ЄДИНА УКРАЇНА (виховний захід, до революції Гідності ) Мета: виховувати почуття патріотизму, національної гідності, любові до рідного краю, шану до свого народу, бажання приносити

ЄДИНА УКРАЇНА

(виховний захід, до революції Гідності )

Мета: виховувати почуття патріотизму, національної гідності, любові до рідного краю, шану до свого народу, бажання приносити користь своїй країні; розвивати почуття відповідальності за долю своєї держави; розвивати громадянську свідомість, пізнавальні інтереси.

Обладнання: стенд «Державні символи України», вишиті рушники, плакати, мультимедійна дошка.

Народ мій є!

Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

В. Симоненко

ХІД ЗАХОДУ

1-й учень  Нехай ніхто не половинить,  Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно, Бо ти на всіх у нас одна.

Одна від заходу й до сходу  Володарка земель і вод —

Ніхто не ділить хай народу, Бо не поділиться народ.

І козаки, й стрільці січові За тебе гинули в полях.

У небесах сузір’я Лева Нам світить на Чумацький Шлях.

Стражденна чаєчко-небого, Єдині два твої крила.

Виходим, нене, у дорогу, Аби ти вільною була.

Нехай ніхто не половинить  Твоїх земель, не розтина,

Бо ти єдина, Україно, Бо ти на світі в нас одна.

Д. Чередниченко

2-й учень. Україна... Щедра земля під високим волошковим небом, осяяна промінням вічного сонця. Задумливі степи з своїм високим різнотрав’ям, широкі поля золотої пшениці, що грають хвилями, справжні моря. Густі прадавні ліси, гірські вершини, які здіймаються високо в небо, сині плеса озер, що манять своєю прохолодою, ріки — швидкоплинні, гірські, бурхливі або повноводні, могутні, глибокі. Калина край вікна, яка чарує білим цвітом навесні та сяє червоним намистом восени. Похилена верба, прекрасна у своїй зажурі. Маленькі хати, що немов хустини, біліють поміж зеленими садками.

3-й учень

Рідна Україна — мова солов’їна, Золоте колосся, маки у житах.

Край воріт — калина, верба, яворина, Храми і світлиці в барвах-рушниках.

Рідна Україна — то душі краплина, Пісня журавлина у ранковий час.

Рідна Україна — то земля єдина, Що сходив ногами босими Тарас.

Рідна Україна — пара лебедина, Озеро бездонне і стрімка ріка,

У саду хатина — біла сорочина, Стежечка-стежина в зелен-споришах.

Рідна Україна — за столом родина, Яром-долиною стелиться туман.

Батькова розмова — тиха, вечорова, Мамина молитва — вічний талісман.

Учням пропонують переглянути кліп «Моя Україна» (режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=fxUDAikvoog).

4-й учень. Напевне, кожен із нас колись замислювався над тим, що таке рідна країна, чим вона особлива, чим вирізняється з-поміж тисяч інших країн світу. Україна — це славетна історія: мудрі літописці, Київ священний, дзвін козацьких шабель, гайдамацький посвист, нескінченні чумацькі шляхи, зойк кріпака на панському дворі, революційні заграви, довгоочікувана незалежність…

5-й учень. Україна — це чарівна природа: високі гори та неосяжні степи, плодючі чорноземи, тополя у волошковому полі, хрущі над вишнями, калина у дворі, п’янкі любисток і м’ята, верба край дороги, жовтогарячі соняшники на струнких стеблах…

6-й учень. Україна — це неповторна культура: ніжна лірична пісня, героїчна, сповнена патріотизму дума, вишитий рушник на покуті, розмальована святкова писанка, мова солов’їна…

5-й учень. Україна — це та земля, де я народився, де завжди на мене чекатиме батьківська домівка, зігріта теплим родинним затишком, добротою та материнською ласкою, це — моя Батьківщина, найкраща і найрідніша.

6-й учень   Україна — то не звук і не просто слово,  Україна — серця гук, солов’їна мова,

Україна — то земля, вкрита стиглим житом, Що так сонячно сія під небесним німбом!

Україна — то сади, їх рясні щедроти, То настояні меди у духмяних сотах!

Україна — то стіжки, мов церковні зводи, Україна — то стежки наших родоводів!

Україна — то Дніпро, повен грай-водою, Україна — то добро, творене тобою.

Україна — то отця мудрі настанови, Україна — то серця, сповнені любов’ю!

Україна — то дитя на руках у мами, То одвічні відкриття брам у світлі храми!

Україна — це і ти, це і я, і всі ми  Осяяні з висоти Божими очима!

7-й учень. Моя країна — приклад великої мужності, витривалості та духовності. Моя країна йшла крізь століття дуже важким шляхом. Українці завжди славилися своєю великою внутрішньою силою, неповторною культурою, співучою мовою та високими стандартами моралі. Відкриті, чесні та доброзичливі, вони неодноразово ставали жертвами жорстокого насильства з боку агресивних сусідів та іноземців-загарбників. Та українці самовіддано боролися за своє майбутнє і краще життя для своїх дітей.

Учням пропонують переглянути кліп «Ми — українці» (режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=c91AsyvC2Cg).

8-й учень. Кожну державу формує народ, який живе на її теренах і творить національну культуру. Саме на підмурівку національної свідомості громадян будується країна, що посідає гідне місце серед інших країн і впливає на події у світі. Отже, держава — це передусім її народ, а свідомість народу є свідомі стю його держави Про стійкість і непереможність українського народу свідчить історія його опору окупантам і створення незалежної держави. У найскрутніші для України часи, коли, здавалося, останні надії було втрачено, на захист співгромадян піднімалися творча інтелігенція, науковці, громадські діячі. Краще ніж будь-хто усвідомлюючи небезпеку втрати рідної країни, вони знаходили шляхи розв’язання державних проблем, палким словом надихали зневірених, невтомно піднімали українців на боротьбу, зміцнюючи їхню віру у власні сили.

9-й учень. Ми є очевидцями перехідного періоду нашої держави в побудові демократичного суспільства. Український народ рухається вперед, долаючи труднощі, виправляючи допущені помилки. Але, на жаль, щоразу нові зміни нашої влади призводять до нових змін у самій країні. Дуже часто все починається спочатку, в розбудові держави ми змушені зупинятися, повертатися назад, змінювати вже звичне… Тільки бажання гордо заявити: «Я — українець» може об’єднати громадян нашої величезної країни в одне ціле. Тому кожен із нас мусить дбати не про те, на кого рівнятися і до якої культури долучатися, а насамперед про свою єдину країну, про порозуміння та злагоду на всіх її землях.

10-й учень  За що я люблю Україну…

За дух незламних людей!  Що бачать усюди руїну, Та сповнені щирих ідей!

За те, що зі зламаним носом На ноги твердіше стає Країна, що пахне покосом

І думку ще власну снує! Що очі простої людини Тут повні любові, добра,

Що тут не бувало години, Щоб паша стояла сира! За що я люблю Україну?

Як матір свою не любить? За неї в потрібну годину Я душу готовий згубить!

11-й учень. Рідна моя Україно, земле зі славною багатовіковою історією і мудрими талановитими людьми! Я пишаюся тим, що Україна стала рідною землею для тисяч росіян, білорусів, поляків, чехів, румунів, татар та інших народів.

12-й учень. За останній рік Україна отримала чимало сумних дат календаря, бо загинуло багато синів-патріотів за те, щоб ми могли жити під мирним небом і не боятися ворожої кулі. Ніхто не міг й подумати, що незабаром країна хоронитиме героїв «Небесної Сотні», а українці віч-навіч зустрінуться зі страхіттями війни та кровопролиття.

11-й учень. Українська земле! Скільки крові прийняла ти, скільки пожеж, боїв, скільки сліз, плачу та голосіння, скільки проклять і молитов чула ти! Ось лежать твої сини. Порубані, мертві, скалічені. Це вони сміливо кинулись у бій, захищаючи своїх дітей, дружин, сестер, матерів, тебе. Всього було в нашій історії і високого, і трагічного. Як жоден інший народ, українці заплатили за своє право на волю мільйонами синів і дочок.

12-й учень. Гинули по світах за ту ідею, без якої будь-який народ перестає бути народом. Скільки разів розлука і відчай брали гору, коли здавалося, що вже ніхто і ніщо не порятує. Кожна епоха породжувала нових героїв, готових до самопожертви. Кожен крок нашого національного визволення скроплений кров’ю української молоді — цвіту нашої нації.

13-й учень. Сьогодні всі телеканали, україномовні програми та ведучі починають говорити російською на знак солідарності з усією Україною та з усіма національностями, які тут проживають. Ніхто в Україні не виступає проти російської мови чи інших віросповідань. Не вірте тому, що на заході країни переслідують усіх, хто «не українець». Такого ніколи не було і не буде, всі ми громадяни однієї держави — від Карпат і до Донбасу, від Волині і до Криму — ми одна Україна!

14-й учень. Українець ніколи не бажатиме зла росіянину, білорусу, казаху чи грузину, незалежно від того, де він проживає — на заході, на сході, на півночі, на півдні чи в Криму. Ніхто не хоче війни, нікому не потрібне кровопролиття.

13-й учень. Я знаю, що ти переживаєш скрутні часи знову. Чимало людей геть зневірилося в тобі, хтось навіть соромиться того, що є твоїм громадянином. Але я вірю! Вірю в те, що всі бурі вщухнуть, ти знов скинеш із себе увесь тягар політичних карнавалів, які ми спостерігаємо сьогодні. Ти знову засяєш новими яскравими гранями твоєї краси. Я вірю, і я з тобою, моя рідна Україно!

15-й учень  Боже, дай нам здоров’я, Щоб стерпіти всі муки. Повернутись додому До дітей, до онуків.

Тій землі поклонитись, Де батьківські могили. Боже, дай нам здоров’я, Дай великої сили!

Ми, як вівці без стада, Розбрелися по світу. Україно кохана, Ми усі — твої діти.

На чужині нам сняться Вишні в білому цвіті. Україно кохана, Ти — єдина на світі.

Боже, дай нам дожити До тієї години, Щоб нужда вже не гнала Українок в чужину.

Щоби сім’ї з’єднались, Щоби діти маленькі Із далекого краю Дочекалися неньки.

Чоловік зміг обняти Свою любу дружину, Щоби не покидали Більше ми Україну.

Україно кохана, Позбирай нас зі світу. Україно кохана,  Ми усі — твої діти.

16-й учень. Я щиро вірю в невмирущість української нації і завжди відстоюватиму свою віру, як робили це тисячі моїх пращурів і як роблять це тисячі моїх сучасників. Україна вічна, бо вічний її народ. А головним підтвердженням цього є її давня і героїчна історія, що довела: попри лагідну вдачу українці — надзвичайно сильний і витривалий народ, здатен захищати себе і боронити свою країну. Допоки буде мій народ вірити в себе, у свої сили, допоки шануватиметься, існуватиме та розвиватиметься незалежна Українська держава, про неї знатиме, її поважатиме світ. Я — часточка великого народу, і цим я по справжньому пишаюся.

17-й учень

Живи, Україно, живи для краси, Для сили, для правди, для волі!..

Шуми, Україно, як рідні ліси, Як вітер в широкому полі.

До суду тебе не скують ланцюги, І руки не скрутять ворожі:

Стоять твої вірні сини навкруги З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях І жити і вмерти з тобою,

І прапори рідні в кривавих боях Ніколи не вкрити ганьбою.

 Пісня  Н. Май «Моя Україна».

18-й учень. Наша країна ще зовсім молода, тому поки що все в наших руках. Якою ми зробимо Україну, такою вона і буде. Я вважаю, що лише боягузи кидають Батьківщину. В жодному разі не можна кидати її напризволяще. Не треба тікати за кордон. Хіба ви не розумієте, що там ви нікому не потрібні? Ми потрібні Україні, ми можемо поставити її на ноги. Ті, хто тікає з України, зраджують насамперед себе та своїх пращурів. Вони кидають могили рідних напризволяще, вони, ніби соромлячись свого походження, намагаються втекти самі від себе.

19-й учень  Про що курличуть в небі журавлі, Вертаючись із вирію додому?

Чи не про те, як на чужій землі Почули мову, змалечку знайому?

Про що вітри шепочуть навесні, Перелетівши океани сині?

Чи не про ті окрилені пісні, Що линули удаль від України?

З любов’ю і журбою наодинці, Із невмирущим словом Кобзаря,

Ми, українці, всюди українці, Допоки світить нам одна зоря!

20-й учень

Живуть землі співочої сини В Америці, Канаді й Аргентині.

Їм сняться рідні села і лани, І очі мавок незбагненно сині.

Летять роки, як сиві журавлі, Немов журба, сльоза ляга на вії,

І не дає заснути до зорі Щемлива, наче пісня, ностальгія...

Летіть, летіть нестримні журавлі, Через усі держави і кордони,

Несіть привіт від рідної землі Усім, хто в неї вірив безборонно.

Усім, хто зміг у серці зберегти І землю ту, і мову ту єдину, Хто крізь усі негоди і світи

В собі проніс любов до України.

21-й учень. Тож давайте примножувати багатство нашої України доти, поки світить сонце над землею, щоб наливалось добром кожне серце. І буде гордість за нашу Україну і заживемо ми щасливо та довго.

22-й учень. Люди потягнуться одне до одного. І буде скрізь звучати українська мова. Навіть далеко за межами України. І українська пісня попливе по цілому світові. В школах інших країн вивчатимуть твори нашого батька — Шевченка. Україна стане сильною та могутньою державою.

Учні виконують пісню О. Вінника «Молитва за Україну».