„Диво-осінь” Сценарій літературно - музичного свята для учнів початкових класів

 

Осіннє свято „Диво-осінь”

Сценарій літературно - музичного свята для учнів початкових класів

                                                  

Мета: через мелодійність поетичного слова донести до учнів красу та чарівність осені; формувати навички виразного читання поетичних творів; привернути увагу дітей до краси осені у рідному краї, ознайомити з українськими народними традиціями та побутом. Розвивати вміння спостерігати, виконувати нескладну роботу по дому. Виховувати гостинність, щедрість та щирість; виховувати почуття естетичної насолоди від читання та осмислення поезії, музичних творів, живопису, прищеплювати школярам естетичний смак та кращі загальнолюдські риси.

Оформлення: сцена оформлена, як галявина, на ній листочки, кущ калини, пеньки. осінні мотиви у оформленні класу, гірлянди з осіннього листя.

 

Музичний матеріал: «Чарівниця-осінь»Н.Май, «Червона калина» Н.Май, «Осінь фарбами заграй», «Диво-осінь» А.Олєйнікова, Л.Ратич, «Радісний дощик» Н.Май,  «Осінь» Марта Шпак, «Осіння пісня» Н.Май, осіння мелодія ( Hasegawa Tomoki «Main Title»)

 

Кількість задіяних учнів: 24

 

Тривалість проведення заходу: 60 хвилин

 

Підготовча робота: накопичення, підбір та вивчення поезій, музичного матеріалу, формування навичок виразного читання поетичних творів, виготовлення осінніх прикрас для оформлення класу.

 

 Ведучий:

• Доброго дня , дорогі друзі ! Вас вітає 4 - Б клас на сьогоднішньому святі !

 Ведуча:

• Розпочинаємо осіннє свято «Чи буває прекрасною осінь…»

 Ведучий:

Здається, днями соняшники й ружі

Свої голівки гріли на тину,

А ось вже холод сковує калюжі

Та білить в полі геть озимину.

 

Німі дерева пізню позолоту

З колючим вітром струшують до ніг,

А над стовпами гул тужливий дроту

Себе лякає згадкою про сніг.

 

Ведуча:

- Сама чарівниця-осінь запрошує нас на свій останній пишний бал – з розкішними декораціями золотавих садів та лісів, з різнобарв'ям листочків, що кружляють у чудовому осінньому вальсі, зі світлою печаллю завмираючої природи . . .

  Сміється сонце якось через сльози ,

  Неначе чує в тім свою вину,

  Що більш  не здужа вранішні морози

  Прогнать за сиву обрію стіну.

         На струни схожа срібна павутина

  Бринить до неба, свіжої ріллі.

  О так, ще осінь, держиться година,

  Та вже недовго тішитись землі.

  Здається, днями росяні стежинки

  Топтали босі ніжки дітвори,

  А ось вже ніччю різьблені сніжинки,

         Мов тихі зорі падають згори...

 

Ведучий:

- На балу, зазвичай, особлива аура - чекання чогось надзвичайного, дива, яке перетворює звичайних сучасних дівчат у витончених граційних панянок , справжніх королев Осені, що зачаровують усе навкруги, а бешкетливі хлопчаки раптом стають привабливими  джентльменами  (Танець під пісню Н.Май «Чарівниця-осінь»)

Виходять діти, збирають листочки і перемовляються.

Дівчинка. Осінь така красива, що ні в казці сказати, ні пером описати!

Дівчинка.  Я теж люблю цю чарівну пору року, бо в ній стільки дива і краси, аж дух перехоплює!

Дівчинка.  Так, уже осінь, а недавно ще було таке гарне літечко, жаль, що так швидко відлетіло...

Дівчинка.

Відлетіло літо-літечко,
Промайнуло, та й усе…

Дощик сіється крізь ситечко,
Холоди до нас несе...

Та нараз, мов крізь віконечко,
Між хмарками із небес
Гляне щедре, любе сонечко —

І куди той дощик щез!

Дівчинка.  Здається, недавно було літечко, а вже жовтень простує по землі, а він свою роботу знає!

Торкнувся Жовтень всіх листочків
І фарби золоті роздав.
В усіх лісах, серед садочків
Чарівний красень побував.

Змінив нараз усе довкілля
У колір сонечка прибрав,
І в лісі, у часи дозвілля,
З вітрами на органі грав.

Хитались сосни сумовито
В казковий, неповторний час.
На струнах бабиного літа
Звучав осінній дивний вальс.

Звучить пісня «Червона калина» Н.Май (виконує Остояч Марія)

Дівчинка.

Осінь така красива,
Лагідна і привітна.
Он павутинка сива,
Квітка остання квітне,

Листя летить, кружляє,
Сонечко щиро гріє.
Золотом ліс аж сяє,
Небо вгорі синіє...

Але не лине пісня,
Жаль, бо пташок немає.
Туга сердечко тисне,
Осінь вже догорає...

Виходять ще діти.

Хлопчик. Осінь така світла, така чарівна, вся в золотім і багрянім листі, вона справді чудова.

Осінь захоплює, осінь вражає
Дивом-красою і барвами квіт:
То вона щедре тепло посилає,
То умивається дощиком світ...

То аж засвітиться в золото вбрана,
Ніби царівна, велична стоїть,
Вся чарівна, кольорова, багряна,
Ніби чекає і мудро мовчить.

То засумує із вітром у парі,
Шелестом, шумами зашурхотить.,
Крапле дощами із сірої хмари,
Листям вологим додолу злетить...

Хлопчик. Погляньте вгору! Там лелече гніздо... А пам’ятаєте, там сім’я лелеча жила, їх було того року там багато!

На тополі гніздо почорніло
Від дощів, що ідуть та ідуть,
Вже давно з них лелеки злетіли,
Десь далеко на півдні живуть.

А гніздечко їх миє дощами
Пізня осінь, щоб чисте було,
Налітає до нас з холодами,
Забирає останнє тепло.

А десь там, десь далеко-далеко,
В теплім хоч, та чужому краю
Бачать в снах найсвітліших лелеки
Це гніздечко у ріднім краю...

Хлопчик. Ай, справді, осінь буває такою різною, що не передати! Вона наче сама казка. Ходить, блукає по Землі і кожного дня міняє краєвиди.

Хлопчик. Ну, хіба вона людина, що ходить? Хіба вона казка? Щось ти таке вигадуєш! «Осінь ходить, блукає...» Може, вона людиною стала?

Хлопчик. Може і людиною, у казці все можливо, а осінь чарівна і казкова, то чому б

 і ні?

Дівчинка. А ми і пісню знаємо про осінь, давайте заспіваємо! Ставайте всі в коло!

 

Виконується пісня «Осінь, фарбами заграй!»

 

Осінь. Добрий день, діти! Не сподівалися побачити живу Осінь? Не лякайтеся, ви ж хотіли побувати в чарівній казці? А всі ви молодці, так гарно вірші читаєте, і видно, що любите мене, вмієте бачити і захоплюватися красою рідного краю, мені приємно зустрітися з вами, поспілкуватися, бо живемо ми з вами у такій красі!

 

Хлопчик.

Розкажи мені, Осене, казку
Про чарівність твою і красу,
Про дива твої й сонячну ласку —
Це я в серці своїм понесу!
Де зайчатко стриба полохливе,
В синім небі де хмарка пливе.

Заспівай мені пісню, будь ласка,
Ніжну-ніжну про вроду твою,
Прошепчи мені, Осене, казку
Жовтим листям в осіннім гаю...

 

 Дівчинка.Осене, ми тебе дуже любимо, бо ти прекрасна, чарівна і особлива пора року. Скільки всього достигло, яка краса навколо!

 Дівчинка.А для тебе ми приготували дарунки, ось послухай!

Осінь в гаю жартувала:
В золото все одягла,
Всюди все розфарбувала,
Срібну струну натягла.

Різних грибів наростила,
Осінь в моєму краю.
Жовті листочки, мов крила,
Кружаться тихо в гаю.

 

 Дівчинка.

Тихо-тихо... Сонце гріє,
Шле тепленькі промінці...
Різне листя пломеніє,
Наче сонечко в руці.

Де-не-де зоріють квіти —
Он ромашка зацвіла.
Пізні квіти, наче діти,
Повернулись до тепла.

А тепла й не так багато,
Скоро-скоро задощить...
А сьогодні ніби в свято —
Все у золоті стоїть!      

Діти виконують танець з листочками ( «Диво-осінь» А.Олєйнікова, Л.Ратич)

Осінь. Мені казали, що діти добре знають осінні прикмети та свята. Розкажіть усе, що знаєте. Мені завжди було цікаво, чи правильно люди про мене думають чи ні.

Учень. Добре, ми розкажемо. Але ми ще й вірші тобі продекламуємо, і пісень проспіваємо та потанцюємо, бо ж сьогодні свято!

Учень. У період Першої Пречистої збирають в Україні яблука і груші. А ще кажуть: «На Пречисту стає дівка речиста», тобто починає багато говорити, бо поменшало роботи.

Учень.Восени є свято «Головосіка». Це свято Усічення голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Іоана. У цей день не ріжуть нічого ножем, навіть хліб ламають, нічого не рубають сокирою і не ріжуть пилкою.

 Учень. У вересні ще є велике свято Друга Пречиста — свято Різдва Пресвятої Богородиці. І прикмета в народі така: «Друга Пречиста дощем поливає».

Учень.У кінці вересня є свято «Здвиження» — Чесного і Животворного Хреста Господнього. Кажуть люди: «На Здвиження земля движеться ближче до зими». Від цього дня стає холодніше, і птиці летять у вирій. На Здвиження небезпечно ходити в ліс, бо в цей день гадюки залягають у велике кубло спати. І дуже небезпечно зустріти хоч одну змію.

Учень.А 14 жовтня — Свята Покрова. На Запоріжжі козаки вважали Святу Покрову своєю заступницею. А господарі придивлялись: якщо вітер у цей день буде з півночі, то зима буде холодною, а якщо вітер з півдня, то — теплою.

Учень.Восьмого листопада — день Святого Дмитра. Дмитро вже приносить зиму. До цього дня дівчат сватали і відбувалися весілля. У народі казали: «До Дмитра дівка хитра, а після Дмитра, хоч комин витри». Це тому, що вона до цього часу перебирала женихами, а після Дмитра, уже не сватали дівчат.

 

Осінь. Чудово! Ви так багато знаєте. А це означає, що ви любите свою Україну, знаєте її історію і народну мудрість.

Ведуча:Так, дорога,осене! А ще ми знаємо багато віршів про тебе. Ось послухай!            Летять листки пожовклі і зів’ялі,

Летять до ніг і сумно шелестять .

Затих гайок, і верби кучеряві

Пташиним співом вже не гомонять.

А ниточки ясні, срібноволосі

Шепочуть тихо: осінь, осінь...

Ведучий:

Чи буває прекрасною осінь,

Я не знаю цього, не питай.

Просто неба пронизливу просинь

Жовтень вихлюпнув крізь небокрай.

Не питай, чого серце тріпоче,

Хоч вже  юність давно на порі,

Може, якось, згадалися очі,

Сині - сині, як небо вгорі.

Я не знаю, чи мудрість з красою

Можуть в мирі в цім світі прожить,

Але бачив, як день із росою

Зустрічаються – тільки на мить...

Ведуча:

- Осінь – незвичайна пора року, що збурює у душах людей різні відчуття – від захвату до світлої незримої печалі...

Ведучий:

Чому б мені не взяти свого пензля

І не убрать у вогняні тони

Свої думки, допоки ті не щезли

У заметілях ранньої зими...

 

«Радісний Дощик» Н.Май (танець з парасольками)

-  Зараз наші діти   розкажуть про чарівну осінь словами відомих поетів.

Учень.

Кружляє в місті ріднім осінь,

Поміж дерев, поміж домів.

Злітає птахом в пісню просинь,

Вертає струнами дощів...                             

             Кружля в провулку нашім вітер,

             Кружляє осені вуаль.

             ... Іще одне позаду літо.

             Торкає душу тихий жаль.

Учень.                 

             Вбирає жовтень землю в жовте.

             Аж загорілося. Горить

             То там ,то там червоним шовком.

              Красивий біль.

              Натхненна мить...

Учень.

    Летять листки пожовклі і зів’ялі,

              Летять до ніг і сумно шелестять .

              Затих гайок, і верби кучеряві

              Пташиним співом вже не гомонять.

              А ниточки ясні, срібноволосі

              Шепочуть тихо: осінь, осінь...

Учень.

               Дивачка осінь любить теплі фарби,

               Мов дражнячи близькі вже холоди,

               Якось лякає і водночас вабить

               Її наряд шалено – золотий...

               Чому й мені б не взяти свого пензля

               І не убрать у вогняні тони

               Свої думки, допоки ті не щезли

               У заметілях ранньої зими...

Учень.

               Пожовкле листя, сіре небо,

               Осінній вітер, листопад.

               Ох, скільки споминів далеких

               До нас вертається назад!

               Осені вальс, осені вальс,

  Пломенем знову знаджує нас.

  Музики хвиля заполонила,

 Зачарувала нас...

 

Хоровод під пісню Марти Шпак «Осінь»

Хлопчик.

Я пропоную трохи позмагатись. Нехай вийдуть по три учні в команду: три хлопчика і три дівчинки, ті, що знають народні прикмети про осінь, і позмагаються, хто більше знає народних прикмет.

Діти самі готують матеріал. Але це можуть бути і такі прикмети:

• У жовтні грім — зима без снігу.
• Калина уже дозріла, а листя на ній ще зелене — до теплої осені.
• Бабине літо сухе — осінь мокра. Бабине літо непогідне — осінь суха.
• З вершків дерев листя опало — скоро зима.
• Вологе літо, тепла осінь — на довгу зиму.
• Снігу восени нанесе рано — весна рано повернеться.
• Гуси летять високо — осінь буде тривалою.

• Багато ягід на горобині — осінь буде дощовою, якщо мало — сухою. Посієш вчасно — то вродить рясно.

Хлопчик. Молодці, знаєте прикмети осені. А які прислів’я про осінь є в народі?

• Осінь зиму годує.
• Осінь збирає, а весна з’їдає.
• Восени багач, а навесні прохач.
• Жовтень ходить по краю та виганя пташок із гаю.
• Весна багата на квітки, а осінь на сніпки.
• Вересень пахне яблуками, а жовтень — капустою.
• Восени і горобець багатий.
• Хто осінню байдикує, той зимою голодує.
• Листопад вересню онук, жовтню — син, а зимі — рідний брат.
• Літуй не літуй, а осінь таки прийде.

Осінь. Молодці, діти, ви дуже спостережливі!Ще буде і тепло, і сонячно, але вже йде до зими, тому ночі стають довшими і холоднішими, а дні коротшають, та й сонечко не буде так припікати, настає пора прощання. Треба підготуватись до зими.

Дівчинка.

Від ріки тумани народились
І клубочаться, клубочаться, повзуть...
Вся долина білим дивом вкрилась,
А тумани рушили у путь.

Розлились — і все у них втонуло,
Ніби в білім-білім молоці.
Спати сонечко давно уже гайнуло,
І давно поснули горобці.

Тихий вечір Землю обіймає,
Картопляний дух стоїть в дворі,
Всіх осінній холод пробирає,
Зорі засвітилися вгорі...

Осінь

Чарівний вечір, та іти потрібно,
Довкіллю всьому дати раду час.
Дорогу вкажуть Зорі — буде видно,
А я піду... Піду уже від вас.

Збирається йти, але на сцену виходить Лісовичок.

Лісовичок

Я бачу сон? Чи Осінь поміж вами?
Чи заблукав я у казковий світ?
Щось дивне коїться мені з роками,
Хоч маю я не так багато літ...

Якихось сотень п’ять чи шість, можливо,
Тих років я давно не рахував.
Тут Осінь поміж вас — це справжнє диво!
Її зустріти я і не чекав.

Добридень, Осене, красуне-чародійна,
Вітати радий, бачити між нас,
Така ти гарна, і велична, й дивна,
Що поклонитись треба — в самий раз!

Кланяється Осені і звертається до дітей.

Лісовичок. Чого, думаю, тут так гамірно? Дай піду, подивлюся, хто розшумівся! Виглянув із-за дерева, дітей побачив та й вирішив їм гостинців принести, горішків та ягідок, хай поласують, а тут і ти, Осене-красуне! Пригощайтесь усі! А тобі, Осене, дякую за твою щедрість і доброту, так гарно все вродило на Землі, дякую!

Осінь. Дякую і тобі, Лісовичку, ти гарно господарюєш, я задоволена, все у лісі добре, всі вже готові до зими. До побачення!

Всі проводжають Осінь зі сцени.

Лісовичок. А ви, діти, теж зараз підете додому, але тільки після того, як загадки розгадаєте!

Загадки.

• Жовте листячко летить,
  Під ногами шелестить.
  Сонце вже не припікає,
  Діти, це коли буває?
  (Восени)
• У зеленім кожушку,
  В кам’яній сорочечці.
  Я живу собі в ліску —
  Всім зірвати хочеться.
  (Горішок)
• Відгадаєте діти, хто
  Має носик — долото.
  Ним комах з кори виймає,
  Про здоров’я лісу дбає.
  (Дятел)
• Невидимка ходить в гаю,
  Всі дерева роздягає.
  (Осінь)
• Голі поля, мокне земля,
  Дощ поливає, коли це буває?
  (Восени)

Лісовичок. Молодці діти,знаєте багато! За це я вам гостинці  приніс, пригощайтесь, будь ласка! (Роздає горішки).

 Дівчинка.

А ми теж для тебе гостинець маємо!

Звучить пісня «Осіння пісня» Н.Май

 

Ведуча:

- Наш чудовий захід добігає кінця

 Ведучий:

- Щиро дякуємо всім присутнім за увагу.

 Дівчинка.

Над прозорими росами
Вже летять журавлі.
Дай погрітися, Осене,
У твоєму теплі.

Дай натішитись ласкою,
Що від сонечка п’ю,
І чарівною казкою
В золотому гаю.

 

 

 

Використана література

 

1. Басараб .І М . У надвечірньому ключі. – Полтава:   Дивосвіт, 2008. – 84 с.

 

2. Вовченко Г. В. Молюся на любов. – Полтава: Дивосвіт, 2003. – 72 с.

 

3. Інтернет-ресурси

 

Додатки

Наталія Май - Осіння пісня

1.Заблукало літо у полях
   Розгубило в травах роси
   Заблукало літо у житах
   І зустріло тиху осінь
Приспів:

Осінь, осінь золотава
Ти утіха для душі
Осінь, осінь будь ласкава
Відлітати не спіши
2.І співало літо наче птах
   І гойдало вербам віти
   І ходило літо по стежках
   Щоб осінь там зустріти

 

Осінь,фарбами заграй
1.У відтінках золотих

   Закружляла осінь

   І земля дощів косих

   Більше вже не просить.

Приспів:

Осінь, фарбами заграй     |

На твої спокуси,               |

Там любов далекий край |

Відлітають гуси.               | (2)

2.Їм шалений вітровій

   Розправляє крила,

   Є у них і компас свій

   І свої вітрила.

Добре вивірений план,  |

Задум не великий,          |

За далекий океан            |

Линуть гуси дикі.           | (2)

3.А домашні все в отвіт

Крилами тріпочуть,

І у невідомий світ

Теж летіти хочуть...

Приспів 2 р.

4.У відтінках золотих

Закружляла осінь

І земля дощів косих

Більше вже не просить.

 

 

 

 

 

 

Радісний дощик
1.Знову дощ у вікно - осінь золота
у далекі краї птаха відліта.
Приспів:
/Парасольку свою швидко віднайду
по калюжах гулять радісно піду./ 2р.
Кап, кап-кап-кап-кап, Кап, кап-кап-кап-кап,
Кап, кап-кап-кап-кап, Кап, кап-кап-кап-кап.
2. Знову дощ у вікно - крапельки малі,
золотий килимок на усій землі.
3. Знову дощ у вікно - ритми відбива
і неначе з відра землю полива.