ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

УДК 376.43

                           Педагогічні науки

ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ 

Усатюк М.В.

асистент вчителя

Берізкобершадська філія

Джулинської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Світовий процес переходу до інформаційного суспільства, а також економічні, політичні та соціальні зміни, що його супроводжують, прискорюють реформування системи освіти. Перш за все це стосується забезпечення доступу до освіти для тих людей, які його не мали раніше, а особливо для інвалідів. Тому впровадження альтернативних форм навчання для дітей з особливими потребами є найбільш необхідним в сучасному світі, оскільки саме новітні технології забезпечують доступ до інформаційного простору і освіти без кордонів[8]. В Україні триває реформування системи освіти. Інструментом становлення нової освіти є інноваційна діяльність, яка полягає у внесенні якісно нових елементів у навчальний процес. Реалізація нових векторів розвитку освіти потребує використання інноваційних технологій, особливо у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами, творчого пошуку нових або вдосконалених концепцій, принципів, підходів до освіти, суттєвих змін у змісті, формах і методах навчання, виховання, управління педагогічним процесом[3].

Мета даної статті полягає в обґрунтуванні важливості впровадження дистанційної освіти для дітей з особливими потребами. На сьогодні питання розвитку дистанційної освіти як новітньої форми навчання, що сприяє подоланню перешкод на шляху отримання необхідних знань та умінь, привертає до себе увагу багатьох вчених теоретиків[5]. В умовах загальноосвітнього закладу з інклюзивним навчанням одним із суттєвих моментів є створення додаткових умов, забезпечення підтримки та супроводу дітей з особливими потребами. Для навчально-виховного процесу дітей з особливими освітніми потребами характерною є його корекційна спрямованість. Пріоритетними напрямами впровадження інноваційних технологій у навчання дітей з особливими потребами є сприяння соціальному, емоційному та когнітивному розвиткові кожної дитини з тим, щоб вона відчувала себе неповторним, повноцінним учасником суспільного життя. Успішність організації навчально-виховного процесу забезпечується за рахунок введення нових технологій, тому педагогічні колективи цілеспрямовано працюють над модернізацією змісту методичної роботи, переорієнтацією вчителів на нову особистісно орієнтовану філософію, методологію роботи з дітьми з особливими потребами[1].

Слід зазначити, що характерними рисами дистанційної освіти є: гнучкість; модульність; економічна ефективність; нова роль викладача; спеціалізований контроль якості освіти; використання спеціалізованих технології і засобів навчання.  Як свідчить практика передових європейських країн, більшість дітей з особливими освітніми потребами може навчатись у загальноосвітніх школах за умови використання моделі інклюзивної освіти. Дистанційне навчання у глобальному освітньому просторі виступає як ефективне доповнення традиційних форм освіти, як засіб часткового вирішення її нагальних проблем, зокрема, надає можливість учням з особливими освітніми потребами та учням пільгових категорій практично застосовувати набуті уміння та навички у процесі соціалізації[7].

За кордоном вже давно використовують передові технології для навчання людей з особливими потребами. В Україні ж використання новітніх інформаційних технологій для навчання дітей з особливими потребами почалося з середини 90-х років XX ст. але даний процес протікає дуже повільно і багато дітей досі не отримують освіту. В дійсності впровадження дистанційної освіти для людей з обмеженими можливостями є необхідним, адже, нажаль, сьогодні більшість шкіл та  не підготовлені до навчання особливих студентів ні організаційно, ні методично. Це пов’язано з тим, що нашій державі краще утримувати людей з особливими потребами, ніж вирішувати їх проблеми. Держава не виділяє кошти на розвиток даної форми освіти, діти з ООП не мають необхідних знань та навичок для використання комп’ютерів, допоміжна апаратура коштує дуже дорого, мало інформації про ВНЗ, в яких діють програми дистанційної освіти, низькій рівень розробки навчальних програм для особливих дітей. Все це створює великі перешкоди для всебічного розвитку дітей з обмеженими можливостями, адже саме освіта сприяє розвитку людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвитку її талантів, розумових і фізичних здібностей, вихованню високих моральних якостей, формуванню громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, здатних приносити користь суспільству[4]. Зазначені проблеми можливо вирішити шляхом: об’єднання зусиль ентузіастів щодо впровадження освіти для людей з обмеженими можливостями; залучення засобів міжнародних благодійних організацій; комп’ютеризації спеціалізованих середніх навчальних закладів; організації курсів навчання комп’ютерній грамоті інвалідів; створення постійно діючих центрів інформаційної підтримки людей з особливими потребами; стимулювання і підтримка тих, що прагнуть навчатися; консультування навчальних закладів і підприємств з питань забезпечення умов навчання і праці інвалідів[6].

Отже, одним із шляхів вирішення питань здобуття  освіти дітьми з особливими потребами є використання дистанційного навчання. Система дистанційної освіти доповнює навчання. Вона якнайкраще інтегрується в ці системи, удосконалюючи та розвиваючи їх, сприяє посиленню інтеграції різноманітних освітніх структур та розвитку неперервної освіти громадян[2].

Література:

1.  Атанов Г.А. Діяльнісний підхід у навчанні / Г.А. Атанов. – Донецьк: ЕАИ-прес, 2001. – 58 с.
2. Биков В.Ю. Дистанційна освіта – перспективний щлях до розвитку професійної освіти// Педагогічна газета. – Січень 2001. – №1. – С. 2-4.
3.  Гаяш О.В. Співпраця фахівців у інклюзивному навчанні як необхідна передумова забезпечення корекційної спрямованості педагогічної роботи / О.В. Гаяш // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. – 2015. – № 12. – С. 99-113.
4. Гоцко Г.І. Особливості організації освітнього процесі в умовах реалізації основних засад інклюзивного навчання / Г.І. Гоцко // Інклюзивне навчання в Новій українській школі: Матеріали міжнародної науковопрактичної конференції «Інклюзивне навчання в Новій українській школі» (26-27 березня 2018 р., м. Теребовля): у 2 ч. / Інститут спеціальної педагогіки НАПН України; упорядн.: Лапін А.В., Сурмай Л.О., Щуцька О.І. – Київ: Інтерсервіс, 2018. – С. 28-30. 7
5.  Дубасенюк О.А. Інноваційні освітні технології та методики в системі професійно-педагогічної підготовки // Професійна педагогічна освіта: інноваційні технології та методики: Монографія / За ред. О.А. Дубасенюк. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. – С. 14-47.
6. Колупаєва А.А. Діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчання. Видання доповнене та перероблене: наук.-метод. посіб. / А.А. Колупаєва, Л.О. Савчук. – К.: Видавнича група «АТОПОЛ», 2011. – 273 с. 11. Колупаєва А.А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи: [монографія] / А.А. Колупаєва. – К.: «СамітКнига», 2009. – 272 с.
7. Овсяников В.И. Вопросы организации обучения без отрыва от основной деятельности (дистанционного образования). – М.: Изд-во МГОПУ, 1999. – 138 с. 8.
8. Олійник В.В. Дистанційна освіта за кордоном та в Україні: Стислий аналітичний огляд. – К.: ЦІППО, 2001. – 48 с.