Диктанти, тексти для списування та читання екологічного змісту

Підготувала: Вчитель НВК №240м. Кривого Рогу Бабич Людмила Степанівна2020 р. Диктанти, тексти для списування та читання екологічного змісту

Юні захисники природи

Всесвітній день Землі Всесвітній день Землі відзначається 22 квітня, в час великого буяння природи. Чому його святкують? Можливо, щоб ми  ще раз подивилися довкруг, подумали, почали діяти, щоб зберегти свою Землю. У наші дні на планеті що дві секунди вирубується гектар лісу. Сучасний лайнер за один рейс спалює стільки кисню, скільки сто гектарів лісу виробляють за рік. А скільки бруду викидається в атмосферу, воду і ґрунт! Кільком сотням видів тварин загрожує зникнення.І хоч би де жили люди, їм треба  думати, як рятувати Землю ( З журналу).

Вода – джерело життя Вода є унікальним елементом земної поверхні, і саме через наявність великої кількості води нашу Землю також називають «блакитною планетою». Незважаючи на таку кількість води, більша її частина міститься в океанах і морях, і тільки 0,6% загальної кількості живильної вологи придатні для споживання. Вже сьогодні існує загроза виникнення та загострення проблем із питною водою на кшталт проблем з використанням енергоносіїв таких, як нафта, газ та вугілля. За ступенем водозабезпечення Україна посідає одне з останніх місць у Європі. Водні ресурси України використовуються, а отже, і забруднюються, у декілька разів інтенсивніше, ніж в інших країнах. Поверхневі, ґрунтові та підземні води є важливими елементами гідрологічного циклу землі.

Вода – джерело життя Поверхневі води включають річки, озера, моря, океани та льодовики. Ґрунтові та підземні води залишаються одним з найменш досліджених і найважчих для обліку та контролю водних ресурсів. Вода використовується у сільському господарстві (зрошення), промисловості (як сировина, а також як охолоджувальний та нагрівальний засіб) та для побутових цілей (споживання, особистої гігієни, миття, відпочинку тощо). В наші часи нераціональне використання та забруднення води є достатньо серйозною проблемою, що може привести до катастрофи. Оскільки всі ми споживаємо воду, то й несемо відповідальність за її збереження. В основу збереження водних ресурсів покладено два фундаментальні принципи: раціональне використання та охорона.

ЛІС Багато корисного приносить людині ліс. Він очищає повітря, дає їжу, деревину для будівництва. У лісах живуть ведмеді, олені, лисиці, зайці, борсуки. Ліси бувають листяні, хвойні, мішані. У листяних ростуть дуб, береза, вільха, осика, кущі малини, ожини, вовчих ягід. Їхні галявини рясніють від чорниці, журавлини, суниці… А скільки різних квітів можна побачити у лісі!Будь-якої пори року ліс чарує нас своєю красою.

Користь від лісу Ліс уміє вітер і воду скоряти. Налетить вітер на узлісся та не може пробитися в ліс крізь гілля дерев. Проміння сонця не доходить до землі через густе віття. Вода від талого снігу не висихає. Вона повільно іде до коріння дерев і кущів. Затишно пташкам у лісі. Чути їхнє веселе щебетання.

РОСТИ, КЛЕНОЧКУ! З кленового гаю прилетіла на вітрильці насінина. Впала край городу і пролежала до весни. Пригріло сонце, задзюркотіли струмки. Пустила насінинка два росточки. Біг якось хлопчик городом. Дивиться — маленький кленочок. Біля нього кури порпаються, їжу вишукують. «Ще зламають!» — подумав хлопчик. Майнув у лозняк, нарізав пруття. Обгородив деревце тинком. Рости, кленочку, міцний та високий!

«Живі пам'ятники» У розпалі садіння дерев. У цій радісній і корисній справі діти не поступаються дорослим. Обережно, щоб не пошкодити коріння, викопують і переносять поснулі деревця в нові місця. Навесні прокинеться деревце - і почне рости людям на радість і користь. І кожний з дітей, хто посадив і виростив деревце, поставив собі за життя чудовий зелений пам'ятник на віки.

Берізка     Усе в лісі радіє, а берізка плаче. Під гарячим сонячним промінням по стовбуру тече сік. Здається, що це сльози берізки. Люди надрізують кору дерева і збирають сік у пляшки. А деревце без соку гине.    Сік у берези — як кров у людини. Бережіть красуню! Не чіпайте її!         

Ялинка Народилась лісова красуня в лісі. Блищать молоді голочки на сонечку. А на гілках висять красиві шишки. Зайчик присів під ялинкою. Пробігла руда білочка. Знайомляться лісові мешканці з новою ялинкою. 

ЛІСОВІ ПТАШКИ Зимою ліс вражає тишею, та життя в ньому не завмирає. Пожвавлюють його щебетухи-пташки, хоча їхні голоси не такі щедрі, як навесні. Серед тонкого попискування синичок чути посвисти червоно-рудих красенів снігурів. Яскраво-червоні грудки відтіняють синювато-сірі спинки і гарненькі шапочки на голівках. Горобці, наші добрі знайомі, в літній період харчуються комахами-шкідниками, а взимку ласують насінням бур’янів, збирають ягоди. Узимку в наших лісах з’являються і гості з півночі: щури-смеречнюки, чечітки, іноді зграйки чижів і щиглів.

ЛІСОВІ ПТАШКИ Зовсім не бояться морозів шишкарі. Якщо на ялинках та соснах багатий урожай шишок, вони споруджують гнізда і виводять пташенят у найхолоднішому місяці — січні. Зрідка чути неголосний стук дятла — лісового лікаря. Він уважно обстежує дерева, видобуває з них шкідників: жучків, черв’ячків, личинки гусені. Прикрашають снігові володіння своїм ніжним посвистом і невеликі гарненькі омелюхи. За яскраве забарвлення дали їм ще одну назву — красавки.(За А. Волковою)

На лісовій дорозі Вибіг з лісу лось. Сміливо перебігає широку дорогу. Шофер Іван Петрович зупинив машину. Милується гарним лісовим велетнем. Люди не чіпають, не кривдять лосів. Тільки голодні вовки осмілюються іноді напасти на них. Рогами й копитами відіб’ються від злих сіроманців дужі лосі.  

Лисичка і зайчик Лисичка і зайчик – лісові звірі. Вони зовсім різні. Носик у лисички довгий і тоненький, а в зайчика короткий і кругленький, як ґудзик. У лисички очі хитрі, а в зайчика лякливі. У лисички маленькі вушка, а в зайчика великі, довгі вуха. Шубка у лисички – сестрички золотиста, а в зайчика – улітку сіренька, а взимку біленька. У лисички лапки однакові, а в зайчика передні короткі, а задні довші. Коли він біжить вниз, то перевертається. Хвостик у лисички довгий, пухнастий, а в зайчика маленький і куций.

Звірі дякують лікарям за поміч У свійського слона дуже заболіли очі, так що він зовсім не міг дивитися. Тоді хазяїн покликав до слона лікаря. Лікар подивився на хворі слонові очі і сказав, що їх треба закрапати чимось таким, від чого слонові дуже боляче буде. Господар звелів слонові лягти, і тоді лікар закрапав йому одне око. Слон страшно заревів, бо від ліків йому було дуже боляче. Але ж згодом він став на те око трохи бачити. Наступного дня лікар прийшов закрапати друге око. Думали, що буде морока зі слоном, що не даватиметься він. Але вийшло, що помилилися. Слон покірно ліг набік і дозволив лікареві робити з оком усе, що треба було. Тільки зітхнув тяжко. Коли все скінчилося, слон почав робити хоботом такі рухи, ніби дякував лікареві. За Б. Грінченком

Хлопчик лікує річку Спека висмоктала воду – і річка схудла. На тому місці, звідки вода відійшла, чого тільки не знайдеш! Іржаві консервні бляшанки, покручений дріт, щербаті пляшки, надколоті цеглини… Навіть поламаний дитячий візок – і той тут. Ніколи Сергійко не бачив річку такою непривабливою. Соромно стало йому за всіх хлопців і за себе. Навіть здалося, що річка хвора, жалібно охкає і просить людей: «Вилікуйте мене, приберіть лахміття, допоможіть причепуритися. Підуть дощі, я стану повноводною, і моєї хвороби знову ніхто не помічатиме! Дуже вас прошу, поспішайте!» Сергійко закотив холоші й негайно взявся до роботи. « Друзі обов’язково прийдуть, - думав він, - побачать, що я працюю, і почнуть допомагати. Річчина хвороба виліковна, тільки потрудитись треба» (За В. Струтинським)

Джерело     У нашому місті є джерело. Б’є воно просто з-під землі. Джерельна вода чиста і прозора. А яка ж вона смачна! Щодня до джерельця приходять люди. Вони п’ють холодну воду і дякують. Спасибі тобі, джерельце, за смачну і корисну воду! 

На подвір’ї       Прийшла зима. Шкільне подвір’я засипав м’який білий сніг. Школярі почепили на деревах годівниці та насипали зерна. Сюди прилетіли синички, горобці, снігурі.       Весело пташкам. Вони вдячні людям за турботу.                                          

Синичка Лютує зима. Тріщить мороз. Співає свою пісеньку завірюха. Петрик став біля вікна. Раптом щось стукнуло у шибку. Це прилетіла до вікна синичка. Вона ніби просила хлопчика її врятувати. Петрик пожалів пташку. Він насипав їй у годівничку їжі. Пурхає синичка та клює їжу. Так і проживе до весни.

Весна     Сонце весною сходить усе раніше. Його проміння щедро зігріває землю. Тане сніг. З горбків збігають дзвінкі струмки. Дихає тепленький вітерець.      Уже зазеленіли степи. Прокинулися дерева. У лісі зацвіли весняні квіти. Скоро прилетять птахи. Затьохкають солов’ї, закує зозуля.

одвір’ї. Діти разом із батьками завзято працювали. Через тиждень на маленьких деревцях з’явилися перші клейкі листочки. Тепер росте біля школи молодий сад. Шкільний сад Учні другого класу вирішили посадити біля школи молодий сад . У неділю вранці з лопатами і відрами вони зібралися на шкільному подвір’ї. Діти разом із батьками завзято працювали. Через тиждень на маленьких деревцях з’явилися перші клейкі листочки. Тепер ростебіля школимолодий сад.

Лебеді Одного разу Миколка на озері побачив білих лебедів. Вони недовірливо поглядали на хлопчика. Наступного дня хлопчик змайстрував годівничку. Насипав туди зерна, крихти хліба. Лебеді довго не наважувалися наблизитися до годівнички. Поступово лебеді звикли до Миколки і брали їжу просто з рук.

Виручили Йде Славко до школи і бачить, як сусідська коза гризе кору на липці. Прогнав він розбишаку геть, заліпив ушкоджене місце глиною і побіг собі далі. Взимку Славко застудився і захворів. Мама приготувала із цвіту липи цілющого настою. Хлопчик випив його – і простуди як не було. Отак Славко й липа виручили одне одного.