Диференціація навчання – основа врахування індивідуальних особливостей та розумових здібностей учнів

Диференціація навчання – основа врахування індивідуальних особливостей  та розумових здібностей учнів

   Багаторічний досвід роботи в школі дає мені підстави стверджувати, що всіх дітей навчити однаково неможливо, бо добре відомо, що всі люди різні. Діти приходять в школу з різними задатками, які з роками розвиваються в різноманітні здібності, нахилами та вподобаннями. Місія вчителя – не загубити жодної дитини. Для цього вчитель повинен знати кожного свого учня, цікавитись ним, як особистістю, організувати роботу  на уроці так, щоб кожному учневі були створені сприятливі умови для виховання й навчання, залежно від його розумових здібностей, фізичного здоров’я  та рівня  розвитку. І саме, диференціація  навчання надає можливість врахувати індивідуальні особливості учнів, знизити навантаження та підвищити мотивацію навчання, прискорити розвиток дитини добором відповідного навчального матеріалу та організацією виконання учнями самостійної роботи, необхідної для засвоєння даного матеріалу. 

    Диференціація передбачає таку організацію роботи на уроці, коли одному учневі або групі учитель пропонує в певній системі посильні завдання різної складності й цим самим створює сприятливі умови для розвитку й навчання кожного.

Узагальнення педагогічних досліджень і передового досвіду дає можливість визначити сукупність вимог до організації диференційованого навчання, а саме:

· вчитель враховує загальну готовність дітей до навчальної діяльності та готовність до засвоєння конкретного матеріалу;

· уміє передбачити труднощі, які можуть виникнути в дітей під час його засвоєння;

· в системі уроків використовує диференційовані завдання індивідуального характеру;

· робить перспективний аналіз: для чого плануються завдання, чому їх треба використати саме на даному етапі уроку, як продовжити цю роботу на наступних уроках.

Досить цікавий та ефективний спосіб диференціювання навчальної роботи, який запроваджує заслужений вчитель України Балахівської середньої школи С.П.Логачевська.

Ключові елементи її підходу:

• прийом багаторазового пояснення нового матеріалу;
•  вибір учнями завдань для самостійної роботи на основі самооцінки своїх можливостей;
•  завершення уроку виконанням спільної частини (роботи).

Методика націлена  не допустити відставання слабких дітей і водночас не стримувати темпу зростання сильних учнів.

Діяльність  під час навчання підпорядкована меті:

• кожен учень повинен дістати таке навантаження, яке відповідає його можливостям, а обов’язок учителя – створювати умови для активізації зони найближчого розвитку всіх дітей.

У процесі застосування диференційованих завдань здійснюються для різних груп дітей, перехід від колективних форм роботи до частково самостійних і повністю самостійних у межах уроку і системі уроків. Тому, незалежно від своїх здібностей, учні беруть участь у виконанні дедалі складніших задач (завдань).

Постійно залучаючи дітей до виконання завдань за вибором, створюються об’єктивні можливості для стимулювання позитивних мотивів навчання. І поступово навіть слабкий учень відчуває своє зростання, бо завжди помітно успіхи кожного і підтримка їх, використовуючи всілякі допоміжні засоби. Особливо успішно діють в умовах класу різноманітні зорові опори- зразки для міркувань і побудови зв’язних висловлювань на етапі закріплення. Не забуваємо і про кмітливих, швидко мислячих дітей. Вони часто виступають „співавторами” на уроці, можуть продовжити пояснення на уроці, самостійно ознайомитися з новим матеріалом, попрацювати біля дошки з іншим учнем у ролі вчителя.

У багатьох початкових класах введена система навчання математики нерідко призводить до поверхового і формального вивчення матеріалу, що не забезпечує міцного та свідомого засвоєння основного змісту навчальної програми. Дуже часто можна спостерігати перевагу фронтальних видів робіт, невміння діагностувати можливості учнів і вчасно вносити відповідні зміни у складність, темп, способи роботи на уроці. Це затримує розвиток пізнавальних інтересів школярів з високим рівнем інтелектуальних можливостей та перешкоджає оволодінню необхідним мінімумом програмового матеріалу групі учнів з низькими математичними здібностями. Тому саме на уроках математики треба надати перевагу диференційованим завданням.

Невід’ємною частиною внутрішньокласної диференціації є створення тимчасових умовних навчальних груп, у кожному з яких включаються учні приблизно з однаковим рівнем підготовки до вивчення матеріалу, рівнем розумового розвитку та індивідуальних особливостей.

У кожному класі, як правило, можна виділити три навчальні групи: основна - найбільша за кількістю дітей, і дві невеликих групи – „сильних” і „слабких” учнів.

До основної групи віднесемо учнів, які рівномірно засвоюють з невеликою допомогою вчителя програмовий матеріал, володіють навичками самостійної роботи, способи виконання типових задач засвоюють після розгляду 2-3 зразків, безпомилково виконують завдання обов’язкового рівня навчання після кількох тренувальних вправ.

До групи „сильних” учнів віднесемо дітей, які досягають певного розуміння навчального матеріалу вже в процесі його первинного сприймання, схеми розв’язування типових задач фактично засвоюють під час пояснення, для безпомилкового виконання обов’язкового рівня їм достатньо однієї – двох вправ. Вони спроможні виконувати завдання підвищеної складності за мінімальної допомоги вчителя або зовсім без неї.

До третьої групи „слабкі” діти відносимо учнів, які у процесі засвоєння матеріалу зустрічаються з певними труднощами, у багатьох випадках потребують додаткових пояснень, головним чином тому, що недостатньо володіють навичками самостійної роботи. Школярам необхідна постійна увага вчителя та його контроль. Такі учні вміють розв’язувати нескладні типові задачі після тривалого тренування. До цієї групи ми також віднесли невстигаючих учнів, які мають суттєві прогалини в знаннях, з великими труднощами засвоюють розв’язування навіть простих типових задач.

Диференціація навчальної роботи передбачає добрі знання вчителем своїх учнів: рівень підготовки і розвитку кожного з них, їх індивідуальні особливості. Але слід зазначити, що один і той же учень з різних навчальних предметів може бути в різних групах. Наприклад, на уроці математики учень може бути в першій групі, бо у нього природні математичні здібності, а на уроці рідної мови – у другій або навіть у третій, бо у нього погано розвинений фонематичний слух чи орфографічна грамотність.

 Мої групи в класі змінні. Учні мають можливість в будь-який час перейти в іншу групу, відчуваючи свої сили при виконанні певних завдань. Таким чином я не втрачаю жодного учня, розвиваючи їх творчі здібності. Підбираючи завдання для кожної з груп, я розподіляю їх за певними ознаками:

Зміст завдання даю однаковий, але для високого рівня:

•                    збільшую обсяг роботи;
•                    ускладнюю способи розв’язання завдань;
•                    зменшую час на виконання даного завдання.

Даю спільне завдання для всіх груп, але для середнього рівня пропоную:

•                    зразок виконання завдань;
•                    пам’ятку, таблицю;
•                    схеми-опори, план розв’язання.

Різні за складністю завдання різним групам

Підбираючи завдання для учнів, враховую:

•                    різну підготовку та фізичний стан кожної дитини;
•                    ступінь активності мислення учнів;
•                    самостійність їх суджень;
•                    уміння логічно аргументувати ті чи інші положення, тлумачення;
•                    уміння оцінити й узагальнити факти та явища.

  Застосування елементів диференціації починаю в 1 класі. Це дає мені змогу привчати дітей до самостійності, виробляти уміння працювати не відволікаючись. Поступове ускладнення завдань для сильних дітей є поштовхом до інтенсивної відповідальної роботи. Більш повне застосування диференціації проводиться в 2 класі. Найскладніше – привчити дітей працювати тільки за своїм варіантом, не відволікаючись ні на що інше. Але після двох-трьох тренувальних уроків усе стає на свої місця.

  І етап. Перевірка домашнього завдання

   Оскільки домашнє завдання учням задаю диференційовано, то і перевірку проводжу диференційовано. Розпочинаю з фронтальної перевірки з метою вилучення тих учнів, що його не виконали. Як правило, вони не вивчають і його теоретичну частину. Для цих учнів організовую виконання хоч частини домашнього завдання найнижчого рівня і повторення навчального матеріалу підручника з допомогою вчителя, поки проводжу перевірку якості виконання домашнього завдання з учнями інших груп. Якщо домашнє завдання виявилося для дітей складним, то проводжу диференційовану перевірку якості його виконання кожною групою окремо.

ІІ етап. Засвоєння нових знань

   Для опанування нового матеріалу застосовую способи і прийоми диференціації навчання, які допомагають мені успішно організувати навчальну діяльність на даному етапі. Рівень засвоєння у школярів різний. Тому при поясненні нової теми забезпечую індивідуальний темп просування дитини вперед. Це спосіб багаторазового пояснення. Дану роботу проводжу за  схемою:

ІІІ. Закріплення знань. Узагальнення та систематизація

   На етапі закріплення прийоми диференціюю у відповідності з ускладненням їх змісту і мірою допомоги. Основним методом роботи на даному етапі уроку є метод керованої самостійної роботи.

 Відповідно працюю за такою схемою:

   Щоб урізноманітнити роботу на даному етапі закріплення знань, я залучаю встигаючих дітей до консультування більш слабких учнів. З цією метою використовую прийоми, які можна представити за такою схемою:

   Отже, застосування диференціації навчання на уроках дає можливість засвоєння навчального матеріалу всіма учнями класу.

  Диференціацію планую за ступенем складності, за мірою самостійності, за обсягом роботи.

І. Диференціація за ступенем складності

   Так, використовуючи диференціацію за ступенем складності навчального матеріалу, підбираю різноманітні завдання, які вимагають від учнів узагальнення, виведення висновків, творчості. При цьому навіть в учнів з самим низьким рівнем розвивається мислення, позитивне ставлення до виконання посильних завдань, стимулюється бажання працювати, підвищується самооцінка. Для такої диференціації добираю завдання з нарощуванням ступеня складності. Це дає моїм учням можливість перейти на більш високий рівень діяльності. Завдання пропоную на картках або на дошці. Легші завдання позначаю синім кольором, складніші – червоним. Діти самі вибирають посильні завдання. Це дає їм змогу оцінити свої можливості.

ІІ. Диференціація за мірою самостійності

  Використовуючи диференціацію за ступенем самостійності, пропоную своїм учням завдання однакової складності, надаю групам необхідну допомогу, дозуючи час на його виконання. Сильна група працює самостійно, середній групі даю підказку у вигляді плану роботи, пам’ятки, зразка-міркування; а з третьою групою детально розбираю всі необхідні операції. При такій роботі завдання однієї групи через певний час виконують учні іншої групи, тобто слабкі учні підтягуються до рівня сильніших. Вправи підбираю такі, щоб усі діти могли одночасно їх закінчити. В “Чарівному віконечку” написані додаткові завдання для тих, хто першим впорався з роботою.

ІІІ. Диференціація за обсягом роботи

Інколи використовую найпростіший спосіб диференціації – доповнення основних завдань додатковими для різних груп дітей. Таку роботу пропоную тоді, коли весь клас виконує загальне завдання і учні неодночасно їх закінчують через різний темп письма, рівень мислення. Але завдання підбираю невеликі за обсягом, які б відповідали темі уроку, щоб сильніші учені могли закінчити його, поки інші виконують основне завдання.

Отже, перевагами диференціації на уроках в початкових класах є:

1. Створення ситуації успіху для кожного школяра.
2. Попередження неуспішності.
3. Активний розвиток творчих здібностей.

  Підготувати і провести уроки на високому рівні з використанням диференціації навчання в початкових класах дуже непросто. Для цього треба багато знати і вміти, дуже хотіти, відповідально ставитись до своїх учительських обов’язків, а найбільше - вийти на новий рівень педагогічного мислення. Реалізація прагнення провести завтрашній урок краще від сьогоднішнього починається з відповідальної підготовки вчителя.

Уманська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №12

з поглибленим вивченням англійської мови

Уманської міської ради Черкаської області

Доповідь на тему:

«Диференціація навчання – основа врахування індивідуальних особливостей  та розумових здібностей учнів»

Підготувала:

Мимрук С.Д