Дитиноцентризм у НУШ

ПЕДАГОГІКА ПАРТНЕРСТВА і ДИТИНОЦЕНТРИЗМ У НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ

Сьогодні в умовах модернізації української освіти одним із напрямків оптимізації навчального процесу є його спрямування на демократизацію взаємовідносин викладача та учня, що відображається в нових підходах до навчання: створенні сприятливої атмосфери співробітництва, зниженні монологічного викладу матеріалу та дублювання інформації, яка може бути отримана з доступних джерел і переходу до діалогізованого спілкування з учнями в ході навчального процесу, інтенсифікації впровадження в навчальний процес активних методів навчання, які дають можливості для розкриття творчої особистості, розвитку ініціативи, активізації пізнавально-навчальної діяльності учня. «Педагогіка партнерства» є один із факторів ефективної взаємодії учасників освітнього процесу.

План: Дитиноцентризм та його принципи у сучасній школі. Педагогіка партнерства і її принципи. 3. Планування роботи з батьками. 4. Технологія проектування моделі партнерської взаємодії із сім'єю. 5. Тренінгове заняття для батьків «Батьки та діти: співпраця з дитиною в умовах навчання за Концепцією Нової української школи».

Дитинство – найважливіший період людського життя, не підготовка до майбутнього, а справжнє, яскраве, самобутнє неповторне життя В. О. Сухомлинський

Дитина стоїть у центрі, а навколо неї обертається вся педагогічна освіта

Дитиноцентризм – максимальне наближення навчання і виховання кожної дитини до її сутності, здібностей та особливостей

Гренвілл Стенлі Холл – американський психолог. Психологія – в перекладі з грецького означає «наука про дітей» - дітоведення. С. Холл наголошував, що не діти існують для школи, а школа для дітей

Перша “нова школа” на основі принципів нового виховання була відкрита у 1889 році, в Англії. Головною відмінною рисою “нової школи”від традиційної було те,що вона ставила собі завдання не тільки навчання, але й виховання дітей,тобто всебічний гармонійний розвиток усіх сил і здібностей особистості

Ідеєю дитиноцентризму пройнявся видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський. Фундаментом його праці була трьохвекторна спрямованість: педагог – дитина – середовище.

Погляди В.О. Сухомлинського відобразилися в його роботах : «Серце віддаю дітям», «На нашій совісті – людина», «Виховання почуттів», «Рани дитячого серця», «Народження добра», «Не бійтесь бути ласкавими»...

Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич зазначила: “Наше завдання – кожній дитині дати доступ до якісної освіти, бо вона, незалежно від її здібностей, має право на успіх у житті, на максимальне розкриття власних здібностей…”

   Швидке засвоєння інформації, до якого звикають діти за допомогою різних гаджетів — це дійсно дуже корисна навичка, якої бракує попереднім поколінням. Але розум, що звик до швидкого потоку та опрацювання інформації, починає нудьгувати, коли її замало і вона надається дуже повільно. Значна різниця у швидкості сприйняття у дітей призводить до певних проблем: учителям не вдається утримати увагу дітей;  дітям не вдається уважно слухати матеріал та засвоювати його.

Ідеї дитиноцентризму є основою багатьох педагогічних систем та наукових теорій різних часів. Фундаментальне теоретичне осмислення дитиноцентризму здійснили Г. Ващенко, Д. Дьюї, А. Дістервег, Я. Коменський, В. Кремень, Я. Корчак, А. Макаренко, К. Роджерс, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін. У сучасній вітчизняній педагогіці ідеї дитиноцентризму знаходять своє відображення в працях І. Беха, О. Вишневського, І. Зязюна, В. Лозової, М. Левківського, О. Сухомлинської та ін.

У сучасному трактуванні терміну-ДИТИНОЦЕНТРИЗМ можна розуміти особистісно-орієнтовану модель виховання дитини, призначення якої розширення її можливого життєвого шляху та саморозвитку на засадах гуманізації реального буття дитини, посилення уваги до системи її цінностей та інтересів задля формування в неї основ життєвої компетентності. Тому головне завдання сьогодення – не вкласти в людину максимум знань, а навчити її оперативно отримувати інформацію, яка потрібна їй у кожній конкретній ситуації, виховати її з інноваційним типом мислення, інноваційним типом культури, здатною діяти креативно. Відповідно, навчання та виховання повинно бути максимально наближеним до здібностей і особливостей конкретної дитини.

Напрямки дитиноцентризму за Д. Дьюї Свобода педагогічної творчості. Активність учнів у навчально – виховному процесі. Інтереси учнів, створення відповідного навчального середовища. Практична спрямованість навчальної діяльності. Врахування індивідуальності кожної дитини. Виховання “вільної, незалежної особистості”, яка “запалюється любов'ю та керується розумом”.

 Принципи реалізації ідей дитиноцентризму у сучасній школі: - більше хвалити – менше критикувати; - допомагати переборювати невпевненість у власних силах; -переконувати учнів в обов’язковому виконанні поставлених задач; - допомагати уникнути поразки; - визначати важливість зусиль дитини в діяльності; - допомагати емоційно пережити не результат цілого, а навіть окремої деталі; - пояснювати заради чого здійснюється кожна діяльність.  

Дитиноцентризм та його принципи Навчання в Новій українській школі, її ціннісно-світоглядна домінанта ґрунтується на постулатах педагогіки партнерства, позитивної психології та філософії дитиноцентризму Основним в освітньому процесі є орієнтація на потреби учня, дитиноцентризм.

Концепцією Нової української школи передбачається працювати на засадах особистісно-орієнтованої моделі освіти, у рамках якої заклад освіти максимально враховує права дитини, її здібності, потреби та інтереси, на практиці реалізуючи принцип дитиноцентризму. Це потребує від учителя працювати відповідно до вимог ХХІ століття, до його швидкоплинних динамічних процесів. Нова українська школа ставить перед педагогами завдання виявляти нахили та здібності кожної дитини для цілеспрямованого розвитку ключових компетентностей для життя. Саме тому актуальність проблеми індивідуалізації навчання є беззаперечна. Орієнтація НУШ на учня передбачає врахування вікових особливостей фізичного, психічного розумового розвитку дітей. Нова Українська школа, враховуючи цінності дитинства, сприяє розкриттю потенціалу кожної дитини, дає змогу відчути успіх кожній дитині, дотримуючись принципу презумпції талановитості.

Актуальними для Нової української школи є такі ідеї дитиноцентризму Відсутність адміністративного контролю, який обмежує свободу педагогічної творчості; активність учнів в освітньому процесі;  орієнтація на інтереси та досвід учнів;  створення освітнього середовища, яке перетворює навчання на яскравий елемент життя дитини; практична спрямованість навчальної діяльності, взаємозв’язок особистого розвитку дитини з її практичним досвідом; відмова від орієнтації освітнього процесу на середнього школяра і обов’язкове врахування інтересів кожної дитини; виховання вільної незалежної особистості;  забезпечення свободи і права дитини в усіх проявах її діяльності, урахування її вікових та індивідуальних особливостей, забезпечення морально-психологічного комфорту дитини; упровадження шкільного самоврядування, що передбачає виховання гуманістичних та демократичних ідей і світогляду, необхідних сучасному суспільству; виховання «вільної незалежної особистості», яка «запалюється любов’ю та керується розумом» (за Д. Дьюї).

Кожна дитина є унікальною, її розвиток відбувається за індивідуальною програмою в межах вікових закономірностей. Практичне втілення особистісноорієнтованої моделі навчання та виховання дає можливість сформувати найліпші умови для пристосування освітнього середовища до конкретної дитини. Заклад освіти має стати своєрідним гарантом права кожної дитини на повноцінний розвиток та реалізацію свого індивідуального потенціалу. Ідеєю індивідуалізації навчання пронизані дослідження ряду таких науковців як Е. С. Рабунського, В. І. Загвязинського, Л. П. Книш, Т. М. Ніколаєвої, А. П. Аристової, І. Т. Огороднікова, М. Н. Данилова, Л. С. Виготського, Д. М. Богоявленського, Е. Н. Кабанової-Міллер, Г. С. Костюка, Н. А. Менчинської, Б. М. Теплова і ін. Саме індивідуалізація навчання дає можливість створювати ситуації успіху в навчанні для учнів з різними рівнями навчальних можливостей, саме вона створює умови за яких школяр вірить у свої сили. А це стимулює дитину на пошуки нових знань, викликає прагнення до досягнення все нових і нових успіхів у навчанні. У процесі індивідуалізації освітньої діяльності, завдання, що пропонується учню, є доступними, посильними, розв’язуючи які, він може показати свої здібності, розкрити потенційні можливості, пройти свій особистий шлях навчального поступу

. Результати дослідження дають змогу учителю проводити сучасне навчальне заняття компетентнісного підходу з урахуванням здібностей, інтересів кожного учня. Започаткована реформа НУШ і запровадження компетентнісної парадигми перемістило акценти в площину формування й розвитку здатності критично мислити і творчо застосовувати набуті знання на практиці. У такій концептуальній моделі вчителі, як правило, використовують методи і педагогічні технології, орієнтовані на учня. Серед умов надважливою для розвитку критичного мислення і творчих здібностей молодших школярів є створення проблемних ситуацій, залучення до активного діалогу під час навчання, застосування інтерактивні технологій для вирішення проблемних завдань, а також зацікавленість й умотивованість учнів.

Сучасний урок має вирішувати ряд завдань, зокрема: - підвищення рівня мотивації учнів; - використання суб’єктивного досвіду набутого учнями; - ефективне та творче застосування набутих знань та досвіду на практиці; - формування у учнів навичок отримувати, осмислювати та використовувати інформацію з різних джерел; - підвищення рівня самоосвітньої та творчої активності учнів; - формування моральних цінностей особистості; - розвиток соціальних та комунікативних здібностей учнів; - створення ситуації успіху. При планування навчального заняття, учитель може використовувати стратегії технології критичного мислення: - на стадії виклику прийоми: «Інтрига», «Дивуй!», «Фантастична добавка», «Відстрочена загадка», «Альтернатива», «Світлофор», «Мозковий штурм», «Асоціація», «Зайве слово», «Назви відповідь», «Пошук загального», «Групування слів», «Лото», «Зашифровки», «Незакінчені речення» тощо. - на стадії осмислення: «Асоціації», «Мозкова атака», «Знаємо — бажаємо дізнатися — дізналися», «Моделі, що ожили», «Снігова грудка», «Ажурна пилка», «Акваріум», «Броунівський рух», «Два-чотири — всі разом», «Навчаючи — учусь», «Павучки», «Місткий кошик», «Синтез думок», «Альтернатива», «Коментування», «Навчаючи – учусь», «Карусель», «Поєдинок», «Інтелектуальний тир», - на стадії рефлексії: «Зворотний зв'язок», «Релаксаційні вправи», «Письмовий звіт», «Шпаргалка», «Пошта», «Перепишу параграф по-своєму», «Я – вчитель», «Інтелектуальне лото», «Ділова гра», «Аукціон ідей», «Творча робота», «Учені та їхні відкриття».

1.Аплікаціонний. За допомогою аплікацій створюється цілісна картина .2.Компьютерний скрайбінг набагато простіший. Такий скрайбінг можна створити за допомогою спеціальних програм.3.Мальованний, він створюється за допомогою скетчів (начерків). Цю технологію можна використовувати в школі на будь-якому уроці і по будь-якій темі. Підійде вона для пояснення нового матеріалу і перевірки засвоєного, може бути використана як засіб узагальнення вивченого, як домашнє завдання, як «мозковий штурм» і рефлексія на уроці. Найбільш перспективне використання скрайб-презентацій в проєктній діяльності. Зазвичай для скрайбінга використовуються: фломастер (маркер, ручка), Скетчбук - це звичайний альбом для начерків, який обов'язково має кожен художник, дизайнер, архітектор і інші люди творчих професій. Фліпчарт - (офісний мольберт) магнітно-маркерна дошка з кріпленням для листа або блоку паперу, перевертається за принципом блокнота. Використовується для проведення лекцій, семінарів та інших подібних заходів. планшет зі стилусом (ручка), комп'ютер.

Існують 4 основні кроки побудови скрайба. Вигадати ідею. Вона повинна бути зрозумілою і «чіпляти» аудиторію. Підготувати сценарій. Заздалегідь продумайте і запишіть, що у вас буде говоритися і якими образами передаватиметься сенс. Замалювати скетчі. Їх кількість і швидкість, з якою ви їх створюєте, повинні збігатися з часом на озвучування. Змонтувати відеоролик або провести скрайбінг-сесію. Частиною формули НУШ є педагогіка партнерства, а саме трикутник учень-учитель-батьки. Передбачається, що родина має бути залучена до навчання дитини, співпрацювати з учителем. Він, у свою чергу, має стати для дитини другом.

Основні принципи педагогіки партнерства: повага до особистості доброзичливість і позитивне ставлення довіра у відносинах діалог — взаємодія — взаємоповага розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв'язків) принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов'язань, обов'язковість виконання домовленостей)

Пріоритетом діяльності  на уроках природознавства має бути не отримання учнями академічних знань, а надбання умінь життєво необхідних (компетентностей): від комунікативних (знайти спільну мову з оточуючими, друзями, вчителями, однокласниками, батьками, зовсім не знайомими людьми) до творчих (в навчально-трудових справах). Адже зміни в суспільному житті зумовлюють пошук шляхів виховання активної, ініціативної особистості, здатної до самостійної творчої діяльності, саморозвитку і самореалізації. Одним із методів особистісно-орієнтованого виховання дитини є скрайбінг. Скрайбінг - новітня техніка презентації (від англійського "scribe" - накидати ескізи або малюнки), винайдена британським художником Ендрю Парком для британської організації, що займається популяризацією наукових знань. Мова ілюструється "на льоту" малюнками фломастером на білій дошці (або аркуші паперу). Виходить, як би "ефект паралельного проходження", коли ми і чуємо, і бачимо приблизно одне й те саме, при цьому графічний ряд фіксується на ключових моментах аудіоряду.Скрайбінг - це графічний спосіб привернути увагу аудиторії і забезпечити її додатковою інформацією.Скрайбінг перетворює тези презентації в слова і образи, описує зв'язку і підкреслює ключові моменти.Успіхскрайбінга пояснюється тим, що мозок людини мислить образами, а мова малюнка - універсальна мова.Більш спрощена назва видів скрайбінга, які використовуються сьогодні в школі, це:

Педагогіка партнерства, її принципи. Термін «партнерство» переважно визначають як: – система взаємовідносин, які відбуваються у процесі певної спільної діяльності; – спосіб взаємодії і взаємин, організованих на принципах рівності, добровільності, рівнозначущості та доповнюваності всіх її учасників; – організаційна форма спільної діяльності, що передбачає об’єднання осіб на відповідних умовах розподілу праці та активної участі в її реалізації; – спосіб взаємовідносин, за яких зберігаються права кожної із сторін, чітко узгоджені і злагоджені дії учасників спільної справи, що ґрунтуються на засадах взаємовигоди та рівноправності. Педагогіка партнерства – чітко визначена система взаємовідносин всіх учасників освітнього процесу (учнів, батьків, вчителів), яка: – організовується на принципах добровільності й спільних інтересів; – ґрунтується на повазі й рівноправності всіх учасників, дотримуючись визначених норм (права та обов’язки) та враховуючи ціннісні орієнтири кожної із сторін; – передбачає активне включення всіх учасників у реалізацію спільних завдань та готовність брати на себе відповідальність за їх результати.

Педагогіка партнерства ґрунтується на таких принципах: • повага до особистості; • доброзичливість і позитивне ставлення; • довіра у відносинах, стосунках; • діалог – взаємодія – взаємоповага; • розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків); • принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей). Для сприяння самореалізації кожного учня треба розуміти, що кожен учень – це унікальна й неповторна індивідуальність. Тому пріоритет вільного розвитку особи є базовим принципом побудови освітнього середовища школи, головна мета якої – зрозуміти кожну особистість та виявити до неї повагу. 

 Для того, щоб освітнє середовище сприяло самореалізації кожного учня, робота повинна бути спрямована на те, щоб кожен учень міг: розвинути здібності критичного мислення й незалежного висловлювання;  поповнити знання у сферах, які цікаві учневі й розкривають перед ним нові горизонти пізнання; розвивати спроможність приймати самостійні рішення; оволодівати необхідними навичками з базових та профільних предметів; навчити радіти навчанню й поважати освіту; розвинути свій емоційний інтелект; отримати необхідну індивідуальну педагогічну підтримку; розвинути самосвідомість кожного учня як самостійної особистості і як члена колективу; зберегти і зміцнити моральне, фізичне і психічне здоров’я вихованців сприяти взаємоузгодженню зовнішніх потреб та внутрішніх мотивів до саморозвитку та самореалізації всіх учасників навчально-виховного процесу.

2. ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ З БАТЬКАМИ Батьківські збори, як і будь-які інші збори, що проводяться у школі, (загальні збори працівників, методичні ради та ін.), відображають культуру організації. Численні джерела з організаційного менеджменту зазначають, що працівники будь-якої організації можуть тратити майже половину свого робочого часу (старший персонал ще більше), беручи участь у зборах (відвідуючи, проводячи, здійснюючи підготовку). Плануючи збори, важливо розуміти їх мету – тобто, дати відповідь на запитання: «Для чого ми зібралися?» Зазвичай, люди збираються з багатьох причин: Прийняття рішень Планування Вирішення проблем Оцінка виконання Розвиток команди Інформування Святкування досягнень Навчання

Відповівши на запитання «Для чого ми збираємося?», важливо також окреслити очікувані результати, які ви бажаєте досягнути. При формулюванні очікуваних результатів потрібно пам’ятати, що вони мають бути короткими і конкретними твердженнями, які можна виміряти. На відміну від батьківських зборів, регулярні індивідуальні зустрічі з батьками є практикою, що не так часто використовується у навчальних закладах, хоча вона є надзвичайно важливою у процесі спілкування з батьками. Першу зустріч з батьками потрібно провести ще до початку навчального року. Мета цієї зустрічі – знайомство. Під час цієї зустрічі вчитель зустрічається з дитиною, її батьками, дізнається про очікування батьків щодо навчання своєї дитини та починає встановлювати відкриті, дружні стосунки. Зазвичай, індивідуальні зустрічі з батьками відбуваються двічі на рік – на початку та наприкінці навчального року і враховують такі важливі питання, як підготовка, розташування, зміст і результати. Спілкування вчителя з батьками, яке відбувається від самого початку навчального року, має стати невід’ємною частиною річного плану роботи вчителя. Зміст спілкування – навчальна програма, здобутки дітей, очікування батьків тощо.

ФОРМИ СПІЛКУВАННЯ З БАТЬКАМИ МОЖУТЬ БУТИ РІЗНИМИ: Тижневі або місячні інформаційні бюлетені, які містять інформацію про всі заходи, в яких беруть участь діти. Зустрічі групи батьків, які можуть зустрічатися для планування волонтерських заходів для класу чи школи. Обмін книжками: батьки й вчителі можуть обмінюватися книгами про цікаві підходи до навчання і виховання дітей. Обміни книгами можна супроводжувати організацією подальших дискусійних груп – як фізично, так і через соціальні мережі. Святкові заходи, до яких залучаються діти, вчителі, і батьки, можна організовувати з різних приводів – історичні події, події, важливі для громади, сезонні святкування, події у шкільному житті та ін.

Планування батьківських зборів у 5-му класі на рік: 1. Організаційні. 2. Адаптація п”ятикласників 3. Тематичні (наприклад, «Проектна діяльність - основа розвитку творчих здібностей. Практикування виготовлення лепбуків»). 4. «Розвиток творчих та інтелектуальних здібностей учнів за допомогою ігрових технологій. Використання Lego в організації освітнього процесу». 5. Підсумкові.

3. Технологія проектування моделі партнерської взаємодії із сім'єю. Етапи та зміст технологічного процесу 1 -й етап. Визначення цільових установок. 2-й етап. Вибір стратегії. Процес вибору стратегії складається з чотирьох чітко визначених і взаємопов'язаних кроків, а саме: 1. Аналіз ситуації. Ранжування можливих стратегій. 2. Аналіз сильних і слабких сторін обраних стратегій, можливостей і потенційних загроз (SWOT-аналіз). 3. Визначення загальної мети, конкретних завдань і пріоритетів, очікуваних результатів. 4. Розроблення плану дій із виконання стратегічних завдань і досягнення результатів. 3-й етап. Планування. 4-й етап. Організація діяльності. 5-й етап. Моніторинг та корекція. Завдання цього етапу — оптимізація процесу партнерської взаємодії, дослідження її ефективності, здійснення необхідного коригування, виправлення можливих помилок. Етап включає такі процедури: 1. Моніторинг системи. Діагностування та аналіз результатів, визначення проблемних позицій, виявлення неефективних елементів у моделі, визначення причин неефективності. 2. Обговорення та погодження змін. Постійне обговорення результатів спільної роботи на педагогічній, батьківській радах, раді учнівського самоврядування, раді закладу; формулювання пропозицій щодо внесення змін до моделі, їх ранжування, визначення найбільш конструктивних. 3. Корекція, внесення змін. Визначення недоліків у функціонуванні моделі. Окреслення засобів та шляхів їх усунення. Оптимізація функціонування моделі взаємодії школи і сім'ї.

Показниками готовності батьків до взаємодії є: позитивне ставлення до педагогічного колективу та своєї участі в життєдіяльності школи; бажання відвідувати обов'язкові заходи для батьків; зацікавленість у справах дітей, класу, школи; здатність здійснювати конструктивне спілкування і взаємодію з педагогами і адміністрацією школи; бачення свого місця і ролі у взаємодії зі школою.

4. Тренінгове заняття для батьків «Батьки та діти: співпраця з дитиною в умовах навчання за Концепцією Нової української школи». Структура проведення зборів: І. Вступна частина. ІІ. Основна частина. Інформаційний блок. «Особливості дитячого світу». «Розвиток критичного мислення». Організація освітнього процесу у 5 класі Організаційні питання. ІІІ. Заключна частина. Підбиття підсумків заняття.

. Паспорт проєкту Мета проєкту: створити умови різними методами для того, щоб дитина була у центрі, а навколо неї оберталася вся педагогічна освіта. Завдання: виявити особливості кожного учня; розширити знання дітей про Індію; продовжувати виховувати повагу та пізнавальне ставлення до народів світу; допомогти перебороти невпевненість у власних силах; навчити дітей виражати себе через скрайби. План діяльності: Перший етап. Підготовчий –постановка цілей і задач проєкту. Другий етап. Організаційний - колективне планування проєкту. Колективне планування здійснювалось заздалегідь шляхом вибору питань, що є найактуальнішими для обговорення. Визначення джерел інформації: книги, підручники, Internet. Третій етап. Основний – вивчення данноі теми, обговорення, перегляд відео. Четвертий етап. Практичний – виконання дітьми скрайбу на тему «Я і Індія». П'ятий етап. Презентація дітьми проєктів Рефлексія.На екрані хмара слів, діти по черзі обирають слово і пояснюють його значення.Вправа «Відкритий мікрофон». Учні по черзі розказують, що їм найбільше сподобалося та запам’яталося на уроці. Результати. Наприкінці заняття учні: наводять приклади символів Індії, розповідають про її культуру та звичаї; знають положення Індії на мапі,кожен учень презентує свою роботу показуючи власні вміння.    

І. Вступна частина. 1. Ранкова зустріч. - Привітання та знайомство. Технологія «Хай-файв». - Щоденні новини. - Обмін інформацією. - Групова робота (Що ви знаєте про НУШ?)  Вправа «Правила для групи». Очікуваний результат: створена атмосфера «тут і зараз», батьки налаштовані на роботу. Вправа «Слова натхнення». Метод: модерація. Очікуваний результат: учасники спрямовані до теми заняття, згуртовуються на роботу в групах.

ІІ. Основна частина. Інформаційний блок. Особливості дитячого світу порівняно зі світом дорослих: Відсутність сформованих поглядів; Швидкість перевтілення; Емоційність; Висока мінливість; Відкритість; Імпульсивність. Вправа «7 хустин». «Розвиток критичного мислення». Вправа «Врятуйте плем’я Моро!». Населення займається вирощуванням проса і тварин. Водних ресурсів не вистачає. Плем’я час від часу має проблему з їжею (трапляється голод). Висока дитяча смертність. Панують епідемії. Докучає муха Цеце, яка заражає і тим самим знищує худобу. У вашому розпорядженні є 200 мільярдів доларів, зробіть плем’я Моро щасливим. Організація освітнього процесу у 5 класі Організаційні питання. Анкети для батьків.

ІІІ. Заключна частина. Підбиття підсумків заняття. Метод: модерація, шерінг. Очікуваний результат: учасники висловлюють власні думки, користуючись термінами, які вони запам’ятали під час заняття.

“НАВЧАННЯ БЕЗ МІРКУВАННЯ – ДАРЕМНЕ, МІРКУВАННЯ БЕЗ НАВЧАННЯ – НЕБЕЗПЕЧНЕ”. Конфуцій

Дитиноцентризм – системоутворювальна ідея сучасної освіти, яка передбачає створення оптимальних умов для розвитку і самоактуалізації кожного учня. Дозволить дитині пізнати себе, розвинутися на основі власних здібностей, та ставши дорослим, максимально самореалізуватися, що є неодмінною умовою особистого щастя та динамічного несуперечливого прогресу. Проводити сучасний урок зорієнтований на реалізацію компетентнісного підходу в навчанні. Вибудовувати свій стиль навчання, впроваджувати в освітній процес передовий педагогічний досвід колег та накопичувати власний.