Українська мова. 2 клас Розділ: Мова і мовлення УРОК-ПОДОРОЖ Тема: Вживання слів ввічливості у мовленні. Подорож у місто Милосердинськ (Королівство Чарівних Слів)

Українська мова.

2 клас

Розділ: Мова і мовлення

УРОК-ПОДОРОЖ

 

 

Тема: Вживання слів ввічливості у мовленні. Подорож у місто Милосердинськ (Королівство Чарівних Слів)

 

Мета: на матеріалі творів різних жанрів розкрити зміст "чарівних слів"; розвивати та удосконалювати навички  правильного вживання даних слів; виробляти навички  правильного літературного мовлення; прищеплювати дітям любов до рідної мови, культури спілкування; виховувати шану,  повагу до людей, бажання приносити добро людям.

Обладнання: карта-маршрут (плакат), слова-написи  "красиві" і "звичайні", книга "Азбука ввічливості" Л.Васильєвої, малюнок Шапокляк, лист, малюнок Феї, малюнки дітей з теми «Доброта», плакат з написом «Доброта врятує світ!».

ХІД УРОКУ

I.Організація класу.

Звучить запис пісні:

"Ласкаво просимо, ласкаво просимо ", —

 Моя Вкраїна щиро промовля.

 Ласкаво просимо, ласкаво просимо.

– Із цих чарівних слів-запросин ми сьогодні розпочинаємо наш  урок-подорож.

 II. Оголошення теми і мети уроку.

– Сьогодні    ми  вирушимо з нашого рідного міста Теребовлі (табличка-напис) в Королівство Чарівних Слів, зокрема до  головного його міста Милосердинська (прикріплюємо табличку-напис на ілюстрованій карті-маршруті).

– Вдумайтесь: Милосердинськ. Від яких слів походить це слово? (Миле серце).

Доберіть синоніми: добре, ласкаве, чуйне, золоте серце.

– Шлях до міста далекий. Нам слід зробити багато зупинок і може таке статися, що ми не потрапимо сьогодні до цього чарівного міста.

III. Сюрприз (правила поведінки).

Стук в двері. Заходить  дівчинка і несе лист в чарівному конверті від Шапокляк.

– Вам лист! (читають)

Хлопчиська і дівчиська 2 -А!

Я знаю, що ви сьогодні подорожуєте в Королівство Чарівних слів, значить, ви хочете бути вихованими і дисциплінованими. Та це ж зовсім нецікаво бути дисциплінованим, ввічливим, ніколи не бешкетувати, ні з ким не битися. Беріть приклад з мене. Я приготувала для  вас чудові правила і впевнена, що знайдуться учні, які будуть їх виконувати. Якщо ви будете дотримуватися цих правил, то потрапите в Королівство Чарівних Слів дуже швидко.  Отож, правила.

* На уроки завжди треба запізнюватися.

* Не чекайте, коли вас запитає вчитель, зразу починайте викрикувати відповідь.

*  В зошиті пишіть як-небудь, щоб вчителька нічого не могла розібрати.

* У їдальню біжіть наввипередки і відразу починайте стукати ложкою, вимагаючи свій сніданок.

 * Ніколи не їжте мовчки, це нецікаво.

 * Можна сусіду в склянку з чаєм вкинути солоний огірок.

  * Домашні завдання краще не виконувати. Більше часу лишиться погуляти.

Вчителька:

– Дякуємо, Іринко! Вам сподобався лист, діти? Візьмемо собі ці правила? Я пропоную відправити лист Шапокляк в іншому варіанті – зовсім протилежному за змістом тексті. Згодні?

4. Вчителька:

– Отож, Шапокляк ми з собою не беремо, хоч вона і  написала нам, що сама мила і чарівна. Ні, в місті Милосердинську таким не місце. Там живуть ввічливі, добрі люди, і однією з них є чарівна Фея, яка супроводжуватиме нас в дорозі. (Малюнок Феї)

IV. Тлумачення слів. Словникова робота.

– Я вже вам сказала, що в місті Милосердинську живуть добрі, милі люди. Тому, хто хоче потрапити до цього міста, зробити це не так просто. Слід не лише знати «чарівні» слова, але й значення окремих складних слів. Домашнім завданням вам було пояснити значення слів совість, скромність, доброта,  ввічливість…

Це і буде перепусткою до наступної зупинки. (Відповіді дітей)

На дошку прикріплюються таблички-написи:

Милосердинськ – почуття моральної відповідальності, миле серце. Синоніми: добре серце, ласкаве серце, чуйне серце.

Скромність – скромна людина та, яка не має звички підкреслювати свої позитивні якості, хвалитися своїми заслугами, вихованням.

Ввічливість – дотримання добрих манер, виявлення доброї вихованості, уважності у поведінці з іншими людьми.

Доброта  –  чуйність, прагнення робити добро іншим

 

V. Гра "Хто більше?"

Ділить дітей на 3 команди, придумують кожній назву.

– Назвіть якнайбільше "чарівних" слів. Виграє та команда, яка назве останнє слово.

– Гру закінчено. За її підсумками нас вестиме далі команда …

Я вибрала найкращі "чарівні" слова (відкриваю дошку із написаними на таблицях "чарівними" словами). Вони вам знадобляться в дорозі. Тепер давайте виберемо найбільш вдалі, найчарівніші слова, які візьмемо в дорогу. (Добрі, доброта, ввічливість).

VI. Маршрут.

 – Погляньте на карту-маршрут. Щоб дістатись до Милосердинська, нам потрібно пройти провулком Милосердя до вулиці Ввічливості, далі через площу Доброти і провулок Справедливості дійти до вулиці Совісті, а потім нас чекає площа Дружби і провулок Скромності. Можливо, ми сьогодні пройдемо окремими із них.

VII. Вулиця Ввічливості.

– Отже, ми з вами зробимо невеличку зупинку на вулиці Ввічливості. Присядьмо на хвилинку. (Розповідає вчитель)

– Лісовою стежиною ідуть батько і маленький синок. Тиша. Світить сонце. Стукає дятел. Дзюрчить струмок в  лісовій глушині. Раптом син побачив, що їм назустріч іде  старенька бабуся.

            – Тату, куди іде бабуся? – запитав синок.

           – Побачити, зустріти чи привітати. Коли зустрінемося з нею, ми скажемо їй: «Здрастуйте!» – сказав батько.

           – Для чого говорити ці слова? – здивувався хлопчик. Ми ж зовсім незнайомі.

           – А ось зустрінемось, скажемо їй здрастуйте, тоді побачиш, для чого. Ось і бабуся.

           – Здрастуйте, – сказав син.

           – Здрастуйте, – сказав батько.

І син із здивуванням побачив: все навкруги змінилося. Сонце засяяло яскравіше. По верхів'ях дерев пробіг легенький вітерець, листочки заграли, затремтіли. В кущах заспівали птахи – до цього їх не було чути. На серці у хлопчика було радісно.

–  Чому це так? – запитав хлопчик.

– Тому що ми сказали людині "здрастуйте" і вона усміхнулась.

Вчителька:

Здрастуйте! Добра ласкавість слова

Стерлась зовсім у щоденнім привіті.

Здрастуйте! Адже це – будьте здорові!

Адже це – довше живіть на світі!

– Як слід говорити ці слова?

– Доберіть синоніми з таблиці. (Добрий день! Світлої днини)

 – Чи можемо ми сказати, що батько і син були ввічливими? Підберіть синонім до цього слова. (Чемними)

 – Ми подорожуємо далі по вулиці Ввічливості. Заходимо в трамвай

Сценка "У  трамваї».

1 учениця:

 Сашко в трамваї повному,

Розсівся він, "як слід".

 А біля нього згорблений

 Стоїть старенький дід.

 Хтось до Сашка звертається:

2 учениця:

"Чи вас у школі вчать,

Як місце дати старшому,

Як старших поважать? "

 Хлопчик:

"Та вчать ", – Сашко відказує. –

Але оце якраз розпочались канікули –

Ніхто не учить нас!

– А як би ви вчинили? (Відповіді дітей: Сідайте, будь ласка. Дякую)

– Ось дідусь відповів: "Спасибі!"

– А чи знаєте ви, коли вживається це слово? А історію його виникнення хочете знати? Послухайте.

Дрімучим лісом ішли двоє, дідусь і внук. Було душно, подорожнім хотілося пити. Та ось вони підійшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Мандрівники нахилилися і  напилися. Дідусь сказав: "Спасибі тобі, струмочку". Хлопчик  усміхнувся. "Чого ти смієшся?" – запитав дідусь. "Навіщо ви, дідусю, сказали струмочку спасибі? Адже він нежива істота, не почує ваших слів, не дізнається про вашу подяку". "Це  так, – відповів дідусь. – Струмочок не почує. Якби води  напився вовк, він міг би і не дякувати. Але ж ми не вовки, а  люди. Людина говорить спасибі, щоб не стати вовком".

     – Діти, вдумайтеся в слова, сказані дідусем. Як ви їх  розумієте?

 – Ми залишаємо вулицю Ввічливості. Надіюся, що вона вас багато чому навчила. Переходимо далі на провулок Милосердя.

   VIII. Провулок Милосердя.

– Я думаю, діти, ви погодитесь зі мною, що ввічливість і милосердя  мають багато спільного. Тому  зверніть ще раз увагу на карту-маршрут: поруч з вулицею Ввічливості знаходиться провулок Милосердя. Давайте пройдемо ним.

 (Малюнок «Хлопчик дає кролику капусту»)

  – Який цей хлопчик? (Добрий, милосердний)

 – Пригадайте, чи проходили ви коли-небудь цим провулком, чи проявляли милосердність, доброту? (Відповіді дітей).

 А далі нас проведе ваш однокласник Данило.(розповідає вірш)

 Звичайні слова

Ішов у кіно я цієї неділі.

Навколо дерева, обмерзлі та білі.

Слизький під ногами видніється лід,

Ще й вітер холодний зривається вслід.

 

Аж бачу: бабуся виходить з крамниці.

Спинилась і рушити з місця боїться.

Не зважиться й кроку ступить по льоду.

І тихо про себе шепоче: "Впаду".

 

А лід під ногами темніє навколо.

І тут мене щось наче в серце вкололо.

Назад повернувся, до неї біжу:

"Давайте, бабусю, я вам допоможу!"

 

І, взявши за руку, по бруку слизькому

Повів я бабуся до самого дому.

А в неї всі зморшки, немов промінці:

"Спасибі! Оце в нас ростуть молодці!»

 

І так мені хороше стало раптово

Від цього простого, звичайного слова.

-Як бачите, ми ще раз переконалися, що слово "спасибі" дійсно чарівне.

IX. Площа Доброти.

– Я думаю, що всі переконалися, що провулок Милосердя і вулицю Ввічливості ми пройшли успішно. А тепер наш маршрут пролягає через площу Доброти, де нас чекає дуже добрий хлопчик Віталик. А що це дійсно так, ми переконаємося, коли послухаємо його.

         Добрі слова

– Доброго ранку ! –

Мовлю за звичаєм.

–  Доброго ранку ! –

Кожному зичу я.

– Доброго дня вам! –

Людям бажаю.

Вечором добрим

Стрічних вітаю.

І посміхаються

У відповідь люди.

– Добрі слова ж бо

Для кожного любі!

 – Готуючись до подорожі в місто Милосердинськ, ви намагалися бути добрими і про це малювали малюнки. Давайте зробимо виставку ваших робіт на дошці. (Діти прикріплюють малюнки про доброту на дошку)

X. Провулок справедливості.

– А тепер зверніть увагу, як ділять сир між собою ці чарівні герої. Як ви гадаєте, вони можуть жити в провулку Справедливості? (Малюнок)

– На жаль, наш час закінчується. Ми також не можемо зупинитися в цьому провулку за браком часу. Але ми ще сюди повернемося. Не потрапили ми і до міста Милосердинська. Трохи затримала нас Шапокляк, трохи Неввічливість та пасажири. Але я гадаю, що ми багато чого зрозуміли, пройшовши цим маршрутом, і обов'язково дістанемось до міста Милосердинська, познайомимось і подружимося з його чарівними жителями, коли прочитаємо книгу «Азбука ввічливості» (демонструю), з якої більше дізнаємося про чарівні слова, навчимося ними правильно користуватися і вдало вживати їх. А зараз давайте ще раз згадаємо про ті «чарівні» слова, з яких ми почали нашу подорож.

Декламування вірша.

Чарівні слова

До всіх сердець, як до дверей,

Є ключики малі,

Їх  кожен легко підбере,

Якщо йому не лінь.

 

Ти, друже, мусиш знати їх.

Запам’ятай, як казку,

Маленькі ключики твої:

«Спасибі» і «будь ласка»

Знають люди всі на світі

 Про «чарівнії» слова.

 Це спасибі, дай, будь ласка,

 Вибач, прошу до стола,

 Перепрошую, добридень,

 На добраніч, в добрий путь.

 Ну і ти, мій любий друже,

 Про слова ці не забудь.

 

– А зараз давайте перевіримо, чи уважно ми мандрували вулицями і провулками до міста Милосердинська. Розберемо ситуації.

Моральні задачі:

1. Я розмовляю з учителем, гостем. Вам терміново треба звернутися до мене. Як ви вчините?

2. Ви виходите з класу і ненароком штовхнули товариша. Що  ви зробите?

3. Хлопчик і дівчинка зустрілися біля дверей класу. Хто і що  повинен зробити

-Ну що ж, мої любі мандрівники, подорож наша закінчується. Думаю, що після сьогоднішнього дня ми всі будемо намагатися не забувати про «чарівні» слова, які сьогодні прозвучали, частіше вживатимемо їх у своєму житті, у спілкуванні і ставленні один до одного. Від цього ми станемо не просто культурними, ввічливими, а, перш за все, людяними, добрими. А всім відомо, що ДОБРОТА ВРЯТУЄ СВІТ!