20 січня в Донецькому аеропорту хоробро загинув наш земляк, справжній кіборг - Присяжнюк Руслан Анатолійович.

Про матеріал

Випускник Голенищівської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Анатолія Даниловича Локазюка. Хмельницька область Летичівський район.

Учасника антитерористичної операції Руслана Анатолійовича Присяжнюка 26 лютого 2015 року провела в останню путь траурна делегація Голенищівської сільської ради разом з його мамою та родиною в с. Пашківка Макарівського району, що на Київщині, де проживав зі своєю сім'єю загиблий

Перегляд файлу

      

D:\_Na_Kiyivschini_pohovali__kiborga_z_Letichivskogo_rayonu_1_2015_03_11_02_02_35(0).jpeg

 

D:\8small.jpgУчасника антитерористичної операції Руслана Анатолійовича Присяжнюка 26 лютого 2015 року провела в останню путь траурна делегація Голенищівської сільської ради разом з його мамою та родиною в с. Пашківка Макарівського району, що на Київщині, де проживав зі своєю сім’єю загиблий.

Народився Руслан 8 червня 1988 року в с. Майдан – Голенищівський  Летичівського району. З дитинства був наполегливий і всього добивався сам.

З 1994 по 2005 рр. навчався в Голенищiвськiй ЗОШ I-III ступенiв Летичiвського району.

D:\2017-2018\січень  2018\1497968773.jpg

У Хмельницькому ,  20 червня, відкрили меморіальний знак кіборгу Русланові Присяжнюку. Десантник загинув У 2015 році, обороняючи донецький аеропорт.

 

Встановили пам’ятну дошку Русланові у навчальному закладі «Хмельницький центр ПТО сфери послуг», де він навчався.

 

Вчителі кажуть, Руслан здобував мирну професію, а не військову – планував будувати розвинену державу. За фахом будівельник, хлопець мріяв служити у ВДВ, розповідає його мати.

«Він був завжди патріотичний, коли призвали на строкову службу, ставав у військкоматі на коліна, щоб його взяли саме в десант. Добився свого, взяли у ВДВ. Потім працював будівельником, всі ним були дуже задоволені. Руслан дуже старався, любив роботу.

Коли прийшла повістка, сказав: «Мамо, хто крім мене, я ж десантник! Комусь треба захищати».

У зоні АТО він був у найгарячіших точках.

«Я рада, що йому встановили, дошку, хай буде пам'ять, хай діти знають, він же як герой», - говорить мати загиблого Поліна Присяжнюк.

 

D:\2017-2018\січень  2018\1497968733.jpgВшанувати пам'ять про Руслана Присяжнюка прийшли рідні, побратими, представники влади, вчителі та учні. Кажуть, його очі щодня нагадуватимуть про те, якими повинні бути справжні патріоти.

«Руслан віддав своє життя за нас. Пам'ять про героя назавжди збережеться у наших серцях. У стінах цього навчального закладу пройшли його юнацькі роки. Відтепер, переступаючи поріг закладу, будемо зустрічатися з його німим поглядом і пам’ятати його подвиг», - сказала директор закладу Раїса Карван.

D:\6small.jpg

 

В 2007 р. був призваний на вiйськову службу. Проходив службу в ЗСУ в складі 79 ОАЕБр, а такоже в 80 ОАЕ полку(проходив строкову службу у десантних військах).

                

Після армії поїхав працювати в Київську область, де й зустрів свою долю, одружився з Настею, купили будинок у селі Пашківка, звили з коханкою своє сімейне гніздечко, в якому родили синочка Кірюшу.

D:\1small.jpgD:\4small(0).jpgЙого мамі Поліні Степанівні Савчук довелося виховувати своїх чотирьох дітей самій, бо рано поховала чоловіка Анатолія Олексійовича. Важко було одній ставити на ноги своїх трьох синів-соколів та любу донечку. Та все ж виховала їх справжніми патріотами. Адже коли 23 серпня 2014 року Руслан отримав повістку по мобілізації з Летичівсько-Старосинявського районного військового комісаріату задумуючись, пішов служити в десантні війська.

Хоч  Руслан проживав з дружиною і сином на Київщині, але оскільки не встиг знятися з реєстрації, його призвали з нашого військкомату й направили в Житомирську 95-у окрему аеромобільну бригаду.

 В цей час формувався 90-й окремий десантно-штурмовий батальйон «Житомир». У ньому  солдат Руслан Присяжнюк і проходив бойову підготовку на місцевому полігоні. Швидко освоїв військову професію кулеметника. Разом з побратимами ніс бойову службу в Донецькій області.

D:\2017-2018\січень  2018\2small.jpgЗ 26 грудня по 6 січня перебував у відпустці.

З 15 листопада 2014 року по 20 січня 2015-го був учасником антитерористичної операції. Військове загартування проходив, визволяючи важливі стратегічні об’єкти від бойовиків на Сході країни.

   «15 січня з міста Костянтинівка Руслана відправили в аеропорт на ротацію. Він зателефонував мені 19 січня і сказав, що його ранило.

D:\2017-2018\січень  2018\5small.jpg20 січня об 11:20 годині у розмові з дружиною повідомив, що його вже виносять з аеропорту. Ввечері того ж дня я відправила йому повідомлення, вранці 21 січня його телефон з’явився в мережі та знову зник. Відтоді зв’язку з Русланом уже не було…», -  розповідала згорьована мати Поліна Степанівна.

D:\images-1.jpg20 січня в Донецькому аеропорту хоробро загинув наш земляк, справжній    кіборг -   Руслан Присяжнюк.

Поховали Руслана Присяжнюка у селі Пашківка Макарівського району, що на Київщині, де він проживав із дружиною та сином.

E:\РОБОТА КАТІ\2016-17\СІЧЕНЬ 2017 ВИХ.роб\СІЧЕНЬ\ПРИСЯЖНЮК Р.та АТО\13427890_477267155781795_193686815404031586_n.jpgПопрощатися з бійцем та висловити співчуття рідним і близьким людям загиблого прийшли громади сіл, представники трудових колективів установ і організацій, побратими по військовій службі.

 

Згідно з Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

E:\РОБОТА КАТІ\2016-17\СІЧЕНЬ 2017 ВИХ.роб\СІЧЕНЬ\ПРИСЯЖНЮК Р.та АТО\16105612_449760188745088_1916825371864377675_n.jpg А також нагрудним знаком «Почесний громадянин Летичівщини»  в селах  Буцни та Майдан - Голенищівський, де народився та зростав Руслан названо вулиці в  його честь.

 

 

 

 

 

 

Вічна пам'ять героям!

Хай Бог боронить край мій рідний,

Від вибухів і від війни.

Бо кожен українець гідний ,

Вершити хоче доленьку свою.

Я народився в Україні ,

тут мої друзі, школа , дім.

Нажаль, сьогодні я не в змозі

щасливим бути в домі тім.

Гримлять гармати на Вкраїні,

Страждає матінка – земля…

Хай буде мир на нашій Україні –

Це заповітніша мрія моя!

 

 

 

 

 

Допоки ми живі – житиме пам'ять про наших героїв.

E:\ФОТОГРАФІЇ\2017   січень\IMG_1067.JPGРуслан Присяжнюк з меморіальної дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом учнів, вчителів, працівників школи та жителів села, нагадуватиме кожному з нас , що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні.

 

 

 

 

 

 

 

D:\IMG_1052.JPG

 

 

 

 

 

 

E:\ФОТОГРАФІЇ\2017   січень\IMG_1053.JPG

 

 

 

docx
Додано
29 жовтня
Переглядів
18
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку