значень.

Підводячи підсумки, можна сказати, що синонімія якнайкраще репрезентує лексичне багатство мови, являє собою складну й розгалужену систему, є невичерпним джерелом стилістики.

РОЗДІЛ 2. ДІЄСЛІВНА СИНОНІМІКА РУХУ В РОМАНІ І.БАГРЯНОГО «ТИГРОЛОВИ»

Історія нашого народу. Перемоги і поразки, злети і падіння, радість і розпука. Саме таким є початок ХХ століття. Відродження, яке тільки починалося, було розстріляно. Україна перетворилася у концтабір, де випробовувалися найжахливіші методи масових репресій. Відбувалося масове знищення інтелектуальної еліти нації. А далі – геноцид цілого народу. Потворна радянська дійсність намагалася знівечити національний дух українця. І в такі важкі моменти український народ, випробуваний голодом, репресіями, не втрачає свого людського й національного обличчя, а, навпаки,- загартовується і змінюється на краще. Яскравим прикладом такої людини є Іван Багряний (справжнє прізвище Лозов’ягін) – Лицар Духу, щирий українець, патріот, який ціною життя виграв двобій з демоном тоталітаризму, пройшовши через усі кола його пекла.

У 1943 році з’явився роман «Тигролови» (первісна назва «Звіролови»), але світ він побачив у 1944 році. Пізніше твір був перекладений кількома європейськими мовами і здобув схвальні відгуки літературознавців тих країн. У 1946 році роман побачив світ у розширеному варіанті. Його читали у США, Канаді, Англії, Голландії, Франції, Німеччині. В Україні ж про роман не згадували майже 30 років – він вийшов друком на батьківщині письменника лише у 1991 році. Найбільше вражає цей шедевр показом сильної духом, вольової особистості, яка, пройшовши усі випробування, залишилася Людиною.

Звернемося до мови роману «Тигролови», а саме до синонімії, як засобу виразності. Зацікавленість мовно-образною системою художнього твору через синонімічні засади дає можливість проникнути в зміст твору, відчути світосприйняття письменника, збагнути мовно – художні смаки.

Багатство і різнобічність словникового складу та експресивних відтінків української мови знаходить своє яскраве відбиття в індивідуальній творчості письменника, зокрема в широкому і багатогранному використанні І.Багряним лексико – синонімічних засобів. Під пером письменника мова виявила всі свої можливості, всі свої потенції. Найширше і найрізноманітніше представлені в романі «Тигролови» дієслівні синоніми, зокрема дієслова на позначення руху. Велика розгалуженість і багатогранність дієслівних синонімічних рядів зумовлена тим, що на означення близьких за змістом дій письменник залучає у свої твори не лише слова з літературної мови, але й з розмовно-народної, з просторіччя. Завдяки майстерності письменника кожний з цих синонімів виявляється в контексті на своєму місці, бо застосування його підпорядковується ідейно – художньому замислові та майже завжди виправдане відповідними умовами його фразового оточення.

Мова роману Івана Багряного «Тигролови» характеризується багатством синонімів, яким властива одноразовість уживання, що зумовлюється індивідуальним характером переносно вжитих слів чи конструкцій залежно від конкретного зв’язку з певним контекстом. Розглянемо приклади дієслівної синоніміки руху роману «Тигролови» видатного майстра слова І.Багряного.

У творчості І.Багряного переважають дієслова на позначення швидкого руху. Початок роману вражає експресивно виписаним образом поїзда, що мчить крізь сибірські простори на Далекий Схід. «Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетрі і вогненним хвостом замітаючи слід,летів дракон. Вилетів з чорного пекла землі людоловів і гнав над просторами... Палахкотів над проваллями... Звивався над прірвами... Пряв вогненними очима, зойкав несамовито і, вихаючи хвостом, як комета,летів і летів…» [1 ;4]. Образ дракона-потяга - це образ усієї більшовицької системи. Цей ешелон смерті, сформований ОГПУ-НКВД, уособлює приреченість народів Радянського Союзу на знищення. Та є одне «але»… Яким би страшним не був цей «ешелон смерті», він виявляється безсилим проти української пісні, яка лунає зсередини, із самісінького, так би мовити, «черева». Ніхто не може спинити її, бо то голос нескореної волі, свідчення нездоланності українського духу. «В грюкоті коліс зринає пісня, важка, бурлацька. І наростає, наростає … А далі, вириваючись геть з тієї домовини, з того черева драконового, покриваючи грюкіт і вищання коліс, тая пісня в три голоси здіймається на крила,вилітає назовні і летить слідом, шугає і б’є крильми над спиною дракона» [1; 8]. Сам письменник добре знав і цінував українську пісню. У творі він уміло використовує її для розкриття психологічного світу персонажів, вона творить відповідний настрій оповіді та її темпоритм. Пісня з’являється тоді, коли епічна оповідь досягає найбільшої психологічної напруги. Найповніше її емоційно – образний зміст реалізується через конкретну звукову форму. Для автора важливо не тільки донести текст пісні, а й викликати в уяві читача певні звукові асоціації (гучність, темп, ритм, тембр виконання). Тому важливу роль відіграють дієслова, за допомогою яких автор вводить пісню в розповідь.

У романі у великій кількості представлені семантико – стилістичні синоніми на позначення швидкого руху: «Заскочений нагло сохатий (лось) прикипав на галявині, спаралізований жахом, а далі зривався й, ламаючи ноги та обдираючи шкіру, гнав скільки духу у безвість»[1;4]. «Пасажири вибігали геть з усього поїзда»[1; 21]. «Люди ожили і кинулися стрімголов до подарунків».[1;25]. «За останнім пострілом всі враз схопились – стрільці й собаки – і подалися стрімголов через падь»[1;77]. «Гриць загаявся, і Наталка зі сміхом пролетіла мимо, а за нею Заливай, голосно гавкаючи» [1;78]. «А старий, раз у раз стріляючи, пустився чимдуж стороною за другою кішкою, що десь мелькнула і щезла. Спущений Рушай ішов вихором уперед, за ним покуріли, ревучи, інші собаки» [1;207]. Поряд з цим дієслівна синонімічна ампліфікація, тобто нарочите, художньо умотивоване нагромадження двох, трьох, а то й більшої кількості слів з метою деталізації певного явища або досягнення відповідного експресивно – емоційного ефекту також значною мірою притаманна творчості І.Багряного, наприклад: «Диригент вимахував руками і ходив вихилясом, а публіка шаліла, притупувала обцасами, приляпувала підметками… Й все те крутилося в шаленому, божевільному, розпутному ритмі» [1;188]. «Ось туди все це й мчить. Котиться, погойдується, дріботить експансивно. Мерехтить над прірвами, перелітає над мостами, пролітає пустелі, зажмурившись, - і жиє [1;15].

Подвоєні синоніми сприяють посиленню ліричного колориту в мові твору: «Високо в небі, сіючи іскри й сморід, летів і летів у безмежній ночі» [1;4]. «Цілу ніч їхали-летіли» [1;60].

У творчості І.Багряного окремі дієслівні синоніми крім своїх власних основних значень, в яких вони реєструються в словнику, епізодично стають носіями й інших значень: відбувається своєрідна «семантична гібридизація» слів. Наприклад, носієм значення руху може стати слово, що означає звукове виявлення руху, як у таких текстах: «А він попер убік десь, потріщав униз-таки» [1;103]. «Гойдаючись під звуки патефонних танго поїзд летів, миготів десь у казку, гуготів у неї і був уже її часткою» [1;26].

Одним із джерел поповнення і збагачення синоніміки є загальномовна та індивідуально – авторська метафоризація: «Раптом у сінах зашаруділа хода» [1;60]. «Сліди знову петляли, водили їх, як і вчора» [1;206]. «Сліди то йшли поруч, то перехрещувались петлями» [1;207]. «В’ється та пісня над драконом, стелиться над товарами, шугає і б’є крильми над спиною дракона» [1;6]. «Пролітають з грюкотом мости, семафори,все утікає назад» [1;6]. Інколи для підсилення й увиразнення опису поряд з дієсловом пролітати письменник вживає слова, що доповнюють і деталізують характеристики цього дієслова і, незважаючи на свою семантичну віддаленість від слова пролітати, виступають в даному ряді як контекстуальні синоніми: «Палахкотів над проваллями… Звивався над прірвами. Пролітав над диким бескиддям» [1;4].

У метафорах та порівняннях яскраво виявились елементи стилю І.Багряного. Найбільше цих тропів взято зі сфери природи, яка у письменника живе і діє так само, як живуть і діють люди. Метафори і порівняння цієї сфери відтворюють рухи і дії природи: «Гвоздики, насаджені дбайливою дівочою рукою, змагаються з пишними тубільними саранками, - червоними, жовтими, фіалковими, що розбіглися ген скрізь по схилу до річки і аж у ліс. А з-за хати повиходили черемхи, - повтікали з тайги і стоять, як дівчата, запилені, заквітчані» [1;63]. «Утікають назад ліси і пустелі, і пасма гір» [1;6]. «І розступалися скелі. І розбігалися злякано сосни» [1;4]. «Хлопці припустили, як дрібен дощик» [1;192]. Дієслівні синоніми, що несуть в собі основу метафоричного зображення, - це звичайні слова побутової мови, зв’язані з конкретними діями людей, перенесеними в образному мисленні на явища природи. Крім метафори письменник для збагачення мови використовує як мовний художній засіб і синекдоху: «Тюбетейки вислизнули геть» [1;192].

Розглянемо синонімічний ряд на позначення повільного руху, члени якого об’єднуються навколо синоніма – домінанти іти, позбавленого будь – яких стилістичних барв, що означає «ступаючи ногами, пересуватися, рухатися, змінюючи місце в просторі»: «Ще раз перемагав себе і йшов» [1;43]. «Він йшов туди, де кінчається земля» [1;9]. «По Транссибірській магістралі йшов інший експрес» [1;13]. «Далеко зайшов і ходив собі по кедрачах, задравши голову, непомітно заходив все далі й далі» [1;153]. Дієслово ходити - суплетивна форма до слова йти і здебільшого виступає в тому ж значенні, що й дієслово йти, хоч в певних контекстах може виявляти й інші відтінки свого значення. Семантично близькі до дієслів іти, ходити префіксовані синоніми переходити, сходити (префікси надають дієсловам більшої інтенсивності дії, утворюючи вторинне по відношенню до безпрефіксної форми дієслівне значення) мають більш інтенсивне виявлення ознаки повільного руху: «Іноді сходив зі стежки,піддурений оманою і дерся в нетрі» [1;43]. «Йшли становищами вздовж, спускались впоперек і переходили паді» [1;109]. А ось словосполученню іти назирці, що означає «стежити за ким – небудь» [24;395]: притаманне емоційне забарвлення. «… Григорій відчув, що щось негаразд, що за ними назирці хтось іде» [1;193].

Синонім посуватись означає «йти, рухатись, переміщатися в якому– небудь напрямку»[24;495]: «Ведмідь кинув жертву, і, ревнувши,навернувся на нового ворога всією тушею, посунувся на нього білою плямою «нашийника»... [1;48]. «Григорій бачив, як у гущавині посунулось щось смугасте» [1;205]. «Перемагаючи великі труднощі посувалися дуже поволі» [1;109]. Експресивний відтінок синоніма посуватись розкривається і уточнюється порівнянням: «Поволеньки, як неживий, приплющивши очі, він посувався дедалі ближче, ближче» [1;41].

Префіксальний синонім пересуватись семантично близький до слова посуватись, але, на відміну від дієслова посуватись, автор вживає його у переносному значенні: Пересувається поїзд, пересувається час, пересувається життя в експресі, а ще більше – настрій [1;26].

Синонім простувати, що означає «пересуватися у просторі» [24;269], дуже близький своїм значенням до дієслова посуватись. Різнопланове використання синонімів простувати та посуватись переслідує не лише естетичну мету (уникнення повторів одного й того ж слова), а й відповідає уточненню думки: «А процесія посувається униз по льоду, простує вперед уперто, похилившись проти вітру» [1;217]. Майже на одній сторінці дане синонімічне гніздо становить собою градацію, тобто поступове наростання ознаки дії, яка виражається дієсловом йти: «П’ятий день Григорій йшов. Не йшов, а гнав, як молодий гордий олень. Вирвавшись із пазурів смерті, він летів, як на крилах. Сила вибухала раптовим вогнем, і він зривався вихором знову. Він чкурне геть, за межі цієї «батьківщини». Прийде,але вже як завойовник» [1;38]. Домінанті йти протиставляється дієслово гнати з більш інтенсивним позначенням руху, яке означає «швидко бігати» [24;100]. А ось у реченні «Йому здавалось, що швидко йде, але насправді посувався, мов тінь, хитаючись» [1;46] слову посувався протиставляється нейтральне йти внаслідок значення повільно, з труднощами, якого немає у домінанти йти. Протиставлення даних синонімів сприяє уточненню та конкретизації дій. Це дає можливість письменнику яскравіше охарактеризувати Григорія Многогрішного, головного героя роману, його внутрішній світ, психічний стан. З більшою експресією дана ознака виявлена у слові вириватись, що означає «переборюючи перешкоди, труднощі, вибиратися звідки – небудь» [24;85]. Вершиною синонімічної градації є синонім летіти, як на крилах, який в даному випадку означає «дуже швидко переміщатися». Експресивний відтінок цього синоніма уточнюється порівнянням. За допомогою цього словосполучення письменник відтворив радість політичного засланця Григорія Многогрішного, який зміг видертись із сталінських концтаборів, вистрибнув у смерть зі скаженого поїзда і лише дивом залишився живим.

Синонімічне сполучення зривався вихором означає «різко прискорювати рух, переходити на швидку ходу» [24;154]. Для позначення інтенсивного процесу руху автор залучає синонім чкурнути – «швидко вирушити куди-небудь» [24;495]. Цей синонім не позбавлений розмовно - фамільярного забарвлення. Потім відбувається поступове зменшення ознак дії, яка виражається знову нейтральним дієсловом йти. «І він летів. Насправді ж він уже йшов, і дедалі повільніше й важче. Повз. Так дерся навпростець без доріг… Ліз через велетенські стовбури» [1;38]. Дієслівний синонім лізти означає «іти, долаючи неміч, утому»[24;209]. Синонім повз, що означає «повільно пересуваючись, рухатися в певному напрямку» [24;307], виражений з більшою експресією, ніж попередні синоніми. Розмовно – народне дієслово «дертись» І.Багряний залучає тоді, коли треба передати пробивання героя через що-небудь важко прохідне : «Так дерся навпростець без доріг...» [1;39]. «Іноді сходив зі стежки, піддурений оманою і дерся в нетрі» [1;43].

При вживанні на означення руху дієслова цокати відтіняється насамперед звукова сторона мови, це слово означає «видавати своєрідні уривчасті звуки під час руху» : «А на стежці вже цокали підводи» [1;72]. Дієслово податись означає «відправлятися, вирушати куди – небудь»: «За слізьми не договорила – подалась» [1;72]. «Швиденько став на лижви, і, нікому не сказавши, подався ...» [1;212]. «Подався, й вже чути за буфетом його веселий, бойкий голос» [1;179]. Префіксований синонім доповз набуває емоційного забарвлення : «Так і доповзли сюди» [1;103]. У реченні «Хлопці ввійшли. Ні, впливли» [1;190] дієслову ввійшли протиставляється його синонім впливли, який має значення «плавно рухатися» [24;400].

Синонім на позначення руху, що означає «сплигуючи, спускатися з чого-небудь» [24;456], письменник позначає дієсловом зіскочити: «Звірок зіскочив у траву, впустивши горішок, і подався, перелякано цикаючи» [1;41]. «І хоч ніхто при такому скаженому леті не зміг би зіскочити живий, і хоч ніхто при такій охороні не зміг би видертись геть, але...» [1;5]. Дієслово видертись, ужите поряд зі словом зіскочити, дещо споріднюється з синонімом цього гнізда, доповнюючи його новим відтінком – «з труднощами, здебільшого допомагаючи собі руками, вибиратися звідки – небудь» [24;78]. «Вилазити на що-небудь, звідки-небудь, чіпляючись за щось» визначається розмовно-фамільярним словом видряпатись, дуже близьким своїм значенням до дієслова видертись, але значно виразнішим щодо зниженого забарвлення: «Уже майже видряпався на урвище до лісу» [1;214]. «Поки видряпались на перевал, були всі мокрі, як хлюща» [1;109]. Семантично тотожний зі словом видряпатись синонім вибратись: «Нарешті вибрався на гору» [1;10]. Емоційно – забарвлений синонім пхатися означає «штовхаючи, примушувати пересуватися в певному напрямку» [24;501]: «Потім пхалися назад до купе» [1;22]. «На світанку вони пхалися у три пари рук і причалювали біля хати» [1;124]. Префіксований синонім допхатись означає «з труднощами дістатися куди-небудь» [24;116]: «Допхались до намету в обідню пору» [1;210]. Розмовно-народне слово вештатись І.Багряний вживає для означення ходіння сюди – туди, в різних напрямках: «Провідники всіх своїх знали в обличчя і могли здалеку точно устій - нити, чи вештається ще котрийсь по юрбі, а чи сіли всі» [1;22]. Дієслівний синонім метушитись означає «рухатися безладно, похапливо, заклопотано» [24;228]: «В Пашковім заметушились» [1;225]. «Мешканці експресу метушились, як сарана на озимині» [1;22]. Експресивне забарвлення цього синоніма розкривається і уточнюється порівнянням. Дієслово снують має значення «поспішно рухатися в різних напрямках, назад і вперед» [24;429], цей синонім дорівнює дієслову метушились: «Кругом хати снують бджоли» [1;52].

Синонім дріботіти означає звукове виявлення руху – «часто й ритмічно вдаряючись по чому – небудь, створювати відповідні звуки» [24;124]: «Дріботів (поїзд), вихиляючись, прицмокував, мовби панна в танку закаблуками, і мерехтів, мерехтів» [1;13]. Дієслово котитись у даному контексті означає їхати, переміщатися: «Котився він (поїзд), ніби разок блискучих коралів» [1;13]. Порівняння надає цьому синоніму експресивний відтінок. З метою підкреслення дії письменник творить синонімічну ампліфікацію: «Експрес котиться, погойдується, дріботить експансивно» [1;15].

Емоційно забарвлене дієслово пертися означає «іти, пересуватися, незважаючи ні на які перешкоди» [24;323]: «А він преться десь попереду, все вниз, тільки гілля тріщить» [1;103]. «І пре туди, куди й чоловік не насмілиться» [1;66]. «Бачив не раз, як перся тут ведмідь, як приходили дурні вепрі» [1;37]. «А він попер убік десь, потріщав униз-таки» [1;37]. У цьому прикладі дієсловом потріщати відтіняється насамперед звукова сторона мови. Емоційного забарвлення набуває також дієслівний синонім ломити – «проходити, пробиратися куди-небудь, долаючи перешкоди» [24;226]: «Собака боїться іти вперед, треться біля ніг, а він ломить» [1;243]. Синонім ломити протиставляється домінанті йти внаслідок значення «долаючи перешкоди», якого немає у нейтрального дієслова іти. У цьому випадку нейтральному слову протиставлений його стилістично знижений синонім.

Слово «рушити» означає «починати рух, пересування» [24;323]: «Перепочивши і поснідавши знову рушили» [1;109]. «Брали трохи гасу, ость, рушниці про всяк випадок і втрьох рушали на річку» [1;77]. Префіксальний синонім вирушити письменник іноді використовує з метою урізноманітнити оповідь.

Обстежений матеріал виявив, що суттєвою ознакою мови роману І.Багряного «Тигролови» є багатство дієслівних синонімічних засобів відображення. У творі виокремлюються загальномовні й оказіональні (контекстуальні) синонімічні одиниці. З-поміж загальномовних синонімів виділяються:

семантичні синоніми, які відрізняються один від одного смисловими відтінками;
стилістичні синоніми, диференціююча функція яких реалізується в плані функціональному або емоційно – оцінному;
семантико - стилістичні синоніми,які характеризуються стилістичними відмінностями, смисловими відтінками, експресивністю.

Найпоширенішими є синонімічні ряди змішаного, комплексного типу. За характером зв’язку між компонентами переважають такі синонімічні ряди, що об’єднують однослівні та фразові синоніми, пов’язані між собою і як синонімічний ланцюг, і як синонімічне гніздо. Синоніми в межах окремого ряду характеризуються різними семантичними й стилістичними нюансами, крім того – неоднаковою частотністю та сполучуваністю.

ВИСНОВКИ

Аналізуючи дієслівні синонімічні одиниці у романі І.Багряного «Тигролови» ми дійшли таких висновків:

синонімами називаються слова, близькі або тотожні за лексичним значенням, називають одне і те саме поняття, але різняться емоційно-експресивним забарвленням, сферою використання;
усталеними у сучасній мовознавчій науці критеріями групування синонімічних рядів є такі: в синонімічні ряди об’єднуються лише мінімальні спільні значення слів; синоніми при тотожному значенні вживаються в одній загальній конструкції і мають сполучуваність, що частково збігається;
у дієслівні синонімічні ряди можуть поєднуватися не тільки дієслова, а й вигуки та фразеологізми, які у реченні виконують синтаксичну функцію присудка. Проте слід зазначити, що такі синоніми будуть контекстуальними;
специфічними рисами індивідуального стилю Івана Багряного є широке використання синонімічного багатства української мови; пріоритетне використання загальномовних синонімів; активне функціонування фразових синонімічних одиниць; значна кількість оказіональних синонімів;

Суттєвою ознакою мови роману «Тигролови» є багатство дієслівних синонімів на позначення руху. Основним є ряд із центральним словом іти. Члени цього ряду не тільки називають, а й деталізують позначуваний денотат, іноді надаючи йому при цьому позитивну або негативну характеристику. З цією метою вжито такі синоніми:

загальномовні семантичні: іти, ступати, виступати, прямувати, простувати, просуватися, пробиратися, ходити, переходити промарширувати, блукати, кружляти, бігти, розходитися, тупцяти, метушитися, метатися, піти, рушити, податися,крутитися, спускатися;
загальномовні семантико-стилістичні: брести, тинятися, плутатися, дряпатися, плентатися, сунути, лізти, перти (напирати), пхатися, посунути, забиратися, утікати, збігати, бігти, рватися, наздоганяти, посуватись, вештатись, вихатись, рватися, дріботіти, наздоганяти, гнатися, спускатися, скотитися, спотикатися, розганятися, тягтися,заметушитись, зринути, зашелестіла хода, ноги несуть;
оказіональні: борсатися, дертися, іти вихором, покуріти, потріщати, викидати уперед то одну, то другу ноги, ступати як по кедрачу, випрямляти ноги.

Значна кількість стилістично маркованих синонімічних одиниць ряду, що активно функціонують не тільки в мові персонажів, але й у мові автора, є стилістично вмотивованими.

І.Багряний надає перевагу загальномовним синонімам. Одним із джерел поповнення і збагачення синоніміки у І.Багряного є індивідуально – авторська метафоризація. Оказіональним синонімічним одиницям властива одноразовість уживання, що зумовлено індивідуальним характером переносно вжитих слів чи конструкцій залежно від конкретного зв’язку з певним контекстом. Авторські дієслівні синоніми у романі письменника є необхідними: вони впливають на читача емоційно – експресивною насиченістю й відбивають ментальність українського народу. Використовуючи саме ці синоніми, письменник досяг поставленої мети в передачі реальності дійства, яке відбувається.

Отже, дієслівні синоніми відіграють дуже важливу роль у романі, виражають ментальність українського народу, дають оцінку характеризованому об’єкту (суб’єкту), уточнюють висловлювану думку, сприяють стилістичній виразності твору. Розкриваючи характер персонажів, Іван Багряний враховує світосприйняття героїв, їх цінності та принципи виховання.

Практичне значення нашого дослідження у тому, що матеріали можуть бути використані в практиці викладання української мови та літератури в загальноосвітніх школах, ліцеях, гімназіях, а також для укладання словничка синонімів, вживаних у прозових творах І.Багряного, зокрема у пригодницькому романі «Тигролови».

Ми дійшли висновку, що вивчати синоніми доцільніше на прикладах мови творів окремих письменників. Адже це жива мова, яка пройшла крізь призму світобачення письменника, у художньому творі кожне слово майстерно підібране, воно на своєму місці. Залежно від контексту, кожне слово має свій неповторний відтінок значення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Багряний І. Тигролови. Морітурі. – К.: Наукова думка, 2000. – 265 с.
Бойчук Н.П. Іван Багряний «Тигролови». Зображення нескореності українського духу в образі Григорія Многогрішного// Вивчаємо українську мову та літературу. – 2014.- №34-36.- С.25-33
Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. – К.: Радянська школа, 1955. – 248с.
Галич о. А., Назарець В. М., Васильєв Є. М. Теорія літератури: Підручник/ За ред. О. А. Галича. – К.: Либідь, 2001. – 488 с.
Дослідження з лексикології та лексикографії./За ред.. С.І.Головащука.-К.: 1965.-270с.
Дудка О. О., Шевелєва Л. А. Українська мова: Комплексний довідник. – Харків: Парус , 2010. – 416 с.
Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. - К.: Вища школа, 1972.- 404с.
Історія української літератури ХХ століття. – За ред..Дончика В.Г.- К.: Либідь, 1998.- 456с.
Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. К.: Кобза, 1995.- 472 с.

10.Клочек Г. Романи Івана Багряного «Тигролови» і «Сад Гетсиманський» Навчальний посібник .- Кіровоград: Степова Еллада, 1998. – 346с.

11. Ковальчук О. Ми є. Були. І будем ми! (Вивчення роману Івана Багряного «Тигролови»)// Дивослово. – 1999.-№7.- С.36 -41

Лепеха Т.В. Українська мова. Навчальний посібник для старшокласників, абітурієнтів, студентів нефілологічних факультетів, вищих навчальних закладів. – К.: Євшан – зілля, 2010.-350с.
Мацько Л.І.Українська мова. Посібник для старшокласників і абітурієнтів. – К.: Либідь, 1995.- 430с.
Мовчан Р.В. Українська проза ХХ століття в іменах: посібник для старшокласників, студентів, учителів. – У 2ч. – К.: Компанія «Актуальна освіта», 1997.- Ч.1.
Муравицька М.П. Полісемія і синонімія// Мовознавство.-1983.-№1.-с.29-39.
Непийвода Н. Синонімія виражальних засобів наукового стилю // Дивослово. -1997.-№2.-С.18-21
Нечитайло О.І. Синоніми у перекладних словниках// Мовознавство.-1982.-№1.-с.60-66.
Новий довідник: Українська мова. Українська література. – К.: ТОВ «Казка». 2008. Т – 864 с.
Олійник О. Українська мова: Підручник для 10 – 11 кл. середньої школи. – вид. 5 – те. – К.: Вікторія, 2004. – 448 с.
Почерніна Г.М. Серце кожного поета і романтика мусить іти на Голгофу. Іван Багряний// Вивчаємо українську мову та літературу. – 2017.- №3.- С.30-35
Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія/ За ред. Білодіда І.К.- К.: Наукова думка, 1973.- 458с.
Сучасна українська мова. Довідник/ За ред. О.Д.Пономаріва - К.: Либідь, 1996.- 320с.
Сучасна українська мова. Лексикологія. Фонетика. /За ред. А.К. Мойсієнка –К.: Знання, 2013.- 340с.
Тлумачний словник сучасної української мови./Уклад. І.М.Забіяка. К.: Арій, 2007.-512с
Українська мова: Словник – довідник/ За ред. А.П. Загнітка – Д.: Центр підготовки абітурієнтів, 1998.- 144с.
Українська мова/ П. П. Кононенко, Л. О. Кадомцева, Л. І. Мацько. – К.: Либідь, 1990. - 224 с.
Українська мова. Повний курс. Навчально – практичний довідник. За ред. О.М.Сидоренко – Х.: Ранок, 2011. – 400 с.
Українська мова (рівень стандарту): підручник для 10 кл. закладів загальн. серед. освіти/ І. П. Ющук. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан. – 2018. – 208 с.: іл.
Шанский Н.М. Лингвистический анализ художественного текста. –М.: Просвещение, 1983. -324с.
Шкільний словничок синонімів/ Упоряд. Г. В. Баран. – Х.: Країна мрій, 2009. – 64 с.
Ющук І. П. Практикум з правопису української мови. – К.: Освіта, 1994.-254 с.
Януш Я.В.Сучасна українська мова. Курс лекцій .- К.: КНЕУ, 2005.- 460с.
Ярова А. Дієслівна синоніміка руху у прозових творах Івана Багряного// Дивослово .- 2000.-№10.- С.16 -20