Дискусія "Виховання за В.Сухомлинським"

ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ЗА  В.О СУХОМЛИНСЬКИМ

(слайд 1)

 Життя не стоїть на місці. З кожним днем,з кожним роком ми відчуваємо зміни: у навколишньому середовищі,у суспільстві, у взаємостосунках між людьми,у відношенні дітей до батьків,батьків до дітей. Змінюється навчальний процес і в школі.На краще чи на гірше – висновок не роблю зараз. Але всі ми чуємо,що з цього навчального року учні 1 класу вже працюють за програмою НУШ.Нова українська школа має змінити відношення дитини до школи і навчання,вчителя до учня і покладає повністю відповідальність батьків за виховання дитини-такою є система освіти у країнах Європи,звідки черпає досвід МО України та педагоги. Але вчителі України добре знають і пам`ятають своїх відомих педагогів,які навчали і виховували дітей у різні часи і сюди, в Україну, приїзджали вчитися педагоги із Німеччини,Фінляндії,Естонї та ін.країн.Саме сьогодні я хочу повернутися до досвіду і згадати відомого науковця,письменника і вчителя В.Сухомлинського, 100-ряччя від дня народження якого відзначаємо у цьому році.

Сухомлинського В.О. все життя хвилювали проблеми сімейного виховання, батьківської педагогіки, тієї найменшої соціальної клітинки, де закладаються основи особистості, формуються характер молодої людини, моральні почуття, поведінка, громадянська зрілість. Великий педагог був переконаний у тому, що успіху у вихованні поколінь можна досягти тільки спільними зусиллями сім'ї, школи і громадськості.(слайд 2) "Всі шкільні проблеми стоять і перед сім'єю, усі труднощі, які виникають у складному процесі шкільного виховання сягають своїм корінням у сім'ю". В. О. Сухомлинський твердив, що зміцнення сім'ї, вдосконалення родинного виховання - одна з найважливіших соціальних проблем, від розв'язання якої залежатиме майбутнє нашого суспільства, моральне обличчя молоді. Василь Олександрович був справжнім знавцем і дослідником психології людини, він глибоко розумів душу дитини, її переживання, почуття, прагнення і сподівання, досконало знав психологію взаємин батьків і дітей, молодшого і старшого поколінь, між особових стосунків у дитячих колективах, психологічний клімат у соціальних групах і ті фактори, що його зумовлюють. Будучи глибоко переконаним у тому, що дитина - це дзеркало сім'ї, в якому відбивається духовний світ батька та матері, В. О. Сухомлинський, вивчав у першу чергу, інтелектуальну і моральну атмосферу родин своїх вихованців. Невтомна дослідницька робота, спрямована на пізнання особливостей фізичного розвитку, духовного і морального світу малят, допомагала знаходити відповіді на питання, чому та чи інша дитина схвильована, нервова, неврівноважена, чому обмежені її інтелектуальні можливості та інтереси, де криються корені морального неблагополуччя. Деякі батьки вважають, що їхня влада щодо дітей повинна проявлятися, головним чином, у формуванні заборон. Але це неправильно. Якщо дитина чує самі тільки заборони, це сковує її, робить несміливою, пасивною. Вимоги батьків повинні виражатися не тільки в заборонах, а, головним чином, у спонуканні дитини до певних позитивних дій. Отже, авторитет батьків залежить від багатьох умов, однією з яких є правильне, уміле використання батьківської влади. Батьківська влада - це не тільки право, а й мистецтво.

Червоною ниткою через усе проходить думка про мудрість материнської і батьківської любові, про гармонію доброти і вимогливості, ласки і суворості. Там, де немає мудрості батьківського виховання, любов матері і батька до дітей нівечить їх душі..(слайд3) Є багато різновидів цієї любові, основні з них - це

1) любов замилування;

2) любов деспотична;

3) любов відкупу.

Мати і батько радіють кожному крокові дитини, не замислюючись над тим, який це крок і до чого він може привести. Як наслідок, сини і дочки "сідають на шию" батьків, перетворюються в маленьких тиранів. Дитина, яка виховується у дусі замилування, не знає, що в людському співжитті є поняття "можна", "не можна", "треба". Їй здається, що все можна. Особливо калічиться дитяча думка в тих випадках, коли замилування спеціально організовується дорослими, коли дітей перетворюють у іграшку. Любов деспотична. "Я часто чую тривожні роздуми батьків: був син маленькою дитиною - був добрим, зговірливим, слухняним; підріс - став грубим, норовливим. Чому це так відбувається? Я тисячу разів переконався, що причина цього явища - в невмінні батьків користуватися батьківською владою; в тому, що примус усвідомлюється і переживається дитиною як зла сила, яка пригнічує її волю. Батьківська влада повинна заохочувати, одухотворювати внутрішні духовні сили дитини - її бажання бути хорошою. Це бажання є буквально в кожної дитини."

 Любов відкупу. Є батьки, щиро переконані в тому, що, забезпечуючи всі матеріальні потреби дітей, вони виконують свій батьківський обов'язок. Матеріальними витратами, вважають такі батьки, можна виміряти батьківську любов, у найгіршому разі відкупитися. В. О. Сухомлинський з нових позицій порушує і дуже актуальну проблему сучасності - спілкування дітей з дорослими, а також з нових позицій підходить і до оцінки життєвої позиції, і ролі дитини в сім'ї. Діти в сім'ї - це не тільки слухняні виконавці волі батьків і старших, їх ставлення до своїх сімейних і громадських обов'язків. Вони не повинні відчувати своєї нерівності, неповноцінності, приниженої гідності. Видатний педагог дав ряд цінних практичних порад батькам щодо того, як створити в сім'ї умови для повноцінного морально-емоційного розвитку.(слайд 4)

 І. Взаємини в сімейному колективі треба будувати так, щоб навіть найменших його членів зв'язували з іншими почуття взаємного обов'язку, поваги і турботи. Діти повинні змалечку віддавати комусь частку своєї душі, не замикатись у сфері своїх особистих.

2. Важливо створити такі умови, щоб дитина в міру своїх сил була творцем добрих справ для інших людей, із самого початку для рідних. Особливо небезпечним для моральності

В. О. Сухомлинський вважав індивідуалізм і споживацький характер життя молодих у сім'ях, бо саме там, де батьки віддають дітям усе і не вимагають від них взамін нічого, виростають люди з кам'яним серцем, егоїсти, ледарі.

 3. Головним "лікарем" усіх моральних недуг є праця. Але ефективним засобом виховання вона стає лише за умови, коли надихається благородними моральними мотивами - спочатку зовнішніми, які з часом переростають у внутрішні. Найелементарніший мотив - своєю працею принести рідним радість. Ніякий, навіть найідеальніший дитячий садок чи школа не може замінити материнської школи або надолужити те, що упущене матір'ю і батьком у найтоншій сфері духовного життя людини - у вихованні особистості.

З кожним роком ми,вчителі,бачимо,що діти не хочуть навчатися… Низька успішність, шкільна дезадаптація, недостатній рівень культури, що безпосередньо впливає на поведінку та спілкування школяра, - далеко не повний перелік труднощів, які виникають майже щодня. Однією з проблем, яка заслуговує особливої уваги, є відсутність інтересу до навчання, небажання школяра йти до школи. Дуже часто дитина не може відповісти на питання "Чому ти ходиш до школи?". Дитина намагається уникнути відповіді, тому що не знає відповіді або не може чітко її сформулювати. Найчастіше на це питання діти відповідають: "Вчитися!". Дійсно, інший варіант важко уявити. Таку відповідь дитина вважає єдиною вірною, навіть якщо дійсна мета перебування її в школі далека від пізнання нового. Значення слова "вчитися" в дитячому розумінні це бажання зустріти друзів, побігати, пограти, поділитися новинами, показати новий одяг,телефон чи іншу річ,яку придбали батьки.Але ніяк,щоб поділитися знаннями з того чи іншого предмета,розповісти напам`ять вірш,який подобається,чи назвати  міста ,області України.Невже ці завдання не під силу учням? Так! Не можемо сказати,що всім,але для більшості дітей навчання-це кара,вони не можуть дочекатися перерви,щоб побавитись телефоном ,а ще чуємо з їх уст:«нам не треба вчитися-все вирішують гроші».Тут ,звичайно,є доля правди,але без шкільних знань у будь-якому закладі не обійтися.Платити треба тоді усі роки,хоч дитина могла б зекономити батьківські кошти,якби працювала старанно. Є діти,які не можуть ,але більшість тих,що не хочуть. А знаєте чому?Ваші діти відверто кажуть: «Мене ніхто не питає вдома про шкільні справи».Ото і висновок вище сказаного.Ми,вчителі,розуміємо,що кожен батько і мати хочуть,щоб дитина була відмінником,щоб у щоденнику були лише  бали вищого рівня.Але не завжди дитина винна у тому,що не може запам`ятати,що не розуміє елементарного,про що сказано було на уроці. І не вимагайте від неї неможливого. Але прикро нам ,вчителям,відчувати байдужість дитини, яка присутня в класі, має   добру пам'ять,розвинуте мислення,але думками десь далеко,тільки не на уроці.Їй однаково,як написав контрольну чи що поставить учитель.Задумаймось разом:що з нашими дітьми не так?Будьте відвертими,підкажіть,порадьте у чому причина.Звичайно,

у 1-4класах ще заглядаємо і в зошити,і в щоденники,а далі – це роблять лише одиниці. Все тому,що дітям ми,батьки, приділяємо дуже мало уваги,бо маємо важливіші справи чи клопоти. Тому  знову цитую В.Сухомлинського:Вседозволеність і байдужість батьків,любов до дітей яких є  «сліпою» калічать  найдорожчий скарб кожної сім`ї».Ось чому ми ,вчителі ,вкотре нагадуємо і попросимо: допоможіть своїй дитині не втратити дитинство.(слайд5)Запам`ятаймо поради і науку відомого педагога і особливо  «10 не можна дітям»

Ми нагадували їх  дітям на виховній годині,а тепер пропоную і вам уважно замислитись над сказаним і віднайти самостійно пропущене слово.(слайд 6  )

Сьогодні ми згадали ситуації, про які нам розповів В.Сухомлинський,які трапляються і зараз і не  в одній родині. але коли кожен із нас намагатиметься зігріти когось своїм теплом ,любов`ю,увагою  життя зміниться на краще, світ сповниться добротою,любов’ю,щастям.тільки для цього потрібно докласти зусилля і, головне,- слухати, що підказує серце і совість.

Вірю,що сьогоднішня розмова  буде вам підказкою

у житті,у ставленні до власної дитини.

Закінчити свій виступ хочу знову-таки мудрою порадою В.О.Сухомлинського (слайд 8     )

Дякую за увагу.(слайд 9)