Диференційоване навчання

Диференційоване навчання: як забезпечити успіх кожного учня. Підготувала учитель математики Тальнівської гімназії № 3 Марусенко Л. Г.

Ми ніколи не будемо знати математику, навіть знаючи напам’ять усі чужі доведення, якщо наш розум не здатний самостійно розв’язувати які б то не було проблеми. Рене Декарт

Як зробити, щоб дитина не лише засвоювала нові знання, а й намагалася застосовувати їх під час вироблення нових умінь, почувала себе впевнено, бажала вчитися?

Завдання школи: підтримати, захистити дитину, озброїти механізмами, технологіями розробки життєвих стратегій, спрямованих на формування гармонійної компетентної, конкурентоспроможної особистості, яка вміє творчо розв’язувати проблеми, вміє повноцінно жити у новому світі, адекватно реагувати на зміни, постійно самовдосконалюється, намагається змінити на краще своє життя та життя своєї країни .

Для досягнення цілей і отримання результату овітньої діяльності: потрібно оптимально поєднувати традиційні та сучасні форми, методи, засоби навчання, при яких розвиваються і формуються компетентності кожного учня.

Головний напрям учительського пошуку:активна робота кожного учня з урахуванням рівня знань , кругозору сформованості навчальних умінь

Диференціація навчання – це створення таких умов, за яких кожен учень міг би повноцінно оволодівати змістом навчального матеріалу, гармонійно розвивався відповідно до своїх індивідуальних можливостей, схильностей, інтересів, формувався б як індивід з його специфічними особливостями. Застосування диференціації навчання залежить, насамперед, від великого бажання вчителя навчити кожного учня, незалежно від його розумових здібностей, безпосередньо на кожному уроці. Види диференціації: - за ступенем складності завдання; - за рівнем самостійності; - за обсягом роботи.

При диференційованому підході до навчання прискорюється перехід учнів від дій у співпраці з учителем до частково або повністю самостійної роботи.

Досконало вивчити кожного учня, постійно вести за ним психолого-педагогічні спостереження. Чітко визначити на якому етапі потрібна диференціація. Визначити, яку диференціацію буде використовувати учитель: за ступенем складності, за мірою самостійності, за обсягом роботи. Об’єднувати дітей в групи довільно; групи не мають бути постійними; дозволяти їм самим обирати собі посильний вид роботи. Диференціація має проходити через різні етапи уроку. Виконувати диференційовані завдання систематично, майже на кожному уроці, уникаючи стандарту. Передбачати дозування часу, різних видів роботи. Добирати завдання з поступовим ускладненням для сильніших і зменшувати міру допомоги для слабших учнів. Поєднання парної, групової, індивідуальної роботи. Процес засвоєння слід супроводжувати постійним контролем якості знань, умінь, навичок через самоперевірку, взаємодопомогу з наступною взаємооцінкою, самооцінкою. Вимоги

Розподіл на групи При розподілі на групи учитель враховує:різну підготовку та фізичний стан кожної дитини; ступінь активності мислення учнів; самостійність їх суджень; уміння логічно аргументувати ті чи інші положення,тлумачення; уміння оцінити й узагальнити факти та явища; розподіл учнів на групи (на 1 етапі) здійснює вчитель,не натякаючи на кмітливість, і здібності дітей; на 2 етапі робочі групи формує за результатамивиконання певного завдання зростаючої складності;на 3 етапі вчитель дає право дитині самовизначитися. 

У формуванні ключових компетентностей допомагають інтерактивні технології, метод проектів, нестандартні уроки з презентацією проведених досліджень з теми. На уроках математики учні повинні розв’язувати задачі, які спонукають думати, зіставляти різні методи; сприяють розвитку мислення (творчого, критичного) і застосуванню різних способів вираження думки; інтуїції – здатності передбачати результат і знаходити шлях до розв’язання; знаходити їм практичне застосування. Навчання математики має бути спрямоване на забезпечення в учнів розвитку процедур узагальнення, порівняння, конкретизації, абстрагування, аналізу та синтезу.

ЕТАПИ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ

Рефлексія. Вчитель має усвідомлювати, що працює в багатоманітному класі, де важливі досягнення кожного учня. Тому рефлексія педагога – це пошук відповідей на запитання: Що я зробила та як це допомогло учням?Що я можу зробити задля покращення моєї практики та як це вплине на учнів?Це дасть розуміння рівня знань учнів та майстерності вчителя й допоможе віднайти методи, що задовольнятимуть запити всіх дітей у класі.

Оцінювання програми навчання - тобто, які зміст навчання та вимоги до учнів. Учителі можуть самостійно адаптовувати зміст до потреб учнів. Важливо виокремити зі стандартів та програм основні складники, загальні ідеї та поняття, які мають опанувати учні. Також рекомендується вивчити методичні поради попереднього та наступного років навчання, аби розуміти, на що можна спиратися чи які теми запропонувати учням для глибшого опрацювання.

Аналіз індивідуальних особливостей учнів Варто дати собі відповіді на запитання: Чи є в класі учні, які не працюють на уроці й чому так стається?Що я можу зробити, аби діти були більш успішними?Кому я приділяю більше уваги, а кому – менше? Чому?До всього, відповіді на такі запитання допоможуть учителю визначити критерії для подальшого об’єднання дітей у групи для виконання завдань.

Планування уроків на основі поєднання науково обґрунтованих та особистісно орієнтованих методів. Основна мета – збалансувати викладання нового матеріалу, допомогти учням, які мають труднощі, та збагатити навчання для всього класу. Варто скласти перелік тем, які діти мають опанувати, й окреслити методи та активності, що допоможуть дітям у цьому. Потому треба відкоригувати цей план так, щоби його можна було вивчати на різних рівнях складності. Варто подумати над тим, для яких учнів підходять ті чи інші методи роботи.

Методика «Піраміда планування» Піраміда складається з трьох частин: У її основі лежать знання, уміння та навички, які мають опанувати без винятку всі учні. У середній частині – те, що мають опанувати більшість дітей. Вершина охоплює зміст та форми, що зможуть опанувати тільки деякі учні.

Вдосконалення практики на основі фактичної інформаціїБудь-які виклики під час навчання педагог має розглядати як свій ресурс для вдосконалення. Тож варто запитати себе: Наскільки ефективним було навчання?Що пішло не так і чому?

Диференціація в перекладі з латинського "differentia" означає розділення, розшарування цілого на різні частини, форми, східці. Одним із завдань диференціації є створення і подальший розвиток індивідуальності дитини, його потенційних можливостей; сприяння різними засобами виконанню учбових програм кожним учнем, попередження неуспішності учнів, розвиток пізнавальних інтересів і особових якостей.

Переваги диференційованого навчання стимулює й активізує пізнавальну діяльність учнів;сприяє свідомому засвоєнню матеріалу; коригує розумову діяльність учнів;розвиває їхню творчість і здібності;виховує самостійне мислення;

Переваги диференційованого навчання допомагає виокремити головне у виучуваному матеріалі;підвищує ефективність процесу засвоєння знань;сприяє усуненню формалізму в оцінюванні знань учнів;привчає учня самостійно працювати.

Форми і методи на різних етапах уроку

Перевірка домашнього завдання. Многокутники. Площі многокутників (Геометрія -- 8клас)

Актуалізація опорних знань. Властивості та ознаки паралелограма (Геометрія -- 8клас)

Індивідуальні завдання за картками. Подібність трикутників (Геометрія -- 8клас)

Самостійна робота. Дії з раціональними числами (Математика -- 6клас)

Домашнє завдання. Властивості та ознаки паралелограма (Геометрія -- 8клас)

Диференціація дає змогу кожному учневі працювати на будь-якому рівні навчальних досягнень і здобути відповідні результати. Учень має не тільки обов’язки, щоб засвоїти матеріал, а й права, найважливішим з яких є право вибору – отримати відповідно до своїх здібностей і нахилів підвищену підготовку з предмета, обмежитись середнім чи достатнім рівнями засвоєння матеріалу, а іноді і перейти на високий рівень.

Дякую за увагу